Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/3402/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2023 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі :

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42019070080000152 від 13.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 369-2 КК України (а.п. 88-102 том 3).

Згідно з висунутим (зміненим) 13 червня 27.05.2017 року обвинуваченням, ОСОБА_5 працюючи, відповідно до наказу голови Державного агентства водних ресурсів України №243-ос від 06.11.2018, на посаді начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, яке належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, до обов`язків якого, згідно укладеного з ним контракту №167 від 06.11.2018, входить організація роботи щодо виконання завдань відповідно до Положення про Виноградівське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України 20.04.2012 за №214, дотримання та забезпечення дотримання працівниками вимог Закону України «Про запобігання корупції», подача в установленому порядку Басейновому управлінню водних ресурсів річки Тиса квартальної, річної фінансової та іншої звітності організації, забезпечувати ефективне використання за призначенням, збереження та відновлення закріпленого за організацією на праві оперативного управління державного майна, забезпечення раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, виконання інших завдань, необхідних для забезпечення діяльності організації, та який користується правом діяти від імені організації, представляти її інтереси на підприємствах, в установах та організаціях, укладати від мені організації правочини відповідно до законодавства, відкривати рахунки в органах казначейства, розпоряджатися коштами організації в межах обсягів, затверджених кошторисом та у порядку визначеному законодавством, застосовувати заходи заохочення та накладати на працівників дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства, видавати у межах своєї компетенції накази, доручення, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників організації, вирішувати інші питання, що згідно із законодавством, актами Агентства, положенням про організацію та укладеним контрактом належать до його компетенції як керівника, представляти інтереси відповідно до законодавства, тобто будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, і будучи обізнаним з обмеженнями та заборонами, встановленими Законом України «Про запобігання корупції», став на шлях вчинення злочину, вступивши, у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019, в позаслужбові корупційні стосунки з ОСОБА_6 та вчинив умисний корупційний злочин у сфері службової діяльності та злочин проти власності при наступних обставинах.

ОСОБА_5 , працюючи на посаді начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, до якого 28.05.2019 звернувся ОСОБА_6 з приводу проведенням ним, як підприємцем, розробки русла річки Тиса біля с. Велятино (с. Шаян) Хустського району Закарпатської області з відбором піщано-гравійної суміш, вирішив використати вказану ситуацію в особистих корисливих цілях та роз`яснив останньому, що це складний процес і для такої діяльності останньому необхідно виготовити проектну документацію, отримати відповідні погодження в Басейновому управлінні водних ресурсів річки Тиса, управлінні Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області і Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, після чого Виноградівським міжрайонним управлінням водного господарства з ним може бути укладений відповідний договір.

Так ОСОБА_5 , у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019, під час неодноразових зустрічей з ОСОБА_6 , що мали місце за місцем розташування адмінприміщення Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, за адресою: м. Виноградів, вул. І.Франка, 100 Закарпатської області та адмінприміщення Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, за адресою: м. Ужгород, Слов`янська набережна, 5 Закарпатської області, повідомив останньому, що зможе особисто, з використанням своїх зв`язків з посадовими особами відповідних державних органів та організацій, які здійснюють виготовлення проектної документації та до компетенції яких входить погодження такої документації, запевнив його що забезпечить безперешкодне та швидке погодження такого проекту начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса ОСОБА_7 та директором Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА ОСОБА_8 . Після цього особисто, як начальник управління, укладе з ОСОБА_6 відповідний договір на проведення технічного супроводу (консультування) на виконання останнім робіт, після останній може здійснювати комерційну діяльність на обумовленій ділянці русла р. Тиса. Також ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що останній повинен передати йому 26000 тисяч гривень для сплати офіційних платежів за виготовлення проектної документації та 3000 доларів США в якості неправомірної вигоди за погодження в Басейновому управлінні водних ресурсів річки Тиса, управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області і Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА.

На це ОСОБА_6 погодився, оскільки усвідомлював, що інакше здійснювати вказану підприємницьку діяльність він не зможе.

31.05.2019 року близько 12.30 години ОСОБА_5 перебуваючи з ОСОБА_6 в адмінприміщенні Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, за адресою: м. Ужгород, Слов`янська набережна, 5 Закарпатської області, зокрема у приміщенні відділу комплексного проектування (далі ВКП) «Закарпаттяводпроект», зловживаючи довірою останнього та шляхом обману одержав від останнього 26000 грн., нібито як офіційний платіж за виготовлення проектної документації на виконання робіт з розчистки русла річки Тиса на обумовленій ділянці на території Хустського району. Одразу після цього ОСОБА_5 зайшов у службовий кабінет начальника ВКП «Закарпаттяводпроект» ОСОБА_9 , якій передав частину з отриманих від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 24300 грн., з яких 24060,00 гривень становила офіційну вартість виготовленням проекту для замовника ФОП ОСОБА_6 , згідно укладеного договору №1425/24 на виготовлення робочого проекту, та 240 гривень банківська комісія за перерахунок коштів на казначейський рахунок ВПК «Закарпаттяводпроект». Іншу частину коштів в розмірі 1700 гривень, отриманих від ОСОБА_6 , зловживаючи його довірою та шляхом обману, ОСОБА_5 привласнив.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто шахрайство за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.

Крім цього, ОСОБА_5 працюючи, відповідно до наказу голови Державного агентства водних ресурсів України №243-ос від 06.11.2018, на посаді начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, яке належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, до обов`язків якого, згідно укладеного з ним контракту №167 від 06.11.2018, входить організація роботи щодо виконання завдань відповідно до Положення про Виноградівське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України 20.04.2012 за №214, дотримання та забезпечення дотримання працівниками вимог Закону України «Про запобігання корупції», подача в установленому порядку Басейновому управлінню водних ресурсів річки Тиса квартальної, річної фінансової та іншої звітності організації, забезпечувати ефективне використання за призначенням, збереження та відновлення закріпленого за організацією на праві оперативного управління державного майна, забезпечення раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, виконання інших завдань, необхідних для забезпечення діяльності організації, та який користується правом діяти від імені організації, представляти її інтереси на підприємствах, в установах та організаціях, укладати від мені організації правочини відповідно до законодавства, відкривати рахунки в органах казначейства, розпоряджатися коштами організації в межах обсягів, затверджених кошторисом та у порядку визначеному законодавством, застосовувати заходи заохочення та накладати на працівників дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства, видавати у межах своєї компетенції накази, доручення, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників організації, вирішувати інші питання, що згідно із законодавством, актами Агентства, положенням про організацію та укладеним контрактом належать до його компетенції як керівника, представляти інтереси організації у судових органах відповідно до законодавства, тобто будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, і будучи обізнаним з обмеженнями та заборонами, встановленими Законом України «Про запобігання корупції», став на шлях вчинення злочину, вступивши, у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019, в позаслужбові корупційні стосунки з ОСОБА_6 та вчинив умисний корупційний злочин у сфері службової діяльності та злочин проти власності при наступних обставинах.

ОСОБА_5 працюючи на посаді начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, до якого 28.05.2019 звернувся ОСОБА_6 з приводу проведенням ним, як підприємцем, розробки русла річки Тиса біля с. Велятино (с. Шаян) Хустського району Закарпатської області з відбором піщано-гравійної суміш, вирішив використати вказану ситуацію в особистих корисливих цілях та роз`яснив останньому, що це складний процес і для такої діяльності останньому необхідно виготовити проектну документацію, отримати відповідні погодження в Басейновому управлінні водних ресурсів річки Тиса, управлінні Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області і Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, після чого Виноградівським міжрайонним управлінням водного господарства з ним може бути укладений відповідний договір.

Так, ОСОБА_5 , у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019, під час неодноразових зустрічей з ОСОБА_6 , що мали місце за місцем розташування адмінприміщення Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, за адресою: м. Виноградів, вул. І.Франка, 100 Закарпатської області та адмінприміщення Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, за адресою: м. Ужгород, Слов`янська набережна, 5 Закарпатської області, повідомив останньому, що зможе особисто, з використанням своїх зв`язків з посадовими особами відповідних державних органів та організацій, які здійснюють виготовлення проектної документації та до компетенції яких входить погодження такої документації, запевнив його що забезпечить безперешкодне та швидке погодження такого проекту начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса ОСОБА_7 та директором Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА ОСОБА_8 . Після цього особисто, як начальник управління, укладе з ОСОБА_6 відповідний договір на проведення технічного супроводу (консультування) на виконання останнім робіт, після останній може здійснювати комерційну діяльність на обумовленій ділянці русла р. Тиса. Також ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 , що останній повинен передати йому 26000 тисяч гривень для сплати офіційних платежів за виготовлення проектної документації та 3000 доларів США в якості неправомірної вигоди за погодження в Басейновому управлінні водних ресурсів річки Тиса, управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області і Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА.

На це ОСОБА_6 погодився, оскільки усвідомлював, що інакше здійснювати вказану підприємницьку діяльність він не зможе.

31.05.2019 близько 12.30 години ОСОБА_5 перебуваючи з ОСОБА_6 в адмінприміщенні Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, за адресою: м. Ужгород, Слов`янська набережна, 5 Закарпатської області, зокрема у приміщенні відділу комплексного проектування (далі ВКП) «Закарпаттяводпроект», зловживаючи довірою останнього та шляхом обману одержав від останнього 26000 грн., нібито як офіційний платіж за виготовлення проектної документації на виконання робіт з розчистки русла річки Тиса на обумовленій ділянці на території Хустського району. Одразу після цього ОСОБА_5 зайшов у службовий кабінет начальника ВКП «Закарпаттяводпроект» ОСОБА_9 , якій передав частину з отриманих від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 24300 грн., з яких 24060,00 гривень становила офіційну вартість виготовленням проекту для замовника ФОП ОСОБА_6 , згідно укладеного договору №1425/24 на виготовлення робочого проекту, та 240 гривень банківська комісія за перерахунок коштів на казначейський рахунок ВПК «Закарпаттяводпроект». Іншу частину коштів в розмірі 1700 гривень, отриманих від ОСОБА_6 , зловживаючи його довірою та шляхом обману, ОСОБА_5 привласнив.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний намір, на виконання наданої ОСОБА_6 обіцянки, 04.07.2019, близько 16.30 години, перебуваючи в службовому кабінеті начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 особисто попросив ОСОБА_7 погодити ОСОБА_6 робочий проект «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятин, Хустського району, Закарпатської області», що перебував на його розгляді. ОСОБА_7 вказане прохання ОСОБА_5 задовільнив та надав ФОП ОСОБА_6 лист за № 09.3-17/788 від 04.07.2019, яким погоджено вказаний робочий проект.

Крім цього, 04.07.2019, близько 17.00 години, ОСОБА_5 під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 повідомив останньому, що вказаний робочий проект «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятин, Хустського району, Закарпатської області» Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса вже погоджено, запевнивши що особисто посприяє у його погодженні Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА. При цьому, ОСОБА_5 повідомив, що посприяти у його погодженні управлінням Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області не зможе, тому порадив ОСОБА_6 особисто вирішити питання такого погодження.

09.07.2019, близько 09.45 години, ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою свого протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер та караність своїх дій, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, перебуваючи в адмінприміщенні Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, за адресою: м. Виноградів, вул. І.Франка, 100 Закарпатської області повідомив ОСОБА_6 , що робочий проект «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятин, Хустського району, Закарпатської області», погоджений в Басейному управлінні водних ресурсів річки Тиса та надав його останньому, а також одержав від ОСОБА_6 іншу частину раніше обумовленої суми грошових коштів, а саме 400 доларів, що складало за офіційним курсом НБУ (25,60 грн. за 1 долар США) 12180 грн. та 28 імітаційних засобів (схожих на купюри номіналом по 100 доларів США), за погодження вказаного робочого проекту у Басейновому управлінні водних ресурсів річки Тиса і Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА.

Таким чином, ОСОБА_5 у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019 пообіцяв ОСОБА_6 за надання неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, що складало за офіційним курсом НБУ (25,60 грн. за 1 долар США) 76800 гривень, здійснити вплив на прийняття рішення щодо погодження начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса ОСОБА_7 і уповноваженими посадовими особами Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА робочого проекту «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятин, Хустського району, Закарпатської області» та одержав за такий вплив від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 400 доларів, що складало за офіційним курсом НБУ (25,60 грн. за 1 долар США) 10240 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто зловживання впливом за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , категорично заперечуючи свою участь у вчиненні будь-яких злочинних дій, як зловживання впливом, так і дій спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_6 шляхом шахрайства, пояснив, що у 2019 році до нього звернувся приватний підприємець ОСОБА_6 . Останній цікавився виготовленням проекту по розчистці русла річки Тиса з відбором піщано-гравійної суміші. У розмові ОСОБА_6 запевнив його про те, що необхідна техніка та устаткування для проведення таких робіт у нього наявна. Він роз`яснив ОСОБА_6 про порядок виготовлення проекту. ОСОБА_6 питав його про вартість проекту. Він йому повідомив тільки орієнтовні суми офіційних платежів, які у загальній сумі повинні були складати близько 70 000 гривень, що еквівалентно було 3 000 доларам США. Ця сума складалась: - оцінки впливу на довкілля; - рибникам за рибні втрати; - оголошення у засобах масової інформації, тощо. На запитання ОСОБА_6 скільки необхідно буде заплатити йому особисто, він повідомив, що нічого. У свою чергу він просив його посприяти у знайденні бувшого у користуванні причепа до тягача VOLVO.

31.05.2019 року він перебував у адмінприміщенні Бесейнового управління водних ресурсів в м. Ужгород у відділі комплексного проектування, де ОСОБА_6 вів розмову із начальником цього відділу ОСОБА_9 з приводу підписання необхідних документів, здійснення офіційних платежів. Після цього він грошові кошти в сумі близько 24 000 гривень, які він отримав від ОСОБА_6 одразу передав ОСОБА_9 . Ці кошти він особисто не перераховував. ОСОБА_9 повідомила його про цю суму. Особисто він провів ОСОБА_6 до кабінету ОСОБА_9 .

У подальшому у кабінеті ОСОБА_7 була робоча зустріч. Вплив на нього не робив, про гроші/неправомірну вигоду розмова не йшла.

Після того, коли був виготовлений проект до нього у кабінет зайшов ОСОБА_6 . Він з ним привітався за руку. З кабінету він виходив до головного інженера, залишаючи ОСОБА_6 самого. Після того, коли він передав ОСОБА_6 проект та провів його до виходу з приміщення, ОСОБА_6 передав йому чистий/пустий файл та швидко побіг. Тоді він цей файл одразу викинув у смітник біля дверей, а сам пішов до вбиральні. Працівники поліції його затримали у вбиральні та відвели до кабінету. У кабінеті вже знаходились сторонні люди. Йому на руки одягли кайданки та почали проводити обшук. За наслідками на сейфі під квітами знайшли гроші, які йому не належать, і які він там не залишав. Виявлена на зап`ясті його руки фарба могла залишитись від кайданків або від вітання з ОСОБА_6 .

Вважає, що ОСОБА_6 в судовому засіданні свідчив неправду, а щодо нього була вчинена провокація злочину.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ст. 91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 369-2 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в показаннях свідка ОСОБА_6 , а у подальшому допитаного як потерпілого за ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до яких він, як приватний підприємець, за порадою знайомих вирішив займатись розчисткою русла річки Тиса в селі Велятино Хустського району. За порадою знайомих звернувся по допомогу до ОСОБА_5 . У розмові з ним спитав скільки коштуватиме, на що отримав відповів - близько 3 000 доларів США. Вважає себе потерпілим внаслідок ненадання ОСОБА_5 якісних послуг, проект не був виготовлений, а результат не був досягнутий. У негласних слідчих діях участі не приймав. Домовленості з оперативними працівниками не мав. Гроші не помічались, після уточненого питання прокурора ствердив, що помічались. 26 000 гривень він у м. Ужгород передав ОСОБА_5 , як офіційний платіж. Після того бачив його 2-3 рази, однак він здачу/решту грошей не повернув. При зустрічі у коридорі адмінприміщення Виноградівського МУВГ передав ОСОБА_5 пакет з грошима під контролем працівників поліції, які і помістили їх у цей пакет. Спеціалізована техніка, яка дробить камінь, сіє, промиває, самоскиди були в наявності у його товариша, якого звати ОСОБА_10 . Зі ОСОБА_10 він працював у м. Дніпро. Слава також працював у місті Київ, де розробляв кар`єри, будував дороги. Крім цього, техніку він мав намір залучити від знайомого з села Велятино. Техніка знайомого з Велятино була не надійна, а тому він з ним не домовлявся про спільну діяльність. До роботи з розчистки русла річки Тиса так і не приступив. Надав ОСОБА_5 26 000 гривень, оскільки вважав, що так треба. Факт розмови з ОСОБА_9 про необхідність підписання документів не заперечує. ОСОБА_5 не пояснював про те, що саме офіційна вартість проекту на розчистку річки буде дорівнювати 3000 доларів США.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_6 стверджував про те, що він особисто звернувся із заявою про вчинення щодо нього та його знайомого громадянина на прізвище « ОСОБА_12 » громадянином ОСОБА_5 злочину, пов`язаного з вимаганням неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США. У розмові ОСОБА_5 зазначав про необхідність здійснення оплат за сприяння для подальшої роботи. Чи це мали бути офіційні платежі, чи не офіційні він не знає. У свою чергу ОСОБА_5 просив його посприяти у знайденні бувшого у користуванні причепа до тягача VOLVO. Коли передав ОСОБА_5 3000 доларів США на ньому була закріплена працівниками поліції спецтехніка. Після чого він залишив адмінприміщення.

Також на обґрунтування висунутого ОСОБА_5 обвинувачення прокурор посилається на долучені та безпосередньо досліджені судом фактичні дані, які містяться в:

- заяві ОСОБА_6 , адресованій начальнику УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України ОСОБА_13 , щодо вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_14 протиправних дій, які полягають у вимаганні 3 000 доларів США за дозвіл на розчистку русла із забором піщано-гравійної суміші біля с. Велятино. Згідно з відмітками, вказана заява була скерована до прокуратури Закарпатської області 29.05.2019 року. Додатки в заяві не зазначені, містяться резолюції посадових осіб для організації в порядку ст. 214 КПК України;

- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019070000000152 про внесення відомостей 29.05.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст.14, ч. 3 ст. 368 КК України, витяг сформований 29.05.2019;

- постанові від 29.05.2019 заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_15 про визначення прокурора у кримінальному провадженні прокурора прокуратури області ОСОБА_16 ;

- постанові від 29.05.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_16 про визначення підслідності і досудового розслідування кримінального правопорушення визначено слідче управління Національної поліції в Закарпатської області;

- постанові від 29.05.2019 заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_15 про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть процесуальне керівництво досудового розслідування та підтримання обвинувачення у кримінальному провадження, до якої увійшли: начальник відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 ; заступника начальник відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_18 ; прокурорів відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_19 ,, ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Старшим групи визначено начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 , якому доручено керувати діями інших прокурорів;

- дорученні від 29.05.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_16 , адресованому начальнику УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_13 про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 36 КПК України;

- рапорті від 29.05.2019 ст. о/у в ОВС відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_5 готуються отримати неправомірну грошову винагороду від суб`єкта господарської діяльн6ості за погодження та видачу документів на розчистку русла річки Тиса від насосів;

- протоколі від 31.05.2019 ст. оперуповноваженого в ОВС відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_24 огляду та вручення грошових коштів, відповідно до якого на виконання постанови про проведення контролю за вчинення злочину начальника відділу прокуратури Закарпатської області, проведено огляд, ідентифікацію, копіювання грошових коштів в сумі 26 000 гривень та їх вручення свідку ОСОБА_6 . Також у протоколі закачане про те, що ОСОБА_6 роз`яснено, що він є учасником заходів, завданням яких є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння осіб, за які передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, а саме вимагання неправомірної вигоди начальником Виноградівського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_5 ;

- протоколі від 31.05.2019 ст. оперуповноваженого в ОВС відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_24 про вручення ОСОБА_6 у м. Ужгород в службовому кабінеті адмінбудівлі УЗЕ в Закарпатській області спеціальних-технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій;

- постанові від 18.06.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_16 про розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій щодо зняття грифу таємності із протоколу про результати аудіо,-відеоконтролю особи № 2449т/39/106/01-2019 від 04.06.2019, карта пам`яті «hoco» mikro - sdhc 16 GB № 518т від 30.05.2019;

- протоколі від 04.06.2019 ст. оперуповноваженого в ОВС відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_24 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи, у якому містяться розмова між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у службовому кабінеті невідомої жінки, передача грошових коштів в сумі 26 000 гривень від ОСОБА_6 ОСОБА_5 та від ОСОБА_5 невідомій жінці, також оголошується сума у 24 000 гривень, тощо. До протоколу додається карта пам`яті «hoco» mikro - sdhc 16 GB, інв. № 518т від 30.05.2018;

- протоколі від 08.07.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_25 огляду та вручення грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_6 планується залучити до контролю за вчиненням злочину в адмінбудівлі УЗЕ в Закарпатській області, проведено огляд, ідентифікацію, копіювання, оброблення спеціальним люмінесцентним барвником грошових коштів та імітаційних засобів та їх вручення свідку ОСОБА_6 . Також у протоколі закачане про те, що ОСОБА_6 роз`яснено, що він є учасником заходів, завданням яких є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння осіб, за які передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, а саме вимагання неправомірної вигоди начальником Виноградівського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_5 ;

- протоколі від 08.07.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_24 про вручення ОСОБА_6 у м. Ужгород в службовому кабінеті адмінбудівлі УЗЕ в Закарпатській області спеціальних-технічних засобів марки «Оберіг» та «Уніка AVR-12» для фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;

- протоколі від 09.07.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_24 про вручення ОСОБА_6 у м. Ужгород в службовому кабінеті адмінбудівлі УЗЕ в Закарпатській області спеціальних-технічних засобів марки «Оберіг» та «Уніка AVR-12» для фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;

- дорученні від 09.07.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , адресованому начальнику УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_13 про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст. 36, 41 КПК України;

- договорі на виготовлення робочого проекту «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятино Хустського району Закарпатської області» від 21.05.2019 р. № 1425/24 та у додатках до договору в яких містяться відомості про плату за послуги бюджетних установ на суму 10 000 гривень, 14060 гривень, 22 919 гривень;

- протоколі від 08.07.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_25 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи, у якому містяться розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у автомобіль ОСОБА_6 . До протоколу додається карта пам`яті «hoco» mikro - sdhc 16 GB, інв. № 564 від 24.06.2019;

- протоколі від 11.07.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_25 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи, у якому містяться розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у Виноградівському МУВГ. До протоколу додається карта пам`яті «hoco» mikro - sdhc 16 GB, інв. № 594 від 05.07.2019;

- протоколі від 11.07.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_25 контролю за вчиненням злочину, вручення ОСОБА_6 для фіксації факту і змісту розмови з ОСОБА_5 спеціальних-технічних засобів марки «Оберіг» та «Уніка AVR-12», а також грошових коштів у сумі 26 000 гривень, номіналом по 500 гривень кожна купюра;

- дорученні від 29.05.2019 начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 , адресованому начальнику УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_13 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку п. 6 ст. 246 КПК України;

- дорученні від 11.06.2019 заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_26 , адресованому начальнику УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_13 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку п. 6 ст. 246 КПК України, відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду, залучення ОСОБА_6 до проведення таких дій;

- дорученні від 26.06.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_27 , адресованому начальнику УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_13 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії в порядку п. 6 ст. 246 КПК України, відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду;

- постанові від 29.05.2019 начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 про здійснення у кримінальному провадженні негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту, проведення якого доручити працівникам УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України;

