ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3030/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача:
- Дущака Д.С., довіреність №1 від 23.01.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №003657 від 20.02.2019
- Черненка М.О., довіреність №2 від 23.01.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003636 від 16.01.2019
від відповідача - Байло А.А., довіреність №б/н від 03.10.2022
/третя особа повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, але не скористалась правом на участь в судовому засіданні /
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки"
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023, проголошене о 12:22:56 суддею Желєзною С.П. у м. Одесі, повний текст якого складено та підписано 09.03.2023
у справі № 916/3030/22
за позовом скаржника
до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Владової Надії Олександрівни
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2022 року Підприємство споживчої кооперації (далі - ПСК) „Саратський ринок райспоживспілки" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень № 897-VII від 25.01.2019 „Про розгляд заяви фізичної особи - підприємця Владової Н. О. щодо надання в оренду земельної ділянки для розміщення, обслуговування та експлуатації тарного складу на території Саратської селищної ради (в межах населеного пункту) Саратського району Одеської області за адресою: смт.Сарата, вул.Чкалова, 31/11"; № 898-VII від 25.01.2019 „Про розгляд заяви фізичної особи - підприємця Владової Н. О. щодо надання в оренду земельної ділянки для розміщення, обслуговування та експлуатації складу - магазину на території Саратської селищної ради (в межах населеного пункту) Саратського району Одеської області за адресою: смт.Сарата, вул.Чкалова, 31/9"; №1277-VII від 08.10.2020 „Про внесення змін до рішень Саратської селищної ради № 897-V від 25.01.2019 та № 898-V від 25.01.2019".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав про те, що йому на праві постійного користування належить земельна ділянка на території Саратської селищної ради, однак відповідачем в порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності передбачених законом підстав та згоди позивача на добровільне відчуження земельної ділянки були прийняті рішення про припинення права постійного користування останнім частиною земельної ділянки із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенні її в довгострокову оренду строком на 49 років ФОП Владовій Н.О. у зв`язку із набуттям нею права власності на майно.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 в позові відмовлено. Суд першої інстанції дійшов такого висновку, оскільки врахував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, набуття Владовою Н.О. права власності на таке нерухоме майно, недоведеність позивачем факту порушення його прав та інтересів у зв`язку з прийняттям відповідачем спірних актів, а також ненадання позивачем доказів припинення права постійного користування на земельні ділянки понад необхідного третій особі розміру для розміщення та обслуговування її нерухомого майна.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було надано належної правової оцінки доводам позивача щодо відсутності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваних рішень в частині припинення права постійного користування позивачем частиною земельної ділянки в межах загальної площі земельної ділянки, наданої йому згідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД №000023 від 23.07.1997.
Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не було надано належної правової оцінки доводам позивача про припинення права постійного користування позивача відповідними земельними ділянками здійснено відповідачем з порушенням процедури, передбаченої ст. 149 ЗК України, за відсутності добровільної відмови позивача від права користування частиною земельної ділянки, тому порушене право підлягає захисту шляхом визнання незаконним та скасування зазначених рішень. При цьому апелянт посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 та від 23.06.2020 у справі 910/14057/18.
Крім того, на переконання апелянта неправомірними є і висновки суду першої інстанції щодо не доведення позивачем факту порушення його прав та інтересів у зв`язку з прийняттям відповідачем спірних рішень, тоді як припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, переданої у постійне користування за рішенням відповідача без належного повідомлення про це позивача призвело до неможливості використання земельної ділянки в повному обсязі, тобто в межах усієї її площі, виходячи з цілей господарської діяльності позивача та з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржувані рішення Саратської селищної ради прийняті у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в України», реалізовують набуття права на користування земельною ділянкою третьою особи в межах необхідних для обслуговування нерухомого майна, що належить їй на праві власності, що правомірно встановлено судом першої інстанції при прийнятті відповідного рішення, а тому підстав для його скасування не має.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.1996 Саратською селищною радою народних депутатів за результатом розгляду клопотання Саратського ринку відповідно до ст. 6, 23 Земельного кодексу України було прийнято рішення, яким закріплено на праві постійного користування раніше відведену земельну ділянку площею 1,38 га за Саратським ринком, розташованим по вул. Чкалова, та зобов`язано керівництво Саратського ринку виготовити в Одеському філіалі інституту землеустрою УААН документи з відведення земельної ділянки з отриманням державного акта на право постійного користування.
22.05.1997 виконавчим комітетом Саратської селищної ради народних депутатів прийнято рішення №121 про видачу Саратському ринку райпотребсоюзу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою в смт. Сарата Одеської області площею 1,23 га, в т.ч. з господарським двором під спорудами для виробничих цілей.
05.06.1997 Саратською селищною радою Саратського району Одеської області затверджено акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, що знаходиться в користуванні Саратського ринку районної споживчої спілки.
23.05.1997 Саратському ринку районної споживчої спілки на підставі рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради народних депутатів від 22.05.1997 №121 було видано державний акт на право постійного користування землею І-ОД №000023, згідно якого позивачу було передано у постійне користування для розміщення торгівельних об`єктів земельну ділянку площею 1,23 га у межах населеного пункту згідно з планом землекористування.
