печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17354/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В

секретар судового засідання Ковалівській В.В.,

справа № 757/17354/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Держава України в особі Кабінету Міністрів України

відповідач 2: Державна казначейська служба України

відповідач 3: Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації, у якому просив стягнути з Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України шкоду у розмірі 100 000,00 грн. у відшкодування невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності, та з Російської Федерації - у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суму 325 108,59 грн. та моральної - суму 300 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що вона є власником квартири площею 46,2 м2, що знходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 24.02.2022 року Президент Російської Федерації оголосив про рішення провести спеціальну військову операцію з демілітаризації України, внаслідок чого по всій території України розпочались масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та мирних об`єктів та Російська Федерація продовжує повномасштабне вторгнення на території України. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан. Даний Указ винесено у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. З 24 лютого 2022 року Російська Федерація продовжує повномасштабне вторгнення на території України. Частина території України, зокрема м.Маріуполь. Внаслідок артилерійських обстрілів в період з 08.03.2022 р по 05.04.2022 року квартира Позивача повністю зруйнована через потрапляння снарядів та пожежу, яка виникла внаслідок цього. Був зруйнований і багатоквартирний будинок також. В результаті зазначених подій квартира Позивача має нежилий стан і не може використовуватися Позивачем для подальшого проживання, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості користуватись квартирою та майном, яке в ньому знаходилось. Такими чином, у результаті артилерійських обстрілів під час військового вторгнення Російської Федерації позивачу було спричинено майнову та моральну шкоду. Тому, позивач вважає, що вина за спричинення йому матеріальної та моральної шкоди лежить на Державі та Російській Федерації, у зв`язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.

06.10.2022 року від представника відповідача Кабінету Міністрів України - Харчука Р.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації та визначення шкоди та обсягу збитків здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінрегіону за погодженням з Мінреінтеграції. Міністерством розвитку громад та територій України було видано наказ від 28.04.2022 № 65, яким затверджено Методику обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів, згідно з якою обстеження пошкоджених чи зруйнованих будівель і споруд здійснюється відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого Постановою КМ України від 12.04.2017 № 257. Міністерством аграрної політики та продовольства України було видано наказ від 18.05.2022 № 295, яким затверджено Методику визначення шкоди та збитків, завданих земельному фонду України внаслідок збройної агресії РФ, відповідно до якої інформаційною базою для визначення шкоди та збитків є будь-які документально підтверджені відомості (акти обстеження, акти комісій із визначення збитків, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, первинні документи бухгалтерського обліку, відомості Державного земельного кадастру, документація із землеустрою та ін.), а розмір збитків, завданих власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначається комісіями, створеними місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Постановою КМ України від 19.04.1993 № 284. При цьому до розміру таких збитків зараховується вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво та неодержаний дохід. 04.08.2022 на офіційному вебсайті Міністерства економіки України було оприлюднено для обговорення проект Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Цей проект сприяє вирішенню частини спірних питань щодо застосування методик оцінки розміру збитків.

Також зазначаємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 951 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326» було розроблено зокрема додаток до Порядку № 326, а саме визначено Загальні засади оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської федерації. У вказаних Загальних засадах зокрема передбачено: уніфікацію щодо методик оцінки шкоди та збитків; організаційні засади оцінки збитків; методичні засади визначення розміру збитків, спричинених Російською Федерацією.

Всі зазначені нормативні акти полегшують та унормовують фіксацію та оцінку збитків майну осіб, яке постраждало внаслідок збройної агресії російської федерації.. Таким чином, Кабінетом Міністрів України вчинені всі дії щодо законодавчого регулювання процедури отримання компенсації за зруйноване майно та позивачем не надано доказів звернення та отримання відмови або відшкодування шкоди військово-цивільною адміністрацією або ж органом місцевого самоврядування. 06.10.2022 року від представника відповідача Державної казначейської служби України - Пальчик В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. До того ж позивач не вказує Казначейство як на порушника своїх прав. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту знищення майна позивача саме внаслідок дії вибухонебезпечних предметів або вибухових речовин, які використовувалися під час відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації

Представник позивача ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, в заяві від 27.09.2022 року просив справу розглянути в його відсутність та за відсутності позивача. Ухвалою суду від 09.11.2022 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 01.02.2023.

Представник Кабінету Міністрів України до судового засідання не з`явилася до суду подав заяву про розгляд справи у відсутність.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не зявився, у відзиві на позовну заяву зазначено про розгляд справи у відсутність.

У встановлений ухвалою строк представник відповідача Російської Федерації не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Тому, суд розглянув справу у відсутність учасників справи, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири площею 46,2 м2, що знходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту про знищення/пошкодження майна, складеного 15.05.2022 року, з 04.05.2022 по 05.05.2022 року в результаті прямого влучання артилерійської системи в дах багатоповерхівного будинку АДРЕСА_1 ,зруйновано частину даху багатоквартирного будинку, квартиру і майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Повністю згорів дах та його конструкції, міжповерхове перекриття, пошкоджені та частково зруйновані несучі конструкції, зруйновані усі міжкімнатні перегородки, зруйновані інженерні комунікації: газопостачання, водопостачання, опалення, електрика, вентиляція, пошкоджені стіни фасаду будинку, зруйновані вісім міжкімнатних дверей та тринадцять метало пластикових вікон. Повністю зруйновано оздоблення будинку ззовні та всередині. Повністю згоріли усі меблі, побутова техніка, комп`ютерна техніка, особисті та цінні речі.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 02.06.2022 року оціночна вартість будинку площею 46,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 325 108,59 грн

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на спричинення їй матеріальної та моральної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації, внаслідок чого було зруйновано його будинок, який є не придатним для подальшого проживання та користування.

