ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року Справа № 160/6058/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Львівській області №047350005136 від 02.01.2023 щодо призначення мені, ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з дня звернення до органів ПФУ, а саме, 27.12.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 27.12.2022 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Дану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення №047350005136 від 02.01.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачами не взято до уваги, що згідно з пунктом «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. При цьому, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не встановлює обов`язку наявності мінімального спеціального стажу (в тому числі 26 років і 6 місяців) станом на 11.10.2017 року. Окрім того, на переконання позивача, відповідачем також не враховано, що відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 №213-VІІІ та від 24.12.2015 №911-VІІІ, визнані неконституційними. Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за віком необхідно керуватись статтею 55 Закону України в редакції, чинній до внесення до неї змін Законами від 02.03.2015 №213-VІІІ та від 24.12.2015 №911-VІІІ. Позивач зазначає, що записами у трудовій книжці підтверджено її трудовий стаж працівника освіти, отже вона має необхідний стаж для призначення пенсії у відповідності до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та набула право на пенсію за вислугу років, відмова відповідача у призначенні пенсії протиправна, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6058/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

10.04.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області засобами електронного зв`язку на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву (№1300-5903-8/49549 від 07.04.2023), в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка та з пакетом документів для призначення пенсії. Заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за відсутності необхідного спеціального (пільгового) стажу. Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 №909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності станом на 01.04.2015 не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. За результатом розгляду документів, поданих заявницею, страховий стаж особи становить 31 рік 04 місяці 13 днів. Пільговий стаж станом на 10.10.2017 25 років 04 місяці 04 дні. Згідно поданих документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди: з 01.01.2003 по 02.009.2003 період одержання допомоги по безробіттю, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.08.1987, з 02.01.2003 є скорочена виплата допомоги по безробіттю на 90 днів, а з 02.09.2003 припинена виплата по безробіттю. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості про період отримання допомоги по безробіттю. З урахуванням викладеного, відповідач-2 вважає, що оскаржуване рішення прийняте із дотриманням та у відповідності до норм чинного законодавства та нормативно-правових актів України.

01.05.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 14.12.2022 та 27.12.2022 ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами про призначення пенсії за вислугу років. Заяви розглядалися територіальними органами Пенсійного фонду України. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.12.2022 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Щодо розгляду питання по суті, відповідачем зауважено, що положення Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право), обрахованого по 31.08.2021, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 04 місяці 13 днів, спеціальний стаж станом на 10.10.2017, що дає право на призначення за вислугу років, становить 25 років 04 місяці 04 дні, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на те, що Закон України від 03.10.2017 № 2148-VШ вступив в силу 11.10.2017, відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення за вислугу років, періодів її роботи після цієї дати.

До відзиву відповідачем-1 долучено витребувані докази.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 28.12.2000 Першотравенським МВ УМВС України у Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

27.12.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян №25 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована за вх.№2272.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 27.12.2022 №2272 долучено копії наступних документів: диплом серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, рішення про відмову №047350005136, паспорт серії НОМЕР_3 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 та трудову книжку серії НОМЕР_6 .

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2023 №047350005136 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України №1788-ХІІ.

Означене рішення від 02.01.2023 №047350005136 обґрунтоване наступним.

Вік заявника 54 роки 04 місяці 02 дні. Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017), мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим і Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я за наявності етаном на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 31 рік 04 місяців 13 днів. Пільговий стаж особи станом на 10.10.2017 - 25 років 04 місяці 04 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період одержання допомоги по безробіттю з 01.01.2003 по 02.09.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_7 від 27.08.1987, оскільки з 02.01.2003 є скорочена виплата допомоги по безробіттю на 90 днів, а з 02.09.2003 припинена виплата допомоги по безробіттю. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості про період отримання допомоги по безробіттю. Згідно поданих документів право на пенсію та вислугу років згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє, проте з 26.08.2031 особа матиме право на пенсію за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047350005136 на дату звернення 27.12.2022, загальний страховий стаж позивача складає 31 рік 04 місяці 13 днів, з яких зараховано до стажу за вислугу:

з 15.08.1987 по 29.08.1997 працівник освіти 10 років 0 місяців15 днів;

з 01.10.2001 по 10.12.2002 працівник освіти 01 рік 02 місяці 10 днів;

з 03.09.2003 по 31.12.2003 працівник освіти 0 років 03 місяці 29 днів;

з 01.01.2004 по 10.10.2017 працівник освіти 13 років 10 місяців 0 днів.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим.

Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, за приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 27.12.2022, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм права, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_8 від 27.08.1987, позивач у період з 15.08.1987 по 09.10.1988 працювала вихователем групи подовженого дня в Брагиновській СШ; з 10.10.1988 по 29.08.1997 вчителем початкових класів у Брагиновській СШ; з 01.10.2001 по 10.12.2002 - вихователем групи подовженого дня у Першотравенській СОШ №5; з 03.09.2003 по 17.08.2021 вчителем початкових класів.

Отже, записами в трудовій книжці позивач працювала у загальноосвітньому навчальному закладі у період з 15.08.1987 по 09.10.1988 - вихователем, з 10.10.1988 по 29.08.1997 вчителем початкових класів, з 01.10.2001 по 10.12.2002 - вихователем групи подовженого дня та з 03.09.2003 по 17.08.2021 безперервно вчителем початкових класів і ця обставина не заперечується відповідачами.

Згідно із оскаржуваним рішенням відповідача-2 від 02.01.2023 №047350005136 страховий стаж позивача становить 25 років 04 місяців 04 дні, стаж за вислугу років (спеціальний стаж) станом на 11.10.2017 25 років 04 місяців 04 дні.

За розрахунком стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047350005136 на дату звернення 27.12.2022, загальний страховий стаж позивача складає 31 рік 04 місяці 13 днів, з яких зараховано до стажу за вислугу: з 15.08.1987 по 29.08.1997 працівник освіти 10 років 0 місяців15 днів; з 01.10.2001 по 10.12.2002 працівник освіти 01 рік 02 місяці 10 днів; з 03.09.2003 по 31.12.2003 працівник освіти 0 років 03 місяці 29 днів; з 01.01.2004 по 10.10.2017 працівник освіти 13 років 10 місяців 0 днів.

Отже, відповідачем-2 не зараховано до спеціального стажу періоду роботи з 11.11.2017 по 17.08.2021, водночас, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у вказаний період працювала вчителем початкових класів.

За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про повну загальну середню освіту» повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях: початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти; базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти; профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Закону у закладах освіти: початкова освіта здобувається протягом чотирьох років; базова середня освіта здобувається протягом п`яти років; профільна середня освіта здобувається протягом трьох років.

Статтею 35 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що здобуття повної загальної середньої освіти на певному рівні забезпечують: початкова школа, що забезпечує здобуття початкової освіти; гімназія, що забезпечує здобуття базової середньої освіти; ліцей, що забезпечує здобуття профільної середньої освіти.

Учасниками освітнього процесу в закладах освіти є, зокрема, педагогічні працівники (частина перша статті 19 Закону).

На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, яка передбачає загальноосвітні навчальні заклади та посади вчителів та вихователів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач обіймала посади працівника закладів освіти (вихователя групи подовженого дня та вчителя початкових класів), у тому числі і після 11.10.2017, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, та на момент звернення із заявою про призначення пенсії набула право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, тому відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, відповідач-2 діяв протиправно.

Доводи відповідачів у відзивах про відсутність у позивача станом на 11.10.2017 мінімального спеціального стажу 26 років 06 місяців безпідставні, не враховують спірних відносин, оскільки пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015) не встановлює обов`язку наявності мінімального спеціального стажу саме станом на 11.10.2017 для призначення пенсії за вислугу років.

За змістом частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 02.01.2023 №047350005136 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту е) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» винесене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення з 27.12.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача 27.12.2022 про призначення пенсії за вислугу років у вигляді рішення від 02.01.2023 №047350005136, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, відповідач-2 діяв протиправно.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років через недостатність стажу, що дає право на пенсію на за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою від 27.12.2022 про призначення пенсії набула право на пенсію за вислугу років, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку спеціального стажу з урахуванням висновків суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі спеціального), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 27.12.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову підлягає стягненню з відповідач-2 за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9,72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд 10) від 02.01.2023 № 047350005136 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 27.12.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 04.05.2023.

Суддя М.М. Бухтіярова