-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" травня 2023 р. Справа №926/5315/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого суддіГалушко Н.А.
суддівЖеліка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Олійник Н.Б.
за участю представників учасників процесу:
від позивача Книговський В.О.-представник;
від відповідача Чепишко Д.В.-представник;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Берегометське лісове господарство» б/н від 10.01.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/187/23 від 18.01.2023)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022 (повний текст складено 23.12.2022)
у справі №926/5315/21
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ
до відповідача Державного підприємства «Берегометське лісове господарство»,смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області
про стягнення 150 546,44 грн
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу м. Івано-Франківська звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства Берегометське лісове господарство смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області про стягнення 150546,44 грн. збитків, заподіяних внаслідок незаконної рубки дерев, згідно акту перевірки № 193/03 від 18.10.2021 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, тим, що як вбачається з акту № 193/03, під час здійснення у період з 08.10.2021 по 18.10.2021 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП Берегометське лісомисливське господарство, спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявлено факт незаконної рубки не відведених в рубку 7 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, ялина на території лісового фонду у кварталі 30 виділ 17 Долішньошепітського лісництва, а також незаконної рубки не відведених в рубку 4 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, ялина у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньошепітського лісництва, який відповідно до Рішення ХХХІІ сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 відноситься до зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця.
Зазначені рубки скоєні невстановленими особами в період 2019-2021 р.р. Дані порушення не виявлялися працівниками лісгоспу, про що свідчить відсутність акту про лісопорушення та реєстрації даного випадку в книзі реєстрації лісопорушень, відсутність клейм на кореневих лапах та на зрізі пеньків.
Вищевказане є порушенням вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст.ст. 7, 8, 26 Закону України Про природно-заповідний фонд України.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022 у справі №926/5315/21 позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного підприємства «Берегометське лісове господарство» про стягнення 150 546,44 грн задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Берегометське лісове господарство» на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу 150 546,44 грн шкоди та 2 270 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України, на підставі Рішення XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 року, Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано охоронне зобов`язання, згідно якого передано Державному підприємству Берегометське лісомисливське господарство для забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця загальною площею 13248,4 га, в тому числі в межах Мигівського лісництва - площею 300,2 га., Лопушнянського лісництва - площею 220,5 га; Гірсько-кутського лісництва - площею 4299,3 га; Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га; Чемернарського ліснитцва - площею 3582,8 га; Фальківського лісництва - площею 3414,0 га.
Зміна меж зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця в розрізі квартально-видільної сітки може здійснюватись лише тим органом, який прийняв рішення про створення чи оголошення території, об`єкту природно-заповідного фонду та його охоронних зон, а саме сесією Чернівецької обласної ради.
Відповідач як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території заказника, зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду-заказника Зубровиця в межах визначених рішенням XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 та виданого на його підставі охоронного зобов`язання.
На підставі матеріалів проведеного у період з 08.10.2021 р. по 18.10.2021 р. позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП Берегометське лісомисливське господарство спеціалістом позивача здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок виявлених перевіркою порушень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ДП «Берегометське лісове господарство» подано апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022, скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022 у справі №926/5315/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Зокрема, скаржник зазначає, що лісова ділянка у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньошепітського лісництва відноситься до експлуатаційних лісів, а не лісів природоохоронного призначення.
Також, скаржник зазначає, що загальна площа зоологічного заказнику «Зубровиця» після проведення базового лісовпорядкування не змінилась, а було здійснено саме уточнення площ виділів по лісництвах. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 31.08.2015 № 212 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 та клопотання Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання віднесено ліси Чернівецької області, що знаходяться в постійному користуванні підприємств Держлісагентства, до відповідних категорій згідно з додатком, з якого вбачається, що квартал 5 Долішньошепітського лісництва відноситься до категорії експлуатаційних лісів.
