ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року Справа № 915/65/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою акціонерного товариства "Українська залізниця", код ЄДРПОУ 40075815 (03150, м. Київ-150, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19), яка пред`явлена до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", код ЄДРПОУ 14291113 (54002, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1), про стягнення коштів в сумі 256612,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Бондаренко А.В.

від відповідача - адвокат Загородній В.С.

Рух справи.

11.01.2023 року позивач звернувся до суду із позовом.

16.01.2023 року ухвалою суду позов залишено без руху.

13.02.2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання із розгляду справи по суті призначене на 14.03.2023 року о 12 год.

14.03.2023 року суд відклав судове засідання на 28.03.2023 року, повторно визнавши явку позивача (представника) у судове засідання обов`язковою.

28.03.2023 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 03.04.2023 року.

03.04.2023 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.04.2023 року.

10.04.2023 року судове засідання було відкладене на 24.04.2023 року

24.04.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заяви сторін по суті.

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість із збору за зберігання вантажу у вагонах на коліях загального користування в сумі 256612,92 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що по причині відсутності у відповідача можливості формувати маршрутний поїзд у кількості 50 вагонів на власній під`їзній колії, позивачем протягом 18-20 липня 2022 року на підставі укладених договорів було надано відповідачу послугу з накопичення з вантажем власних вагонів перевізника на коліях загального користування станції накопичення (станція Пальміра Одеської залізниці) для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (Чорноморськ-порт).

З огляду на те, що маршрутний поїзд формувався партіями максимум по 12 вагонів, відповідач після навантаження кожної з п`яти партій вагонів та їх переміщення позивачем на колії загального користування перевізного документу (накладної) на перевезення позивачу не надав, кошти на особовий рахунок не вніс, що потягло затримку вагонів, пов`язану із оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження, а відсутність коштів на особовому рахунку мала наслідком неможливість оформлення позивачем перевізного документу. Час простою вагонів на коліях загального користування станції накопичення було зафіксовано актами загальної форми ГУ-23. Нарахування збору здійснено за накопичувальною карткою. Вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на умови укладених договорів та положення пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року №644.

Послугу з накопичення вагонів відповідач оплатив у повному обсязі, а від оплати послуги із зберігання вантажу відповідач відмовився.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив, що із позовом не погоджується.

У відзиві зазначено наступне:

- відповідачем не заперечуються факти наявності із відповідачем правовідносин на підставі договорів зазначених у позові, а також надання позивачем відповідачу послуг із накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом 18-20 липня 2022 року за відповідною заявкою відповідача;

- правовідносини, що склались між сторонами мають особливі спеціальні умови та є "маршрутним перевезенням" в рамках якого здійснювалося накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів;

- метою укладання між сторонами договору було саме накопичення вагонів з вантажем для формування маршрутного поїзда кількістю 50 вагонів. Накопичення вагонів проводилося за договором із залізницею за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний", за що відповідачем було здійснено платежі;

- сама по собі процедура "накопичення вагонів" передбачає затримку окремих вагонів (порожніх або з вантажем) на певний час обумовлений обома сторонами з метою формування маршрутного поїзда (50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладення з відповідачем договору;

- згідно умов договору (п. 9 додатку 1-4) замовник сплачує за затримку власних вагонів перевізника платежі пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів. Отже, спеціальні правовідносини "послуги накопичення вагонів маршрутного поїзду" передбачають сплату платежів виключно за "затримку власних вагонів перевізника" до складу якої входить "затримка вантажу з вини замовника";

- відповідач оплатив позивачу у повному обсязі послугу з накопичення вагонів на коліях загального користування відповідно до умов додатку №1-4 до договору, яка надавалася з метою навантаження та формування усіх вагонів та оформлення їх як маршрутної відправки;

- за пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року №644, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, обставиною, яка підлягає встановленню є наявність вини відповідача у затримці вагонів на коліях загального користування;

- відповідач стверджує, що з огляду на специфіку послуги, яка була надана позивачем, вина відповідача у простоюванні вагонів на коліях загального користування в очікуванні формування маршрутного поїзду у кількості 50 вагонів відсутня.

У відповіді на відзив позивач зазначив наступне.

- накопичення вагонів проводилося на станції "Пальміра" Одеської залізниці, а не на станції "Решетилівка" як зазначає відповідач;

- остання, тобто п`ята група вагонів, була передана відповідачем позивачу 20.07.2022 року о 10:10, фактично вагони забрано о 13:00 того ж дня;

- за відсутності коштів на особовому рахунку відповідача було неможливо прийняти вагони до перевезення маршрутним поїздом, відповідно вони простоювали на станційних коліях станції "Пальміра" до 13:00 22.07.2022 року, а саме до надходженням коштів на особовий рахунок відповідача;

- при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під`їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції, а факт затримки оформлюється актами загальної форми. Тому, затримка вагонів на станційних коліях станції "Пальміра" відбулася саме з вини відповідача;

- послуга з накопичення вагонів та збір за зберігання вантажу не є тотожними, це окремі платежі та збори, за які відповідач має платити позивачу;

- договором №7990 регулюються правовідносини між сторонами, як на під`їзній колії так і на станційних коліях залізниці, оскільки здійснюється подавання та забирання як на коліях позивача так і відповідача.

У запереченні відповідач зазначив наступне.

- належних доказів відсутності коштів на особовому рахунку відповідача позивачем не надано;

- відповідачем дотримано умови договору та нормативних актів щодо оформлення маршрутного поїзду декількома накладними з відомостями вагонів, що перевозяться маршрутом;

- оскільки позивачем не доведено вину відповідача, то відсутні підстави для стягнення коштів;

- положення договору №7990 не можуть застосовуватися на коліях загального користування, в зв`язку з тим, що цей договір регулює відносини на під`їзній колії, а не на коліях загального користування, на яких, на думку позивача, відбулася затримка вагонів.

Заяви і клопотання сторін.

09.02.2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про виконання вимог ухвали суду про залишення позову без розгляду.

07.03.2023 року на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Північного апеляційного господарського суду або іншого суду, який територіально розташований у м. Києві. Ухвалою суду від 09.03.2023 року у задоволенні клопотання було відмовлено з огляду на наявні технічні проблеми із зв`язком.

08.03.2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представників позивача про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами.

14.03.2023 року електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Північного апеляційного господарського суду або іншого суду, який територіально розташований у м. Києві. Ухвалою суду від 14.03.2023 року у задоволенні клопотання було відмовлено по причині відсутності вільних залів у Північному апеляційному господарському суді.

17.03.2023 року на електронну пошту суду надійшла заява представників позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду. Ухвалою суду від 20.03.2023 року у задоволенні заяви було відмовлено по причині визнання судом явки позивача (представника) обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у заявах по суті, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, позиції сторін, судом встановлено наступне.

26.06.2020 року відповідач в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, направив позивачу заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020 року. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020 року.

У то же день, 26.06.2020 року позивач (перевізник) направив відповідачу (замовник) повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 року, яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

Також повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

За умовами п. 1.1 вказаного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (в редакції, яка оприлюднена 28.06.2022 року та яка вводиться в дію 01.07.2022 року, крім змін, які було оприлюднено 15.06.2022 року, що вводяться в дію з 16.07.2022 року) (надалі договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п. 1.2 договору при виконанні договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:

- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут залізниць України);

- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (далі - Правила перевезення вантажів);

- Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів);

- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами);

- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);

- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС);

- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).

У п. 1.3 договору сторони погодили, що наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні, зокрема:

- ЕПД - електронний перевізний документ;

- маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;

- перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно;

- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші;

- послуги, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки замовника;

- розрахункові документи - документи, що відображають розрахунки між сторонами та формуються на підставі первинних документів.

Згідно з п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема:

- надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення (п. 2.1.1);

- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника; (п. 2.1.4);

- відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5);

- у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7).

В свою чергу, за умовами п.п. 2.3.2, 2.3.3, 2.3.5 договору перевізник зобов`язаний:

- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника, згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів;

- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладання договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору;

- складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів.

Відповідно до п. 3.2. договору, замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника.

Згідно з п. 14 договору невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» (далі додаток №1-4).

Згідно з п. 1 додатку №1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Відповідно до п. 2 додатку №1-4, станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.

Згідно п. 3 додатку №1-4 для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Відповідно до п. 4 додатку №1-4, в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Відповідно до п. 5 додатку №1-4, на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.

Відповідно до п. 6 додатку №1-4, початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Відповідно до п. 7 додатку №1-4, часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - оформлення перевізного документу.

Відповідно до п. 8 додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 9 додатку №1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.3);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.2).

Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.

Відповідно до п. 10 додатку №1-4, нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.

За ствердженням позивача відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзду у 50 вагонів на власній під`їзній колії, у зв`язку з чим між ним та відповідачем 21.05.2018 було укладено договір №7990 про подачу та забирання вагонів при станції "Пальміра" Південної залізниці (далі - договір №7990).

Строк дії цього договору визначений з 21.05.2018 по 20.05.2023 (включно).

Відповідно до умов п. 1 договору №7990, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику, примикає стрілочним переводом №107 до колії №10 станції "Пальміра" і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено біля заднього стику хрестовини стрілочного переводу №107.

Відповідно до умов п. 6 договору №7990 вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях навантаження. Здача вагонів проводиться: на під`їзній колії - фронт навантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більша 12 одиниць (48 осей) 1140 тон.

Відповідно до п. 9 договору №7990, максимальна переробна спроможність вантажних пунктів, зернові вантажі - фронт подачі 12 вагонів, термін виконання технологічних операцій з вагонами навантаження зерна 2 вагони за 20 хв.

Відповідно до умов п. 10 договору №7990, час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.

Судом встановлено, що протягом 18-20 липня 2022 року по станції "Пальміра" Одеської залізниці позивач проводив накопичення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які були замовлені відповідачем на умовах аукціону.

Накопичення вагонів партіями на станції "Пальміра" проводилось на коліях станції (коліях загального користування), що засвідчено актами загальної форми ГУ-23:

- на 1 групу з 12 вагонів - акти №380, 381, 384, 387, 391, 395, 400, 408.

Згідно актів №380, 381, 387, 391, 395 "затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання іх з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії в очікуванні накопичення маршрутного поїзда". Затримка з означених підстав тривала з 19.07.2022 року з 00:40 по 20.07.2022 року до 10:10.

Згідно актів №400, 408 "затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії, неможливе оформлення документу через відсутність коштів". Затримка з означених підстав тривала з 20.07.2022 року 10:10 по 22.07.2022 13:00 року.

Накладна №40498792 на дану партію вагонів була підписана електронним цифровим підписом та відправлена відповідачем позивачу 21.07.2022 року о 10:28. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 22.07.2022 року о 13:16.

- на 2 групу з 12 вагонів - акти №14, 16, 17.

Згідно актів №14, 16 "дані вагони простоюють на 1 ст. колії в очікуванні накопичення маршрутного поїзда. Затримка з означених підстав тривала з 19.07.2022 року з 15:20 по 20.07.2022 року 10:10.

Згідно акту №17 "дані вагони простоюють на 1 ст. колії, неможливе оформлення документу через відсутність коштів". Затримка з означеної підстави тривала з 20.07.2022 року 10:10 по 22.07.2022 року 13:00.

Накладна №40498768 на дану партію вагонів була підписана електронним цифровим підписом та відправлена відповідачем позивачу 21.07.2022 року о 10:33. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 22.07.2022 року о 13:16.

- на 3 групу з 12 вагонів - акти №389, 393, 401, 409.

Згідно актів №389, 393 "затримка вагонів пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії в очікуванні накопичення маршрутного поїзда". Затримка з означених підстав тривала з 19.07.2022 року з 23:45 по 20.07.2022 року до 10:10.

Згідно актів №401, 409 "Затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії, неможливе оформлення документа через відсутність коштів" Затримка з означеної підстави тривала 20.07.2022 року з 10:10 по 22.07.2022 року до 13:00.

Накладна №40498776 на дану партію вагонів була підписана електронним цифровим підписом та відправлена відповідачем позивачу 21.07.2022 року о 10:30. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 22.07.2022 року о 13:16.

- на 4 групу з 2 вагонів - акти №392, 394, 402, 410.

Згідно актів №392, 394 "затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії в очікуванні накопичення маршрутного поїзда". Затримка з означених підстав тривала з 20.07.2022 року з 01:25 по 20.07.2022 року до 10:10.

Згідно актів №402, 410 "затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії, неможливе оформлення документа через відсутність коштів". Затримка з означеної підстави тривала з 20.07.2022 року з 10:10 по 22.07.2022 року до 13:00.

Накладна №40498800 на дану партію вагонів була підписана електронним цифровим підписом та відправлена відповідачем позивачу 21.07.2022 року о 10:37. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 22.07.2022 року о 13:16.

- на 5 групу з 12 вагонів - акти № 398, 411.

Згідно зазначених актів "затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження. Дані вагони простоюють на 1 ст. колії, неможливе оформлення документу через відсутність коштів". Затримка з означеної підстави тривала з 20.07.2022 року з 13:00 по 22.07.2022 року до 13:00.

Накладна №40498784 на дану партію вагонів була підписана електронним цифровим підписом та відправлена відповідачем позивачу 21.07.2022 року о 10:36. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 22.07.2022 року о 13:16.

Накладні №40498792, 40498768, 40498776, 40498800, 40498784 були надіслані відповідачем із підписанням електронним цифровим підписом 21.07.2022 року з 10:28 по 10:38, які позивачем підписані не були.

Отже, накопичення маршрутного поїзду на коліях загального користування з врахуванням часу передачі вагонів при забиранні (пам`ятки №80, 85) здійснювалося з 00:40 години 19.07.2022 року до 10:10 години 20.07.2022 року. Згідно відповідних актів форми ГУ-23 позивач зазначений період часу врахував як "простоювання вагонів із вантажем на 1 ст. колії в очікуванні накопичення маршрутного поїзда".

Період часу з 13:00 години 20.07.2022 року по 13:00 року 22.07.2022 року позивач визначив як "простоювання вагонів із вантажем на 1 ст. колії, неможливе оформлення перевізного документу через відсутність коштів".

22.07.2022 позивачем прийнято усі вагони до перевезення маршрутним поїздом №072147 відповідно до п. 1.7 договору (накладні №40498792, 40498768, 40498776, 40498800, 40498784 прийняті залізницею 22.07.2022 року о 13:16, що підтверджується електронним цифровим підписом у графі 38).

На підставі актів загальної форми ГУ-23 позивачем була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №26070066 від 26.07.2022, згідно якої відповідачу було нараховано плату за зберігання вантажів на загальну суму 213844,10 грн. без ПДВ.

Накопичувальну картку №26070066 від 26.07.2022 року підписано представником вантажовласника - відповідача Кулик О.О. із зауваженнями наступного змісту: "З даним нарахуванням не згоден, так як накопичення сплачено по накопичувальній картці №26070067".

За твердженням позивача, відповідач погодився зі стягненням плати за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу та плати за користування вагонами, але від нарахованого збору за зберігання вантажу у сумі 213844,10 грн. без ПДВ відмовився. Вказане зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі.

При цьому, позивач вважає, що неспроможність відповідача швидко сформувати маршрутну відправку, а також відсутність коштів на особовому рахунку, стали причинами тривалого перебування вантажу на станційних коліях протягом 19.07.2022 року - 22.07.2022 року і, як наслідок, проведених позивачем нарахувань за надані послуги зберігання вантажу на коліях загального користування, враховуючи, що першу партію вагонів на відправку відповідачем подано на станційні колії 19.07.2022 о 00:40, перевізний документ на повний маршрутний поїзд - накладну №40498784 надано перевізнику 21.07.2022 о 10:36, а оформлення маршрутного потягу виявилося можливим лише 22.07.2022 року о 13:00 після появлення коштів на особовому рахунку відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовився від сплати нарахованого позивачем збору за зберігання вантажу, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Розрахунок заборгованості по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №26070066 від 26.07.2022 на загальну суму 256612,92 грн. з ПДВ, виконаний позивачем на підставі п.п. 2.1 п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року №317, виходячи зі ставки плати в розмірі 4 грн. за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коригуючих коефіцієнтів 5,139 грн. згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 року №441 та п. 8, 9 Правил зберігання вантажів.

Щодо суті спору.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 306 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 2 ст. 908 ЦК України, яка кореспондується із ч. 5 ст. 307 ГК України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України).

Разом з цим, права й обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 року №457 затверджено Статут залізниць України (далі-Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).

У ст. 71 Статуту залізниць зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час «маршрутного перевезення» при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів, яке передбачено укладеним між сторонами Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 року.

Відповідно до п. 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 року №411 та зареєстрованих у Мінюсті України 25.02.1997 року за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під`їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов`язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.

Суд зазначає, що виходячи з вищезазначеного, умов Договору №40-14291113/2020-0001 та матеріалів даної справи, між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення.

Відповідно до п. 14 договору невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".

Договір №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 має спеціальні умови, що відносяться до «окремих послуг», що унормовано, зокрема, додатком №1-4 до договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - «накопичення вагонів з вантажем».

Виходячи з приписів додатку №1-4 «Умови накопичення вагонів», при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під`їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.

Судом встановлено, що відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів на власній колії, а тому, саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями.

Водночас, для проведення навантаження зернових вантажів на під`їзній колії відповідача між сторонами був укладений договір про подачу та забирання вагонів №7990.

Суд враховує, що згідно з п. 6 договору №7990 загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колією однією групою, не більша 12 одиниць (48 осей) 1140 тон.

Отже, з урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та умов договору №7990, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів.

Тобто, сама по собі процедура накопичення вагонів апріорі передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзду, на що позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.

Так, відповідач на коліях станції "Пальміра" (коліях загального користування), наступне накопичення вагонів: 19.07.2022 о 00:40 подано 12 вагонів; 19.07.2022 о 06:45 подано 12 вагонів; 19.07.2022 о 22:30 подано 12 вагонів; 20.07.2022 о 01:25 подано 2 вагони; 20.07.2022 о 10:10 подано 12 вагонів.

Таким чином, позивач надав відповідачу згідно договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої відповідач не спроможний сформувати маршрутний поїзд.

В свою чергу, відповідач отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки в період з 19.07.2022 року по 21.09.2021 року фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладну), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п. 9 додатку №1-4 до Договору.

Інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.

Відповідач вніс плату за накопичення вагонів по станції «Пальміра», що не заперечується сторонами.

Однак, відповідач заперечує проти нарахованої позивачем суми збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №26070066 від 26.07.2022 року, оскільки за твердженням останнього збір за зберігання вантажу та плата за накопичення вагонів є тотожними послугами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (далі Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.

Пунктом 5 Правил №644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.

Згідно п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Приписами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Позивач наполягає на тому, що існує факт затримки вагонів з вини відповідача, який пов`язаний з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження та відсутності коштів на особовому рахунку, зазначаючи, що вагони на відправку відповідачем подано на станційні колії «Пальміра» 19.07.2022 о 00:40 -12 вагонів; 19.07.2022 о 06:45 - 12 вагонів; 19.07.2022 о 22:30 - 12 вагонів; 20.07.2022 о 01:25 - 2 вагони; 20.07.2022 о 10:10 - 12 вагонів, при цьому, перевізний документ (останню накладну №40498784) надано перевізнику 21.07.2022, внесено кошти на особовий рахунок 22.07.2022 року, що підтверджується електронним цифровим підписом Гнатюк Н.О. у графі №38 накладної. Позивач вважає, що таке очікування оформлення перевізного документу відбулось внаслідок вини відповідача та є підставою для нарахувань за послуги щодо зберігання вантажу.

Вказане накопичення вагонів засвідчено актами загальної форми ГУ-23, що повністю узгоджується з вимогами п.п. 5-8 Додатку №1-4 до Договору.

У даному контексті слід зазначити, що сама по собі процедура «накопичення вагонів» передбачає перебування окремих вагонів (порожніх/з вантажем) протягом певного часу, обумовленого обома сторонами, на коліях позивача з метою формування маршрутного поїзда (50 вагонів), на що саме позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору та додатку №1-4 до договору.

Відтак, відповідна затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг.

Суд критично ставиться до тверджень позивача стосовно наявності вини відповідача в простої вагонів з огляду на те, що затримка вагонів відбулась з причин простою вагонів в очікуванні оформлення перевізних документів з боку відповідача на маршрут.

Стосовно відсутності коштів у відповідача на особовому рахунку суд зазначає, що належним та допустимим доказом цієї обставини є дані (виписка) з особового рахунку відповідача, що повністю узгоджується із умовами п. 2.3.3 договору.

Суд звертає увагу на п. 1.3 договору, відповідно до якого маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами, однак зауважує, що:

- статтею 23 Статуту надано право оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, при перевезенні масових вантажів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць;

- пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644) встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за №798/5989);

- якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то таки вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом (п. 6.1 Правил оформлення перевізних документів).

У графі 29 складених накладних проставлена відмітка в розділі «групова/маршрутна відправка». У графі 19 вказано «Загальна кількість вагонів - 12.

Відповідно Додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів в графі 64 вказується номер маршруту. Відправником зазначено найменування відправки «пшениця».

Відтак, відповідачем повністю дотримано умов договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу декількома накладними з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.

Водночас, з огляду на вищевикладене вбачається, що оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом послуги за яку сплачується тариф), отже не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу як «вина» відправника.

Щодо самого факту складення актів форми ГУ-23, то суд зазначає, що даний обов`язок сторін встановлено умовами п. 8 додатку №1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами).

Тобто, в умовах договору, що регулює спеціальну послугу та відповідно наведеним вимогам Правил користування вагонами та контейнерами, сторонами узгоджено, що актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що, в свою чергу, є предметом послуги «накопичення вагонів з вантажем у кількості 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.

Отже, позивач, який не враховуючи на запропоновані ним же умови договору, трактує загальні підстави, визначені для укладення актів загальної форми ГУ-23, на свою користь, незважаючи на те, що у даному випадку форми ГУ-23 не є документом, що засвідчує вину вантажовідправника, тобто відповідача, стосовно затримки вагонів.

Також варто звернути увагу на те, що з аналізу умов додатку №1-4 «Умови накопичення вагонів» вбачається, що у період «накопичення» сплачується плата, яка встановлена в п. 9.1 цього додатку за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку №1-1 до договору. При цьому, додаток №1-1 це «Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».

Разом з цім, в період «затримки вагонів» з вини замовника (саме затримки вагонів а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому, обов`язковим елементом встановленим для застосування п. 9.3 додатку №1-4 до договору є «затримка з вини замовника».

Отже, навіть п. 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє «накопичення рухомого складу» (п. 9.1) та «затримку вагонів перевізника» (п. 9.3).

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вищенаведені обставини затримки вагонів не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відповідача та не залежали від позивача.

Додатково слід звернути увагу що п. 9.3 додатку №1-4 застосовується «на шляху прямування» (перевезення), а накопичення маршрутного потягу (9.1 додатку №1-4) відбувається на загальних коліях коли маршрутний потяг ще не прийнято до перевезення залізницею (перевізні документи - накладна ще не складена).

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

У ст. 6 Статуту зазначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Тобто, до моменту оформлення накладних у залізниці не було підстав нараховувати вартість зберігання вантажу, з урахуванням, що у цей час враховувались саме договірні відносини з приводу «накопичення вагонів порожніх/з вантажем» на коліях станції у відповідності до умов додатку №1-4 до договору.

При цьому, «очікування накопичення маршруту до 50 вагонів» і «очікування оформлення перевезення» - це різні, не тотожні речі. Як зазначалось вище, вагони з маршрутного поїзду не будуть відправлені поки не буде сформований повний обсяг маршрутного поїзду, навіть якщо буде оформлено не одним перевізним документом а декількома (п. 1.3 договору).

Крім того, п. 9 Правил №644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є матеріальною відповідальністю до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

Однак, у даному випадку перебування вагонів на станції не викликано «затримкою оформлення документів», а є свідомою дією обох сторін щодо «накопичення» маршрутного поїзду, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного виконання зобов`язань - формування 50 вагонів, маршрутний поїзд не може бути відправлений.

Правовідносини з «накопичення маршрутного поїзду з 50 вагонів з вантажем» мають невід`ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (п.п. 6, 7 додатку №1-4 до договору), що в своє чергу є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому що відсутні документи, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у додатку №1-4 до договору «Умови накопичення вагонів».

Таким чином, відсутня протиправна поведінка або вина когось із сторін оскільки виконувались умови договору.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно заявляє вимоги як «матеріальну відповідальність».

Окремо суд зауважує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2022 року у справі № 910/5408/21 зазначено, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 року у справі №185/446/18, від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що 26.06.2020 року відповідач, акцептуючи укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-0001, розраховував на умови цього договору, викладені у загальному доступі на відповідному сайті залізниці, а тому подальше трактування окремих умов договору з боку позивача, яке йде в розріз із суттю умов договору та додатку №1-4 до нього, дає підстави вважати, що поведінка позивача не є добросовісною.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південна залізниця про стягнення з ТОВ СП "Нібулон" коштів є необґрунтованими, оскільки підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у разі відмови у задоволенні позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2023 року.

Суддя А.П. Алексєєв