номер провадження справи 34/73/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 Справа № 908/725/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/725/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243 (пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03062)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 18 414 грн 95 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 18 414 грн 95 коп. (12 828 грн 20 коп. страхового відшкодування, 2 122 грн 80 коп. пені, 385 грн 90 коп. 3% річних та 3 078 грн 05 коп. інфляційних втрат) та 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 справу 908/725/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали справи, 07.03.2023 суд ухвалив прийняти справу № 908/725/23 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 08.03.2023 та 07.03.2023, відповідно.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

У відзиві від 23.03.2023 на позовну заяву відповідач визнає вимогу про стягнення на користь позивача з відповідача 12 828 грн 20 коп., в решті позову просить відмовити та повернути відповідачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. У відзиві відповідач просить відмовити у стягненні інфляційних втрат, пені, інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням на лист ТПП України № 2024.02.0-7.1 від 28.02.2022 та форс-мажорні обставини та шестимісячний строк нарахування пені.

Відзив прийнятий судом до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 . 21 вересня 2021 року об 11 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку 140А по пр. Московському в м. Харкові, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT DUSTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду.

Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.11.2021 у справі № 641/7391/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб RENAULT DUSTER, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» згідно Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FО-00814019 від 28 вересня 2020 року.

Розмір матеріального збитку визначений згідно Калькуляції № 26756_42 від 28.09.2021 року та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 15 328,20 грн.

Позивачем, відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 27365/42/921 від 29.09.2021 та згідно з умовами Договору добровільного страхування, здійснено страхову виплату в розмірі 15328,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 216493 від 01.10.2021.

17.11.2021 позивачем відповідачеві направлена заява про виплату страхового відшкодування, яку відповідач отримав 22.11.2021, однак, відповіді не надав, страхове відшкодування не сплатив.

На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» 12 828 грн 20 коп. страхового відшкодування, 2 122 грн 80 коп. пені, 385 грн 90 коп. 3% річних та 3 078 грн 05 коп. інфляційних втрат, а також 2 684 грн 00 коп. судового збору було предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" та у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.11.2021 у справі № 641/7391/21 винним у ДТП визнано ОСОБА_1 , водія Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП був застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», згідно полісу ОСЦПВ №EP/ 202977353, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

В результаті даної ДТП пошкоджено застрахований у позивача транспортний засіб.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 27365/42/921 від 29.09.2021 та згідно з умовами Договору добровільного страхування, позивачем страхувальнику здійснено страхову виплату в розмірі 15328,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 216493 від 01.10.2021.

17.11.2021 позивачем відповідачеві направлена заява про виплату страхового відшкодування, яку відповідач отримав 22.11.2021, однак, відповіді не надав, страхове відшкодування не сплатив.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про виплату 12 828 грн 20 коп. страхового відшкодування (15 328 грн 20 коп. - 2500 грн 00 коп. - франшиза).

У відзиві відповідач визнає вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12 828 грн 20 коп. страхового відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачеві не направив, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), наявні підстави для стягнення з

відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 22.11.2021. Відповіді відповідача на заяву позивача матеріали справи не містять як і виплати страхового відшкодування, з яким відповідач в процесі розгляду справи погодився.

Відповідач зобов`язаний був здійснити страхове відшкодування позивачеві не пізніше як через 90 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування, а отже зобов`язання відповідача перед позивачем є простроченим з 22.02.2022 (оскільки 20.02.2022 є вихідним днем, а отже 90 днів з дня отримання заяви спливають 21.02.2022).

З урахуванням прострочення, позивачем заявлено до стягнення 3078 грн 05 коп. інфляційних втрат за період: березень 2022 по січень 2023, 3% річних в сумі 385 грн 90 коп. за період з 21.02.2022 по 21.02.2023 та 2 122 грн 80 коп. пені за період з 21.02.2022 по 21.08.2022.

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.

Суд, перевірив розрахунок інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3078 грн 05 коп. інфляційних втрат за період: березень 2022 по січень 2023.

Щодо 3% річних, то суд задовольняє вимоги в цій частині в сумі 384 грн 85 коп. за період з 22.02.2022 по 21.02.2023, враховуючи, що прострочення виникло саме з 22.02.2022. Щодо стягнення 1 грн 05 коп. 3% річних, то суд в цій частині вимог відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час

користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як свідчить позовна заява, позивачем визначено пеню саме за 6 місяців з 21.02.2022 по 21.08.2022, за 182 дні прострочення. Однак, враховуючи, що прострочення оплати суми страхового відшкодування виникло саме з 22.02.2022, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 115 грн 77 коп. пені за період з 22.02.2022 по 21.08.2022. У позові щодо стягнення 7 грн 03 коп. пені суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо заперечень відповідача про форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови у вимогах позивача щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Як вбачається з відзиву, відповідач позовні вимоги визнав частково - в розмірі 12 828 грн 20 коп. та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 18 414 грн 95 коп. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 12 828 грн 20 коп., що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243 (пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03062) 12 828 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 20 коп. страхового відшкодування, 2 115 (дві тисячі сто п`ятнадцять) грн 77 коп. пені, 384 (триста вісімдесят чотири) грн 85 коп. 3% річних, 3 078 (три тисячі сімдесят вісім) грн 05 коп. інфляційних втрат та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 82 коп. судового збору. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 08.05.2023.

Суддя А.О. Науменко