Справа№ 953/3199/23

н/п 1-кп/953/868/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові угоду про визнання винуватості, укладену в кримінальному провадженні, яке внесене 21.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170020000734, у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Харківської області, Шевченківського району, с.Первомайське, з професійно-технічною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовець військової служби за мобілізацією, старший механік-водій 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за №62023170020000734 від 21.04.2023, затверджений прокурором у кримінальному провадженні прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 разом з угодою про визнання винуватості від 26.04.2023, укладеної під час досудового розслідування між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 .

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним на підставі угоди про визнання винуватості.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №31 від 26.01.2023 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 2-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №39 від 03.02.2023 ОСОБА_5 переведено на посаду старшого механіка водія 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 та присвоєне чергове військове звання рядового складу «старший солдат».

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому продовжено Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до вимог ст.17, 65 Конституції України, ст.1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст.29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Згідно із ст.30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Відповідно до ст.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно із ст.32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст.37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Згідно із ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Згідно із п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак,старший солдат ОСОБА_5 під часпроходження військовоїслужби ускладі 2-гобатальйону оперативногопризначення військовоїчастини НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни 06.03.2023вирішив статина злочиннийшлях,та діючиумисно, вумовах воєнногостану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 06.03.2023 близько 10 год. 00 хв. заступником командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по роботі з особовим складом полковником ОСОБА_7 , вишикувано особовий склад НОМЕР_2 , 2-го та 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в тому числі старшого солдата ОСОБА_5 у військовому містечку №1 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, та було віддано усний наказ для здійснення маршу в АДРЕСА_2 для подальшого виконання бойових завдань за призначенням.

Будучи невдоволеним наказом щодо вибуття до м. Бахмут, Донецької області для подальшого виконання бойових завдань за призначенням, старший солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати до м. Бахмут, Донецької області для подальшого виконання бойових завдань за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність 1-го, 2-го та 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Своїми умисними та протиправними діями солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.4 ст.402 КК України, тобто непокору- відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Відомості про укладену угоду про визнання винуватості, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

26.04.2023,під часдосудового розслідування,між прокуроромХарківської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборони ОСОБА_6 ,якій напідставі ст.37КПК України наданіповноваження прокурорау кримінальномупровадженні №62023170020000734від 21.04.2023, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , з іншого боку, в присутності захисника адвоката ОСОБА_4 ,укладено угодупро визнаннявинуватості.

В угодіпро визнаннявинуватості визначено,щопідозрюваний ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченогоч.4 ст.402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин.

Підозрюваний ОСОБА_5 під час досудового розслідування щиро покаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину.

Приукладанні даної угоди прокурором враховано обставини, передбачені ст. 470 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 під час досудового розслідування давав детальні показання про події злочину, що мають значення для кримінального провадження. В той же час враховано наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження№62023170020000734 від 21.04.2023

Враховуючи вищевказані обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, сторонами погоджено призначення ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст. 402 КК України, із застосуваннямст. 69 КК України, більш м`якого покарання, ніж передбачено законом у виді позбавлення волі строком на 2 (два роки), та з урахуванням положень ст.62 КК України, погодилися замінити основне покарання ОСОБА_5 , за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два роки) на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 (два) роки.

Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 просили суд прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості від 26.04.2023.

Мотиви суду при вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості

Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Вимогами п.1 ч.4 ст.469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодотяжких злочинів.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам, його об`єктом є порядок проходження військової служби.

Потерпілі по кримінальному провадженню відсутні.

Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, та погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час судового засідання.

Також судом встановлено, обвинувачений ОСОБА_5 розуміє характер обвинувачення, вид покарання, застосування якого до нього передбачено угодою, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ст.473 КПК України, зокрема обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і 424 КПК України, та відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_5 добровільно уклав угоду про визнання винуватості, її укладання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що ним було підтверджено в судовому засіданні.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону.

Умови угоди не суперечать вимогами КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю.

Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст. 474 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч.4 ст.402 КК України, тобто непокору- відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, є щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування.

Суд зазначає, що передбачені п.1 ч.1ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.11.2018 у справі № 297/562/17.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ст.67 КК України, відсутні.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є військовослужбовець військовоїслужби замобілізацією,старший механік-водій3-говідділення 1-говзводу оперативного призначенняоперативного призначення3-їроти оперативного призначення(набронетранспортерах)2-гобатальйону оперативногопризначення військовоїчастини НОМЕР_1 Національної ГвардіїУкраїни,одружений,має наутриманні малолітнюдитину, громадський порядок не порушує, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, має зареєстроване місце проживання на території України, раніше не судимий.

Судом встановлено наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, та, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням ст. 62, 69 КК України, тобто більш м`який вид покарання, ніж передбачений ч.4 ст.402 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 2 роки, замінивши його на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк, тобто на 2 роки.

Дійшовши висновку про можливість призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання із застосуванням ст.62,69 КК України, судом також враховано, що за умов широкомасштабної збройної агресії РФ відносно України та введеного воєнного стану, відбування ОСОБА_5 покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців відповідатиме суспільним інтересам та інтересам держави.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 07.03.2023 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, тобто до 04.05.2023, із визначенням суми застави у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 187880,00 грн.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_5 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угодупро визнаннявинуватості від26.04.2023у кримінальномупровадженні №62023170020000734 від 21.04.2023, укладену на стадії досудового розслідування між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання,із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два роки).

На підставі ст.62 КК України,призначене ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі замінити на узгоджене сторонами покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строкпопереднього ув`язнення,починаючи з06.03.2023 донабрання вирокузаконної сили, у строк відбуття покарання з розрахунку один день тримання під вартою в умовах гауптвахти дорівнює одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.

Строк відбуття покарання рахувати з 06.03.2023, тобто з моменту фактичного затримання.

Продовжити ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 - до набрання вироку законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя- ОСОБА_1