ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4488/23 Справа № 227/1652/22 Суддя у 1-й інстанції - Притуляк С.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 227/1652/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Жовтнева ЦЗФ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2023 року, яке ухвалено суддею Притуляка С.А. у м. Добропілля Донецької області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ» про зобов`язання надати вугілля на побутові потреби.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що що він є пенсіонером вугільної промисловості з 25 жовтня 2016 року. Проживає в будинку з індивідуальним пічним опаленням. Має загальний стаж у вугільній промисловості 12 років 11 місяців та 12 днів, а тому, на підставі ст. 43 Гірничого закону України, п.12.10.9 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі і Всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року, а також на підставі Колективного договору підприємства, має право на забезпечення його відповідачем вугіллям за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля, пропорційно відпрацьованого часу. Також зазначив, що у 2019-2020 роках відповідач забезпечував його вугіллям на пільгових умовах, а з 2021 року припинив це.

На підставі наведеного вище позивач просив суд зобов`язати відповідача надати йому вугілля на побутові потреби за 2022 рік з оплатою 30% його вартості, пропорційно відпрацьованого часу.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення його позовних вимог посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Апелянт зауважує на тому, що застосування судом вимог стажу, передбачених ст. 43 Гірничого закону України, при забезпеченні паливом на побутові потреби відповідно до п. 1.9 додатку 17 Колективного договору, є необґрунтованим і таким, що суперечить ст. 7,9 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Також апелянт зауважує на тому, що відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям та пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному), а останнім підприємством вугледобувним, на якому позивач працював до виходу на пенсію, є АТ «Жовтнева ЦЗФ». Апелянт вказує на те, що ні Гірничий закон України, ні Галузева угода, ні Колективний договір відповідача, не місять умов/обмежень щодо причин звільнення з підприємства, які впливають на порядок забезпечення палива на побутові потреби.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання надати вугілля на побутові потреби, позивач посилався на те, що відповідач безпідставно, починаючи з 2021 року, припинив забезпечення позивача вугіллям за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля, пропорційно відпрацьованого часу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача не розповсюджуються умови п. 1.9 Додатку № 17 Колективного договору відповідача щодо забезпечення паливом за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля, пропорційно відпрацьованого часу.

Колегія суддів погоджується с таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Відповідно до п.12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001 року з наступними доповненнями та змінами) ( далі - Галузева угода) порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травні 1976 року.

Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше, складаються додаткові списки (п. 12.10.3 Галузевої угоди).

Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі, в тому числі на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки 7,5 років. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів. (п. 12.10.7, 12.10.8 Галузевої угоди).

Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в т.ч. ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному підприємстві або їх правонаступниками (п. 12.10.9 Галузевої угоди).

Як установлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, позивач не має право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, у зв`язку з відсутністю у нього необхідного стажу, передбаченогоч. 7 ст. 43 Гірничого закону України.Натомість він має стаж в вугільній промисловості 12 років 11 місяців 12 днів.

При цьому, працівники інших Підприємств, не зазначених в цьому пункті, забезпечуються пільговим паливом на побутові потреби за рахунок власних коштів Підприємства відповідно до колективних договорів (12.10.15 Галузевої угоди).

Відповідно до п.1.9 Додатку № 17 Колективного договору АТ «Жовтнева ЦЗФ», пенсіонери, які відпрацювали не менше 5 років у вугільній промисловості та які пішли на пенсію з вугільного підприємства, не маючи пільгового стажу, забезпечуються паливом за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля, пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно ч.4 ст.7 Закону України «Про колективні договори та угоди», колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ст..9 Закону України «Про колективні договори та угоди»).

Отже, з огляду на те, що позивач не має право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, питання щодо забезпечення його вугіллям на пільгових умовах визначається умовами Колективного договору АТ «Жовтнева ЦЗФ», які не суперечать положенням Галузевої угоди та нормам Гірничого закону.

Умовами Колективного договору АТ «Жовтнева ЦЗФ» передбачено, що право на забезпечення паливом за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля, мають право пенсіонери, які відпрацювали не менше 5 років у вугільній промисловості та які пішли на пенсію з вугільного підприємства, не маючи пільгового стажу.

Натомість позивач був звільнений з АТ «Жовтнева ЦЗФ» 21 вересня 2015 року за прогул без поважної причини, на підставі п.4 ст.40 КЗпПП, а пенсію позивачеві було призначено 25 жовтня 2016 року, у зв`язку з досягненням відповідного віку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на ОСОБА_1 не розповсюджуються умови п.1.9 Додатку № 17 Колективного договору АТ «Жовтнева ЦЗФ» щодо забезпечення паливом за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля.

При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що застосування судом вимог стажу, передбачених ст. 43 Гірничого закону України, при забезпеченні паливом на побутові потреби відповідно до п. 1.9 додатку 17 Колективного договору, є необґрунтованим і таким, що суперечить ст. 7,9 Закону України «Про колективні договори і угоди», оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не має право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, у зв`язку з відсутністю у нього необхідного стажу, передбаченогоч. 7 ст. 43 Гірничого закону України. При цьому судом враховано, що позивач має загальний стаж в вугільній промисловості 12 років 11 місяців 12 днів, однак на позивача не розповсюджуються умови п.1.9 Додатку № 17 Колективного договору АТ «Жовтнева ЦЗФ» щодо забезпечення паливом за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля, оскільки позивача було звільнено з Підприємства вугільної промисловості України до досягнення ним пенсійного віку і не у зв`язку з виходом на пенсію.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям та пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному), а останнім підприємством вугледобувним, на якому позивач працював до виходу на пенсію, є АТ «Жовтнева ЦЗФ» колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивача було звільнено з Підприємства вугільної промисловості України до досягнення ним пенсійного віку і не у зв`язку з виходом на пенсію. При цьому після звільнення позивача та до моменту настання пенсійного віку, позивач не працював на підприємствах інших галузей економіки України, що, у відповідності п. 12.10 Галузевої угоди, надавало б позивачу право, при виході на пенсію, на отримання палива за пільговою ціною.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ні Гірничий закон України, ні Галузева угода, ні Колективний договір відповідача, не місять умов/обмежень щодо причин звільнення з підприємства, які впливають на порядок забезпечення палива на побутові потреби, оскільки вказаними нормативно-правовими актами, в їх сукупності, визначено, що право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, або ж право на забезпечення паливом за пільговою ціною, з оплатою 30% вартості вугілля виникає у особи, яка звільнена з Підприємства вугільної промисловості України у зв`язку з настанням пенсійного віку.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді: