ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023м. ХарківСправа № 922/13/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61004) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків" (вул. Велика Панасівська, 129, м. Харків, 61052) про стягнення 249'069,96 грн за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Романова М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків" 249'069,96 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.07.2018 по 08.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги ціну позову, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.01.2023 відповідач подав відзив (вх.№ 1783), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність з його сторони порушення будь-якого права або обов`язку. Відповідач також зазначив, що прокурором не доведено використання ТОВ "Юд-Пак Харків" спірної земельної ділянки з 01.10.2018 по 31.03.2019. Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства.

10.02.2023 прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 3177), в якій зазначив, що відповідач безпідставно використовував спірну земельну ділянку та зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, а Харківська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Прокурор також вказав, що за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 41'511,66 грн (який складається з нормативної грошової оцінки 12'453'498 грн, ставки річної орендної плати - 4 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 суд задовольнив клопотання прокурора та перейшов до розгляду справи №922/13/23 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на "21" лютого 2023 року о 12:15 год.

01.03.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 4959), в яких зазначив, що прокурор не надав жодного належного доказу в підтвердження факту користування відповідачем земельною ділянкою протягом спірного періоду. Відповідач також вказав, що прокурор не надав жодних доказів і свідчень про те, хто користувався земельною ділянкою па момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, які знаходяться на вказаній земельній ділянці і яким чином і у який спосіб ці право (користування або оренди) переходило в подальшому від одного суб`єкта до іншого.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2023 об 11:30 год.

Прокурор у судовому засіданні 11.05.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 11.05.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2023 проти задоволення позову заперечував.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд установив такі обставини.

У власності Харківської міської ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017, загальною площею 0,8162 га, за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2020 за № НВ-0005127732020 державну реєстрацію зазначеної вище земельної ділянки здійснено 18.04.2018.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129, сформована як об`єкт цивільних прав 18.04.2018 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі).

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 використовується для розміщення та обслуговування нежитлових будівель літ. "К-1», "К1-1", "К1-3", загальною площею 3062,1 кв.м. та літ. "Т-1", загальною площею 576,9 кв.м.

З 28.08.2015 нежитлові будівлі літ. "К-1", "К1-1", "К1-3" загальною площею 3062,1 кв.м. та нежитлова будівля літ. "Т-1", загальною площею 576,9 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові зареєстроване за ТОВ "Юд-Пак Харків" (код ЄДРПОУ 35857542) на підставі договору купівлі - продажу від 28.08.2015 № 2186, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.11.2022 за № 314838267 та № 314838470.

На підставі рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 № 1133/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд", відповідачу надано в оренду земельну ділянку 6310137200:02:022:0017 строком до 01.07.2029.

Відповідно до договору оренди землі від 07.03.2019, укладеного між Харківською міською радою (орендодавець, позивач) та відповідачем (орендар), останньому передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 загальною площею 0,8162 га, за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129 строком до 01.07.2019.

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2019.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 26.07.2021 за № 18473/5/20-40-04-03-11 відповідач обліковується платником за зазначену земельну ділянку з 08.04.2019.

Прокурор зазначає, що відповідач з 01.07.2018 по 08.04.2019 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 площею 0.8162 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "К-1", "К1-1", "К1-3" та літ. "Т-1", по вул. Великій Панасівській, 129 в м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

За таких обставин, прокурор вважає, що відповідачем не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017, загальною площею 8162 кв.м., плату за землю в встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 249'069,96 грн за період з 01.10.2018 по 31.03.2019, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Матеріали справи містять листи Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова від 13.09.2021 № 52-102-3990вих-21 та від 20.01.2022 № 52-99-422вих-22, які були направлені на адресу Харківської міської ради в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Проте вказані листи залишені без відповідного реагування. Іншого матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, прокурором доведено та судом встановлено наявність достатніх правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Харківської області в інтересах Харківської міської ради.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).

Прокурор звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначає, що спірна земельна ділянка є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись зважаючи на вимоги ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено в ст. 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як убачається із положень ст.120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 при розгляді справи № 922/2060/20 з подібними правовідносинами, де серед інших встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Зазначене спростовує твердження відповідача про те, що він у період з 01.07.2018 по 08.04.2019 не користувався спірною земельною ділянкою. Суд відзначає, що Рішенням Харківської міської Ради від 20.06.2018 № 1133/18 було заборонено використання земельної ділянки, а не нерухомого майна. Водночас, як вже було зазначено, будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Суд установив, що з 28.08.2015 нежитлові будівлі літ. "К-1", "К1-1", "К1-3" загальною площею 3062,1 кв.м. та нежитлова будівля літ. "Т-1", загальною площею 576,9 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові зареєстровані за ТОВ "Юд-Пак Харків", а право оренди щодо зазначеної земельної ділянки за відповідачем було зареєстровано лише 08.04.2019.

При цьому, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав 18.04.2018.

З огляду на те, що відповідач у період з 01.10.2018 по 31.03.2019 користувався комунальною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 по вулиці Великій Панасівській, 129 у м. Харкові для розміщення та експлуатації об`єктів нерухомого майна, власником якого він є, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Харківської міської ради, ТОВ "Юд-Пак Харків" (відповідач) фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 по вулиці Великій Панасівській, 129 у м. Харкові, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Статтею 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача (Харківської міської ради). Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування в даній справі передбачених ст.1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) в себе відповідних сум орендної плати.

Зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Судом береться до уваги, що положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 викладено правову позицію відносно того, що вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність з його боку порушень будь-якого права або обов`язку, оскільки при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у вказаних вище постановах Верховного Суду, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Щодо розрахунку суми коштів, яка підлягають до стягнення, суд вказує таке.

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Окрім того, відповідно до положень п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, як убачається з матеріалів справи нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 за період з 01.10.2018 по 31.03.2029 становила 11'526'703 грн, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.11.2018 №1098/0/45-18 та п. 5 договору оренди землі від 07.03.2019.

Пунктом 2.4. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові (далі - Положення №41/08) встановлено, що річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О=Ц*Б*К1*К2

де:

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Б - єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.

Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Пунктом 4.1. Положення №41/08 встановлено особливості визначення орендної плати для окремих категорій орендарів, зокрема, землі, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати є землі промисловості, до яких застосовується ставка річної орендної плати (відсоток від нормативно грошової оцінки) в розмірі 4 %.

З урахуванням викладеного, за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 38'422,34 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 11'526'703 грн., ставки річної орендної плати - 4 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Отже, внаслідок зайняття земельної ділянки за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 без оформлення договору оренди, відповідач мав сплатити до бюджету Харківської міської ради грошові кошти в сумі 230'534,04 грн (38'422,34 * 6).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених висновків суду.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 230'534,04 грн.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати прокурора по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків" (вул. Велика Панасівська, 129, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 35857542) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, отримувач УК и. Харків, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄЛРПОУ) 37999649, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA 958999980314080611000020002) кошти у розмірі 230'534,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків" (вул. Велика Панасівська, 129, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 35857542) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) судовий збір сплачений за подання позовної заяви в сумі 3458,01 грн.

Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Прокурор - Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 02910108).

Позивач - Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 35857542).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків" (вул. Велика Панасівська, 129, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 35857542).

Повний текст рішення складено 12.05.2023.

СуддяІ.В. Трофімов