04.09.1997 Саратською селищною радою народних депутатів було прийнято рішення про затвердження рішення виконавчого комітету № 121, 133, 134, 135, 186 "Про видачу державних актів на право постійного користування землею", зокрема, Саратському ринку - 1,23 га.
22.02.2007 Виконавчим комітетом Ради було прийнято рішення №36 про оформлення за Владовою Н.О. права власності на склад по вул. Чкалова, 31 (територія Саратського ринку) на підставі договору купівлі-продажу №5691 та зобов`язано Саратське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видати свідоцтво про право власності. 25.12.2004 позивачем укладено з Владовою Н.О. останньою складу, що розташований на зазначеній ділянці, на підставі якого
04.10.2007 Саратським селищним головою видано Владовій Н.О. відповідне свідоцтво про право власності на склад загальною площею 41,2 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, буд. 31 .
04.11.2009 між Саратським сільським споживчим товариством (Продавець) та Владовою Н.О. (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за №4730, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором Продавець передає майно (предмет договору) у власність Покупця, а Покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму. Предметом договору є нежитлова будівля, тарний склад, розташований на вулиці Чкалова №31 в селищі міського типу Сарата , яка розташована на земельній ділянці площею 217 кв.м., загальною площею 187,8 кв. м.
07.12.2009 Саратським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості проведено державну реєстрацію права власності Владової Н.О. на нежитлову будівлю, тарний склад, за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, буд. 31 , що підтверджується витягом №24692414.
На підставі рішень виконавчого комітету Ради №202 від 23.12.2016, №201 від 23.12.2016 нежитловим будівлям, які належать Владовій Н.О. на праві власності, було присвоєно іншу адресну нумерацію.
Слід зазначити, що факт перебування у власності Владової Н.О. об`єктів нерухомого майна площею 41,2 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, буд. 31/9 ; та площею 187,8 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, буд. 31/11 , підтверджується витягами з державного реєстру речових прав №82292460 від 14.03.2017, №82295662 від 14.03.2017.
25.01.2019 Радою прийнято рішення № 897-VII „Про розгляд заяви фізичної особи - підприємця Владової Н. О. щодо надання в оренду земельної ділянки для розміщення, обслуговування та експлуатації тарного складу на території Саратської селищної ради (в межах населеного пункту) Саратського району Одеської області за адресою: смт. Сарата, вул. Чкалова, 31/11 ", на підставі якого відповідачем вирішено, зокрема:
1) припинити право постійного користування Саратського ринку районної споживчої спілки на частину земельної ділянки площею 0,0217 га, яка знаходиться за адресою: смт. Сарата, вул. Чкалова, 31, у зв`язку з набуттям права власності на майно (тарний склад) гр. Владовою Н.О. та перевести дану земельну ділянку в землі запасу Саратської селищної ради;
2) надати ФОП Владовій Н.О. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0217 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі із земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: вул.Чкалова, 31/11, смт. Сарата, Саратського району, Одеської області.
25.01.2019 Радою було прийнято рішення № 898-VII „Про розгляд заяви фізичної особи - підприємця Владової Н. О. щодо надання в оренду земельної ділянки для розміщення, обслуговування та експлуатації складу - магазину на території Саратської селищної ради (в межах населеного пункту) Саратського району Одеської області за адресою: смт. Сарата, вул. Чкалова, 31/9", на підставі якого відповідачем вирішено, зокрема:
1) припинити право постійного користування Саратського ринку районної споживчої спілки на частину земельної ділянки площею 0,0060 га, яка знаходиться за адресою: смт. Сарата, вул. Чкалова, 31, у зв`язку з набуттям права власності на майно (тарний склад) гр. Владовою Н.О., яке розміщене на вказаній площі, та перевести дану земельну ділянку в землі запасу Саратської селищної ради;
2) надати ФОП Владовій Н.О. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0060 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі із земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: вул.Чкалова, 31/9, смт. Сарата, Саратського району, Одеської області.
08.10.2020 Радою було прийнято рішення №1277-VII від 08.10.2020 „Про внесення змін до рішень Саратської селищної ради № 897-V від 25.01.2019 та №898-V від 25.01.2019", згідно якого відповідачем вирішено замінити у першому рішенні площу земельної ділянки з 0,0217 га на 0,0230 га; у другому рішенні замінено площу земельної ділянки з 0,0060 га на 0,0074 га.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2015 у справі №916/319/15-г, яке набрало законної сили 10.06.2015, у задоволенні позову Саратського сільського споживчого товариства до Дочірнього підприємства "Ринок Саратської Райспоживспілки" про визнання державного акту на право постійного користування землею І-ОД №000023 від 23.05.1997 таким, що втратив чинність, було відмовлено, оскільки відповідно до п. 1.8 Статуту Підприємства, затвердженого постановою правління Саратської районної спілки споживчих товариств №11 від 23.04.2021, Підприємство є правонаступником усіх прав та обов`язків Саратського ринку та дочірнього підприємства "Ринок Саратської Райспоживспілки". Засновником Підприємства є, зокрема, Саратська районна спілка споживчих товариств.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 у справі №916/171/21, яке було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, позов Підприємства до Ради було задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Ради №82-VIIІ від 30.12.2020 "Про скасування рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради народних депутатів від 22.05.1997 №121 "Про видачу державного акту на право користування землею Саратському ринку".
