ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про забезпечення позову
05.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1934/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія", м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 2 237 583 грн 78 коп. за договором від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод
Суддя Рудь І.А.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 14.04.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 2 237 583 грн 78 коп., з яких: 2 055 311 грн 23 коп. - основний борг, 37 201 грн 13 коп. - пеня, 31 927 грн 71 коп. - 3% річних, 113 143 грн 71 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати виконаних позивачем підрядних робіт відповідно до акта на роботи по укладанню гірської маси на перевантажувальних пунктах та у відвал Артемівського кар`єру ПрАТ "ЦГЗК" від 31.08.2022 № 6К.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2023, з урахуванням ухвали від 01.05.2023, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.05.2023 о 15:00 год.
03.05.2023 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" про забезпечення позову від 24.04.2023 № б/н, в якій просить суд застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у межах суми 2 055 311 грн 23 коп., що відповідає сумі основної заборгованості за договором від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод.
В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в зв`язку з тим, що відповідач вчиняє активні дії щодо ухилення від виконання зобов`язання за договором.
Заявник зазначає, що вже звертався із даним позовом до господарського суду, проте, ухвалою від 24.01.2023 у справі № 904/3816/22 позовна заява ТОВ "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" залишена без розгляду за клопотанням відповідача, у зв`язку із наявністю між сторонами третейської угоди, що викладена у спірному договорі. Ініційований позивачем третейський розгляд вказаних позовних вимог Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" також був припинений за клопотанням відповідача, який надав до третейського суду додаткову угоду № 2 від 31.12.2021 до договору від 05.03.2021 № 455-52-10, в якій сторони, зокрема, змінили порядок вирішення спорів, виключивши пункти, які регулюють третейську угоду. При цьому, заявник стверджує, що саме після судового засідання у третейському суді (17.03.2023) дізнався, що вказану додаткову угоду було підписано відповідачем значно пізніше зазначеної в ній дати, а другий екземпляр підписаної угоди н був переданий позивачу, і відповідно, позивач не міг мотивувати заперечення проти розгляду третейським судом спору, який розглядався в рамках справи № 904/3816/22.
Таку поведінку відповідача позивач вважає недобросовісною та такою, що свідчить про намагання відповідача будь-яким чином сприяти ухиленню від виконання зобов`язань за договором та продовжувати безпідставно утримувати грошові кошти в сумі 2 055 311 грн 23 коп., які належать позивачу, у зв`язку із належним виконанням умов спірного договору.
Крім того, заявник вказує на наявність судових рішень, якими з відповідача стягнуто достатньо великий обсяг коштів, а саме: у справі № 904/2483/22 рішенням від 07.11.2022, яке набрало законної сили 15.03.2023, з відповідача стягнуто138 187 грн 30 коп.; у справі № 904/2991/22 рішенням від 16.03.2023 з відповідача стягнуто 1 368 594 грн 35 коп.; у справі № 904/4590/22 рішенням від 10.02.2023 з відповідача стягнуто 281 668 грн 74 коп.
Наявність судових проваджень, на думку заявника, свідчить про недобросовісність виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.
Заявник стверджує, що вказані обставини дають об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована імовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, у випадку своєчасного невжиття відповідних заходів, що свідчить про необхідність забезпечення подальшого реального та фактичного виконання судового рішення шляхом вжиття співмірного, розумного та адекватного заходу забезпечення позову, яким заявник вважає накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявленого основного боргу.
Господарський суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Так, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливого порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;т 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Господарський суд зазначає, що матеріали поданої заяви містять належні докази, що підтверджують спроби заявника стягнути заборгованість за спірним договором у судовому порядку, а також ухилення боржника від виконання вимог кредитора.
Враховуючи характер спору та надані заявником на підтвердження заяви докази, суд вважає, що спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми основного боргу відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" про забезпечення позову задовольнити повністю.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) в межах суми 2 055 311 грн 23 коп. (два мільйони п`ятдесят п`ять тисяч триста одинадцять грн 23 коп.), що відповідає сумі основної заборгованості за договором від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод.
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 05.05.2023.
Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання - до 06.05.2026.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" (28008, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, вул. Софіївська, буд. 10, офіс 312А, код ЄДРПОУ 39342070).
Боржник: Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977)
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь
