КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/6107/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/19330/22-ц

04 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Осадченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цикалевича Володимира Миколайовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В.,у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення одноразової виплати та середнього заробітку,-

в с т а н о в и в:

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України про стягнення одноразової виплати та середнього заробітку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради Українивідмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цикалевич Володимир Миколайович 03 лютого 2023 року засобами поштового зв`язку направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановленав з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що вона працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України 7 скликання Алексєєва І.В. з 13 грудня 2012 року до 27 листопада 2014 року без поширення дії Закону України «Про державну службу».

27 листопада 2014 року достроково припинила свої повноваження Верховна Рада України VII скликання. Вона, як помічник-консультант народного депутата України була звільнена з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України.

Зазначає, що при звільненні вона подала заяву від 07 липня 2021 року про надання довідок щодо заробітної плати та виплату одноразової грошової допомоги за дострокове припинення повноважень народного депутата України.

Однак, листом від 06 серпня 2021 року № 15/26-2021/257485 Апарат Верховної Ради України відмовив їй у виплаті одноразової грошової допомоги за дострокове припинення повноважень народного депутата України, оскільки народний депутат самостійно у межахзагального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників- консультантів, здійснює розподіл місячного фонду оплату праці, надає матеріальну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

На думку апелянта, даний спір підлягає розгляду в порядку ЦПК України, а висновки суду першої інстанції про те, що дана справа підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 724/1656/16-ц, є необґрунтованим. Позивачка працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України Верховної Ради України з 13 грудня 2012 року до 27 листопада 2014 року без поширення дії Закону України " Про державну службу", а тому правовідносини, що склались між нею та відповідачем у даній справі не є публічно-правовими, позивачка не мала статусу державного службовця, між сторонами виник трудовий спір про стягнення виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

17 квітня 2023 року до Київського апеляційного суду від представника Апарату Верховної Ради України Романюка Тараса Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він зазначав, що умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин, оплата праці помічника-консультанта народного депутата України, визначені статтею 34 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-BP.

За змістом частини першої статті 34 Закону України від 17.11.1992 № 2790- XII «Про статус народного депутата», народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України. Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, який вільно володіє державною мовою, з урахуванням обмежень, передбачених статтею 27 Закону України «Про запобігання корупції».

3азначає, що з вказаних законодавчих актів слідує, що умови проходження патронатної служби помічниками-консультантами народних депутатів України є специфічними, тобто, безпосереднім роботодавцем та керівником помічника-консультанта є народний депутат України, який самостійно визначає їх кількість, посадові обов`язки, напрямки діяльності, особисто встановлює заробітну плату помічникам-консультантам, підписує табель обліку робочого часу своїх помічників-консультантів, розподіляє між ними фіксований фонд заробітної плати, премії та інше.

Отже, на думку представника відповідача між сторонами виник спір щодо звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, який не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вище викладене, просив суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Всудовому засіданні 13 квітня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Цикалевич Володимир Миколайович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Апарату Верховної Ради України Романюк Тарас Володимирович в судовому засіданні 13 квітня 2023 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

13 квітня 2923 року в розгляді справи було оголошено перерву на 04 травня 2023 року на 17 годину 10 хвилин. Про розгляд справи представники сторін були повідомлені безпосередньо в апеляційному суді. В судове засідання04 травня 2023 року учасники справи не з`явились, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим продовження розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 працювала на посаді помічника- консультанта народного депутата Верховної Ради України сьомого скликання Алєксєєва І.В. без поширення дії Закону України «Про державну службу» , що підтверджується довідкою від 26 листопада 2021 року № 20-17/652 Апарату Верховної ради України та копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Листом від 06 серпня 2021 року Апаратом Верховної Ради України ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при достроковому припиненні повноважень народного депутата України.

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України про стягнення одноразової виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відмовляючи у відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що між сторонами виник спір щодо звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, який не може бути розглянутий в поряду цивільного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м.Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України про стягнення одноразової виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вона працювала на посаді помічника- консультанта народного депутата України 7 скликання з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року без поширення дії Закону України «Про державну службу». 27 листопада 2014 року достроково припинила свої повноваження Верховна Рада України у зв`язку з чим вона була достроково звільнена. При звільненні вона подала заяву від 07 листопада 2021 року про надання довідок щодо заробітної плати та виплати одноразової грошової допомоги за дострокове припинення повноважень народного депутата України.

У статті 124 Конституції України зазначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

В пункті 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 працювала на посаді помічника- консультанта народного депутата Верховної Ради України сьомого скликання Алєксєєва І.В. без поширення дії Закону України «Про державну службу», що підтверджується довідкою від 26 листопада 2021 року № 20-17/652 Апарату Верховної ради України та копією трудової книжки НОМЕР_1 .

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді помічника- консультанта народного депутата Верховної Ради України сьомого скликання Алєксєєва І.В. приймала присягу державного службовця.

Окрім того, з довідки по зарплаті №9-1-15/104, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, до якої не входили надбавки за ранг державного службовця.

З урахуванням того, що, перебуваючи на посаді помічника- консультанта народного депутата Верховної Ради України, ОСОБА_1 не мала статусу державного службовця, на неї не поширювалась дія Закону України «Про державну службу», між нею та відповідачем виникли трудові відносини щодо отримання одноразової виплати при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги про неправильність такого висновку суду першої інстанції є обгрунтованими.

Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цикалевича Володимира Миколайовича підлягає задоволенню, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цикалевича Володимира Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 рокускасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення одноразової виплати та середнього заробітку направити для продовження розгляду до суду першої інстанції

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2023 року.

Головуючий: Судді: