ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/18801/21

адміністративне провадження № К/990/30459/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)

у справі №640/18801/21

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправним та скасування пунктів постанови.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2021 року товариство звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3076 від 24 грудня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2799 від 30 грудня 2020 року.

2. Також просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на добросовісність виконання заходів, передбачених Планами розвитку газорозподільної системи, в тому числі дотримання вимог пункту 2 постанов, які є предметом оскарження, до моменту коли виконання встановлених відповідачем додаткових, не передбачених законом обов`язків та заборон не почало створювати перешкоди у оперативному запобіганні аварійності газорозподільних мереж та створення загрози життю, майну людей та довкіллю.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду; поновлено строк звернення до адміністративного суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

4. У жовтні 2021 року позивач подав заяву про зміну предмету позову та просив визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2361 від 23 грудня 2016 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1615 від 29 грудня 2017 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1427 від 13 листопада 2018 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3076 від 24 грудня 2019 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2799 від 30 грудня 2020 року. Також просив поновити строк звернення до суду.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» про поновлення строку звернення до адміністративного суду; поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними пунктів постанов; прийнято до розгляду заяву представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» про збільшення позовних вимог.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 грудня 2016 року №2361 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки», від 29 грудня 2017 року №1615 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки» в частині, що стосується Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ».

Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 листопада 2018 року №1427 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ «ЛЬВІВГАЗ», від 24 грудня 2019 року №3076 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ» та від 30 грудня 2020 року №2799 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ».

В іншій частині відмовлено.

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про залишення позовної заяви без розгляду.

8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення до адміністративного суду відбулося поза межами встановленого приписами КАС України шестимісячного строку.

11. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Разом з тим, колегія суддів з посиланням на постанову Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001240, зауважувала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання про них дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

12. Позивач лише в загальному зазначав про те, що начебто добросовісно виконував заходи, передбачені планами розвитку газорозподільної системи, в тому числі дотримувався оскаржуваних пунктів 2, а негативні наслідки настали для нього не одразу, у зв`язку із чим і пропустив строк для їх оскарження. Такі обставини підтверджують обізнаність позивача з пунктами 2 спірних постанов НКРЕКП.

13. Суд апеляційної інстанції зазначав про те, що в ухвалах про поновлення пропущеного строку звернення до суду не наведено жодної обставини, яка б не залежала від волі позивача та яка б свідчила про непереборний характер, і була б пов`язана з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Позивач у касаційній скарзі зазначав про те, що відповідно до норм статті 123 КАС України питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду вирішується судом першої інстанції до моменту відкриття провадження у справі, а після відкриття у справі - лише якщо суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є передчасними і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними.

15. Звертав увагу на те, що КАС України не передбачає можливості вирішувати питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду на стадії апеляційного розгляду справи після того, як судом першої інстанції було поновлено пропущений строк звернення до суду.

16. Питання поважності причин пропуску строку є оціночним та вирішується судом першої інстанції на власний розсуд.

17. Ухвалою окружного суду було задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з огляду на поважність причин його пропуску.

18. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а тому, відповідно, суд першої інстанції не був зобов`язаний надавати детальне обґрунтування свого рішення про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

20. Вказував на те, що після отримання ухвали про відкриття провадження у справі та ухвали про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, в яких вирішувалися питання про поновлення строку звернення до суду, подавав заяви про залишення позовних вимог без розгляду, у задоволенні яких безпідставно відмовлено.

21. Вважає, що статтею 315 КАС України суду апеляційної інстанції надано право на залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, у випадку визнання неповажними причин такого пропуску.

22. При визначенні початку строку звернення до суду з`ясовується момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

23. Судом апеляційної інстанції було встановлено дати прийняття та оприлюднення оскаржуваних постанов НКРЕКП, що свідчить про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Позивачем не наведено обґрунтованих доводів чи обставин, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим, а також не надано жодного доказу на їх підтвердження.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

25. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

26. Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.

27. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (стаття 5 Кодексу).

28. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

29. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

30. Згідно з частиною першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України.

32. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

33. При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

34. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

35. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

36. Вирішуючи питання відкриття провадження у адміністративній справі та прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, вважаючи вказані ним причини пропуску поважними.

37. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком вважаючи вказані причини неповажними.

38. Слід звернути увагу на те, що позивач не заперечував свою обізнаність з пунктами 2 спірних постанов НКРЕКП. У той же час просив поновити пропущений строк звернення до суду з позовом про їх скасування, посилаючись на добросовісне виконання заходів, передбачених планами розвитку газорозподільної системи, в тому числі дотримання оскаржуваних вимог пунктів 2, а негативні наслідки такого добросовісного виконання вимог настали не одразу.

39. Відповідно до частини дев`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

40. Статтею 22 цього Закону визначено відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.

41. Судом апеляційної інстанції було встановлено дати прийняття та оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП оскаржуваних постанов. Так, до прикладу, постанова НКРЕКП № 2799 прийнята 30 грудня 2020 року та оприлюднена 30 грудня 2020 року.

42. З позовною заявою Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» звернувся 02 липня 2021 року, що підтверджується відміткою на поштовому конверті.

43. Колегія суддів враховує те, що строк пропуску звернення до суду складав 2 робочих (календарних) дні, відповідно заявник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням позовної заяви.

44. Суд апеляційної інстанції критично віднісся до вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду вказуючи на відсутність істотних перешкод і труднощів, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, не врахувавши поведінку позивача щодо встановленого Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» обов`язку виконання прийнятого рішення та наслідки його невиконання.

45. Також є помилкове застосування судом апеляційної інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 1.380.2019.001240, з огляду на неподібність спірних правовідносин та обставин звернення до суду, як і підстав пропуску процесуального строку.

46. За таких обставин є обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.

47. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що КАС України не передбачає можливості вирішувати питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду на стадії апеляційного перегляду судового рішення, а також після того, як судом першої інстанції було поновлено пропущений процесуальний строк, колегія суддів зазначає таке.

48. Статтею 315 КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.

49. Так, відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

50. З наведеної норми слідує те, що до повноважень суду апеляційної інстанції належить вирішення питання про скасування судового рішення та залишення позовної заяви без розгляду у разі встановлення відповідних підстав для цього, як то пропуск строку звернення до суду.

51. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №640/18801/21 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду