ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кп/381/283/23

381/370/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представників потерпілих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62022100310000477 від 09.08.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, з вищою освітою, військослужбовця, стрільця І стрілецького відділення ІІ стрілецького взводу ІІІ стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, проживаючого та зареєстрованого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.414 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09.08.2022, приблизно о 09 год. 00 хвл., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обізнаним з технічними властивостями автомата АКС-74 калібру 5,45 мм, діючи із кримінальною протиправною недбалістю, тобто не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг передбачити їх настання, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, у порушення ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України України, абз. 1 п. 195 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, підпунктів 6, 10 пункту 7 та пункту 52 «Настанови 5,45-мм автомати Калашнікова (АК-74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н) та 5,45-мм ручні кулемети Калашнікова (РПК-74, РПКС-74, РПК-74Н, РПКС-74Н)», затвердженої наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році, п. 14 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 № 359, п. 1 «Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин», затвердженого Наказом Генерального штабу Збройних Силах України від 17.04.2018 №160, під час відпрацювання способів поводження з автоматом з метою швидкого його приведення у бойову готовність, помилково приєднав споряджений набоями магазин до автомату АКС-74 калібру 5,45 мм, № НОМЕР_2 , який знаходився у режимі одиничного вогню та спрямував автомат стволом у напрямку строю військовослужбовців, зняв запобіжник, відвів затворну раму назад до кінця і відпустив її, надіславши таким чином патрон у патронник, після чого натиснув на спусковий гачок, що призвело до пострілу та влучання кулі в ОСОБА_13 , який був присутнім на бойовому злагодженні та перебував у строю, у результаті чого ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді крізного вогнепального кульового поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів та кровотечею, від якого настала смерть останнього.

Своїми діями, які характеризуються необережною формою вини, ОСОБА_5 вчинив порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.414 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та надав суду наступні показання.

09 серпня 2022 року близько 09 год. 00 хвл. ОСОБА_5 будучи на посаді інструктора проводив навчання у смт. Борова з військослужбовцями щодо переведення зброї у бойову готовність, один із хлопців попросив повторно продемонструвати вправу, тому він дістав з розгрузки магазин, зарядив зброю, перевів автомат у бойову готовність, навів його між шеренгою військовослужбовців для демонстрації заміни магазину автомата під час ведення бою і здійснив постріл, потім побачив, що один із солдатів впав, після чого ОСОБА_14 підбіг до нього, покликав лікаря і вони поїхали в заклад охорони здоров`я. Обвинувачений зауважив, що в той день він був на бойовому чергуванні до 6 ранку, в розгрузці мали бути пусті набої, але він помилково витягнув бойовий магазин.

У вчиненому щиро кається та шкодує про вчинене, просив суд його суворо не карати,обвинувачений повідомив, що потерпілій ОСОБА_8 допомагав грішми, кожного місяця переказував їй гроші на карту, крім жовтня 2022 року, тому що потрапив у лікарню, а з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неодноразово намагався зв`язатись, щоб попросити пробачення, але на зв`язок вони так і не вийшли.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини цього кримінального правопорушення і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз`яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.

Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 414 КК України як порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 кримінального покарання, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину відбулося під час проведення ним навчань з військовослужбовцями. Тобто, використання ним зброї в той час здійснювалося відповідно до поставленого перед ним завдання, не під час відпочинку або що. Суд враховує, що обвинувачений, демонструючи навчальну вправу мав забезпечити безпеку для оточуючих та діяти відповідно з суворим дотриманням вимог нормативно-правових актів. Втім, проявивши, злочинну недбалість, а саме не переконавшись, що споряджає автомат відпрацьованим, а не заповненим магазином та спрямувавши зброю у бік людей, допустив порушення правил поводження зі зброєю, що заподіло смерть потерпілого.

Під час судових дебатів сторона обвинувачення та потерпілі батьки наполягали на призначенні покарання з ізоляцією обвинуваченого від суспільства, а потерпіла - дружина поклалася на розсуд суд. Обвинувачений та його захисники просили призначити покарання із застосуванням іспитового строку, обґрунтовуючи це тим, що обвинувачений бажає продовжувати відшкодовувати завдану ним потерпілим шкоду, а також з урахуванням того, що він на даний час продовжує нести військову службу за призовом під час воєнного стану, а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей і дружину.

Суд звертає увагу, що за вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину встановлена кримінальна відповідальність від двох до десяти років. Суд вважає, що такий значний розрив між найнижчою та найвищою межею покарання обумовлюється певними факторами, які існували та зумовили вчинення вказаного злочину.

Так, в даному випадку суд враховує, що як обвинувачений, так і загиблий є військовослужбовцями Збройних сил України. Вони обоє не були кадровими військовими, а призов на військову службу в збройних силах як для обвинуваченого, так і для загиблого стався внаслідок збройної агресії росії на територію України та введенням в нашій державі воєнного стану. Суд враховує, що в таких умовах воєнного стану від військових вимагається постійне перебування у бойовій готовності, а також суворе дотримання умов та порядку несення служби. Тобто, ситуація в якій опинилися обвинувачений та потерпілий була абсолютно стресовою для обох сторін, адже вони як військовослужбовці були покликані на захист держави в період реальної широкомасштабної війни. У зв`язку з цим суд приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що злочинна недбалість з боку обвинуваченого могла бути допущена внаслідок постійного перебування його в умовах відсутності належного відпочинку та стресу.

Суд звертає увагу на характеризуючі обвинуваченого ОСОБА_5 документи та досудову доповідь, складену щодо нього органами пробації. Так, обвинувачений ОСОБА_5 , раніше не судимий, за місцем служби та проживання характеризується позитивно, проходить службу у ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 , під час несення служби будь-яких стягнень до нього не застосовано, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з досудовою доповіддю Подільського районного відділу Філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, рівень ризику небезпеки для суспільства є середнім, рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення - низький.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом враховано щире каяття, активне сприяння у розкритті вчиненого злочину, щомісячне, за власною ініціативою, відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 .

Суд відхиляє доводи представника потерпілих про те, що в поведінці обвинуваченого відсутні ознаки щирого каяття. Так, під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений підтримує зв`язок з дружиною померлого та надає їй матеріальну допомогу, про що свідчать надані суду копії банківських документів про переказ коштів та має намір продовжувати відшкодування завданої ним шкоди усім потерпілим. Така поведінка обвинуваченого, його свідоме визнання вини, неодноразове звернення у судовому засіданні з вибаченнями до усіх потерпілих на переконання суду свідчить про його щире розкаяння та усвідомлення несення ним тягаря наслідків вчиненого необережного злочину протягом всього його життя.

Суд звертає увагу, що обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 під час розгляду справи не встановлено.

Суд також враховує, що відшкодування ОСОБА_5 завданої потерпілій шкоди здійснювалося ним в значних розмірах, платежами по 8 та 10 тисяч гривень за серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень 2023 року за рахунок призначеного йому у зв`язку з несенням військової служби грошового забезпечення й за рахунок таких виплат він має намір продовжувати відшкодовувати завдану ним потерпілим шкоду.

У зв`язку з цим суд вважає, що в даному випадку, виходячи з обставин вчинення злочинну, особистості обвинуваченого, його поведінки під час досудового розслідування та під час судового розгляду, з урахуванням здійснених ним виплат потерпілій дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_13 , що свідчить також про його вчинки, спрямовані на досягнення мети покарання - виправлення засуджених, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції ч.2 ст.414 КК України із застосуванням положень статті 69-1 КК України.

Обираючи саме такий вид покарання, суд враховує, що на даний час обвинувачений продовжує нести військову службу, будь-які дані, які б свідчили про неналежне ним виконання обов`язків військової служби у справі відсутні, а його поведінка після вчинення ним злочину свідчить, що він вживає дії необхідні для досягнення мети покарання, якою серед інших є виправлення засуджених .

На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід не обирати.

Судові витрати відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за висновком експертизи: № СЕ-19/111-22/39514/БЛ від 19.12.2022 складають 6796 грн. 08 коп.

Згідно з наданим стороною захисту дублікатом квитанції обвинувачений сплатив вартість наведеної вище експертизи в сумі 6796 грн.08 коп. у зв`язку з цим, підстави для стягнення з нього витрат на проведення експертизи відповідно до ст.124 КПК України відсутні.

Понесення обвинуваченим витрат на оплату експертизи під час досудового розслідування також свідчить про його наміри всіма можливими діями відшкодувати шкоду та витрати, що були викликані його протиправним діянням.

Питання щодо речових доказів у справі слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Вирішуючи цивільні позови, заявлені до обвинуваченого потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , суд зазначає наступне.

Процесуальним законодавством, яке регулює вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні є статті 127-129 КПК України.

Так, відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до заявленого потерпілою ОСОБА_8 , яка є дружиною загиблого військовослужбовця, цивільного позову вона просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 у рахунок відшкодування майнової шкоди коштів на утримання дитини ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 14 422 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 11.08.2022 і до досягнення ним 18 років, а у разі навчання, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років; а також витрати, що будуть понесені на виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_13 в розмірі 124 212 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги потерпіла обґрунтовує положеннями ст.1200 ЦК України щодо виплат на утримання дитини, а витрати на встановлення пам`ятника - розрахунками, наданими у копіях накладних №38 та № 39 від 21.03.2023 на суми 79 200 грн. та 45012 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Згідно з наданою потерпілою ОСОБА_8 копією грошового атестата №94 у серпні 2022 року військовослужбовцю ОСОБА_13 виплачено 43 268 грн. таким чином, з урахуванням наведених вище вимог ч.1 та ч.2 ст.1200 ЦК України розмір виплат на відшкодування шкоди дитині складає третю частину виплаченого загиблому місячного грошового забезпечення в сумі 14 422 грн.

Таким чином, заявлений в цій частині цивільний позов потерпілої є обґрунтованим.

Водночас, щодо періоду, протягом якого такі платежі мають бути здійснені обвинуваченим, то суд зазначає наступне.

Син загиблого військовослужбовця ОСОБА_13 - ОСОБА_15 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, виходячи з того, що на даний час дитині лише один рік, то справедливим та обґрунтованим буде стягнення з обвинуваченого належних йому платежів до досягнення 18 річного віку. В майбутньому, коли дитина стане учнем або студентом, позивач вправі звернутися в порядку цивільного судочинства з позовом про стягнення з обвинуваченого додаткових витрат, до досягнення дитиною 23-річного віку.

Що стосується суми витрат на встановлення надгробного пам`ятника, то відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Під час розгляду цивільного позову потерпіла пояснила, що заявлена до відшкодування сума витрат на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 124 212 грн. є попереднім розрахунком таких витрат. На даний час витрати на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника нею не здійснювалися.

Відповідно до абз.2 п.24 постанови ПВСУ N 6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

Враховуючи те, що закон передбачає відшкодування саме понесених витрат, які були необхідні на виготовлення та спорудження пам`ятника, то оскільки такі витрати ще не були понесені потерпілою, а відомості щодо граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості у справі відсутні, то суд вважає такі вимоги передчасними, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , заявлений до ОСОБА_5 в розмірі по 500 000 грн. кожному, а всього 1 000 000 грн. 00 коп. моральної шкоди завданої смертю сина ОСОБА_13 ; матеріальної шкоди в розмірі 27 000 грн. 00 коп. витрат на поховання (ритуальні послуги та обряди) та по 40 000 грн. кожному, а всього 80 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У Постанові Пленуму ВС України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з Постановою ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Під час розгляду справи встановлено, що загиблий внаслідок злочину, вчиненого обвинуваченим військовослужбовець ОСОБА_13 є сином потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Смерть потерпілого має прямий причинно-наслідковий зв`язок з необережними протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_5 . У зв`язку з цим факт спричинення потерпілим-батькам моральної шкоди обвинуваченим є беззаперечним.