Скаржник вважає, що заміри пнів проведені посадовими особами Державної екологічної інспекції Карпатського регіону невідомими і неповіреними засобами вимірювальної техніки та з порушенням порядку проведення таких вимірів, відтак дії позивача щодо проведення перевірки є протиправними, визначена ним сума збитків є необгрунтованою та недоведеною.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини справи, рішення суду ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, судом вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, а доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими.
Позивач зазначає, що межі зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» чітко визначені Рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009, в тому числі згідно вказаного рішення до складу заказника входить квартал 5 виділи 8, 9 Долішньошепітського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство», про що зазначено в акті перевірки №193/03 (стор. 16,17 Акту).
На думку позивача, не внесення до матеріалів базового лісовпорядкування лісових ділянок у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньошепітського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство», ніяким чином не спростовує той факт, що дані ділянки відносяться до складу заказника місцевого значення «Зубровиця», в силу того, що за змістом ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з врахуванням вимог статей 51-53 вказаного Закону, зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Тобто, зміна меж зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» в розрізі квартально-видільної сітки, може здійснюватись лише тим органом, який прийняв рішення про створення чи оголошення території, об`єкту природно-заповідного фонду та його охоронних зон, а саме сесією Чернівецької обласної ради.
Позивач також зазначає, що відповідач як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території заказника, зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» в межах визначених рішенням XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради №252-32/09 від 07.10.2009 та виданого на його підставі охоронного зобов 'язання.
Також позивач вважає, що заміри діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев проводилися безпосередньо працівниками ДП «Берегометське лісомисливське господарство» повіреною ДП «Чернівецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» рулеткою, про що зазначено в акті №193/03 (копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №815 від 19.08.2021 наявна в матеріалах справи).
Також, до апеляційної скарги скаржником додано висновок експертів Львівського НДІ судових експертиз за результатами комплексної судової інженерно-еколого- лісогосподарської експертизи від 06.12.2022 №5430. Скаржник зазначає, що даний висновок складений до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, проте про його існування відповідачу стало відомо не раніше 20.12.2022, коли він надійшов до Чернівецького окружного адміністративного суду. Тобто через поштовий перебіг відповідач об`єктивно не міг подати його до Господарського суду Чернівецької області до прийняття рішення у даній справі. Просить визнати поважними причини неподання зазначеного висновку до суду першої інстанції, долучити його до матеріалів справи та надати йому оцінку.
Судова колегія зазначає таке.
У разі, якщо учасник справи подає до суду (в тому числі суду апеляційної інстанції) докази з порушенням встановлених ГПК строків, такий учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта статті 80 ГПК України).
Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції та без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, є порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частини перша, друга статті 236 ГПК України).
Частиною п`ятою статті 236 ГПК України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Суд також наголошує, що згідно з приписами частин першої, другої, четвертої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про задоволення клопотання скаржника щодо долучення до матеріалів справи висновку експертів Львівського НДІ судових експертиз за результатами комплексної судової інженерно-еколого- лісогосподарської експертизи від 06.12.2022 №5430 виготовленого у справі №600/938/21-а, що розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом, в межах щодо вирішення належності чи неналежності кварталу 5 виділу 9 Долішньошептіського лісництва до меж заказника Зубровиця.
Однак, судова колегія зазначає, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими доказами у справі, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст.86 ГПК України, надаючи правову оцінку обставинам справи щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на переданих Державному підприємству Берегометське лісомисливське господарство територіях.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Берегометське лісове господарство на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022 у справі №926/5315/21 та призначено розгляд справи на 21.02.2023.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2023.
14.03.2023 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв`язку з неможливістю налаштування коректної роботи системи відеоконференцзв`язку, що підтверджується актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 призначено судове засідання у справі №926/5315/21 на 04.04.2023.
04.04.2023 розгляд вказаної справи не відбувся у зв`язку із відпусткою головуючого судді Галушко Н.А. з 04.04.2023 по 06.04.2023.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 призначено розгляд справи на 09.05.2023
Представники сторін в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 05.10.2021 №602 спеціалістами інспекції у період з 08.10.2021 по 18.10.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство».