- постанові від 03.09.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 результати проведення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні, всі пов`язані з їх проведенням процесукальні рішення, протоколи про результати проведення таких з додатками, а також інші матеріальні носії інформації - розсекретити;

- протоколі від 30.08.2019 оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_25 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль зафіксовано розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , яка відбулась у кабінеті останнього 04.07.2019;

- протоколі від _.08.2019 (без дати) оперуповноваженого відділу УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_25 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж зафіксовано розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_28 , ОСОБА_9 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_7 . Додаток: оптичний диск DVD-R «Axent» № 536;

- постанові 29.05.2019 начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, проведення якого доручити працівникам УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України;

- ухвалою слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 29.05.2019 надано начальнику відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 дозвіл на проведення строком до 29.07.2019 року щодо ОСОБА_5 наступних негласних слідчих (розшукових) дій: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - картки оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_1 , якою користується ОСОБА_5 ; візуальне спостереження за ОСОБА_5 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; -аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_5 ;

- ухвалою слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 29.05.2019 надано начальнику відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 дозвіл на проведення строком до 29.07.2019 року щодо ОСОБА_5 наступних негласних слідчих (розшукових) дій: - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - картки оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_1 , якою користується ОСОБА_5 ; - візуальне спостереження за ОСОБА_5 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; -аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_5 ;

- ухвалою слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 30.05.2019 надано начальнику відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 дозвіл на проведення строком до 30.07.2019 року щодо ОСОБА_7 наступних негласних слідчих (розшукових) дій: - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - картки оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар» №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , якими користується ОСОБА_7 ; - візуальне спостереження за ОСОБА_7 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; -аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_7 ;

- ухвалою слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 26.06.2019 надано прокурору відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_16 дозвіл на обстеження службового кабінету на другому поверсі будівлі по вул. Слав`янська Набережна, 5 в м. Ужгороді в приймальні із правої сторони з написом на дверях «начальник БУВР р. Тиса ОСОБА_7 », з встановленням у ньому спеціальних технічних засобів -аудіо-, відеоконтролю, строком до 26.08.2019 року.

- постанові від 09.07.2019 прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про проведення освідування особи ОСОБА_5 з метою виявлення на його тілі слідів кримінального правпорушення;

- протоколі огляду місця події від 09.07.2019, складеного прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , проведеного за добровільною згодою ОСОБА_5 , відображено результати огляду, вилучено: - зразки фільтрувального паперу; - змиви з правої та лівої долоні ОСОБА_5 ; - грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) в сумі 400 доларів США; - імітаційні засоби - документи, схожі на (банкноти) купюри номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 28 шт.; - грошові кошти (вилучені з гаманця ОСОБА_5 ) в сумі 400 доларів США, 20 Євро та 4223 гривні; - мобільний телефон ОСОБА_5 , марки Ксіомі модель 2016102 із телефонними номерами: оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 та оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , та 2-ма ІМЕІ: НОМЕР_5 та НОМЕР_6 ; - Робочий проект «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятино, Хустського району, Закарпатської області». До протоколу огляду додано карта пам`яті марки Kingston об`ємом пам`яті 16 Gb із відеозаписом даної слідчої дії. Протокол складено (надруковано) прокурором у службовому кабінеті в приміщенні прокуратури Закарпатської області за адресою м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а Закарпатської області;

- ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду 12.07.2019 року надано стороні кримінального провадження дозвіл на проведення обшуку службового кабінету начальника управління Виноградівського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_5 ;

- ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду 12.07.2019 року накладено арешт вилучені під час обшуку речі та документи;

- постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_36 від 21.08.2019 року визнано та приєднано в якості речових доказів речі та документи, які були вилучені в ході огляду місця події в службовому кабінеті начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_5 ;

- положенням про Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса;

- положенням про Виноградівське міжрайонне управління водного господарства;

- наказом про переукладення контракту з ОСОБА_5 , строком на один рік - по 6 листопада 2019 року включно;

- ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого ОСОБА_37 про проведення експертизи, призначено у кримінальному провадженні судово-хімічну експертизу, до проведення якої залучити експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- висновком експерта № 4393/4443 від 16.09.2019 констатується про те, що спеціальна хімічна речовина «Светлячок-М» із жовтувато-зеленою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях: чотирьох банкнот /з двох сторін/ номінальною вартістю 100 доларів США з позначенням серії та номера: НОМЕР_7 , НК 34238878 С, КВ 75120189 Q, FE 71550118 А, фрагмента фільтрувального паперу із змивами з долоні лівої та правої долонь руки ОСОБА_5 , відібраних 09.07.2019 р., має спільну родову належність із зразком спеціальної хімічної речовини «Светлячок-М», наданого на поверхнях аркуша паперу;

- ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду 06.09.2019 року строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до чотирьох місяців, тобто до 10.11.2019 року.

- показаннями свідка ОСОБА_38 в судовому засіданні стверджено про те, що у 2019 році перед проведенням обшуку у кабінеті її начальника ОСОБА_5 до приймальні зайшли невідомі раніше їй люди. Деякі з них зайшли до кабінету, у той час у кабінеті начальника не було. До цього часу у кабінет до начальника заходив невідомий їй чоловік. Начальник виходив до головного інженера, а цей чоловік залишався в кабінеті. Коли привели начальника з туалету, у кабінеті знаходились невідомі їй люди, які ходили по кабінету, їх було багато. Особисто вона не чула, що вони питали дозвіл на проведення слідчих дій. При огляді вона була присутня. Під час огляду проводилась відео фіксація. Вони оглянули кабінет нічого не знайшли. Біля сейфа знаходився один з працівників, які оглядали. Після, хтось із присутніх сказав, що треба подивитися ще тут, тобто під квіткою, яка знаходилась на сейфі. Під вазою з квіткою було виявлено пакет з грошима. Під час огляду начальник перебував у кайданках. Про якісь документи для того чоловіка їй нічого невідомо, вона секретар ніякі вказівки не отримувала.

- показаннями свідка ОСОБА_39 в судовому засіданні стверджено про те, що на проханням головного інженера він вивчав робочий проект, який знаходився у начальника ОСОБА_5 . Потім вийшов на перекур та побачив, як під`їхали дві машини, з них вийшли 5-7 чоловік і одразу забігли у приміщення. Один з них запитав де начальник, він відповів, що пішов у бухгалтерію. Коли зайшов у кабінет до начальника, там знаходились двоє людей, однак начальника не було на місці. Його це здивувало. Один з цих людей перебував за робочим столом начальника, а другий по центру кабінету. Через деякий час привели у кайданках ОСОБА_5 Зробили змиви з його рук. Двоє людей перебрали всі документи, які були на столі, передивилися шухляди, відкрили і оглянули сейф. Нічого не знайшли, розвели руками. Тоді один з присутніх викрикнув щоб подивились під квіткою, яка знаходилась на сейфі. Під квіткою знайшли пакунок з грошима, які оглянули. Особисто він протокол огляду не підписував. Під час обшуку він перебував у кабінеті.

- показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні стверджено, що він з`явився на виклик до слідчого. Слідчий показував йому проект чистки русла річки в с. Велятино, який до департаменту екології не надходив. На той час він працював начальником департаменту Закарпатської ОДА. Згідно Закону України «Про вплив на довкілля», зазначені у проекті види робіт підлягали оцінці впливу на довкілля. Відповідна процедура оцінки впливу триває мінімум три місяці. Спочатку іде заявка, яка реєструється на сайті для проходження процедури. Після того у пресі публікуються оголошення, очікується реакція громадськості, після спеціалісти заключають угоду і виготовляється звіт. У подальшому звіт публікується у пресі і призначаються громадські слухання. Разом з тим пояснив, що ОСОБА_5 до нього не звертався відносно цього проекту, а з ОСОБА_6 він незнайомий. На запитання слідчого він йому повідомив, що пред`явлений проект до департаменту не надходив, не реєструвався, і він про нього нічого не знає, з ОСОБА_5 з приводу пред`явленого проекту не спілкувався.

- показаннями свідка ОСОБА_40 стверджено про те, що відділ в якому вона працює розробляє проектну документацію по укріпленнях, що стосується річок, водного господарства. Начальник відділу ОСОБА_9 дала документи і гроші щоб заплатити в банк за клієнта, який залишив гроші за проектну документацію, оскільки у них каси немає. Від кого отримала ОСОБА_9 гроші не знає. Отримані гроші близько 24500 гривень вона внесла в касу банку, про що отримала відповідну квитанцію. Договір укладається між замовником і підприємством. Договір був укладений з ОСОБА_41 на суму 24 060 грн. Вона бачила, що ОСОБА_41 підписував договір у її присутності.

- показаннями свідка ОСОБА_42 в судовому засіданні стверджено про те, що показала, що у липні 2019 року була присутня при проведенні обшуку працівниками поліції у кабінеті начальника ОСОБА_5 . На прохання працівника поліції ОСОБА_43 вона залишилася в приймальній. ОСОБА_39 запропонували залишитись в кабінеті начальника, після в кайданках до кабінету завели ОСОБА_5 . Вона була присутня під час проведення слідчих дій. До приходу ОСОБА_5 до його кабінету заходили та виходили люди з чемоданчиками, в її присутності не показували документи на проведення обшуку. ОСОБА_39 стало погано і він підійшов до слідчих і сказав, що хоче вийти, але йому не дозволили. Високий мужчина ввійшов до приймальної, свідок ОСОБА_42 сиділа навпроти дверей, які виходять до приймальні, вона бачила як він виходив і розмовляв, потім говорив з двома невідомими, показував де ще можна подивитися, потім натякнув ще де, після чого на сейфі під вазоном з квіткою знайшли кошти, приблизно 2-3 доларів США. Походження коштів їй невідомо. Зазначила, що їй невідомо про вимагання коштів ОСОБА_5 . Чоловіка, який знаходився в кабінеті начальника не бачила, оскільки він сидів до неї спиною, їй надали проект, у ньому не вистачало виписки про ФОП, банківських рахунків.

- показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні стверджено про те, що вона працює начальником відділу комплексного проектування Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, відділ виготовляє проекти на замовлення юридичних і фізичних осіб, також для водного господарства, по їх проектам проводиться будівництво і експлуатація. Самі об`єкти розчистки виконуються згідно порядку розробки розчисток. Ініціатором виконання робіт виступають органи самоврядування або водне господарство. На замовлення ОСОБА_6 поступила заявка, була резолюція на виготовлення проекту експлуатаційних робіт на річці біля с. Велятино. 21.05.2019 року була резолюція керівника. Проект був нескладний. Точну дату коли його було виготовлено не пам`ятає коли, після його підписання виданий ОСОБА_6 в той же день, а замовник ОСОБА_6 в свою чергу підписав акти виконаних робіт. Він подавав всі вихідні дані про себе. Вона сказала йому, що потрібно розрахуватися, він сказав, що розрахується. Після вона направляла його в банк, але був кінець робочого дня і він залишив гроші в сумі 24 060 грн., таке щоб клієнт залишав гроші буває рідко, потім вона сказала, що потрібно йому заплатити за банківські послуги 1 відсоток. В її кабінеті ОСОБА_6 залишив гроші, вона зразу передала бухгалтеру, яка знаходилась в її кабінеті та при ній перерахувала кошти. Бухгалтер їй сказала, що кошти відповідають сумі, яку потрібно сплатити.

У подальшому при додатковому допиті ствердила про те, що ОСОБА_6 просив підписати акт виконаних робіт замість нього. Вона відмовилась, оскільки не практикує у своїй роботі підписувати документи за інших.

- показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні стверджено про те, що проект який виготовлявся на замовлення ОСОБА_6 був одним із звичайних проектів, унікальності чи особливості не мав. Процедура погодження такого проекту, платні послуги прописані нормативними актами. За наслідками, через рік враховуються обсяги виконаних робіт. По цьому проекту були певні обмеження щодо терміну та обсягів виконаних робіт. Щодо отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_6 грошових коштів, то йому про це нічого невідомо, особисто він нічого ні від кого не очікував.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як убачається із наданих прокурором доказів, ОСОБА_6 29.05.2019 звернувся до начальника УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України ОСОБА_13 про прийняття мір до ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , які вимагають 3 000 доларів США за дозвіл на розчистку русла із забором піщано-гравійної суміші біля с. Велятино Хустського району.

Заява ОСОБА_6 не містить час та місце, спосіб вчинення обумовлених у заяві дій вказаними громадянами.

При цьому сторона обвинувачення не надала суду достатніх доказів того, що саме ОСОБА_5 31.05.2019 року заволодів 1700 гривень від ОСОБА_6 шляхом обману чи зловживання довірою, як і те, що такі кошти йому були надані ОСОБА_6 . Також не надано доказів та не доведено, що ОСОБА_5 у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019 обіцяв ОСОБА_6 за надання неправомірної вигоди у 3 000 доларів США здійснити та здійснив вплив на прийняття рішення щодо погодження начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса ОСОБА_7 , уповноваженими посадовими особами Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА робочого проекту «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятино, Хустського району, Закарпатської області» та одержав за такий вплив від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 400 доларів США.

Відповідно до ч. 7 ст. 214 КПК України якщо відомості про кримінальне правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

Так, відповідно до положень ч.1 ст.38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

г) органів державного бюро розслідувань;

ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України;

2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного

антикорупційного бюро України.

Органи прокуратури у вказаному переліку відсутні.

Так само відсутні органи прокуратури і в ст.216 КПК України (підслідність).

ККС/ВС у постанові від 14.04.2020 у справі № 761/34909/17 сформулював наступні правові висновки:

Згідно приписів ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Тобто здійснення досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органи прокуратури діяли поза межами визначених КПК повноважень.

Так, кримінальне провадження було розпочате прокурором за заявою потерпілого ОСОБА_1 , внесеною до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК.

Згідно зі ст. 216 КПК дане кримінальне правопорушення віднесено до підслідності слідчих органів Національної поліції.

Тому, розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч. 7 ст. 214 КПК зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил підслідності, передати наявні у нього матеріали до слідчих органів Національної поліції та доручити проведення досудового розслідування.

Проте всупереч приписам процесуального закону, органи прокуратури з 19 серпня до 30 вересня 2016 року, тобто протягом одного місяця і десяти днів, здійснювали досудове розслідування з порушенням визначеної ст. 216 КПК підслідності, в ході чого провели ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, у тому числі й негласні слідчі (розшукові) дії, результати яких було покладено в основу обвинувачення.

Крім того, вказані порушення процесуального закону не було усунуто й у результаті винесення Генеральним прокурором України постанови від 30 вересня 2016 року про визначення підслідності та доручення здійснення досудового розслідування слідчим органам Генеральної прокуратури України.

Вищенаведене, серед іншого, стало підставою для визнання зібраних в ході досудового розслідування доказів недопустимими.

Аналогічною є ситуація і в даному кримінальному провадженні.

Досудове розслідування кримінального провадження № 42019070000000152 від 29.05.2019 було розпочато прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , останній вніс відповідні відомості до ЄРДР, що вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема витягу з ЄРДР (том 1, а.с. 1-2).

Того ж дня, 29.05.2019 прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_16 було визначено підслідність за СУ ГУНП в Закарпатській області (том 1, а.с. 6-7).

Як і в справі № 761/34909/17, всупереч вимог ст.ст. 38, 214, 216 КПК України прокурори ОСОБА_16 та ОСОБА_3 самостійно в період з 29.05.2019 по 19.08.2019 займалася не процесуальним керівництвом, а саме проведенням досудового розслідування вказаного кримінального провадження як орган досудового розслідування всупереч вимог кримінального процесуального закону, зокрема, в ході якого провели ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, у тому числі ініціювали негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_5 , результати яких було покладено в основу обвинувачення проти нього.

Прокурори ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 у вказаний період також вчинили низку інших процесуальних дій, таких як надання доручень про збирання доказів та інформації оперативному підрозділу - УЗЕ в Закарпатській області, незважаючи на визначення 29.05.2019 підслідності за СУ ГУНП в Закарпатській області.

Фактично, вказаною групою прокурорів, у період з 29.05.2019 по 19.08.2019, тобто протягом 2 місяців і 21 дня всупереч вимог ст.ст. 214 та 216 КПК України, самостійно проводилось досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, та по суті було здійснено практично весь обсяг слідчих (розшукових) дій, результати яких в подальшому лягли в основу обвинувачення ОСОБА_5

19.08.2019 матеріали вказаного кримінального провадження надійшли до СУ ГУНП в Закарпатській області, що вбачається із відповіді начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області від 20.01.2022 року (том 4, а.п. 171).

Тобто, слідчі СУ ГУНП в Закарпатській області розпочали здійснювати досудове розслідування через 2 місяці і 21 день з моменту внесення відомостей до ЄРДР, а всі НСРД були проведені без їх участі.

Аналогічна ситуація також була на розгляді ККС/ВС у справі № 235/5633/Ї8 від 07.10.2020, де касаційний суд дійшов до наступних висновків:

Згідно з матеріалами кримінального провадження, у період з 07 до 27 квітня 2017 року кримінальне провадження до Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області прокурором не передавалось, та відповідно до супровідного листа Красноармійської місцевої прокуратури було надіслано до СВ Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області 27 квітня 2017 року, а 03 травня 2017 року слідчим було розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відомості про прийняття до свого провадження внесені слідчим до ЄРДР 03 травня 2017року за ч. 1 ст. 368 КК України.

Разом з тим, прокурором було надано доручення начальнику УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України про проведення негласних слідчих розшукових дій - аудіо-, відеоконтролю особи у порядку ст. ст. 36, 41 КПК України, при цьому безпідставно зазначено, що кримінальне провадження за № 42017051670000061 від 07 квітня 2017 року перебуває в провадження СВ Покровського ВП ГУШІ в Донецькій області (т. 1 а. п. 15).

З огляду на вказане, висновки апеляційного суду про проведення досудового розслідування в період з 07 квітня 2017 року по 03 травня 2017 року у кримінальному провадженні не уповноваженим, відповідно до ст. 216 КПК України, органом є правильними, а отримані в результаті проведення таких процесуальних дій докази - недопустимими.

Наведене, в силу положень ст. 87 КПК України, а також зважаючи на правову позицію ККС/ВС у справах № 761/34909/17 та № 235/5633/18, свідчить про недопустимість зібраних у вказаному кримінальному провадженні доказів через проведення досудового розслідування неуповноваженим на це органом.

02.03.2021 року сторона захисту направила до суду клопотання про долучення доказів, просили долучити докази сторони обвинувачення. Такі докази досліджено судом, і вони підтверджують, що всі значимі слідчі дії в кримінальному провадженні здійснені прокурором.

Це наступні докази: 1. Адвокатський запит. 2. Постанова про визначення підслідності від 29.05.2019 року - 2 арк. 3. Опис 1-го тому - 3 арк. 4. Постанова про розсекречення матеріалів від 18.06.2019 року - 2 арк. 5. Клопотання про скасування грифу секретності від 19.06.2019 року та відповідь m таке - 18 арк. 6. Протокол допиту свідка ОСОБА_44 від 18.06.19 року, здійснений прокурором ОСОБА_16 - 3 арк. 7. Протокол допиту свідка ОСОБА_45 від 19.06.19 року, здійснений прокурором ОСОБА_16 - 3 арк. 8. Доручення прокурора ОСОБА_3 про проведення слідчих (розшукових) дій від 09.07.2019 року та відповідь на таке - 4 арк. 9. Доручення прокурора ОСОБА_3 про проведення слідчих (розшукових) дій від 10.07.2019 та відповідь на таке - 9 арк. 10. Доручення прокурора ОСОБА_46 , про проведення слідчих (розшукових) дій від 11.06.2019 року та відповідь на таке-3 арк. 11. Клопотання прокурора ОСОБА_16 від 26.06.19 року про надання дозволу на проведення НСРД - 3 арк. 12. Доручення прокурора ОСОБА_16 про проведення слідчих (розшукових) дій від 26.06.2019 року-3 арк. 13. Супровідний лист прокурора ОСОБА_47 від 06.09.19 р. - 1 арк. 14. Опис 2-го тому - 3 арк. 15. Постанова прокурора ОСОБА_47 від 09 липня 2019 року про проведення освідування - 2 арк. 16. Протокол прокурора ОСОБА_47 від 09 липня 2019 року про затримання особи 4 арк. 17. Протокол допиту підозрюваного від 09 липня 2019 року, оформлений прокурором ОСОБА_47 - 3 арк. 18. Лист від 09.07.19 прокурора ОСОБА_48 про витребування характеризуючих даних на підозрюваного - 1 арк. 19. Повідомлення про підозру від 10 липня 2019 року за підписом прокурора ОСОБА_47 - 3 арк. 20. Клопотання за підписом прокурора ОСОБА_47 від 11 липня 2019 року про обрання підозрюваному запобіжного заходу - 6 арк. 21. Клопотання за підписом прокурора ОСОБА_47 від 10 липня 2019 року про проведення обшуку - 3 арк. 22. Клопотання за підписом прокурора ОСОБА_47 від 10 липня 2019 року про арешт майна - 3 арк. 23. Клопотання за підписом прокурора ОСОБА_47 від 12 липня 2019 року про відсторонення від посади - 5 арк. 24. Рапорт зам. начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській обл. від 19.08.19 року - 1 арк. 25. Витяг з ЄРДР - 2 арк. 26. Супровідний лист (опис) про направлення (відкриття) документів прокуророві з квитанціями - 3 арк. 2. Невідповідність вимогам ст.ст. 251, 271 КПК України постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 29.05.2019 року (т.4 а.п. 167-247).

Також, суд погоджується з твердженням сторони захисту про невідповідність постанови про контроль за вчиненням злочину від 29.05.2019 року вимогам ст.ст. 251, 271 КПК України (т. 1 а.п. 146-148).

Відповідно до статті 251 КПК України, постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; 4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

Згідно з п. 5 статті 246 КПК України, у рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення.

За ч. 7 статті 271 КПК України, прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний: 1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Відповідно до ч. 1 статті 273 КПК України, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби.

Всупереч вказаних вимог постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 29.05.2019 не містить: відомостей, які б свідчили про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину - у постанові тільки наводиться теза (констатація) прокурора, що в матеріалах кримінального провадження такі відсутні, проте ним не наведено жодної конкретної обставини, яка б про це свідчила, що є порушенням п.1 ч.7 ст.271 КПК України.

Прокурор фактично ототожнив словосполучення: «викладення обставин, які свідчать про відсутність провокування особи на вчинення злочину» та «зазначення (наведення вказівки) проте, що відсутні відомості про провокування особи на вчинення злочину».

Це свідчить про невиконання ним вимог п.1 ч.7 ст.271 КПК України.

Таким чином, вказана постанова не відповідає процесуальному закону.

Аналогічну позицію зайняв ККС/ВС у постанові від 09.12.2020 у справі № 323/669/19.

За ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

При цьому, ч. 2 ст. 41 КПК України визначено, що співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

Аналогічну позицію зайняв ККС/ВС у постанові від 07.08.2019 у справі № 607/14707/17, де зазначив, що оперативний працівник без доручення слідчого або прокурора не уповноважений здійснювати процесуальні дії з власної ініціативи, тобто у непередбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Постановою прокурора від 29.05.2019 № 15-1029т (т. 1, а.п. 146-148) вирішено провести контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, проведення якого доручити працівникам УЗЕ в Закарпатській області.

Разом з тим, всупереч вимог ч.7 ст.214 КПК України, прокурором матеріали кримінального провадження № 42019070000000152 ні 29, ні 30.05.2019 не були передані для проведення розслідування СУ ГУНП в Закарпатській області.

Протокол огляду та вручення грошових коштів від 31.05.2019 року (т.1 а.п. 30-32).

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Положеннями ч. 3 ст. 104 КПК України визначено, що протокол, де фіксуються хід і результати проведення процесуальної дії, повинен містити, серед іншого, відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; послідовність дій; вилучені речі та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; підписи учасників.

У протоколі немає жодних відомостей про яке-небудь помічення грошових коштів (в чому воно полягало) та яким чином (у який спосіб і за допомогою яких засобів) воно відбувалося, наявна тільки інформація щодо їх огляду та копіювання за допомогою невідомого копіювального пристрою, відомості про який, всупереч вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України, не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 105 КПК України спеціально виготовлені копії речей і документів є додатками до протоколу й повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків

Викладені обставини свідчать про порушення положень ст.ст. 252, 104-107 КПК України щодо порядку проведення та оформлення негласних слідчих (розшукових) дій.

Огляд і вручення грошових коштів, оформлене протоколом від 31.05.2019, було проведено о/у ОСОБА_24 без наявності відповідного доручення слідчого або прокурора на здійснення вказаної процесуальної дії.

У матеріалах кримінального провадження також наявне доручення прокурора від 29.05.2019 № 15-1031т (том 1, а.с. 134) про проведення працівниками УЗЕ в Закарпатській області аудіо-, відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту.

В ньому аналогічно постанові доручається оперативному підрозділу провести ідентифікацію (помічення) грошових коштів.

У згадуваному протоколі огляду і вручення грошових коштів міститься посилання на дану постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, як на підставу проведення даної процесуальної дії.

Разом з тим, стороною обвинувачення не спростовано твердження сторони захисту про те, що грошові кошти 31.05.2019 ОСОБА_6 не вручалися, він сам їх приніс в УЗЕ, як випливає власні кошти в сумі 26 000 грн.

Також з протоколу видно, що не виготовлялися та не вручалися ОСОБА_6 й імітаційні засоби.

Тобто, випливає, що всупереч постанови прокурора від 29.05.2019 оперативний працівник не виготовив імітаційні засоби, не здійснив помічення коштів, які надав ОСОБА_6 .

При цьому, о/у ОСОБА_49 провів слідчу дію - огляд грошових коштів.

Однак, повноважень на проведення вказаної слідчої дії, яка по своїй суті не була негласною, а являла собою огляд предмета (грошей), о/у ОСОБА_49 не мав.

Постановою від 29.05.2019 прокурор не доручав оперативному підрозділу здійснення огляду належних ОСОБА_6 коштів.

Доручення прокурора або слідчого на проведення огляду грошових коштів ОСОБА_6 в порядку ст. 41 КПК України також не надавалось.

Таким чином, вказаний протокол є недопустимим доказом в силу положень ст.ст. 41, 87 КПК України.

Протокол вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 31.05.2019 року.

У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_6 вручено спеціальний технічний засіб марки «Оберіг» та «Уніка AVR-12» для фіксації розмови між ним і ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у протоколі зазначається інформація про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії.

Всупереч наведеному, у протоколі: - не вказано жодних характеристик засобу «Оберіг»; - не вказано жодних характеристик засобу «Уніка AVR-12»; - не зазначено у який саме спосіб технічні засоби «Оберіг» та «Уніка AVR-12» мають здійснювати фіксацію розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; - взагалі не вказано про носії інформації, які будуть застосовуватися для фіксації результатів НСРД.

Вказане позбавляє суд можливості перевірити не тільки достовірність отриманих доказів, а й з`ясувати порядок їх отримання, де і як такі зберігалися та чи не піддавались вони несанкціонованому втручанню.

Тому, за наведених обставин, протокол вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 31.05.2019 року суд визнає недопустимим доказом.

Крім того, стороною обвинувачення не спростовано твердження сторони захисту про істотні процесуальні порушення при проведенні аудіо-, відеоконтролю особи від 31.05.2019 (протокол від 04.06.2019) в частині невідповідність змісту протоколу вимогам КПК (т.1 а.п. 58-62).

Аудіо-, відеоконтроль особи 04.06.2019 проводився за участі ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Згідно з ч. 3 ст.104 КПК України у протоколі має бути, серед іншого, зазначено: - місце проведення процесуальної дії; - особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); - всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

Частиною 4 ст. 104 КПК України визначено, що протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Всупереч вказаних вимог закону у протоколі від 04.06.2019: - місце проведення НСРД (з протоколу не вбачається, де вона відбувалася); - час складення протоколу; - не вказано, хто саме проводив НСРД ( ОСОБА_6 ); - не зазначено його ім`я та по батькові, дати народження та місця проживання; - протокол не підписано ОСОБА_6 .

Крім того, у протоколі не зазначено процесуальний статус начальника УЗЕ в Закарпатській області ОСОБА_13 , який приймав участь у її проведенні, зважаючи на те, що протокол складено ст. о/у ОСОБА_24 .

Щодо технічних засобів фіксації НСРД.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

Частиною 2 ст. 104 КПК України встановлено, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Згідно з ч. 3 ст. 104 КПК України протокол, серед іншого, має містити відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Всупереч вказаних положень закону протокол не містить відомостей про застосування технічних засобів фіксації процесуальної дій та носіїв інформації, на яких зберігаються її результати, а також їх характеристик, умов і порядку використання.

Зокрема, у протоколі від 04.06.2019 немає згадки про технічні засоби «Оберіг», «Уніка AVR-12», які вручалися 31.05.2019 оперативним працівником ОСОБА_6 (т.1 а.п. 58-62). Тільки в додатку до протоколу зазначається карта пам`яті Micro SDHC «HOCO» 16 GB (інвент. № 518т від 30.05.2018).

Проте, вказаний носій не був вказаний у протоколі вручення спеціальних технічних засобів від 31.05.2019, тобто - ОСОБА_6 вказана карта пам`яті не вручалася (не видавалася) (т.1 а.п.51).

Перевірити достовірність зробленого запису під час проведення даних негласних слідчих (розшукових) дій можливо лише за наявності конкретних технічних засобів, які використовувалися під час проведення аудіо-, відео фіксування процесуальної дії.

Вищенаведене у сукупності свідчить про недопустимість протоколу аудіо-, відеоконтролю з додатком до нього (картою Micro SD), як доказу, в розумінні положень ст.87 КПК України.

Протокол огляду та вручення грошових коштів від 08.07.2019 року (т.1 а.п. 65-67).

Відповідно до ч. 11 ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Положеннями ч. 3 ст. 104 КПК України визначено, що протокол, де фіксуються хід і результати проведення процесуальної дії, повинен містити, серед іншого, відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; послідовність дій; вилучені речі та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; підписи учасників.

Вказаним вимогам даний протокол не відповідає.

Так, постановою прокурора від 29.05.2019 № 15-1029т (т.1, а.п. 146-148) вирішено провести контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, проведення якого доручити працівникам УЗЕ в Закарпатській області.

Крім цього, вказаною постановою вирішено доручити працівникам УЗЕ в Закарпатській області провести помічення грошових коштів або виготовити несправжні (імітаційні) засоби.

Тобто, постанова містила чіткий перелік процесуальний дій, які належало виконати оперативному підрозділу.

У матеріалах кримінального провадження також наявне доручення прокурора від 11.06.2019 № 15-1120т (т.1, а.п. 137) про проведення працівниками УЗЕ в Закарпатській області аудіо-, відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту.

Тобто, вищевказаними процесуальними документами оперативному підрозділу УЗЕ в Закарпатській області було доручено провести виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів або провести ідентифікацію (помічення) грошових коштів.

Разом з тим, як і 31.05.2019, так само і 08.07.2019 ОСОБА_6 грошові кошти не вручалися, він їх сам приніс в УЗЕ, як випливає, свої власні кошти в сумі 400 доларів США та імітаційні засоби (28 сувенірних купюр загальною сумою 2800 доларів США).

Вказане є порушенням ч. 6 ст. 246 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 105 КПК України спеціально виготовлені копії речей і документів є додатками до протоколу й повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. Всупереч наведеному, у протоколі відсутні відомості про упакування виготовлених копій грошових коштів та імітаційних засобів.

Викладені обставини свідчать про порушення положень ст.ст. 252, 104-107 КПК України щодо порядку проведення та оформлення негласних слідчих (розшукових) дій.

Протоколи вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 08.07.2019 року та 09.07.2019.

У протоколах зазначено, що ОСОБА_6 вручено спеціальний технічний засіб марки «Оберіг» та «Уніка AVR-12» для фіксації розмови між ним і ОСОБА_5 .

Відповідно до п.1 ч.3 ст.104 КПК України у протоколі зазначається інформація про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії.

Аналогічно протоколу від 29.05.2019, всупереч наведеному, у даних протоколах: - не вказано жодних характеристик засобу «Оберіг»; - не вказано жодних характеристик засобу «Уніка AVR-12»; - не зазначено у який саме спосіб технічні засоби «Оберіг» та «Уніка AVR-12» мають здійснювати фіксацію розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; - взагалі не вказано про носії інформації, які будуть застосовуватися для фіксації результатів НСРД, як така буде зберігатися безпосередньо на вищезазначених пристроях «Оберіг» та «Уніка AVR-12», чи ж на інших носіях.

Вказане позбавляє суд можливості перевірити не тільки достовірність отриманих доказів, а й з`ясувати порядок їх отримання.

Тому, суд погоджується з доводами сторони захисту за наведених обставин про те, що надані суду стороною обвинувачення докази: протоколи вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 08.07.2019 та 09.07.2019 року, як і протокол аудіо-, відеоконтролю особи від 08.07.2019, - є недопустимими (т. 1 а.п. 70, 71, 117-120).

Також, суд приходить до висновку, що прокурор в суді не представив достовірних об`єктивних даних, які б підтверджували протиправний зв`язок ОСОБА_5 з ОСОБА_7 . А лише самі по собі заяви потерпілого викликають у суду обґрунтовані сумніви, що беззаперечно слід трактувати на користь обвинуваченого. Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що надані суду дані свідчать, що всі дії ОСОБА_5 звелися до спілкування зі ОСОБА_7 , інших достовірних даних про реальність здійснення обвинуваченим впливу на нього сторона обвинувачення в суді не навела.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За результатами судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що досліджені докази, зібрані під час досудового розслідування, є не тільки недопустимими у відповідності до ч. 2 ст. 86 КПК України, а й містять у собі та у порівнянні з іншими матеріалами та доказами суттєві протиріччя, що також впливає на їх достовірність, і доводи сторони захисту в цій частині не спростовані прокурором в суді, дані на спростовування та усунення таких протиріч стороною обвинувачення в суді не надані, а тому не можуть бути прийняті судом та враховані при постановленні вироку, виходячи з такого.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось фактично прокурорами відділу прокуратури Закарпатської області.

Зі змісту частин 2, 3, 5, 6 ст. 216 КПК України убачається, що злочин, передбачений ст. 368 КК України, в якому підозрювалась вказана особа, не є підслідним слідчим органам безпеки, слідчим органам, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, детективам Національного антикорупційного бюро України, а також слідчим органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, а тому уповноваженими на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є виключно слідчі органи Національної поліції.

За таких обставин, відповідно до вимог кримінального процесуального закону досудове розслідування у цій справі повинно було проводитись слідчими органами Національної поліції.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

При цьому,у розумінні ч.5 ст.36 та ч. 2 ст. 218 КПК України допускається зміна лише територіальної підслідності, але в жодному разі не предметної.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог КПК України, прокурор хоч і вирішив питання підслідності, відповідно до ст. 216 КПК України, однак дії про спрямування вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_5 для розслідування до належного правоохоронного органу фактично вчинив тільки 19.08.2019 року, а відтак усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені прокурорами до 19.08.2019, не можна визнати законними.

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, прокурор відділу прокуратури Закарпатської області своєю постановою визначив підслідність кримінального провадження СУ ГУ НП в Закарпатській області ще 29.05.2019.

Як на один із доказів підтвердження висунутого ОСОБА_5 обвинувачення прокурором представлені суду та долучені до справи фактичні дані, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Разом з тим ці фактичні дані суд не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки їх слід також визнати недопустимими доказами через порушення суттєвих умов попереднього дозволу суду на проведення НСРД , що передбачено пунктом 1 ч. 2 ст. 87 КПК України як істотне порушення прав людини і основоположних свобод.

