ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 460/786/20

адміністративне провадження № К/990/8239/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 (головуючий суддя: Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі № 460/786/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України №2050-ІІІ) компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 59 250,33 гривень, які були виплачені у червні 2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити згідно із Законом України №2050-ІІІ компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із липня 2011 року по червень 2019 року на суму пенсії 59 250,33 гривень.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022, позовну заяву залишено без розгляду.

07.04.2022 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 28.02.2022, в якій скаржниця просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що 27.06.2019 на користь позивачки проведено повну виплату заборгованості з пенсійних виплат на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 25.07.2011 у справі № 1718/2-а-803/11 та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі № 1718/2-а-803/11.

На звернення позивачки із заявою від 27.11.2019 про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, відповідач листом від 09.01.2020 № К-4766/07.1-59 повідомив заявницю про відсутність правових підстав для нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Вважаючи відмову пенсійного органу у виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії протиправною, позивачка звернулась до суду з позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду, а отримання позивачкою листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого сторона позивача повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли сторона позивача почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначає, що з врахуванням статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у справах № 510/1286/16-а і №815/1226/18, нарахована їй відповідно до норм пенсійного законодавства сума пенсії, на виплату якої позивачка має право, але не отримала з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. За викладених обставин строк звернення до суду з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії має обчислюватися з дати отримання позивачкою листа відповідача про відмову в такій виплаті, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку дотриманню судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскарженого судового рішення, зазначає таке.

Розглядаючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій до спірних відносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує розв`язанню спору по суті.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України № 2050-ІІІ.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, стаття 2 Закону України № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, у тому числі (…), пенсії.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Слід зазначити, що в постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:

«…судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

За змістом статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.».

Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, а також маючи на меті його уточнити, колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Відповідно, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону України № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов`язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 25.07.2011 та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі №1718/2-а-803/11 відповідачем було нараховано кошти в сумі 59250,33 гривень, однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивачки лише 27.06.2019.

В контексті вимог статей 73, 74, 78 КАС України зміст рішень судів попередніх інстанцій у справі №1718/2-а-803/11 свідчить, що питання компенсації за втрату частини пенсії (доходу) у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідачем та судами не вирішувалось.

За таких встановлених судами обставин, позивачка у листопаді 2019 року звернулася до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з вказаним вище судовим рішенням.

Листом від 09.01.2020 №К-4766/07.1-59 відповідач повідомив заявницю про відсутність правових підстав для нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Позивачка, вважаючи таку відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, у лютому 2020 року звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Зміст листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.01.2020 №К-4766/07.1-59 дає підстави для висновку, що останній є формою рішення про відмову у виплаті позивачці компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати.

За приписами статті 7 Закон України №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, саме з моменту отримання у січні 2020 року зазначеного листа-рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.01.2020 №К-4766/07.1-59 розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення позивачкою до суду.

Суди першої та апеляційної інстанції не встановлювали коли було направлено та отримано лист - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.01.2020 №К-4766/07.1-59, проте строк не може відраховуватися раніше виготовлення та направлення такого рішення.

Згідно зі штампом Рівненського окружного адміністративного суду позовна заява надійшла на адресу суду 11.02.2020.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачкою відповідна позовна заява подана в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статтею 122 КАС України.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку, що позивачка пропустила строк для звернення з цим позовом до суду, не взяли до уваги наведених обставин, на підставі чого зробили хибний висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду цього процесуального питання помилковим є також взяття судами попередніх інстанцій до уваги правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, оскільки фактичні обставини у цій справі та у справі №240/12017/19 не є подібними.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що оскаржені позивачкою судові рішення належить скасувати, а справу №460/786/20 передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на те, що Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення у справі судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись положеннями статей 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 скасувати.

Справу №460/786/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий С.М. Чиркін

Судді В.М. Кравчук

В.М. Шарапа