Справа № 629/544/23

Номер провадження 2/629/220/23

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ « Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір №7314919443. 29.12.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20211229, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і боржниками. Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між Позичальником та ТОВ "ФК "ЦФР" Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №20211229 від 29.12.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 33485,15 грн., з яких: 17206,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2,27 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 16 276,88 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками.

Крім того, 11 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01708-08/2020. 21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 21.05.2021 до Договору факторингу №21052021 від 21.05.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8000,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 10 липня 2020 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1572400002. 11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11052021, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвест Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інвест Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 11.05.2021 до Договору факторингу №11052021 від 11.05.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14682,50 грн., з яких: 3500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11182,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, а тому представник позивача був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитним договорам та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

14 квітня 2023 року представником відповідача було надано відзив, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п.п.1.2. п.1 Договору, кредит надається на 36. З кредитного договору, паспорту кредиту №4919443, який є невід`ємною частиною цього договору та навіть з поданого позову не відомо строк повернення кредитного зобов`язання. Кредитним договором не встановлено строк повернення кредитного зобов`язання, що має істотне значення, оскільки після цього строку, позивач не має права нараховувати проценти. Разом з тим, позивач 06.02.2023 р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, надавши розрахунок заборгованості по кредитному договору, з якого вбачається, що проценти нараховані з 05.11.2020 року по 29.12.2021 рік, тобто поза межами строку повернення кредиту (36 днів). Також, розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім того, згідно вищевказаного кредитного договору позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів: переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 - 11100,00 грн.; страховий платіж - 600,00 грн.; страховий платіж за договором страхування - 3996,00 грн.; оплата за пакет послуг - 200,00 грн.; оплата за електронний ключ доступу до додатку 200,00 грн. Також звертає увагу, що позивач враховує в суму кредиту 200,00 грн. - оплату за електронний ключ доступу до додатку не надавши підтверджуючий документ про його генерацію та відсутній електронний підпис на документах по даному договору які знаходяться в матеріалах справи. Згідно п.п. 1.2. п.1 договору, позики Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 17206,00 грн. Позика видається строком на 36 днів. Сторони погодили процентну ставку за користування коштами. Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 Договору, кредит надається на 36. З вказаного вбачається, що датою повернення коштів за договором про надання кредиту є 08.10.2020 p. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, тобто після 08.10.2020 р. Проте, наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена останнім до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах 33485,15 грн. включає період з 02 вересня 2020 року по 29 грудня 2021 року, який виходить за межі строку кредитування. Отже, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, вимога позивача про стягнення з неї заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 09.10.2020 р. по 29.10.2021 р. не відповідає умовам договору, тому наслідок є не правомірним. Згідно п.п.1.2. п.1 договору позики Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 17206,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Разом з тим, позивачем не надано належних та достовірних доказів проведення безготівкового розрахунку, оскільки в справі відсутні будь-які докази того, що останнім передано їй на виконання договору, суму коштів 17206,00 грн. Крім того, позивач надав на підтвердження позову копію витягу з Реєстру до договору факторингу, який не може бути визнаний як на належний та допустимий доказ в розумінні глави 5 ЦІК України. Даний витяг не містить реквізитів, які повинні бути відображені в оригіналі документу, зокрема відсутні підписи, як Фактора та Клієнта та відтиски печаток. Встановлені обставини свідчать, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, та даний витяг оформлений поза межами чинного законодавства, тобто відсутні підписи генеральних директорів та відсутні печатки. Щодо кредитного договору від 11 серпня 2020 року повідомляє, що згідно п.п. 1.1. п.1 договору, позики Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 2000,00 грн. Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 Договору, кредит надається на 30 днів. З вказаного вбачається, що датою повернення коштів за договором про надання кредиту є 09.09.2020 p. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, тобто після 09.10.2020 р. Проте, наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена останнім до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах 8000,00 грн. включає період з 21.05.2021 р. по 31.12.2022 року, який виходить за межі строку кредитування. Отже, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, вимога позивача про стягнення з мене заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 10.09.2020 р. по 31.12.2022 р. не відповідає умовам договору, тому наслідок є не правомірним. Крім того, позивачем не надано належних та достовірних доказів проведення безготівкового розрахунку, оскільки в справі відсутні будь-які докази того, що останнім передано їй на виконання договору, суму коштів 2000,00 грн. Крім того, позивач надав на підтвердження позову копію витягу з Реєстру до договору факторингу, який не може бути визнаний як на належний та допустимий доказ в розумінні глави 5 ЦІК України. Даний витяг не містить реквізитів, які повинні бути відображені в оригіналі документу, зокрема відсутні підписи, як Фактора та Клієнта та відтиски печаток. Встановлені обставини свідчать, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, та даний витяг оформлений поза межами чинного законодавства, тобто відсутні підписи генеральних директорів та відсутні печатки. В матеріалах справи знаходиться заява від 04.09.2020 р. на продовження строку дії договору за яку їй стало відомо після отримання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з додатками. Дану заяву вона не підписувала як вланосручно так і електронним ключем та і взагалі електронний ключ в неї відсутній. Щодо кредитного договору від 01.02.2019 року №1572400002 повідомляє, що згідно п.п. 1.2. п.1 договору, позики Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 3500,00 грн. Відповідно до п.п. 1.3. п. 1 Договору, кредит надається на 30 днів. З вказаного вбачається, що датою повернення коштів за договором про надання кредиту є 01.03.2019 p. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, тобто після 01.03.2019 р. Проте, наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена останнім до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах 14682,50 грн. включає період з 10.07.2020 р. по 31.12.2020 року, який виходить за межі строку кредитування. Отже, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, вимога позивача про стягнення з неї заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 10.07.2020 р. по 31.12.2020 р. не відповідає умовам договору, тому наслідок є неправомірним. Згідно договору позики Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Разом з тим, позивачем не надано належних та достовірних доказів проведення безготівкового розрахунку, оскільки в справі відсутні будь-які докази того, що останнім передано їй на виконання договору, суму коштів 3500,00 грн. Крім того, позивач надав на підтвердження позову копію витягу з Реєстру до договору факторингу, який не може бути визнаний як на належний та допустимий доказ в розумінні глави 5 ЦІК України. Даний витяг не містить реквізитів, які повинні бути відображені в оригіналі документу, зокрема відсутні підписи, як Фактора та Клієнта та відтиски печаток. Встановлені обставини свідчать, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, та даний витяг оформлений поза межами чинного законодавства, тобто відсутні підписи генеральних директорів та відсутні печатки. Платежі по сплаті кредиту нею не проводились взагалі. Таким чином вже починаючи з 01.03.2019 року банк фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов`язання так і до застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум. Тобто починаючи з березня 2019 року по сьогоднішній день строк позовної давності, щодо кредитного договору № 1572400002 від 01.02.2019 року за вказаним договором сплив. Тобто з вказаним позовом Банк повинен був звернутися ще у березні 2019 року, але Банк звернувся до суду за захистом своїх прав лише в січні 2019 року.

02 травня 2023 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повному обсязі, посилаючись на те, що 02.09.2020 відповідач уклала із ТОВ «ФК» Центр фінансових рішень Кредитний договір №7314919443. Відповідно до пп. 1.2. Кредитного договору 07314919443, п.4 та п.6 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» No4919443 строк, на який надається кредит - 36 місяців. В п.6 Порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів) Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ФР» N.4919443, чітко зазначено граничний термін, а саме: з 02.09.2020 по 05.09.2023. Тобто, проценти нараховувалися правомірно, відповідно до умов кредитного договору. Щодо договору №01708-08/2020 від 11.08.2020 зазначає, що відповідачем станом на 04.09.2020 (09.09.2020 - закінчення строку надання кредиту) було оплачено всі нарахування згідно графіку розрахунків в Договорі. Відповідно до додаткової угоди №2 від 04.09.2020 сторони погодили продовжити строк Договору на термін 30 днів, тобто до 04.10.2020 року. Відповідно до п.4.3. У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1. цього Договору та/або в Додатку(х) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору. Тобто, з 05.10.2020 по 02.01.2021 проценти продовжували нараховуватися. Так як проценти нараховувалися з 05.09.2020 по 02.01.2021, а саме 120 днів (30 днів - строк кредитування та 90 днів - понадстрокове користування коштами), згідно умов кредитного договору було нараховано проценти у розмірі 6000,00 грн. Щодо Кредитного договору №1572400002 від 10.07.2020 року, зазначає, що відповідно до п.4.1 строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на калі кість днів, зазначену в п.1.3 цього Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному п.4.2. 4.2. Порядок продовження строку кредиту за ініціативою Позичальника. 4.2.1. Пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Позичальником. Якщо Позичальник здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Позичальник зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів. В іншому разі здійснений Позичальником платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом. Зазначає, що 11.08.2020, 27.08.2020 та 16.09.2020 були внесені платежі. Отже, первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитом, на підставі умов Кредитного договору, в результаті чого Відповідачу було нараховано проценти правомірно.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у відповіді на відзив прохала судові засідання проводити без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник позивача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, у викладених на те підставах у відзиві.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

02 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ « Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір №7314919443 від 02 вересня 2020 року.(а.с.9)

Згідно кредитного договору позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів: переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 - 11100,00 грн.; страховий платіж - 600,00 грн.; страховий платіж за договором страхування - 3996,00 грн.; оплата за пакет послуг - 200,00 грн.; оплата за електронний ключ доступу до додатку 200,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №7314919443 від 02.09.2020 станом на 29.12.2021 сума простроченої заборгованості становить 33485,15 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 17206,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками - 2,27 грн.; прострочена плата за щомісячними відсотками - 16276,88 грн.(а.с.15)

29 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір укладено договір відступлення прав вимоги №20211229, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і боржниками.(а.с.16-17)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №20211229 від 29.12.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 33485,15 грн., з яких: 17206,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2,27 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 16 276,88 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками.(а.с.18)

11 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 01708-08/2020, який вчинено у електронній формі.(а.с.22)

Згідно з умовами договору товариство зобов`язується передати клієнту у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок клієнта, а клієнт зобов`язується повернути товариству таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку договору, або достроково, та сплатити товариству плату(проценти) від суми кредиту.

Згідно заявки від 04.09.2020 на продовження строку дії договору, ОСОБА_1 прохала продовжити строк дії договору про надання фінансового кредиту № 01708-08/2020 від 11.08.2020 на термін 30 днів.(а.с.25)

21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.(а.с.26-27)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 21.05.2021 до Договору факторингу №21052021 від 21.05.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8000,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.(а.с.29)

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором № 7314919443 від 02 вересня 2020 року.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що договір № 7314919443 від 02 вересня 2020 року укладений на 36 днів, то вони є необґрунтованими та спростовуються паспортом кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 7314919443, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 та в якому зазначений графік платежів за період з 02.09.2020 по 05.09.2023 р.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №7314919443 від 02 вересня 2020 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором №01708-08/2020 від 11 серпня 2020 року, суд зазначає наступне.

За умовами укладеного Кредитного договору, який був підписаний електронним підписом відповідача, сторони визначили строк позики, який одночасно погоджено як строк користування кредитом, тривалістю 30 днів. За умовами заявки на продовження строку дії договору від 04.09.2020 року та додаткової угоди № 2 до договору про надання фінансового кредиту №№01708-08/2020 від 11 серпня 2020 року, строк дії договору продовжено на 30 днів, тобто до 04.10.2020.

Згідно п. 2.3 кредитного договору №01708-08/2020 від 11 серпня 2020обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

В п. 6.2 Рішення КСУ від 22 червня 2022 року№ 6-р(II)/2022 зазначено, що: « Оцінюючи підстави, що є в національному праві, для визнання очікувань Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом до дня його фактичного повернення правомірними, Конституційний Суд України зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 190 Кодексу майном як особливим об`єктом є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. До майнових прав належать, зокрема, права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Проценти за користування кредитом - це певна грошова сума, яку позичальник має сплатити кредитодавцеві за умовами кредитного договору, а кредитодавець відповідно має право вимагати сплати йому такої суми грошових коштів (процентів). Це право вимоги на отримання процентів за користування кредитом належить до майнових прав і підлягає вираженню в грошовому еквіваленті.

Верховний Суд надав відповідь на запит судді-доповідача щодо того, чи зазнавала змін судова практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 та частини другої статті 625 Кодексу, тобто правомірності стягнення процентів як плати за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період - після настання дати повернення кредиту до дня його фактичного повернення. У відповіді зазначено, що в період до 2018 року правозастосування у відповідній категорії справ характеризувалось підходом, який полягав у відсутності законодавчих перешкод для одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 і частини другої статті 625 Кодексу, та що цей підхід найбільш ґрунтовно висвітлено в аналізі практики застосування приписів статті 625 Кодексу в цивільному судочинстві (далі - Аналіз), підготовленому Верховним Судом України в рамках вивчення практики застосування судами норм законодавства при розгляді цивільних справ про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за 2011-2012 роки.

Так, в Аналізі Верховний Суд України зазначив, що судам слід ураховувати різну юридичну природу процентів, визначених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 Кодексу, і трьох процентів річних від простроченої суми, установлених частиною другою статті 625 Кодексу, при вирішенні питання щодо можливості їх одночасного стягнення: „Проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення". При цьому Верховний Суд України наголосив, що „до 2018 року судова практика щодо вирішення питання про одночасне застосування норм частини першої статті 1048 і частини другої статті 625 ЦК України не зазнавала істотних змін".

Таким чином, протягом строку кредитування, що його визначено Кредитним договором, а також протягом 2015-2017 років, коли Банк у судовому порядку стягував з Позичальника та Поручителя заборгованість за Кредитним договором, зокрема проценти за користування кредитом, що їх нараховано після дати його повернення, була сталою судова практика щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період - після настання дати повернення кредиту до дня його фактичного повернення.

Отже, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід додержувати), ураховуючи приписи частини першої статті 190, абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу, усталену судову практику національних судів щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період, яка не зазнавала змін протягом 2011-2017 років, Конституційний Суд України дійшов висновку, що як на момент укладення Кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об`єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.»

Таким чином, оскільки відповідачем не була повернута сума кредиту в розмірі 2000 грн., то нарахування процентів за вказаним договором є правомірним.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №01708-08/2020 від 11 серпня 2020 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1572400002 від 10.07.2020, суд зазначає наступне.

З позовної заяви та відповіді на відзив вбачається, що 10 липня 2020 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1572400002. Однак до матеріалів справи не наданий вказаний договір.

Натомість до матеріалів справи наданий договір про надання споживчого кредиту № 1572400002 укладений 01 лютого 2019 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , який вчинено у електронній формі.(а.с.35-40)

Згідно з умовами договору товариство зобов`язується передати клієнту у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок клієнта, а клієнт зобов`язується повернути товариству таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку договору, або достроково, та сплатити товариству плату(проценти) від суми кредиту.

П. 1.3 вказаного Договору передбачений строк надання кредиту - 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком № 1 до цього Договору. Однак Графік платежів до суду наданий не був.

Згідно п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено:

За ініціативою Позичальника на кількість днів, зазначену в п. 1.3 цього Договору, якщо між Сторонами буде досягнуто домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2 цього Договору.

Відповідно до п.4.1 строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на калі кість днів, зазначену в п.1.3 цього Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному п.4.2.

4.2. Порядок продовження строку кредиту за ініціативою Позичальника.

4.2.1. Пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Позичальником. Якщо Позичальник здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Позичальник зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів.

Належних доказів того, що ОСОБА_1 за вказаним Договором з 01.03.2019 р. був здійсненний платіж до суду надано не було.

Однак ТОВ «Інвест Фінанс» 06 травня 2021 року була укладена додаткова угода про зміну умов договору №1572400002 від 01.02.2019 року, яка не підписана сторонами. При цьому ні в позові, ні у відповіді на відзив взагалі не зазначено про укладення Додаткової угоди.

Відповідно до п.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, судом встановлено що додаткова угода від 06.05.2021 про зміну умов договору №1572400002 від 01.02.2019 відповідачем не була підписана, а отже оспорюваний договір про надання споживчого кредиту укладений без волевиявлення сторони за договором.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За правилами статей 12, 13, 78, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у Постанові від 13 травня 2020 року справа № 219/1704/17, зазначив, що « суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутністю оригіналу самого договору, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 20 травня 2008 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем»

Згідно виписки по кредитному договору № 1572400002 (а.с. 44-45) 10.07.2020 було видано кредит в розмірі 3500 грн. Однак сам Договір від 10.07.2020 до суду наданий не був.

З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутній Договір від 10.07.2020 №1572400002, отже банком не доведено існування між сторонами кредитних правовідносин за договором від 10 липня 2020 року на умовах, зазначених у позові, таким чином оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання ОСОБА_1 обумовлених кредитним договором грошових коштів, суд відмовляє у стягненні заборгованості за вищевказаним договором.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача суми заборгованості суму заборгованості за Кредитним договором №7314919443 від 02 вересня 2020 року в розмірі 33485,15 грн., з яких: 17206,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2,27 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 16 276,88 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками, та за Кредитним договором №01708-08/2020 в розмірі 8000,00 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6000 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всього 41485,15 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір потрібно стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості в розмірі 41485,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», судовий збір у сумі 1982,39 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк»), адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Наталія ЦЕНДРА