Так, Закарпатським апеляційним судом постановлено ухвали про надання дозволів на здійснення обмежувальних заходів № 01886 від 29.05.2019, № 01894 від 30.05.2019, №02203 від 26.06.2019.

З огляду на встановлені судом порушення правил підслідності щодо розслідування даного кримінального провадження, усі матеріали НСРД з цих підстав підлягають визнанню недопустимими доказами, відповідно до п.2 ч. 3 ст. 87 КПК України.

До того ж під час дослідження у судовому засіданні саме цих матеріалів судом встановлено, що НСРД працівниками УЗЕ проводились із застосуванням певних технічних засобів, при цьому відповідно до представлених стороною обвинувачення відомостей, у матеріалах НСРД та інших процесуальних документах взагалі не були зазначені унікальні серійні номери, які присвоюється носію під час виробництва та які у подальшому не можуть бути змінені. Вказівка на пакуванні дисків та флеш-носіїв довільних номерів та записів фактично позбавило суд можливості належним чином перевірити, чи дійсно запис зустрічей та розмов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фіксувались саме на ці носії.

Таких висновків суд дійшов з урахуванням положень пункту 2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 623 «Порядку присвоєння і нанесення на диски для лазерних систем зчитування та/або матриці спеціального ідентифікаційного коду та визнання спеціальних ідентифікаційних кодів, нанесених на диски та/або матриці, що експортуються, або матриці, що імпортуються», відповідно до якого на кожному виготовленому диску без запису інформації проставляється СІД-код прес-форми, який забезпечує ідентифікацію виробника дисків. СІД-код - це спеціальний ідентифікаційний код, який призначається для визначення (ідентифікації) виробника дисків та/або матриць і вироблених ним дисків та/або матриць. Флеш-носії також жодним чином не ідентифіковані, не позначені їх заводські номери.

Крім того, суд враховує, що ст. 266 КПК України містить положення щодо дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів:технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим кодексом.

Проте сторона обвинувачення не надала суду технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також не надала відомостей, які б дозволили вважати надані суду носії інформації первинними. Відомості про технічні засоби, які застосовуються в ході проведення НСРД, їх характеристики не містяться в процесуальних документах, які приймалися з цього приводу на стадії їх проведення, а також при наявності тверджень про використання технічних засобів ОСОБА_6 відсутні відомості про вручення йому таких технічних засобів та їх вилучення у нього.

При цьому суд не може прийняти в основу винуватості особи недопустимі дані за результатами НСРД, представлені прокурором аудіо,- відеозаписи на долучених до судового провадження носіях, на які прокурор посилається як на оригінали доказів, оскільки всупереч правилам ч.ч. 1, 2 ст. 252, ч. 3 ст. 107 КПК України матеріали НСРД не містять даних ані про технічні засоби, за допомогою яких здійснювалося проведення НСРД, ані відомості про осіб, які проводили такі заходи або були залучені до них, вилучення цих технічних засобів та носіїв первинної інформації. Прокурор не надав переконливих даних в підтвердження тому, за якими критеріями такі фактичні дані на долучених носіях він відносить до оригінальних примірників. Джерело походження даних також на долучених носіях не підтверджено в суді прокурором належними та достовірними даними.

Таким чином, доводи сторони захисту, яка вважає надані суду фактичні дані на електронних носіях інформації копіями, які не можуть бути належними і допустимими доказами в розумінні вимог ст.85-88 КПК України, не спростовані в суді прокурором.

В порушення вимог національного кримінального процесуального законодавства ч.3 ст.290 КПК України та практики ЄСПЛ (рішення від 04.04.2017 у справі «Матанович проти Хорватії») сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту усіх оригіналів записів та представила суду лише вибіркові матеріали по НСРД. Такі висновки ґрунтуються на відомостях, які встановив суд за наслідками судового розгляду.

Крім цього, суд визнає недопустимим доказом висновок експерта № 4393/4443 від 16.09.2019 року, складений судовим експертом Львівського НДІСЕ від ГУ НП в Закарпатській області на підставі ухвали слідчого судді прийнятою за клопотанням слідчого ОСОБА_50 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Матеріали судового провадження не містять даних про прийняття керівником органу досудового розслідування процесуального рішення, яким визначено в порядку ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України слідчого ОСОБА_37 на здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження.

Що ж стосується показань, наданих у судових засіданнях свідком ОСОБА_6 , а у подальшому за зміненим обвинуваченням, як потерпілого, то їх одних, у тому числі з огляду на наявні в них суттєві суперечності між собою та з іншими матеріалами справи, висновків суду про ознаки провокації в діях ОСОБА_6 , суд не може визнати достатніми, а відтак належними доказами, для обвинувачення та визнання винуватим ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні.

Частиною 3 ст.271 КПК України встановлено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем.

Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини має чітку і послідовну позицію з приводу неприпустимості провокації злочину з боку правоохоронних органів.

Так, ЄСПЛ наголосив, що провокація зі сторони поліції має місце там, де поліцейські вийшли за межі пасивного розслідування злочинної діяльності підозрюваного, і почали чинити сильний тиск, такий як підбурення до вчинення злочину, який би в інакшому випадку не був здійснений (п. 54, рішення від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»),

У рішеннях за заявами, що стосувалися порушення статті 6 Конвенції через провокацію злочину з боку правоохоронців, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що в специфічному контексті методів розслідування, що застосовуються у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та корупцією, усталена позиція Суду полягає в тому, що суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання з боку поліції, оскільки такі докази з самого початку піддали б обвинуваченого ризику непоправного позбавлення права на справедливий розгляд (п.54рішення від 05.02.2008 у справі «Раманаускас проти Литви», п.36 рішення від 09.06.1998 у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», п.46 рішення від 15.12.2005 у справі «Ваньян проти Росії»).

У рішеннях у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії`від 09.06.1998 (п.п. 35, 36, 39),«Баннікова проти Російської Федерації» від 04.11.2010 (п.п. 37-65), «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02.10.2010 (п.п. 89, 93, 102), «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 (п.п. 121-135 рішення), «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 (п.п. 51, 53, 54, 71, 72 рішення), «Лагутін та інші проти Російської Федерації» від 24.04.2014 (п.90) ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях.

Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи має місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ також відзначив, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника (п.54 рішення від 30.10.2014 у справі «Носко и Нефедов проти Росії»).

ЄСПЛ зазначає, що не можна вважати пасивною поведінку органів влади, коли ініціатива спілкування з підозрюваною особою походить від агента чи агентів, коли поновлюється пропозиція після первинної відмови, коли наполегливо спокушають на вчинення злочину (п.37 рішення від 01.07.2008 у справі «Малінінас проти Литви»).

Коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду (п.47, рішення від 15.12.2005 у справі «Баньян проти Росії»).

Визначаючи, чи було розслідування «переважно пасивним», необхідно також дослідити причини, які стали підставою негласної операції, та поведінку органів влади при її проведенні. Перш за все, має бути встановлено, чи існувала об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину (п.38 рішення від 04.11.2010у справі «Баннікова проти Російської Федерації»),

Будь-яка попередня інформація про наявний злочинний намір має давати можливість її перевірити (п.49 рішення від 15.12.2005 у справі «Ваньян проти Росії», п.134 рішення від 26.10.2006«Худобін проти Російської Федерації»),

Органи влади при цьому мають бути здатні у будь-який час довести, що вони мали достатні підстави для проведення негласної операції (п.40 рішення від 04.11.2010 у справі «Баннікова проти Російської Федерації»).

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 727/6661/15-к, від 29.03.2018 у справі № 343/1868/15-к, від 19.06.2018 у справі № 724/179/17, від 09.10.2018 у справі № 372/4155/15-к, від 22.01.2019 у справі № 712/5779/1 6-к, від 12.03.2020 у справі № 591/4171/17.

З моменту, коли сторона захисту почала стверджувати про існування провокації злочину, обов`язок доказування відсутності підбурювання лежить на стороні обвинувачення (ВС/ККС від 11.03.2020 у справі № 149/745/14).

Застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

При цьому, суд, оцінюючи докази, повинен звертати увагу на хронологію подій і етап, коли правоохоронні органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння і документують його, або спровокували його з самого початку (ВС/ККС від 03.12.2019 у справі № 676/7748/14-к).

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті провокації організованої правоохоронними органами, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)

Таким чином, у даному випадку в діях ОСОБА_6 та працівників правоохоронного органу наявне очевидне підбурювання до вчинення злочину, а саме провокація підкупу ОСОБА_5

ККС/ВС у постанові від 09.12.2020 у справі № 323/669/19, де обставини справи в частині провокації злочину є аналогічними до даного кримінального провадження, підтвердив висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість доводів сторони захисту стосовно наявності підбурювання з боку сторони правоохоронців на вчинення злочину обвинуваченим.

Суд також зазначив, прокурором поза розумним сумнівом не були спростовані вищенаведені доводи захисту та обвинуваченого про здійснення відносно нього провокації.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст.271 КПК України та практики ЄСПЛ отримані в результаті провокації злочину докази є недопустимими.

В даній справи факт провокації є очевидним.

Так, допитаний 14.11.2022 року в судовому засіданні ОСОБА_51 плутався в показаннях: - не зміг назвати в ході допиту компаньйона, з яким планував здійснювати роботи з відновлення та функціонування русла р.Тиса в районі с.Велятино, Хустського району, відмовився назвати його прізвище та номер телефону, хоча з його ж слів знає його багато років та привозив цій особі багато автомобілів з-за кордону; - пояснював, що був на прийомі в заступника начальника департаменту екології та природних ресурсів, і той в усній формі відмовив погодити вищевказаний проект з тих підстав, що в ОСОБА_6 є проблеми з ОСОБА_5 .

З відповідей на запити вбачається, що з приводу погодження вищевказаного проекту, ОСОБА_6 до департаменту екології та природних ресурсів взагалі не звертався, його прийом в журналі реєстрації особистого прийому громадян - не зафіксований (т.4 а.п. 58-62).

Таким чином ОСОБА_6 не вчиняв будь-яких дій, направлених на погодження в інших службах вищевказаного проекту. Тобто, його інтерес полягав не у здійсненні робіт з відновлення та функціонування русла р.Тиса, а в провокативних діях, направлених на дачу грошей ОСОБА_5 . В іншому випадку, ОСОБА_6 здійснював би погодження в наступних інстанціях, займався б цим проектом.

Цей факт підтверджується також тими обставинами, що 23.07.2019 року ОСОБА_52 отримав від начальника управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській обл. лист під № 28-03/483-19, з якого вбачається, що для їхнього погодження необхідно здійснити обстеження земельної ділянки, де плануються роботи, у відповідності до підпунктів 2.3, 2.4, 2.5, пункту 2 Заходів з регулювання водних відносин при проведенні робіт з розчистки русел р.Тиса, затверджених рішенням 8-ї сесії 7-го скликання Закарпатської обл. ради від 21.09.2017 року (т.5 а.п. 184-185).

Про такий лист ОСОБА_6 суд в ході допиту не повідомив. З наведеного вбачається, що протягом 3-х років, ОСОБА_6 взагалі не цікавився погодженням проекту, листів ніяких з приводу додаткових обстежень нікуди не писав, про порядок та необхідність проведення таких не звертався, нічого не оскаржував.

В ході допиту в суді ОСОБА_6 також повідомив, що: - просив працівницю БУВР підписати договір своєю рукою замість нього, тобто по суті підробити документ; - не мав у власності чи оренді будь-яких автомобілів типу самоскидів (самосвалів) з підвищеною прохідністю, які придатні для здійснення робіт з розчистки гирла ріки.

Наведені обставини свідчать, що в дійсності ОСОБА_6 не планував займатись розчисткою гирла р.Тиса, а погодження проекту в Виноргадівському МУВГ здійснювалось для провокативного вручення грошей ОСОБА_5 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердила той факт, що ОСОБА_6 просив її підробити підпис від його імені на акті прийому-передачі проекту.

Дані обставини свідчать, що потерпілий здійснював провокацію злочину як щодо вручення коштів, так і провокував підробку документу ОСОБА_9 .

Крім того, слід констатувати, що залишки маркувального порошку «светлячок-м» виявили лише на зап`ясті однієї руки ОСОБА_5 . Більше ніде такого не було. Так як зап`ястям фізично взяти нічого не можна, то очевидним є, що грошові кошти в сумі 400 доларів США з імітаційними засобами ОСОБА_5 від ОСОБА_6 не отримував.

Також стороною обвинувачення не спростовано твердження захисту та показання свідків про те, що перед проведенням огляду кабінету ОСОБА_5 у кабінет заходили та перебували сторонні люді у час коли його в ньому не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК України протокол повинен містити інформацію про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

У протоколі огляду місця події від 09.07.2019 вказано наступних учасників: прокурор ОСОБА_3 (складав протокол); - ОСОБА_53 та ОСОБА_54 (поняті); співробітник УЗЕ ОСОБА_55 («спеціаліст-оператор»); співробітник УЗЕ ОСОБА_56 («спеціаліст»); ОСОБА_5 (без процесуального статусу); співробітник УЗЕ ОСОБА_57 (здійснює відеозйомку).

Всупереч вказаній правовій нормі у протоколі не зазначено імен, по батькові, дати народження та місця проживання о/у ОСОБА_55 , ОСОБА_58 .

Крім того, у протоколі взагалі жодним чином не зазначено, що при огляді місця події брали участь ще 2 жінки та 4 чоловіки, особи деяких з яких взагалі невстановлені. 1 чоловік - на відеозаписі з вусами, в окулярах, світлій сорочці з коротким рукавом - постійно працює з якимось паперами за столом, відмінна ознака - пластир на правій руці в області згину ліктя.

На відеозаписі (файл S1150003.MP4, 07:44 хв.) один з чоловіків представився як ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_5 ). Другий чоловік - у чорній майці та синьому жилеті з надписом «Поліція» - о/у ОСОБА_25 , який проводив НСРД в даному кримінальному провадженні. Третій чоловік - у чорній майці, періодично знімає огляд та її учасників на свій мобільний телефон (можливо здійснює фото чи відеозйомку), стоїть на вході в кабінет (на порозі). Четвертий чоловік - у рожевій (бордовій) сорочці та чорній шкіряній куртці - ходить по кабінету, активно бере участь у проведенні освідування разом з о/у ОСОБА_60 , проводить обшук (переглядає різні документи на столі). Одна жінка - з русявим волоссям у чорній кофті. Друга жінка - з чорним волоссям у білій кофті з чорною накидкою. Жінки стоять під шафою, сидять біля чоловіка в окулярах за столом. Дані обставини підтверджені в суді при перегляді відеозапису протоколу огляду.

Відповідно до ч. 3 ст.104 КПК України протокол повинен містити інформацію про характеристики носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії.

У протоколі зазначено, що запис здійснювався на карту пам`яті microSD (марки Kingston) об`ємом пам`яті 16 Gb.

Проте, вказані дані жодним чином не дають змоги ідентифікувати даний носій інформації, оскільки це загальні параметри, які притаманні кожній такій карті пам`яті.

Ні на відеозаписі, ні у протоколі не зазначено характеристики носія інформації (карти пам`яті), на який фіксувалось проведення огляду місця події, які б дозволили вказаний носій ідентифікувати. Також відсутні відомості про модель та серійний номер карти пам`яті, який є унікальним для кожної карти. Крім того, немає жодної інформації про інвентарний (інвентаризаційний номер) даної карти, який їй було присвоєно при взятті на баланс УЗЕ в Закарпатській області (чи прокуратурою Закарпатської області).

Без цих даних носій ідентифікувати неможливо, так само як і довести допустимість використання їх стороною обвинувачення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст.107 КПК України у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Всупереч вказаній нормі у матеріалах даного кримінального провадження взагалі відсутній оригінал технічного носія інформації, на який було зафіксовано огляд місця події карта пам`яті Kingston 16 gb. І це при тому, що про нього прямо згадується в протоколі огляду місця події (т. а.п. 4-8).

Участь у огляді місця події о/у ОСОБА_55 , ОСОБА_61 , ОСОБА_25 та ОСОБА_62 .

У протоколі зазначено, що участь в огляді місця події брали співробітники УЗЕ в Закарпатській області ОСОБА_55 та ОСОБА_63 , як спеціалісти.

Стаття 41 КПК України надає право участі оперативних підрозділів у кримінальному провадженні виключно на підставі доручення слідчого або прокурора і виключно для проведення слідчих (розшукових) дій або НСРД.

Доручення про участь о/у ОСОБА_55 та ОСОБА_64 у огляді місця події 09.07.2019 в матеріалах провадження відсутні.

Крім цього, залучення спеціаліста у кримінальному провадженні регулюється ст.71 КПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Проте, матеріали справи не містять процесуального рішення прокурора про залучення вищевказаних о/у до огляду в якості спеціалістів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 79 КПК України, спеціаліст не має права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що його попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста не може бути підставою для відводу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 3 ст. 77 КПК України спеціаліст не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні у випадку якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Аналогічна ситуація зі співробітником УЗЕ ОСОБА_65 .

У протоколі огляду зазначено, що він здійснює безперервний відеозапис огляду місця події на камеру Panasonic Full HD HC-V260.

Разом з тим, вказане не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом до протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що відеофіксацію даної слідчої дії проводить не ОСОБА_57 , а о/у ОСОБА_66 . Цей момент чітко видно на відео на 11:43 хв. (файл S1150001 .МР4).

У протоколі затримання особи від 09.07.2019 вказано, що ОСОБА_5 було затримано о 09:55 хв.

Разом з тим, вказане не відповідає дійсності та спростовується протоколом огляду місця події від 09.07.2019 та відеозаписом до нього.

З протоколу огляду місця події видно, що огляд було розпочато о 09:55 год. 09.07.2019. Тобто, огляд розпочався одночасно із затриманням ОСОБА_5 в один і той же час - о 09:55 год.

Проте, як видно з відеозапису до протоколу огляду (файл S1150001.МР4) станом на 09:55 год. ОСОБА_5 вже був затриманий, оскільки перебував у кайданках.

Вказане підтверджує і сам ОСОБА_5 як у своїх показаннях, так і в протоколах огляду та затримання, про все це він зазначив у зауваженнях до даних протоколів.

Більше того, останній чітко вказав, що фактично його затримали раніше - біля 09:30 год.

З протоколом огляду та відеозаписом вказані твердження узгоджуються, з моментом затримання, зазначеним у протоколі затримання - ні.

У самому протоколі огляду прокурор зазначає про те, що «У вказаному кабінеті виявлено затриманого чоловіка (з кайданками на руках»), який на запитання прокурора... повідомив, що він ОСОБА_5 ».

Відповідно до ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Таким чином, відеозаписом до протоколу огляду підтверджується, що на момент його початку ОСОБА_5 вже був затриманий.

Разом з тим, вказане затримання не знайшло свого відображення у відповідному протоколі. Так, у протоколі про затримання ОСОБА_5 , складеному 09.07.2019 року о 18:20 год. у прокуратурі Закарпатської області (т.2 а.п. 9-12).

Справжній момент затримання останнього був прихований прокурором навмисно, з метою здобуття незаконним шляхом (з порушенням права на захист) доказів винуватості ОСОБА_5 .

Наведене свідчить про затримання останнього з порушенням вимог ст.208 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та обумовлює недопустимість отриманих у такий спосіб стороною обвинувачення доказів.

Вказане узгоджується з правовою позицією ККС/ВС викладеною у постановах від 01.03.2018 у справі № 760/13866/15-к, від 30.07.2019 у справі № 127/20981/17, від 18.12.2019 у справі № 588/1199/16-к, від 21.02.2020 у справі № 742/3673/18, від 13.02.2020 у справі № 755/6685/17, від 05.02.2020у справі № 742/36 73/18.

Незаконний допит ОСОБА_5 Нероз`ясиення ОСОБА_5 його прав як підозрюваного, права не свідчити проти себе та права на захист

Відповідно до ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Крім того, з відеозапису вбачається, що в момент початку огляду, який за позицією прокурора є також моментом затримання ОСОБА_5 , останньому, як затриманому не роз`яснювались жодні права.

Вказане є порушенням вимог ч.4 ст.208 КПК України, насамперед права на захист та права не говорити нічого з приводу підозри проти себе.

Після отримання необхідних відповідей і їх фіксації у протоколі огляду прокурор повідомляє ОСОБА_5 , що проводиться досудове розслідування по факту отримання ним неправомірної вигоди та питає чи зрозуміло йому це. По хронології: Прокурор продовжив ставити питання ОСОБА_5 по суті підозри. Прокурор повідомив ОСОБА_5 , що буде проводитися освідування, надав йому на ознайомлення постанову, якою таке ініційовано. О/у Довганинець (не прокурор ОСОБА_3 ) розпочинає проводити освідування. До освідування залучено невстановлену особу, участь якої не відображена у протоколі огляду. Така особа підключає ультрафіолетову лампу. За вказівкою прокурора закриває жалюзі на вікні. Здійснює освідування за допомогою ультрафіолетової лампи, підсвічуючи долоні о/у Довганинця та ОСОБА_5 , а також зразки фільтрувального паперу. О/у Довганинець без наявності на те доручення відбирає біологічні зразки - змиви з долоні правої руки ОСОБА_5 . По завершенню прокурор за участі ОСОБА_5 повідомляє про завершення огляду місця події.

З вищевикладеного випливає, що ОСОБА_5 під час проведення слідчої дії свідчив проти себе, йому не було роз`яснено право не свідчити проти себе, право користуватися правовою допомогою, право на захист, порядок добровільного/примусвого освідування.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: - порушення права особи на захист; - отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Вказане свідчить про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 09.07.2019 року, оскільки дана слідча дія була проведена з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Такого ж висновку дійшов ККС/ВС у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/1121/16-к, зазначивши, що право відмовитися давати показання підсилене обов`язками бути про нього повідомленим, оскільки право мовчати і не свідчити проти самого себе вимагає не тільки того, щоб особу не примушували це робити, а й того, щоб її негайно і достатнім чином повідомили про це право; до того ж, існування цього обов`язку належить окремо виділити у контексті права не свідчити проти самого себе і права мовчати.

Наведене також узгоджується з практикою ЄСПЛ, яка відображена в рішеннях від 25.02.1993 у справі «Функе проти Франції», від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», від 17.12.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства».

Відповідно до положень ч. 1 ст.241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч.2 ст.241 КПК України).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Аналогічне повноваження згідно з п. 3 ч.2 ст.40 КПК України має слідчий.

За ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

При цьому, ч. 2 ст. 41 КПК України визначено, що співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

Тобто, проведення освідування оперативним працівником можливе лише в порядку, визначеному ст. 41 КПК України, за наявності відповідного письмового доручення прокурора або слідчого.

Однак, у матеріалах провадження відсутнє письмове доручення прокурора в порядку п. 5 ч. 2 ст. 36, ст. 41 КПК України, яке б надавало право на проведення вказаної слідчої дії працівникам оперативного підрозділу.

Таким чином, освідування ОСОБА_5 всупереч вимог ч. 1 ст. 241, ч. 2 ст. 41 КІІК України було проведено неуповноваженою на це особою.

З цих підстав відповідно до ст. 87 КПК України протокол огляду місця події в частині відомостей, що стосуються освідування ОСОБА_5 , є недопустимим доказом.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 241 КПК України про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу.

Кримінальним процесуальним законом не передбачено відображення ходу й результатів освідування у протоколі огляду місця події. Закон чітко вказує, що повинен складатися окремий протокол.

Всупереч ч. 5 ст. 241 КПК України за результатами проведення освідування ОСОБА_5 09.07.2019 відповідний протокол складено не було.

