Справа № 149/1115/23

Провадження № 33/801/466/2023

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Поворознюка Бориса Миколайовича на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 536,80 гривні.

У постановісуду зазначено,що 30березня 2023року о00:53год вс.Вербівка Хмільницькогорайону повул.Центральна,водій ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом марки«ChevroletLacetti»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,з ознакамиалкогольного сп`яніння,а саме:запах алкоголюз порожнинирота.Від проходженняогляду навизначення станусп`яніння увстановленому закономпорядку намісці зупинкита вмедичному закладіводій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, адвокат Поворознюк Б.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Поворознюк Б. М. посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , що позбавило його можливості самостійно захищати свої інтереси чи скористатися допомогою захисника, особисто надати пояснення по справі, подати клопотання на захист своїх прав та інтересів.

Зазначає, що долучений до матеріалів справи працівниками поліції диск з відеозаписом не засвідчений електронним цифровим підписом, тому не може бути доказом, оскільки наданий з порушенням вимог законодавства, відповідно є неналежним та недопустимим доказом.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Поворознюк Б. М. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній обставини та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративніправопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП).

В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД № 183098 від 30 березня 2023 року, водій ОСОБА_1 30березня 2023року о00:53год вс.Вербівка Хмільницькогорайону повул.Центральна,керував транспортнимзасобом марки«ChevroletLacetti»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,з ознакамиалкогольного сп`яніння,а саме:запах алкоголюз порожнинирота.Від проходженняогляду навизначення станусп`яніння увстановленому закономпорядку намісці зупинкита вмедичному закладіводій відмовивсяпід часбезперервної відеозйомки,чим порушиввимоги п.2.5Правил дорожньогоруху,за щовідповідальність передбаченачастиною першоюстатті 130КУпАП.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожньогоруху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Також пунктами 6, 7 розділу X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

З наведеного слідує висновок, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння зафіксовано інспектором СРПП Хмільницького РВП на спеціальний технічний засіб у відповідності до положень КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП.

З відеозапису, що міститься в матеріалах справи та який було прийнято до уваги судом, вбачається, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. При цьому, працівниками поліції було роз`яснено останньому наслідки відмови від освідування.

У даному випадку суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 1.3 та 2.5 ПДР України водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Указані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 183098 від 30 березня 2023 року та наявним в матеріалах справи відеозаписом, що узгоджуються між собою та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, безпідставного розгляду справи у його відсутність та позбавлення його можливості реалізувати в суді передбачені статтею 268 КУпАП права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та про його направлення для розгляду до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, а відтак не був позбавлений можливості реалізувати свої права, визначенні КУпАП у будь-який спосіб.

Крім того, ОСОБА_1 подав власноручно написану заяву про розгляд справи у його відсутність, а в суді першої інстанції скористався послугами адвоката, який представляв його інтереси в судовому засіданні.

Особа, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Крім того статтею 268 КУпАП визначено випадки, коли справа про адміністративні правопорушення не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке інкриміновано ОСОБА_1 , не належить до цих випадків.

Підстав вважати, що суд першої інстанції безпідставнорозглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та позбавив його можливості реалізувати в суді, передбачені статтею 268 КУпАП права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, немає.

Разом з тим можливість реалізації прав, передбачених Конституцією України та КУпАП ОСОБА_1 та його захиснику було надано в суді апеляційної інстанції.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи працівниками поліції відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Окрім цього, порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів, передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, з якої слідує, що відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції; під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського; після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі.

Отже, застосування портативних відеореєстраторів є не правом, а обов`язком поліцейських, що здійснюють свої повноваження, а тому здійснення такого запису під час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 проведений відповідно до вимог закону.

Більш того, з відеозапису вбачається, що на ньому з достатньою повнотою та об`єктивно зафіксовано обставини правопорушення, повідомлення особі про ознаки сп`яніння та пропозицію водію пройти медичний огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в найближчому медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови, відмову водія від огляду та складання протоколу про адміністративне првопорушення.

Указаний відеозапис інформативний, не містить ознак підробки, долучений до протоколу як доказ про, що є відповідна відмітка у протоколі, а тому він будь-яких сумнівів у апеляційного суду не викликає.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави визнавати даний доказ недопустимим.

Інші обставини на які посилається заявник, зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті130 КУпАПкваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті130 КУпАП,є надуманими та безпідставними.

Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, дійшов висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини першої статті130 КУпАП,оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної статтею 23 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Поворознюка Бориса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук