ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7538/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного штрафу, -

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Уктрансбезпеки від 07 вересня 2022 року № 329812 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, апелянт вказує, що послуги з перевезення вантажів не надавав, транспортний засіб НОМЕР_1 передано в орендне користування ФОП ОСОБА_2 згідно укладеного договору, відтак відсутні підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки VOLVO, модель FH13.440, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, червоного кольору, 2008 р. випуску, номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 та власником причіпу/напівпричіпу марки SCHWARZMULLER, модель SPA-3E, номерний знак НОМЕР_3 (а.с.45).

12.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 11.07.2022 по 17.07.2022 та у строк, визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №018/в від 11.07.2022, проведена рейдова перевірка на відрізку а/д М-05 Київ -Одеса, км452+811(праворуч).

Під час перевірки державними інспекторами транспортного засобу марки VOLVO, д/н НОМЕР_1 , водієм надані наступні документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 , товарно-транспортна накладна від 11.07.2022 № Б/Н, в якій автомобільний перевізник не зазначений (а.с.45-46).

Інших документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу, згідно вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, водій не надавав. За результатами перевірки, державними інспекторами складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 року №329869, з яким водія ОСОБА_3 ознайомлено під підпис та в графі акту «Пояснення про причини порушень» зазначено пояснення водія: «Можливо у шефа у офісі».

08.08.2022 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу (07.09.2022 року з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.) і місця розгляду справи. Додатком до повідомлення була надіслана копія акту №329869 від 12.09.2022 року (а.с.48)

Згідно даних, зазначених на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення, повідомлення про розгляд справи позивач отримав 11.08.2022 року (а.с.49)

07.09.2022 року відносно позивача винесено постанову №329812 про застосування адміністративно-господарського штрафу .

Копія постанови вручена Позивачу 07.09.2022, про що свідчить його підпис на постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №329812 від 07.09.2022 року.

Позивач, вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Надаючи оцінку головному аргументу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про те, що він не є автоперевізником, а лише власником транспортного засобу, суд першої інстанції виходив із того, що під час перевірки контролюючому органу не були надані документи, щодо передачі позивачем транспортного засобу іншій особі, а також документи, на підставі яких можна було б встановити автоперевізника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-XII (далі Закон №3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Порядок №1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Приписами пункту 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (п. 12 Порядку №1567).

За правилами п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до ст. 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник, прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач; транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Згідно ст. 60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 3 п. 1).

Відтак чинним законодавством передбачено обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. І за недотримання такого обов`язку до автомобільного перевізника застосовуються штрафні санкції, передбачені абз. 3 п. 1 ст. 60 Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що у межах цього спору учасниками справи не оспорюється правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки передбаченого п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, документу у вигляді протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Наразі, спірним у цій справі позивачем визначено те, що на час складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 329812 від 07.09.2022, ФОП ОСОБА_1 не був автомобільним перевізником, що виключає його відповідальність за відповідне порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вирішуючи питання про застосування згаданого вище пункту Інструкції, сформулював наступний висновок: «Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині.».

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Апелянт стверджує, що на час складання оскаржуваної постанови перевізником не був, на підтвердження чого надав копію договору від 01.06.2022, згідно якого між орендодавцем ФОП ОСОБА_1 та орендарем ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортних засобів, предметом якого є передання за плату у тимчасове користування транспортного засобу марки VOLVO, модель FH13.440, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, червоного кольору, 2008 р. випуску, номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 (а.с.7).

Натомість, колегія суддів звертає увагу, що саме на час проведення рейдової перевірки водієм посадовій особі Укртрансбезпеки будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб дійсно був переданий позивачем у встановленому порядку в користування Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 не надано. Під час перевірки представникам Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України водієм надано лише товарно-транспортну накладну № б/н від 11.07.2022, в якій відсутні відомості про автомобільного перевізника, зазначено автомобіль VOLVO, НОМЕР_4 та причіп/напівпричіп НОМЕР_3 , що є власністю ОСОБА_1 (а.с. 46).

Крім того, 07.09.2022, під час розгляду справи про правопорушення на транспорті територіальним органом Укртрансбезпеки, позивач жодних клопотань, документів, що спростовували б факт вчинення ним правопорушення 12.07.2022 не надав.

Наразі, колегія суддів зауважує, що товарна-транспортна накладна, з посиланням на яку позивач обґрунтовує свою позицію, не є документом, що підтверджує право користування транспортним засобом на момент проведення рейдової перевірки з огляду на таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила).

Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У свою чергу, розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно абзацу 2 пункту 11.1 Правил товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів зауважує, що ця норма є альтернативною, в якій зазначається, що обов`язковою інформацією в товарно-транспортній накладній має бути інформація про перевізника та/або експедитора. Матеріали справи свідчать, що при проведенні перевірки посадовим особам Відповідача не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортних засобів в оренду та/або тимчасовий реєстраційний талон.

Крім того, колегія суддів наголошує, що товарно-транспортною накладною суб`єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для введення бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, вимога щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж ст.48 Закону скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.

У свою чергу, як було підкреслено вище, приписами ст.48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність, відповідач обґрунтовано виходив з того, що автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин є саме позивач.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 10.05.2023р.)