Під час здійснення зазначеного заходу спеціалістами інспекції (акт №193/03 від 18.10.2021) виявлено факт незаконної рубки не відведених в рубку 7 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, ялина на території лісового фонду у кварталі 30 виділ 17 Долішньо-Шепітського лісництва, а також незаконної рубки не відведених в рубку 4 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, ялина у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньо-Шепітського лісництва, який відповідно до Рішення ХХХІІ сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 відноситься до зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця (том І а.с.13-34, 41-47).
Зазначені рубки вчинені невстановленими особами в період 2019-2021 р.р. Дані порушення не виявлялися працівниками лісгоспу, про що свідчить відсутність акту про лісопорушення та реєстрації даного випадку в книзі реєстрації лісопорушень, відсутність клейм на кореневих лапах та на зрізі пеньків.
Акт №193/03 від 18.10.2021 підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача без зауважень чи заперечень.
На підставі матеріалів проведеного у період з 08.10.2021 р. по 18.10.2021 позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП Берегометське лісомисливське господарство спеціалістом позивача здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок виявлених перевіркою порушень.
Також в матеріалах справи наявна копія Рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця, яким затверджено Перелік територій природно-заповідного фонду місцевого значення. Так, згідно з вказаним рішенням ДП Берегометське лісомисливське господарство є відповідальним за збереження площі заказника в межах 13 248,4 га, в тому числі Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га (в тому числі квартал 5 виділ 9).
На підставі вказаного рішення Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано ДП Берегометське лісомисливське господарство охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця загальною площею 13 248,4 га, в тому числі в межах Мигівського лісництва - площею 300,2 га., Лопушнянського лісництва - площею 220,5 га, Гірсько-кутського лісництва - площею 4299,3 га, Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га ,Чемернарського ліснитцва - площею 3582,8 га, Фальківського лісництва - площею 3414,0 га.
Відповідно до Положення про зоологічний заказник місцевого значення Зубровиця, затвердженого Держуправління ОНПС в Чернівецькій області 22.11.2011, загальна площа заказника становить 27 055,4га, територія якого розташована на 4 лісогосподарських підприємства області, в тому числі ДП Берегометське лісомисливське господарство площею 13 248,4 га, в яке входить 1431,6 га Долішньо-Шепітського лісництва .
29.10.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 03.5-07/4395 про відшкодування шкоди в сумі 150 546,44грн, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев на території ДП Берегометське лісомисливське господарство.
Розмір шкоди у сумі 117 699,44 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території лісового фонду у кварталі 30 виділ 17 Долішньо-Шепітського лісництва, визначено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 № 665 Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, а шкоду у сумі 32 847,00 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньо-Шепітського лісництва (територія зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця), визначено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
Позивач зазначає, що саме ДП «Берегометське лісомисливське господарство» як постійний лісокористувач зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, шкода відповідачем не відшкодована, що стало причиною звернення до суду із позовом про стягнення завданої шкоди.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Предметом спору є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 19, частин 1, 5 статті 86 та статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною 5 ст. 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Матеріалами справи підтверджено, що ДП Берегометське лісомисливське господарство є постійним лісокористувачем, якому на підставі рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця загальною площею 13 248,4 га, в тому числі в межах Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га (том І а.с.46).
За результатами проведеної з 08.10.2021 по 18.10.2021 позивачем перевірки ДП "Берегометське лісомисливське господарство" щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в Долішньо-Шепітському лісництві виявлено проведення: факт незаконної рубки не відведених в рубку 7 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, ялина на території лісового фонду у кварталі 30 виділ 17 Долішньо-Шепітського лісництва, а також незаконної рубки не відведених в рубку 4 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, ялина у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньо-Шепітського лісництва.