Під час вирішення спору у справі №916/171/21 судом було встановлено, що статут Саратського ринку, затверджений 30.01.1995, зареєстрований Саратською районною радою народних депутатів 02.05.1995 за №01561448; свідоцтво №01561448 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 08.02.1995, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №287616, видане 05.04.2005, статут ДП "Ринок Саратської райспоживспілки", затверджений постановою Правління Саратської районної спілки споживчих товариств №8 від 04.05.2018, стосуються однієї і тієї самої юридичної особи за ідентифікаційним номером - 01561448.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №276356654 від 23.09.2021 Підприємство є власником єдиного майнового комплексу, який розташований за адресою: Одеська область, смт.Сарата, вул. Чкалова, 31.
15.11.2021 між ФОП Владовою Н.О. та ДП „Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було укладено договори №757 та №758 про надання послуг з розробки проекту землеустрою.
На виконання договорів №757 від 15.11.2021, №758 від 15.11.2021 ДП „Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельнихділянок.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4600518952022 від 28.06.2022р. земельна ділянка, площею 0,0230 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, 31/11, належить до земель комунальної власності.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500730362022 від 14.07.2022 земельна ділянка, площею 0,0074 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, 31/9, належить до земель комунальної власності.
Разом з тим, скаржник вважає, що відповідач за відсутності передбачених законом підстав прийняв рішення про припинення права постійного користування позивача на частину земельної ділянки із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення її в довгострокову оренду строком на 49 років ФОП Владовій Н. О.у зв`язку з набуттям нею права власності на майна.
Спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20.
Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно пункту "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі N 713/1817/16-ц Верховний суд зазначав, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
При цьому, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.
З огляду на положення наведених норм цивільного та земельного законодавства, а також принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, суд першої інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні вірно зазначив, що незважаючи на закріплення прав на земельну ділянку за позивачем, фактичне користування земельною ділянкою під належною ФОП Владовій Н. О. на праві власності нерухомістю може здійснювати лише вона і в такому разі у позивача відсутнє порушене право або охоронюваний інтерес щодо цієї земельної ділянки.
Крім того, позивачем також не було доведено, що прийняті відповідачем рішення №897-VII від 25.01.2019, № 898-VII від 25.01.2019, №1277-VII від 08.10.2020 щодо припинення права постійного користування позивачем частиною земельної ділянки у зв`язку із набуттям ФОП Владовою Н. О. права власності на відповідне майно будь-яким чином порушують його права або законі інтереси, у зв`язку з чим суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні заявлених Підприємством споживчої кооперації „Саратський ринок райспоживспілки" до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області позовних вимог.
При цьому твердження апелянта про те, що порушення його прав та інтересів у зв`язку з прийняттям відповідачем спірних рішень полягає у неможливості використання земельної ділянки в повному обсязі, тобто в межах усієї її площі, виходячи з цілей господарської діяльності позивача, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки саме позивачем було передане ФОП Владовій Н. О. у власність майно, розташоване на одній із земельних ділянок, відповідно до яких відповідачем припинено право постійного користуванні позивача, що свідчить про те, що останній був обізнаним про право ФОП Владовій Н. О. вимагати в подальшому оформлення на своє ім`я права користування цією земельною ділянкою та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній, а отже сам унеможливив використання земельної ділянки в повному обсязі.
Також колегія суддів вважає, що скаржник безпідставно зазначає про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач повинен був застосовувати процедуру вилучення у позивача частини земельної ділянки, яка передбачена ст. 149 ЗК України, тоді як третя особа відповідно до ч. 1 ст.120 ЗК України та п «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України припинила право користування частини земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні позивача, шляхом набуття права власності на дві нежитлові будівлі: тарний склад та склад-магазин, при цьому положення ст. 149 ЗК України застосовуються лише у разі припинення права користування з підстав передбачених пунктом «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України і не поширюється на випадки передбачені пунктом «е» цієї статті.
Крім того, слід зазначити, що ст. 143 ЗК України містить вичерпний перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку та в якому відсутня така підстава припинення права користування земельною ділянкою, як набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, отже припинення права користування земельною ділянкою на підставі набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, здійснюється в позасудовому порядку та на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у межах наданих йому повноважень.
Щодо ж стосується доводів апелянта про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваних рішень в частині припинення права постійного користування, то колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 25, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської, сільської та селищної ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Тобто селищні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, зокрема щодо прийняття спірних рішень.
Колегією суддів відхиляються і посилання скаржника на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 та від 23.06.2020 у справі 910/14057/18, оскільки їх прийнято за іншої фактично - доказовою базою, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідне судове рішення.
Таким чином, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування оспорюваного судового рішення.
В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки висновки оскаржуваного рішення апелянтом не спростовані, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 у справі №916/3030/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Саратський ринок райспоживспілки" - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.05.2023 о 10.15
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя Г.І. Діброва
Суддя А.І. Ярош
