ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/724/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 712/3265/23 Категорія: на ухвалу Мірошниченко Л.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ТОВ «Центр правової допомоги Україна»;

особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1

розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.04.2023 року про направлення справи до іншого суду, постановлену під головуванням судді Мірошниченко Л.Є., 10.04.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Україна» про розірвання договору, стягнення коштів та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

05.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Україна» про розірвання договору, стягнення коштів та моральної шкоди.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2023 року цивільну справу № 712/3265/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Україна» про розірвання договору, стягнення коштів та моральної шкоди направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується, що з укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр правової допомоги Україна» договору випливає, що фактичне місце знаходження відповідача є саме : АДРЕСА_1 .

Скаржник вважає, що договір відповідач повинен був виконувати за місцем свого фактичного знаходження, а саме: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на норму ст. 28 ЦПК України, згідно якої позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Таким чином, скаржник ОСОБА_1 вважає, що матеріали даної цивільної справи підсудні Соснівському районному суду м. Черкаси.

Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 532 ЦК України та ч. 8 ст. 28 ЦПК України, скаржник вважає, що дані норми судом не були враховані у зв`язку з чим порушено норми процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.04.2023 року про направлення справи за підсудністю скасувати, справу передати до Соснівського районного суду м. Черкаси для вирішення питання про відкриття провадження.

28 квітня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги.

У доповненні до апеляційної скарги зазначається, про скріншот з сайту «Укрпошта», який доданого скаржником, та з якого ніби то вбачається, що претензія /номер листа вказано в квитанції, що в матеріалах справи отримана 31.01.2023 року. Це свідчить на думку скаржника про фактичне знаходження відповідача за адресою м. Черкаси, вул. Б. Вишнивецького.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13ст. 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадженнябез участісторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону.

Постановляючи ухвалу про направлення вказаної цивільної справи до Голосіївського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вибрана альтернативна підсудність, передбачена ч. 8 ст. 28 ЦПК України. При цьому, позивач не має зареєстрованого місця проживання чи перебування у Соснівському районі м. Черкаси, а офіційне зареєстроване місцезнаходження відповідача юридичної особи ТОВ «Центр правової допомоги Україна» є м. Київ, вул. Антоновича, буд. № 58, що відноситься до Голосіївського районного суду м. Києва.

Таким чином, задля належного захисту прав позивача на справедливий судовий розгляд, суд першої інстанції направив справу за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (вул. Полковника Потєхіна, 14-А, Київ, 03127).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги чинного законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали, не допущено порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 05.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги Україна» про розірвання договору, стягнення коштів та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що між ним та ТОВ «Центр правової допомоги Україна» було укладено договір про надання правової допомоги, в результаті яку не було надано належним чином, вважає скаржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача визначена у ст. 27 ЦПК України.

Згідно до ч. 7 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Із матеріалів справи вбачається, що договір № 0709223608 про надання правової допомоги/юридичних послуг, укладений 05.09.2022 між ТОВ «Центр правової допомоги Україна» в особі директора Дзісь М.Р., та Колесником О.І., засвідчений печаткою товариства із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи 44436724.

Відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року за № 1576-XII, господарське товариство будь-якої організаційно-правової форми має право створювати на території України та за її межами філії та представництва.

Згідно зі статтею 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, законодавцем не виключена можливість скріплення таких правочинів підписами уповноважених осіб та печатками філій та представництв юридичних осіб, які представляють інтереси цих юридичних осіб при укладанні правочинів (статті 92, 95 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України до єдиногодержавного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Це підтверджує і Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»15 травня 2003 року за № 755-IV: відомості Єдиного державного реєстру містять дані про відокремлені підрозділи юридичної особи ( п. 20 ч.1 ст. 9).

Відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі затвердженого підприємством положення про них.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 368/5від05.03.2012 року «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу»,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2012 року за № 367/20680, найменування відокремленого підрозділу має містити слова «відокремлений підрозділ» («філія», «представництво») та вказувати на належність до юридичної особи, яка цей відокремлений підрозділ створила.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що філія та представництво, як відокремлені підрозділи юридичної особи, не можуть бути окремо від неї зареєстровані, тому по факту є її невід?ємною частиною, хоча в плані територіальності розміщуються поза її місцезнаходженням задля виконання певних функцій та здійснення представництва юридичної особи.

Також, судом першої інстанції було вірно акцентовано увагу на тому, що будь-яких структурних підрозділів вказаної юридичної особи та інших офіційних адрес її діяльності, а також осіб, яким були видані довіреності, та які можуть діяти як представники від імені юридичної особи або її структурного підрозділу в інших місцевостях в матеріалах справи відсутні.

Зокрема, судом першої інстанції вірно вказано, що матеріали справи не містять підтвердження отримання відповідачем чи повернення без вручення претензії, надісланої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, наданими до суду документами та даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підтверджена тільки офіційна юридична адреса Товариства в місті Києві, яка вказана у спірному договорі, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що у даному випадку не підлягає застосуванню ч. 7 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред?являтись також за її місцезнаходженням, оскільки з матеріалів позову вбачається, що договір підписаний безпосередньо ТОВ «Центр правової допомоги Україна» (саме здиректором ДзісьМ.Р.,як керівникомтовариства), (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 58) тобто, безпосередньо з юридичною особою-відповідачем, місцезнаходження якої у м. Києві, засвідчений печаткою товариства із зазначенням ідентифікаційного коду юр. особи (44436724).

Також суд першої інстанції встановив, що у ЄДРПОУ відсутні дані про відокремлені підрозділи ТОВ «Центр Правової допомоги Україна», про що і вказав в ухвалі.

Згідно з ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред?являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ є м. Київ (вул. Антоновича, 58).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правової підстави вважати, що офіційною адресою фактичного місце розташування ТОВ «Центр правової допомоги Україна», є вул. Байди Вишневецького, 34 в м. Черкаси, тобто на території, яка відносить до територіальної юрисдикції (підсудності) Соснівського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим, посилання ОСОБА_1 на положення ч. 8 ст. 28 ЦПК України, як на правову підставу дотримання правил підсудності при поданні позову є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що дія зазначеної норми поширюється лише на договори, в яких передбачено місце їх виконання, або виконувати які через їх особливість можна тільки у певному місці, в той час, як наданому суду договорі не зазначено конкретне місце його виконання, що і було враховано районним судом при вирішенні питання щодо підсудності справи вказаному позивачем суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у зв`язку із вищевказаним, позовна заява підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, тобто за місцем реєстрації відповідача.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм цивільного процесуального законодавства, враховуючи, що позивачем вибрана альтернативна підсудність, передбачена ч. 8ст. 28 ЦПК України, при цьому, останній не має зареєстрованого місця проживання чи перебування в Соснівському районі м. Черкаси, а також, що офіційне зареєстроване місцезнаходження відповідача - юридичної особи - ТОВ «Центр правової допомоги Україна» є м. Київ, вул. Антоновича, будинок № 58, що відноситься до підсудності Голосіївського районного суду м.Києва, тому задля належного захисту прав позивача на справедливий судовий розгляд, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана справа підлягає направленню на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва ( вул. Полковника Потєхіна, 14-А, Київ, 03127).

Рішення є виконанням вимог закону, адже як передбачено ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Доводів, які б свідчили про неправильне вирішення підсудності даної справи судом першої інстанції в цій справі, апеляційна скарга не містить.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду, тому не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки вимоги скаржника про скасування ухвали суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, тому відхиляються апеляційним судом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.04.2023 року про направлення справи до іншого суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

О.В. Карпенко