ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12980/22Суддя І інстанції - Горбалінський В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №160/12980/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не нарахування та не виплати на користь інспектора Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області страшого лейтенанта внутрішньої служби Лукашевої Тетяни Сергіївни додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 95357,14 грн. відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168 (у редакції постанови від 24.03.2022 року);
- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити на користь інспектора Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області старшого лейтенанта внутрішньої служби Лукашевої Тетяни Сергіївни додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 95357,14 грн. відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168 (у редакції Постанови від 24.03.2022 року)
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №160/12980/22 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не нарахування та не виплати на користь інспектора Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області старшого лейтенанта внутрішньої служби Лукашевої Тетяни Сергіївни додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168.
Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити на користь інспектора Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області старшого лейтенанта внутрішньої служби Лукашевої Тетяни Сергіївни додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, відповідно до п.1 Постанови Кабіенту Міністрів України від 28.02.2022 року за №168.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна установа «Центр пробації» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована відсутністю підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, оскільки характер виконуваної позивачем роботи не передбачає призначення їй додаткової винагороди. Також зазначає, що фінансово-економічні розрахунки до постанови №350, якою була поширена дія Постанови №168 на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби не поширюються на забезпечення діяльності органів пробації.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказом Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 11.08.2015 року №223 ОСОБА_1 прийнята на службу до державної кримінально-виконавчої служби України, з 18.08.2015 року.
Наказом Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 10.06.2022 року № 210/к ОСОБА_1 звільнена зі служби відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 22 червня 2022 року.
19.07.2022 року позивач звернувся до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області із заявою про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період 24.02.2022 року по 31.05.2022 року.
Листом від 29.07.2022 року Державна установа «Центр пробації» у Дніпропетровській області повідомила позивача, що правові підстави для виплати додаткової винагороди відсутні.
Отже, фактичною підставою для звернення із цим позовом та мотивами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є не здійснення нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі, передбаченому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною першою статті 24 Закону № 2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №377/31829 (далі Порядок № 925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 року.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 року.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми є-Підтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є-Підтримка.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією «Дніпропетровська область».
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року № 400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з п.2 постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з постановою КМУ № 350 від 22.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «,а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з п.2 постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходить службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді інспектора Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
В подальшому, відповідно до постанови КМУ № 754 від 01.07.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;
після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Згідно з п.2 постанови КМУ № 754 від 01.07.2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»:
«У пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Згідно з п.2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Водночас, відповідно до положень статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Постанова КМУ № 754 від 01.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 08.07.2022 року № 149, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 08.07.2022 року.
Тобто, винагорода передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності постановою КМУ № 754 від 01.07.2022 року.
Крім того, постанова КМУ № 793 від 07.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 19.07.2022 року № 156, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 19.07.2022 року.
Тобто, винагорода передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року для осіб визначених у цьому пункті виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 року.
Щодо зазначення в пункті 2 постанови № 754 про необхідність застосування її положень з 1 червня 2022 року та в пункті 2 постанови № 793, про необхідність застосування її положень з 24 лютого 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначає.
Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом Доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), одним із складових елементів принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, згідно з яким держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44). Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві, позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки, але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи (пункт 46). На додачу до цього, парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб. Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань») (пункти 47-48).
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ольссон проти Швеції №1» (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).
За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).
Окрім того, Європейський Суд з прав людини у п. 65 свого рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 зауважив, що у зв`язку із тим, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, їх тлумачення й застосування є питанням практики (див., mutatis mutandis, вищенаведені рішення у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№1)" (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), n. 49, та "Коккінакіс проти Греції" (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див., mutatis mutandis, вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France)).
Слід наголосити, що у цій адміністративній справі, позивач ставить питання щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірах та порядку згідно з відповідною її редакцією на період виникнення спірних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.
Зокрема, у рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України зауважив, що норма статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України вказав на те, що принцип закріплений у статті 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок про наявність у позивача права починаючи з 24.02.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у розмірі 30000 гривень щомісячно.
Щодо посилання скаржників на те, що характер виконуваної позивачем роботи не передбачає призначення їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, колегія суддів зазначає, що положення п.1 Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які залучені до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), або особам, які несуть службу у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несусть службу у нічний час: несуть гарнізовану та вартову службу, тощо.
Щодо посилань скаржників на відсутність цільових бюджетних асигнувань для здійснення виплат додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стсовновно того, що суб`єкт владних повноважень не може посилатись на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу не виплати додаткової винагороди, передбаченої чинним на час вирішення спору підзаконним нормативно-правовим актом, чим в цьому випадку є Постанова № 168.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Державної установи «Центр пробації» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №160/12980/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 18 квітня 2023 року.
Головуючий - суддяД.В. Чепурнов
суддяС.В. Сафронова
суддяТ.І. Ясенова