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово (ч. 3 ст. 241 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу.

У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

За ч. 1 ст.160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ: до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

Частиною 5 ст.163 КПК України визначено, що слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Тобто, у випадку відмови особи добровільно надати біологічні зразки на пропозицію прокурора, останній має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на відібрання необхідних зразків від цієї особи (зокрема, й у примусовому порядку) в порядку ст.ст.160-166 КІІК України (за правилами надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів).

При цьому, визначення терміну «біологічні зразки» законодавчо не встановлено.

Проте, їх визначення наводиться в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.10.2015 р. № 1452/735, згідно з яким до зразків біологічного середовища належать слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Таким чином, обґрунтовано змиви з поверхні рук відносяться до біологічних зразків.

ККС/ВС постановою від 08.10.2020 у справі № 448/1443/17 залишаючи в силі вирок суду першої інстанції, підтвердив, що відібрання біологічних зразків не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотнього), без отримання дозволу слідчого судді на примусове відібрання зразків є порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою визнання недопустимими отриманих на їх основі доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною 2 ст.87 КПК України встановлено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: - здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, б^з такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (пункт 1); - порушення права особи на захист (пункт 3); - отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права (пункт 4).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від № 12-рп/2011 20.10.2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів.

В даному випадку має місце: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а саме: - відібрання зразків без ухвали слідчого судді; 2) порушення особи права на захист, а саме: - проведення допиту, освідування та відібрання зразків від ОСОБА_5 без участі захисника; 3) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, а саме: - отримання в ході огляду місця події, освідування та відібрання зразків показань від ОСОБА_5 без роз`яснення йому положень ст.63 Конституції України, ст.ст. 17, 18, 20, ч. 3 ст. 42, 224 КПК України. 4) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; - проведення освідування та відібрання зразків від ОСОБА_5 не уповноваженою на це особою - о/у УЗЕ в Закарпатській області ОСОБА_60 без наявності доручення на проведення вказаної процесуальної дії.

Всі вищеперераховані порушення є істотними і в силу положень ст.ст. 86, 87 КПК України тягнуть за собою недопустимість всіх доказів, здобутих у результаті проведення огляду місця події, освідування та відібрання зразків 09.07.2019.

Аналогічні висновки сформулював ККС ВС постановах від 23.05.2018 у справі № 159/451/1 б-к (п, 1 ч.2 ст.87 КПК) від 03.07.2018 у справі № 568/1121/16-к (п.4 ч.2 ст.87 КПК), від 26.02.2019 у справі № 206/6798/16-к (п.3 ч.2 ст.87 КПК), від 19.03.2019 у справі № 380/157/14-к (п. 1 ч.2 ст.87 КПК), від 21.05.2019 у справі № 220/298/16-к (п.4 ч.2 ст.87 КПК).

Таку ж позицію щодо недопустимості доказів зайняла ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15-к.

Крім того, в даному випадку водночас підлягає застосуванню доктрина «плодів отруєного дерева», що відповідає практиці ССПЛ, згідно якої, якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж, про що наголошено, зокрема, в рішеннях «Еефген проти Німеччини» від 30 черві® 2008 року, «Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, «Балицький проти України» від 03 лютого 2012 року, «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року та інші, суд стверджує, що при процесуальному оформленні та закріпленні вказаних доказів органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) не дотримано процесуального порядку отримання доказів та не дотримано правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій відповідно до ст.ст. 84 - 87 КПК України, що в свою чергу тягне за собою визнання доказів недопустимими.

Таким чином, недопустимими доказами в даному кримінальному провадженні також буде висновок експерта № 4693/4443 від 16.09.2019 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин (т.2, а.п. 167-169), як похідний від недопустимих доказів, а також з мотивів описаних вище.

В іншій частині позицію сторони захисту суд не враховує, зокрема щодо попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_5 , за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - як одержання неправомірної вигоди, кваліфікуючими ознаками якого є одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене службовою особою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, враховуючи межі судового розгляду, які визначені статтею 337 КПК України.

Отже, враховуючи всі вищевказані порушення, як норми національного законодавства, так і практики Європейського суду з прав людини суд констатує, що докази отримані в ході проведення досудового розслідування, є незаконними та не можуть бути використаними судом при прийнятті процесуального рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України та ч.2ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої-особи.

При цьому, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Така правова позиція відображена у постанові ВС від 09.12.2020 року (справа №323/669/19).

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така: доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведена.

Суд враховує, що відповідно до диспозиції ст. 190 КК України, шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Згідно із судової практикою під «обманом» прийнято розуміти навмисне перекручування або приховування істини з метою ввести особу в такий психологічний стан омани, під час якого така особа добровільно передає гроші, майно у розпорядження суб`єкта злочину; «зловживання довірою» являє собою такий спосіб введення в оману, який полягає у використанні суб`єктом злочину в корисливих незаконних діях довірливих відносин, які склались у нього з потерпілим, на шкоду останньому, тобто використання впевненості потерпілого у власній чесності, відвертості, порядності для вчинення дій, спрямованих на задоволення інтересів потерпілого.

Таким чином, при вчиненні шахрайства як шляхом обману, так і зловживанням довірою, потерпілий знаходиться у стані добросовісного переконання правильності власних дій та правомірності дій суб`єкту злочину. А тому, щоб кваліфікувати дії суб`єкта злочину як шахрайство, необхідна наявність психічного впливу суб`єкта злочину на потерпілого шляхом обману або зловживання довірою, що має своїм наслідком добровільне передання коштів.

Разом з тим, стороною обвинувачення не представлено суду будь-яких допустимих та належних доказів про перебування потерпілого ОСОБА_6 у такому стані.

Навпаки, на момент звернення потерпілого до правоохоронних органів та у подальшому, під час співпраці з правоохоронними органами, ОСОБА_6 , як він особисто стверджував у заяві, вже достовірно знав та розумів про бажання ОСОБА_5 вчинити щодо нього протиправні, а відтак його воля та зовнішнє волевиявлення перебували поза обманом.

Також не представлено прокурором таких доказів не тільки стосовно добровільності передачі потерпілим свого майна внаслідок введення його в оману обвинуваченим, а й вимушеності ОСОБА_6 вчинити дії по передачі грошових коштів через будь-яку залежність останнього від ОСОБА_5 .

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність, зокрема, об`єктивної сторони кримінального правопорушення у висунутому ОСОБА_5 обвинуваченні.

Крім того, наявність потерпілого є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину передбаченого ст. 190 КК України, оскільки саме на волю та свідомість потерпілого здійснюється протизаконний вплив у формі обману. При цьому, потерпілим є власник майна, або особа, у віданні чи користуванні якої таке майно перебуває на законних підставах.

Відтак, відсутність раніше вказаних трьох обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, - свідчить про відсутність складу цього злочину.

Також суд, враховуючи викладене, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Так, частина друга статті 369-2 КК України передбачає відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Згаданий у ст. 369-2 КК України вплив полягає в тому, що службова особа, спроможна це зробити завдяки своєму службовому становищу в широкому розумінні вказаного поняття, вживає заходів до вчинення іншими службовими особами дій, бажаних для того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, які сама службова особа вчинити не може. Службове становище суб`єкта визначають не лише його юридичні можливості, безпосередньо пов`язані з правами та обов`язками службової особи, а і фактичні можливості, які випливають з авторитету і значущості займаної посади та службових (а не особистих) зв`язків службової особи, обумовлені ними.

Об`єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 369-2 КК України також характеризується актив¬ною поведінкою - діями, які вчиняються вже тільки особою-посередником і полягають: а) в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою або б) в пропозиції здійснити такий вплив за надання такої вигоди.

Як пропозиція і надання, так й одержання неправомірної вигоди обумовлені здій¬сненням з боку особи-посередника впливу на прийняття рішення уповноваженою особою.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, характеризу¬ється прямим умислом і корисливими мотивами.

Встановлені в судовому засіданні обставини, дослідженими доказами не доведено обставини обвинувачення про те, що ОСОБА_5 у період часу з 28.05.2019 по 09.07.2019 обіцяв ОСОБА_6 за надання неправомірної вигоди у 3 000 доларів США здійснити та здійснив вплив на прийняття рішення щодо погодження начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса ОСОБА_7 , уповноваженими посадовими особами Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА робочого проекту «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятино, Хустського району, Закарпатської області» та одержав за такий вплив від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 400 доларів США.

Фактичні дані, досліджені судом, отримані стороною обвинувачення за результатами проведених слідчих, в ході яких не отримано даних, що мають значення для справи, з урахуванням наведених висновків суду про порушення правил підслідності, наявності ознак провокації суд визнає недопустимими.

На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що усі докази здобуті внаслідок провокації злочину, не можуть враховуватись при постановленні вироку, оскільки є недопустимими, а відтак в діях ОСОБА_5 відсутній склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 369-2 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, заснований ухвалою слідчого судді 12 липня 2019 року, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України,- скасувати (а.п. 122-124 т.2).

Речові докази на підставі ст. 100 КПК України:

- робочий проект «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятино, Хустського району, Закарпатської області» та 400 доларів США повернути власнику ОСОБА_6 ;

- імітаційні засоби - документи, схожі на (банкноти) купюри номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 28 шт.; - карта пам`яті марки Kingston об`ємом пам`яті 16 Gb (інв. № 564); - карта пам`яті марки Kingston об`ємом пам`яті 16 Gb (інв. № 594); - карта пам`яті (інв. №518); - карта пам`яті Toshiba (до протоколу огляду); - DVD - диск (інв. № 536); - жорсткий диск Maxtor (інв. № 4/19); - взірець спецхімречовини «Светлячок-М»; - сухі змиви з правої та лівої долонь ОСОБА_67 (спецпакет №3980560-ліва рука, спецпакет №3980559-права рука); - зразок фільтрувального паперу (спецпакет №3980553), - залити при матеріалах судового провадження;

- грошові кошти (вилучені з гаманця ОСОБА_5 ) в сумі 400 доларів США, 20 Євро та 4223 гривні; - мобільний телефон марки Ксіомі модель 2016102 із телефонними номерами: оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 та оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , та 2-ма ІМЕІ: НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , - передати власнику ОСОБА_5 (а.п. 153-156 т.2).

Заставу внесену за ОСОБА_5 12 липня 2019 року в сумі 115260 гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_68 на підставі ст. 203 КПК України (а.п. 116, 117-118 т.2).

На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 369-2 КК України, виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, заснований ухвалою слідчого судді 12 липня 2019 року, - скасувати (а.п. 122-124 т.2).

Речові докази:

- робочий проект «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла р. Тиса в районі с. Велятино, Хустського району, Закарпатської області» та 400 доларів США повернути власнику ОСОБА_6 ;

- імітаційні засоби - документи, схожі на (банкноти) купюри номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 28 шт.; - карта пам`яті марки Kingston об`ємом пам`яті 16 Gb (інв. № 564); - карта пам`яті марки Kingston об`ємом пам`яті 16 Gb (інв. № 594); - карта пам`яті (інв. №518); - карта пам`яті Toshiba (до протоколу огляду); - DVD - диск (інв. № 536); - жорсткий диск Maxtor (інв. № 4/19); - взірець спецхімречовини «Светлячок-М»; - сухі змиви з правої та лівої долонь ОСОБА_67 (спецпакет №3980560-ліва рука, спецпакет №3980559-права рука); - зразок фільтрувального паперу (спецпакет №3980553), - залити при матеріалах судового провадження;

- грошові кошти (вилучені з гаманця ОСОБА_5 ) в сумі 400 доларів США, 20 Євро та 4223 гривні; - мобільний телефон марки Ксіомі модель 2016102 із телефонними номерами: оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 та оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , та 2-ма ІМЕІ: НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , - передати власнику ОСОБА_5 (а.п. 153-156 т.2).

Заставу внесену за ОСОБА_5 12 липня 2019 року в сумі 115260 гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_68 (а.п. 116, 117-118 т.2).

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1