Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 204/8118/14
провадження № 61-8367св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватне підприємство «Техніка», Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області,
третя особа - Українська товарна біржа «ТБУ»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мульком Анатолієм Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Пищиди М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ПП «Техніка», Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності.
Позов мотивував тим, що 01 квітня 2010 року придбав у ПП «Техніка» на Українській товарній біржі зернозбиральний комбайн «Class Lexon 480». Проте, у грудні 2012 року після пред`явлення ОСОБА_2 до нього позову про компенсацію вартості частки в спільному майні дізнався про існування договору купівлі-продажу цього ж комбайна від 02 квітня 2010 року, укладеного на Українській товарній біржі між ПП «Техніка» з однієї сторони та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 з іншої, за змістом якого обидві фізичні особи зазначені покупцями та, відповідно, співвласниками придбаного комбайна.
Позивач указував, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №70/04-599 від 26 липня 2013 року підписи в графі «Покупець» біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року виконані не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іншими особами.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна «Claas Lexion 480», серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 02 квітня 2010 року, укладений на Українській товарній біржі «ТБУ» між приватним підприємством «Техніка» як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як членами біржі з іншої сторони, з тих підстав, що ОСОБА_1 цей договір не підписував;
скасувати державну реєстрацію зернозбирального комбайна «Claas Lexion 480», серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2010 року;
визнати за ним право приватної (індивідуальної) власності на вказаний комбайн на підставі договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2016 року, позов задоволено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджується, що підпис в оспорюваному договорі зроблений не ОСОБА_1 , а іншою особою, а тому такий договір є недійсним.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини справи, а саме не надали правової оцінки судовому рішенню в справі № 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн, яким установлено, що цей комбайн сторони придбали за договором купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року й він належить їм на праві спільної власності.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року позов задоволено:
визнано недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна «Claas LexionN 480», серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер 22196 АЕ, від 02 квітня 2010 року, укладений на Українській товарній біржі «ТБУ» між приватним підприємством «Техніка» як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 як членами біржі з другої сторони;
скасовано державну реєстрацію зернозбирального комбайна «Claas Lexion 480», серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2010 року;
визнано за ОСОБА_1 право приватної (індивідуальної) власності на комбайн зернозбиральний «Claas Lexion 480», серійний номер НОМЕР_4, 2000 року випуску.
Рішення суду мотивоване тим, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспореного договору відсутнє, оскільки сторонами не підписувався примірник біржової угоди № 993300 від 02 квітня 2010 року, на підставі якої було здійснено реєстрацію права власності на спірний комбайн. Крім того, суд указав, що договір купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року укладений у письмовій формі та є дійсним, що є достатньою підставою для задоволення позовної вимоги про визнання права власності на комбайн за позивачем.
Доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 позовної давності суд уважав необґрунтованими, адже судом установлено, що позивач оспорюваний договір не підписував, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг про нього знати, а тому не пропустив установлений законом строк на звернення до суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив із того, що преюдиційним рішенням суду в справі
№ 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн установлено, що згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року спірний комбайн було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках та він їм належить на праві спільної власності.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу адвоката Мулька Анатолія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково:
постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна «Claas Lexion 480», серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 02 квітня 2010 року змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови;
постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права приватної (індивідуальної) власності на комбайн за позивачем скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, установивши, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір купівлі-продажу, тобто волевиявлення учасника правочину на його укладення відсутнє, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав існування преюдиційного рішення в справі № 204/8118/14. Колегія суддів зазначила, що відсутність волевиявлення сторони договору свідчить про його неукладеність, а тому в задоволенні позову про визнання договору недійсним необхідно відмовити з цих підстав. Оскільки наслідки спливу позовної давності за заявою сторони у спорі застосовуються лише в разі обґрунтованості позовних вимог, а в цій справі підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року не встановлено, тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
Колегія суддів указала, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову в цілому з підстав існування договору від 02 квітня 2010 року, за яким власниками комбайна є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не надав правової оцінки висновкам суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання за ОСОБА_1 права власності на комбайн і доказам на підтвердження дійсності договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року, на підставі якого ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності, а тому справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності на комбайн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому оскільки оспорюваний договір є неукладеним і в задоволенні позову про визнання його недійсним відмовлено, то в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації комбайна теж слід відмовити.
Щодо заявлених вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на комбайн на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, то суд зазначив, що право власності на комбайн було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі біржевої угоди купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року, а не договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, на який послався позивач.
Суд зазначив, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №70/04-599 від 26 липня 2013 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв» акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Інших доказів передачі комбайна позивачу матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначила, що якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, то право власності в набувача виникає з моменту такої реєстрації. Таким чином, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року є безпідставною та в її задоволенні слід відмовити, оскільки спірний комбайн у власність позивача не переходив, а договір, який вчинений у простій письмовій формі без реєстрації транспортного засобу, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Крім того, суд прийняв до уваги, що в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року встановлено, що спірний комбайн було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках та він їм належить на праві спільної власності, що є преюдиційною для розгляду цієї справи обставиною.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності залишити в силі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що державна реєстрація комбайна проведена на підставі неукладеного правочину, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що чинним (укладеним) є саме договір від 01 квітня 2010 року, за яким він є одноосібним покупцем комбайна, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання за ним права індивідуальної власності на комбайн. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково послався на обставини, встановлені в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року в справі № 204/2572/13-ц, оскільки з урахуванням різного суб`єктного складу сторін такі обставини не є преюдиційними при розгляді цієї справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року відмовлено.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року зупинено касаційне провадження в справі № 204/8118/14 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22).
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційне провадження поновлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2022 року вказано, що ОСОБА_1 як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 204/8118/14, від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17, а також указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо скасування державної реєстрації, проведеної на підставі неукладеного правочину.
В суді апеляційної інстанції рішення місцевого суду переглядалося виключно в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності. Предметом касаційного оскарження є постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в повному обсязі.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 01 квітня 2010 року ОСОБА_1 уклав з ПП «Техніка» договір купівлі-продажу комбайна зернозбирального «CLAAS Lexion 480», серійний № НОМЕР_4, 2000 рік випуску, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_3 (далі - комбайн). За умовами договору ціна за товар складає 163 000 грн, а покупець зобов`язався здійснити оплату до 15 квітня 2010 року. Відповідно до акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки єдиним одержувачем зернозбирального комбайна є ОСОБА_1 .
У той же час, згідно з умовами біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 993300 від 02 квітня 2010 року член УТБ ПП «Техніка» в особі Сологуба О. Б. продав, а члени УТБ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили транспортний засіб, а саме комбайн зернозбиральний «CLAAS Lexion 480», серійний № НОМЕР_4 , 2000 рік випуску, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_3 .
08 квітня 2010 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено державну реєстрацію зернозбирального комбайна «Claas Lexion 480», серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 із зазначенням двох співвласників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час розгляду в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська цивільної справи № 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн за ухвалою суду було проведено судову почеркознавчу експертизу № 70/04-599 від 26 липня 2013 року, згідно з висновками якої підписи у графі «Покупець» біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року виконані не ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а іншими особами. Установлено також, що акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року підписаний не
ОСОБА_1 , а іншою особою.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2014 року, в справі № 204/8799/13 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Техніка», треті особи: Українська товарна біржа «ТБУ», Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна та скасування державної реєстрації в частині співвласника комбайна.
У суді першої інстанції ОСОБА_2 подав клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 .
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (див: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).
У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що:
«положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див. зокрема., постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18).
У справі, що переглядається:
відповідно до пункту 2.4 договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 і ПП «Техніка» право власності на придбаний за цим договором товар виникає з моменту державної реєстрації. Суди встановили, що державна реєстрація комбайна на підставі договору від 01 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПП «Техніка», не проводилася. За таких обставин право власності на комбайн на підставі вказаного договору у позивача не виникло;
апеляційний суд не звернув увагу, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою. Оскільки позивач відповідно до пункту 2.4 договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року не набув права власності на комбайн, проте з урахуванням скасування державної реєстрації комбайна, проведеної на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року, не позбавлений можливості в позасудовому порядку звернутися до реєстратора з заявою про державну реєстрацію транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, що є підставою для набуття права власності на нього, то в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на комбайн слід було відмовити з огляду на відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача в цій частині. Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності, проте помилився щодо мотивів такої відмови, в зв`язку з чим постанова апеляційного суду підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови;
внаслідок укладення між ОСОБА_1 і ПП «Техніка» договору купівлі-продажу транспортного засобу 01 квітня 2010 року в позивача як покупця виникло зобов`язальне право. За встановлених судами обставин перешкодою для набуття позивачем права власності на комбайн є державна реєстрація транспортного засобу, здійснена на підставі іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року, сторонами за яким є не тільки ОСОБА_1 й ПП «Техніка», а й ОСОБА_2 . Тому позивач звернувся за захистом свого зобов`язального права як покупця за договором купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, порушення якого полягає в неможливості набути право власності на комбайн з огляду на наявність його державної реєстрації, проведеної на підставі невчиненого правочину;
при пред`явленні позову ОСОБА_1 посилався на те, що державна реєстрація комбайна здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року, який він не підписував та який передбачає набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комбайна у спільну власність. При цьому позивач наполягав на тому, що така реєстрація мала б бути проведена на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, за яким він є одноосібним власником спірного комбайна;
суди встановили, що договір купівлі-продажу комбайна від 02 квітня 2010 року не підписаний покупцями, а тому є неукладеним. При пред`явленні позовної вимоги про скасування державної реєстрації комбайна ОСОБА_1 фактично просить відновити становище, за якого державна реєстрація, вчинена на підставі неукладеного правочину, не існувала, що надасть йому змогу здійснити державну реєстрацію транспортного засобу на підставі укладеного з продавцем комбайна договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року. Оскільки державна реєстрація комбайна відбулася на підставі неукладеного правочину, та порушує права позивача, який за наявності такої реєстрації позбавлений можливості зареєструвати транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації. Натомість суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації комбайна, проте помилився з мотивами такого задоволення, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Суд першої інстанції надав належну оцінку поданій відповідачем заяві про сплив позовної давності, вказавши, що оскільки ОСОБА_1 не підписував договір купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року, він об`єктивно не знав та не міг знатипро здійснену на підставі нього державну реєстрацію транспортного засобу до пред`явлення ОСОБА_2 в 2012 році позову про виплату компенсації вартості частки в спільній власності. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність пропуску позовної давності.
Щодо позовних вимог, пред`явлених до ПП «Техніка», Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
Зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як особами, за якими зареєстровано право спільної власності на комбайн.
Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, яка виконала реєстрацію спірного комбайна, та ПП «Техніка», яке є продавцем комбайна та не заперечує зобов`язальне право ОСОБА_1 , не є належними відповідачами за позовними вимогами про скасування державної реєстрації та визнання права власності. Тому в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до них, необхідно було відмовити саме з указаної підстави.
Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до указаних відповідачів, проте помилився щодо мотивів такої відмови, в зв`язку з чим постанова апеляційного суду підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в цій частині - скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на комбайн, а також у частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ПП «Техніка» та ДІСП у Дніпропетровській області, підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
У порядку статті 141 ЦПК України та з урахуванням того, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, з ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи судом касаційної інстанції, в розмірі 1 102,40 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мульком Анатолієм Володимировичем, задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації комбайна скасувати.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації комбайна змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та в частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до приватного підприємства «Техніка», Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді касаційної інстанції, в розмірі 1 102,40 грн.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