Зобов`язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.

Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов`язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов`язана з видами зобов`язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов`язання.

Негативні зобов`язання - це зобов`язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов`язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. якою визначено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами:

1) людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли в результаті збройної агресії Російської Федерації, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг;

2) економічні втрати, пов`язані з людськими втратами, напрям, що включає непрямі економічні втрати, пов`язані із зменшенням чисельності населення та відповідного зменшення економічних показників країни;

3) військові втрати напрям, що включає людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов`язані з бойовими діями;

4) втрати, пов`язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, безпеки дорожнього руху, напрям, що включає людські та матеріальні втрати і витрати правоохоронних органів, пов`язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпеченням безпеки дорожнього руху;

5) втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства напрям, що включає втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства, об`єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення;

6) втрати земельного фонду напрям, що включає втрати земельного фонду, а також пов`язану з ними упущену вигоду;

7) втрати лісового фонду напрям, що включає втрати лісонасаджень та пов`язані із ними витрати;

8) втрати надр напрям, що включає втрати надр, завдані самовільним їх користуванням, а також шкоду, завдану навколишньому природному середовищу під час самовільного користування надрами;

9) втрати акваторії напрям, що включає втрачену частину територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України в Азовському та Чорному морях.

10) збитки, завдані природно-заповідному фонду, напрям, що включає збитки, завдані територіям та об`єктам природно-заповідного фонду, та пов`язані із ними витрати;

11) втрати інфраструктури транспорту, телекомунікаційної мережі та зв`язку напрям, що включає зруйновані або пошкоджені автомобільні, залізничні шляхи, транспортні розв`язки, телекомунікаційні мережі та інші об`єкти транспортної інфраструктури;

12) втрати енергетичної інфраструктури напрям, що включає зруйновані газо-, нафтопроводи, лінії електропередачі, інші об`єкти енергетичної інфраструктури;

13) втрати культурної спадщини напрям, що включає втрати об`єктів культурної спадщини;

14) економічні втрати підприємств напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності;

15) втрати установ та організацій напрям, що включає втрати установ та організацій усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна;

16) шкода, завдана земельним ресурсам, напрям, що включає шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів;

17) шкода, завдана атмосферному повітрю, напрям, що включає шкоду, завдану викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

18) збитки, завдані водним ресурсам та об`єктам водогосподарської 66 інфраструктури, напрям, що включає забруднення, засмічення, вичерпання та інші дії, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості ґрунтів та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови № 326).

Отже, Україна в особі Мінсоцполітики взяла на себе позитивний матеріальний обов`язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, загибелі цивільних осіб через збройну агресію РФ. Його невиконання чи неналежне виконання може бути окремою підставою для позову про відшкодування Україною шкоди, завданої затримкою виконання цього обов`язку. Розмір такого відшкодування залежить від складності проблеми, яку має вирішити держава, умов (воєнних, соціально-економічних, політичних), у яких цю проблему слід вирішити, тривалості невиконання чи неналежного виконання відповідного обов`язку, важливості вирішення відповідної проблеми для конкретної особи тощо.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 947 був затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, який викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 623. Після чого, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 року № 767 до цього Порядку були внесені зміни, якими визначений механізм надання та визначення розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації.

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги доводи позивача щодо не розроблення Державою України в особі Кабінету Міністрів України механізму отримання компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України.

Так, суд погоджується з доводами представника Кабінету Міністрів України щодо того, що пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії Російської Федерації, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.

Проте, відповідно до матеріалів справи позивачем не надано доказів його звернення до органів державної влади щодо відшкодування шкоди за пошкоджене майно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 947.

Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування шкоди з Держави України в особі Кабінету Міністрів України задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди з Російської Федерації, то суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України,

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1

Загальновідомим є факт постійних артилерійських та ракетних обстрілів міста Маріуполь, Донецької області, військовими формуваннями Російської Федерації починаючи з 24.02.2022 року.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем 3 - Російською Федерацією, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації було зруйновано будинок позивача, внаслідок чого останній є не придатним для подальшого проживання та користування.

З урахуванням наведеного, з відповідача 3 - Російської Федерації на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 35 108,59 грн.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди з Російської Федерації, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

Тому, беручи до уваги перебування позивачу у стані постійного стресу та нервозності, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що призвело до позбавлення власного житла та речей, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення майнової та моральної шкоди з Російської Федерації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача 3 Російської Федерації на користь держави.

Загальна сума, яка підлягає стягненню 325 108,59 грн. (325 108,59 грн. + 300 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (15 липня 2022 року) позивач повинен був сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір у розмірі 1% від ціни позову.

Максимальний розмір судового збору станом на 15 липня 2022 року складав 12 405,00 грн., що перевищує 1% від ціни позову 325 108,59 грн.

Тому з відповідача 3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 319, 321, 1166, 1167 ЦК України, ст. 10, 76, 81,141,209,211, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації - задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 325 108,59 грн. та у відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн.

Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 відповідач 1: Держава України в особі Кабінету Міністрів України: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00031101

відповідач 2: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646

відповідач 3: Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації: 103274, м. Москва, Краснопресенська набережна, будинок 2, будівля 2.

Дата складання повного тексту 17.03.2023 р

Суддя Остапчук Т.В