У зв`язку з встановленим фактом неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення охорони і збереження лісу, позивач стверджує, що природному середовищу завдано істотну шкоду в розмірі 150 546,44 грн (в тому числі: за квартал 5 виділ 9 незаконна порубка 1 сироростучого дерева породи ялина (заказник місцевого значення Зубровиця) нараховано 6 834,00грн; за квартал 5 виділ 8- незаконна рубка 3 сироростучих та сухостійних дерев не відведених у рубку породи ялиця- нараховано 26 013,00грн); за квартал 30 виділ 17 незаконна рубка 7 сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця нараховано117 699,44грн.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує про необгрунтованість проведеного позивачем розрахунку у зв`язку з тим, що квартал 5 виділи 8,9 Долішньошептіського лісництва за матеріалами базового лісовпорядкування 2010 року не відноситься до меж заказника місцевого значення Зубровиця, а є експлуатаційними лісами.
Згідно з ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 2 ст. 45 Земельного кодексу України визначено, що порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до Преамбули Закону України Про природно-заповідний фонд України -природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
За змістом ч. 1 ст. 3, ст. 25 Закону України Про природно-заповідний фонд України заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів та можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Як вбачається з затвердженого Держуправління ОНПС в Чернівецькій області Положення Про зоологічний заказник місцевого значення Зубровиця, вказаний заказник створено 17.06.2009 рішенням 29 сесії V скликання обласної ради №148-29/09 Про розширення природно-заповідного фонду Чернівецької області.
Загальна площа заказника становить 27 055,4га, розташована на території чотирьох лісогосподарських підприємства, зокрема, ДП Берегометське лісомисливське господарство - площею 13 748,4 га, в тому числі в межах Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га. Територія заказника разом зі всіма об`єктами природи на ній знаходиться у землекористуванні, зокрема, Берегометського ДЛМГ (п.1.2).
Відповідно до п.1.3 Положення територія заказника не вилучається із землекористування постійних землекористувачів, які несуть відповідальність за належне утримання й охорону території.
За приписами п.1.4 Положення межі заказника наносяться на планово-топографічні матеріали лісовпорядкування з детальною характеристикою в описах. Вирішення цих питань покладено на землекористувачів.
Згідно з п. 1.6 зміна меж, категорії та скасування статусу заказника проводиться відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Статтею 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Як зазначено вище, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України на підставі рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця, Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано відповідачу охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця загальною площею 13 248,4 га, в тому числі в межах Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га.
Так, зазначеним рішенням Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 затверджено Перелік територій природно-заповідного фонду місцевого значення, згідно з яким ДП Берегометське лісомисливське господарство є відповідальним за збереження площі заказника в межах 13 248,4 га, в тому числі Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га (в тому числі квартал 5 виділ 8,9).
За приписами ст. 54 Закону України Про природно-заповідний фонд України зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Відтак, з аналізу ст.ст. 53, 54 Закону України Про природно-заповідний фонд України вбачається, що зміна меж зоологічного заказника Зубровиця, в тому числі в розрізі квартально-видільної сітки, належить до повноважень органу, який прийняв рішення про створення об`єкта природного заповідного фонду, яким у даному випадку є Чернівецька обласна рада, рішенням якої такий заказник створено.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія Протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного комітету лісового господарства від 22.04.2010, який погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, Чернівецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням. Пунктом п.18 якого зазначено, що перша лісовпорядна нарада вирішила на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду лісогосподарські заходи проектувати відповідно до Лісового Кодексу України, Закону України Про природно-заповідний фонд України і відповідними положеннями про природно-заповідні території та об`єкти. Згідно з п.18.1 протоколу вирішено не міняти нумерацію виділів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду (том І а.с.128-130).
Отже, відповідач як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території заказника, зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду-заказника Зубровиця в межах визначених рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 та виданого на його підставі охоронного зобов`язання.
Доказів скасування чи внесення змін до вказаного рішення Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 на момент вирішення справи сторонами не надано.
Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду у справах № 927/1096/16, № 920/1293/16, № 917/1261/17).
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що скаржник, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами дерев.
Особливості правового режиму використання природних ресурсів на території кварталу 5 виділи 8, 9 Долішньо-Шепітського лісництва (про який зазначено в пунктах 3, 4 опису виявлених порушень вимог законодавства акту перевірки від 18.10.2021 №193/03), полягають в тому, що зазначена лісова ділянка входить до складу території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця згідно Рішення XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради №252-32/09 від 07.10.2009 року Про корегування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця.
Розмір шкоди у сумі 117 699,44 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території лісового фонду у кварталі 30 виділ 17 Долішньо-Шепітського лісництва, визначено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, а шкоду у сумі 32847,00 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 5 виділи 8, 9 Долішньо-Шепітського лісництва (територія зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця), визначено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
За таких обставин справи судом першоі інстанціі обгрунтовано задоволено позов.
Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище. Твердження відповідача про те, що заміри при складанні акту проводились неповіреними пристроями не беруться до уваги судом, оскільки акт перевірки №193/03 від 18.10.2021,підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача, зокрема Т.в.о. директора головним лісничим ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Швейком В.Я., лісничим Долішньо- Шепітського лісництва Думітро В.М., лісничим Лопушнянського лісництва Сергій Ю.М., помічником лісничого Чемернарського лісництва Бундюр Ю.І. без будь-яких зауважень. При цьому в акті вказано, що діаметр пеньків замірявся працівниками відповідача повіреною рулеткою. Зокрема, в ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП «Берегометське лісомисливське господарство» було проведено відповідні заміри діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев, які зазначалися у корі як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра та заносилися на місці проведення замірів у перелікові відомості №1, №2, №3, та про що зазначено в акті перевірки від 18.10.2021 № 193/03.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини. З цього погляду показовим є остаточне рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щокін проти України», в якому Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника.
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду по правах людини від 27.05.1996 у справі Гудвін проти Сполученого Королівства зазначено, що суд визнає, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи.
Враховуючи принцип верховенства права та вищенаведені доводи позивача, шкода заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинна бути відшкодована особами, які її заподіяли у будь-якому випадку.
Європейський суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологів питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі "Хеттон та інші пр. Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom), nn. 100. 119 та 123).
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Посилання скаржника на неправомірність проведення позивачем розрахунку щодо нарахування шкоди в сумі 32 847,00 грн, що визначалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» з посиланням на те, що квартал 5 виділи 8, 9 Долішньошепітського лісництва не відносяться до зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», та вказана ділянка відноситься до експлуатаційних лісів, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки межі зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» чітко визначені Рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009, згідно якого до складу заказника входить квартал 5 виділи 8, 9 Долішньошепітського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство», про що зазначено і в акті перевірки №193/03, що за змістом ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з врахуванням вимог статей 51-53 вказаного Закону, зміна меж зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» в розрізі квартально-видільної сітки, може здійснюватись лише тим органом, який прийняв рішення про створення чи оголошення території, об`єкту природно-заповідного фонду та його охоронних зон, а саме сесією Чернівецької обласної ради.
Щодо експертого висновку Львівського НДІ судових експертиз за результатами комплексної судової інженерно-еколого- лісогосподарської експертизи від 06.12.2022 №5430 виготовленого у справі №600/938/21-а, що розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом, судова колегія зазначає, що судовий експерт, роблячи висновок про те, що виділи 8, 9 у кварталі 5 Долішньошепітського лісництва не входить до складу зоологічного заказника «Зубровиця», а відносяться до категорії експлуатаційних лісів, не взяв до уваги приписи ст.ст. 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно яких зміна меж зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» в розрізі квартально-видільної сітки, може здійснюватись лише тим органом, який прийняв рішення про створення чи оголошення території, об`єкту природно-заповідного фонду та його охоронних зон, а саме сесією Чернівецької обласної ради. За таких обставин висновок судового експерта судова колегія оцінює критично і зазначає, що такий не може бути достатньою підставою для скасування рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч.1,3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи у їх сукупності та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269,270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022 у справі №926/5315/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства «Берегометське лісове господарство» б/н від 10.01.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/187/23 від 18.01.2023) без задоволення.
2.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2023.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин.А. В.
скопійовано
-
скопійовано
-
