Справа № 127/25715/22

Провадження № 2/127/3329/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л. Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в судовому засіданнів м.Вінниці цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вінницького національного аграрного університету (21008 м. Вінниця, вул. Сонячна,3) про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, затримка розрахунку, компенсації втрати частини доходів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Вінницького національногоаграрного університету про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, затримка розрахунку, компенсації втрати частини доходів.

Позов мотивований тим, що наказом від 25.11.2021 року за № 800-К, ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача кафедри військової підготовки, доцента та укласти контракт про роботу на посаді з 26.11.2021 року по 26.11.2026 року з посадовим окладом у розмірі згідно із штатним розписом, надбавка за вислугу років 30%, доплата за завідування кафедрою у розмірі 4%, коштом спеціального фонду кафедри військової підготовки.

Контракт за № 76/21 з науково педагогічним працівником, з ОСОБА_1 укладено та підписано 25.11.2021 року, в якому визначені всі умови праці, зарплати та інше.

Наказом № 401-к від 11.07.2022 року ОСОБА_1 було звільнено «завідувача кафедри військової підготовки, доцента, з займаної посади з 11.07.2022 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України».

Звільнення вважає незаконним по причині відсутності розірвання укладеного із ним контракту.

Припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю, пункт закону.

Натомість, у оспорюваному наказі, не вказано підставу припинення контракту, ні самий контракт, ні конкретним посиланням на статтю, пункт закону.

Відповідно до наказу 05.12.2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, додаток п.4 додатку, наявна форма наказу про звільнення та розірвання контракту.

З 11.07.2022 року не працює, середня заробітна плата склала за останні 3 місяці 10982,00 грн., що підтверджується довідкою наданою відповідачем.

Вимушений прогул склав 8 місяців, а тому борг за час вимушеного прогулу складає 87856,00 грн.

Сума компенсації дорівнює 89244, 80 грн. (41832 грн. *22.1:100).

Просив суд, Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри військової підготовки, доцента з 11.07.2022 року у Вінницькому національному аграрному університеті з посадовим окладом у розмірі згідно із штатним розписом, надбавка за вислугу років 30%, доплата за завідування кафедрою у розмірі 4%, коштом спеціального фонду кафедри військової підготовки.

Стягнути з Вінницького національного аграрного університету на користь ОСОБА_1 177100,00 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2022 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 87856,00 грн. сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні 89244,80 грн. Стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен окремо, позовні вимоги підтримали за обставин викладених в справі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала, щодо задоволення позовних вимог.

26.12.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Вінницького національного аграрного університету, у якому зазначено, що відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 39 КЗпП України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Підпунктом 15.4 пункту 15 Розділу «Зміни, припинення та розірвання Контракту» Контракту з науково-педагогічним працівником № 76/21 від 25 листопада 2021 року, передбачено, що дія Контракту припиняється з ініціативи Працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом.

Тому, відповідно до чинного трудового законодавства, на підставі відповідної заяви Позивача, наказом в.о. ректора Вінницького національного аграрного університету від 11 липня 2022 року № 401-к «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі власноруч написаної Позивачем заяви від 27 червня 2022 року, ОСОБА_1 , завідувача кафедри військової підготовки, доцента звільнено з займаної посади з 11 липня 2022 року за власним бажанням згідно з статті 38 Кодексу законів про працю України.

Отже, внаслідок звільнення Позивача за власним бажанням трудовий контракт між ним та Відповідачем розірвано, будь-які трудові відносини між сторонами припинені.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,що. наказом від 25.11.2021 року за № 800-К, ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача кафедри військової підготовки, доцента та укласти контракт про роботу на посаді з 26.11.2021 року по 26.11.2026 року з посадовим окладом у розмірі згідно із штатним розписом, надбавка за вислугу років 30%, доплата за завідування кафедрою у розмірі 4%, коштом спеціального фонду кафедри військової підготовки (а.с.4).

Наказом № 401-к від 11.07.2022 року ОСОБА_1 було звільнено «завідувача кафедри військової підготовки, доцента, з займаної посади з 11.07.2022 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» (а.с.5).

Контракт за № 76/21 з науково педагогічним працівником, з ОСОБА_1 укладено та підписано 25.11.2021 року, в якому визначені всі умови праці, зарплати та інше (а.с.6).

Відповідно до заяви від 27.06.2022 року ОСОБА_1 просив звільнити його з роботи за власним бажанням з 11.07.2022 року (а.с.43).

Вінницьким національним аграрним університетом 12.07.2022 року направлено відповідні документи для проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_4 в системі дистанційного обслуговування «Клієнт Казазначейства - Казначейство» (а.с.54).

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.2 ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Підпунктом 15.4 пункту 15 Розділу «Зміни, припинення та розірвання Контракту» Контракту з науково-педагогічним працівником № 76/21 від 25 листопада 2021 року, передбачено, що дія Контракту припиняється з ініціативи Працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом.

Слід зауважити, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд поновити його на посаді та стягнути середній заробіток.

В свою чергу позивач не просить суд визнати незаконним наказ № 401-К від 11.07.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , тобто звертається до суду з похідною вимогою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Станом на день винесення рішення судом, наказ № 401-К від 11.07.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , чинний, позивачем не оспорений.

В даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Виходячи знаведеного вище,суд дійшоввисновку,що позов ОСОБА_1 до Вінницького національного аграрного університету про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, затримка розрахунку, компенсації втрати частини доходів є безпідставним, необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.38 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Вінницького національного аграрного університету (21008 м. Вінниця, вул. Сонячна,3) про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, затримка розрахунку, компенсації втрати частини доходів залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.05.2023 року.

Учасники процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

Відповідач Вінницький національний аграрний університет (21008 м. Вінниця, вул. Сонячна,3).

Суддя: