П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/4821/21Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Кравченка К.В.

- Вербицька Н.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника відповідача Долганюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Миколаївської області про визнання дій протиправними; скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 28.05.21 р., -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії УДМСУ в Миколаївській області щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 28 травня 2021 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 28 травня 2021 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати УДМСУ в Миколаївській області повідомити адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 28 травня 2021 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 22 червня 2021 року на адвокатський запит представник позивача отримав оскаржене рішення УДМСУ в Миколаївській області, яким ОСОБА_1 скасовані дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка на постійне проживання.

Прийняття УДМСУ в Миколаївській області цього рішення обумовлене Указом Президента України № 203/2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (надалі - Указ № 203/2021), яким до ОСОБА_1 застосовані персональні санкції, в тому числі, скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.

На думку позивача, оскаржене рішення є протиправним з таких підстав:

- на рішенні відсутні обов`язкові реквізити у виді дати та номера;

- перед прийняттям рішення, для об`єктивного з`ясування всіх обставин, відповідач повинен був запросити позивача для надання пояснень та/або документів, чого ним зроблено не було, тобто рішення приймалось односторонньо;

- позивач не має жодних судимостей, не є «злодієм в законі», «кримінальним авторитетом», терористом чи очільником банди, інформація про його причетність до криміналітету, надана правоохоронними органами УДМСУ в Миколаївській області, викривлена, як і публікації у засобах масової інформації, а тому у відповідача не було законних підстав для скасування дозволу на імміграцію;

- реалізація рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, має наслідком обов`язок позивача залишити територію України, що призведе до втручання в його сімейне життя, так як в Україні у нього залишаться жінка та дві доньки;

- в додатку № 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України його по батькові написано невірно « ОСОБА_2 », замість вірного « ОСОБА_3 »;

- ОСОБА_1 займається благодійністю, надає матеріальну допомогу 8 батальйону Української добровольчої армії, за що має подяки, та допомогу воїнам АТО/ООС.

Представник відповідача зазначив, що до УДМСУ в Миколаївській області надійшло подання Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання на тій підставі, що за період перебування позивача на території України, він неодноразово перевірявся на причетність до вчинення тяжких злочинів і своїми діями створює загрозу національній безпеці держави. Також, подання містить посилання на Указ № 203/2021, яким до позивача були застосовані персональні санкції та обмеження, на виконання якого і діяло УДМСУ в Миколаївській області (а. с. 66-72).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Миколаївської області відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та направити справу для продовження розгляду справи.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийняте незаконним складом суду з порушенням норм процесуального права та порушенням вимог ст. 31 КАС України.

У зв`язку з викладеним, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

25.04.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гриненко Т.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі.

Пунктом другим частини третьої статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають, зокрема, право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаній вище заяві, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 КАС України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів встановила, що представник позивача надала клопотання про відкладення розгляду справи 25.04.2023 з підстав прийняття участі у судовому засіданні Малиновського райсуду м.Одеси, але до того суду не тільки не з`явилась, а, навпаки, надала заяву про відкладення розгляду у зв`язку з участю у апеляційному розгляді цієї справи. Докази цього досліджені в судовому засіданні 25.04.2023 року.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що чергове відкладення розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням цього, колегія суддів відмовила у задоволені чергового клопотання представника позивача (апелянта) про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну, а 16 жовтня того ж року - посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 (а. с. 74-75).

21 травня 2021 року Президентом України видано Указ № 203/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

В додатку № 1 до цього рішення «Фізичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)» під № 649 значиться ОСОБА_1 , до якого, в тому числі, застосовані санкції у виді скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання.

24 травня 2021 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання, примусове видворення та заборону в`їзду на територію України. (а.с.77-78).

В Поданні зокрема зазначено, що відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 1126-р, в умовах збройної агресії проти України та намагання створити терористичні організації в державі організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.

Організована злочинність є інструментом, що використовується спецслужбами іноземних держав для дестабілізації ситуації в Україні та завдання шкоди національній безпеці. Наявні умови для використання окремими громадськими об`єднаннями організованої злочинності як засобу політичної боротьби та придушення демократії.

За даними Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_1 є учасником злочинної групи, яка вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини. Зокрема, це підтверджується тим, що за час перебування на території України ОСОБА_1 перевірявся на причетність до вчинення злочинів в рамках кримінальних проваджень № 12017150000000298 від 6 квітня 2017 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 2 Кримінального кодексу України, № 12019150040000131 від 11 січня 2019 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, № 12019150190001347 від 25 серпня 2019 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. 289 ч. 3, ст. 263 ч. 1, ст. 146 ч. 2, ст. 147 ч. 1, ст. 126 ч. 1, ст. 357 ч. 1 КК України, № 1202015019000370 від 11 березня 2020 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого 386 КК України.

28 травня 2021 року відповідач склав висновок за результатами розгляду Подання, яким вважав за доцільне його задовольнити (а.с.84-86).

28 травня 2021 року УДМСУ в Миколаївській області прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 4801.5/19041-21 (а.с.87).

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України регулювався Законом України від 04.02.1994 № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, що діяла на момент надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну; далі - Закон № 3929-XII), відповідно до частин першої-другої статті 2 якого, іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Положеннями статті 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави (ч.3 ст.3 вказаного закону).

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання (ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Положеннями статті 1 Закону України «Про імміграцію» (далі Закон) передбачено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 Закону).

Положеннями статті 9 Закону визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Як було зазначено, на підставі заяви вiдповiдно до вимог пункту частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» 02.10.2015 року ГУДМС було надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну. Статтею 12 Закону визначено підстави для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

З аналізу наведеного слідує, що лише винні дії іммігранта можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію.

Як встановлено судами 21 травня 2021 року Президентом України видано Указ № 203/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» .

В додатку № 1 до цього рішення «Фізичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)" під № 649 значиться ОСОБА_1 , до якого, в тому числі, застосовані санкції у виді скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання.

24 травня 2021 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання, примусове видворення та заборону в`їзду на територію України (надалі - Подання).

В Поданні зокрема зазначено, що відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 1126-р, в умовах збройної агресії проти України та намагання створити терористичні організації в державі організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.

Організована злочинність є інструментом, що використовується спецслужбами іноземних держав для дестабілізації ситуації в Україні та завдання шкоди національній безпеці. Наявні умови для використання окремими громадськими об`єднаннями організованої злочинності як засобу політичної боротьби та придушення демократії.

За даними Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_1 є учасником злочинної групи, яка вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини. Зокрема, це підтверджується тим, що за час перебування на території України ОСОБА_1 перевірявся на причетність до вчинення злочинів в рамках кримінальних проваджень № 12017150000000298 від 6 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 2 Кримінального кодексу України (надалі - КК України), № 12019150040000131 від 11 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, № 12019150190001347 від 25 серпня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. 289 ч. 3, ст. 263 ч. 1, ст. 146 ч. 2, ст. 147 ч. 1, ст. 126 ч. 1, ст. 357 ч. 1 КК України, № 1202015019000370 від 11 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого 386 КК України.

28 травня 2021 р. відповідач склав висновок за результатами розгляду Подання, яким вважав за доцільне його задовольнити (а. с. 84-86).

28 травня 2021 р. УДМСУ в Миколаївській області прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 4801.5/19041-21 (а. с. 87).

Тобто, підставою для прийняття оскаржуваного рішення органом міграційної служби про скасування дозволу на імміграцію є дії останнього, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити та наголошує, що Указом Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 введене в дію рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Згідно з вказаним рішенням та відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції», Рада національної безпеки і оборони України вирішила підтримати внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1.

Відповідно до додатку з переліком осіб, до яких застосовані вказані санкції, за №565 зазначений громадянин РФ позивач по даній справі. Тринадцятим обмежувальним заходом, застосовним до позивача, є: інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України).

Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» прийняті Радою рішення вводяться в дію указами Президента України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, с обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про санкції», з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Застосування персональних, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів стосовно позивача на підставі Закону України «Про санкції», свідчить про те, що дії цієї особи створюють загрозу інтересам держави у забезпеченні національної безпеки, у тому числі безпеці людей, які проживають на її території, що (створення загрози вказаним інтересам) вбачається і з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач оскаржив в судовому порядку Указ Президента України від 21 травня 2021 року за № 203/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», який став підставою для скасування дозволу на імміграцію, проте ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України Зеленського В. О. від 21 травня 2021 року № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 (пункт 649 додатку 1 до рішення; далі - Указ № 203/2021).

Отже, ні рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», ні рішення Ради національної безпеки і оборони України (введено в дію Указом Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021) "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 05 жовтня 2021 року, рівно як і укази Президента України, якими вказані рішення введено в дію, в судовому порядку скасовані не були, а тому є чинними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним право Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діяв у межах наданих йому законодавством повноважень.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 28 травня 2021 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.05.2023 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.