Оцінюючи розмір заявлених потерпілими позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000 грн. кожному, суд керується наступним.

Моральні страждання батьків від втрати своєї дитини, незалежно від її віку, не можуть бути короткочасними. Тривалість душевного болю, який зазнали батьки, не може бути виміряний чи обмежений часом та оцінений конкретною грошовою сумою. Так само як і не може бути відновлена батьківська втрата та їхніх попередній психо-емоційний стан. В той же час, розмір суми морального відшкодування, має бути таким, що певним чином задовольнить потреби потерпілих, з одного боку, а з іншого - буде розумним і обґрунтованим, покликаним на відносне відновлення морального стану, не на безпідставне збагачення.

Як видно з наведених у позові обґрунтувань заявлених до відшкодування сум моральної шкоди, окрім того, що потерпілі батьки втратили свого сина, втратили душевний спокій та рівновагу, зазнали невідновних змін у своєму житті, заявлені до відшкодування суми обґрунтовуються також погіршенням стану здоров`я батька загиблого - потерпілого ОСОБА_9 , що підтверджується копією виписки з медичної картки. Потерпіла-мати ОСОБА_10 обґрунтовує свої моральні страждання також тим, що свій біль і втрату вона відчуває й несе щоденно, в тому числі й на роботі, тоді, коли щоранку триває хвилина мовчання за загиблими воїнами.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про необхідність відшкодування потерпілим моральної шкоди є обґрунтованими. Водночас, позивачі не навели доводів, чому саме такі суми вони вважають достатніми для відносного покриття їхніх моральних страждань. З огляду на це, суд дійшов висновку, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 слід задовольнити частково, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, а також мети морального відшкодування - розумного задоволення потреб потерпілих.

Що стосується відшкодування потерпілій ОСОБА_10 витрат, понесених нею на поховання загиблого ОСОБА_13 , то зважаючи на їх належне підтвердження, враховуючи приписи ст.1201 ЦК України, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, та необхідність задоволення в цій частині у повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі по 40 000 грн. кожному за оплату послуг АО «Арт де Лекс Груп» в особі керуючого партнера адвоката ОСОБА_12 , суд звертає увагу на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Позивачами на підтвердження заявлених ними сум витрат на правову допомогу надано лише примірники угод про надання правової допомоги №21/22 та №22/22, датовані 10 вересня 2022 року, згідно з пунктами 3.1. яких вказано, що гонорар адвоката за послуги, зазначені у п.1.2 Угоди виплачується в розмірі 40 000 грн. в день підписання Угоди. Однак, інших доказів, які б підтверджували розрахунок суми такого гонорару, а також її фактичної сплати суду не надано. З огляду на це, зважаючи на відсутність доказів реального понесення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені в цій частині позовні вимоги потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про стягнення з обвинуваченого по 40 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 129, 349, 369-371, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.414 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 щомісячно, до досягнення дитиною - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 18-річного віку, шкоди, завданої смертю потерпілого - ОСОБА_13 в розмірі 14 422 (чотирнадцяти тисяч чотириста двадцяти двох) гривень.

У задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_5 витрат, які будуть понесені на виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_13 в розмірі 124 212,00 грн. відмовити.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень витрат, понесенених на поховання ОСОБА_13 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:

-29 патронів, бронежилет, автомат системи Калашникова моделі «АКС 74» № НОМЕР_2 калібру 5,45х39 мм, гільза з маркуванням «60 90» калібру 5,45х39 мм, куля калібру 5,45х39 мм, які передано на зберігання в камеру речових доказів ТУ ДБР у м. Києві - передати Міністерству оборону України.

Вирок з урахуванням вимог ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1