печерський районний суд міста києва

Справа № 760/13098/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 про визнання проекту реконструкції житлового будинку таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив:

- визнати дії головного архітектора проекту ОСОБА_2 незаконними;

- визнати проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- стягнути солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 270 320, 00 грн;

- стягнути солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що у порушення ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» відповідачами під час проектування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не було дотримано державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних, внаслідок чого будинок збудований (реконструйований) з порушенням державних стандартів, норм і правил, що становить небезпеку для позивача та його сім`ї, а також спричинило пошкодження будинку позивача.

Зокрема позивач вказує, що відстань між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 дорівнює 2,8 м, що є порушенням державних будівельних норм, відповідно до п. 3.13 ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог.

Відповідно до таблиці 1 зазначеного додатку протипожежна відстань між будинками III ступені вогнестійкості повинна становити не менше 8 метрів.

Згідно проектної документації, відстань між будинками має становити 8 метрів (копія проектної документації додається) у зв`язку з тим, що будинок має III категорію вогнестійкості, а фактично дорівнює 2,8 м.

Окрім цього, відповідачами було спроектовано балкон на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1 . Межі вказаного балкона проходять по межі суміжних земельних ділянок, тобто балкон по суті межує із сусідніми парканом/земельною ділянкою і не відступає від межі сусідньої земельної ділянки на 1 метр, як цього вимагають ДБН 360/92. Якби сусіди мали намір збудувати вищий паркан або відремонтувати існуючий, то не змогли б цього зробити без пошкодження балкона будинку АДРЕСА_1 .

Недотримання відповідачами під час проектування будинку АДРЕСА_1 вимог щодо мінімально допустимої відстані між сусідніми будинками спричинило порушення протипожежних, інсоляційних та санітарних норм. Також значно знижені експлуатаційні якості будинку позивача, а саме: враховуючи відстань між будинками 2,8 м, з одного боку - 1 м аерація, інсоляція, шумовий режим, протипожежна безпека не відповідає навіть мінімальним нормам і стандартам.

Внаслідок порушення відповідачами вимог вищевказаного п. 3.4 ДБН В. 1.2-12-2008 щодо неприпустимості зниження експлуатаційних якостей прилеглих об`єктів, інсоляція будинку позивача порушена з вересня по травень. На 1 поверсі будинку позивача, де проживає особа з інвалідністю, повністю відсутнє сонячне світло.

Також під час проектування відповідачами не дотримано вимог пожежної безпеки, можливість поїзда пожежних машин та машин обслуговування, нормативних вимог до природної освітленості.

Таким чином, стіна будинку АДРЕСА_2 , що межує з будинком позивача не є протипожежною, оскільки вікна відчиняються та по стіні проходить газова труба, яка не передбачає автоматичні пристрої, що попереджають поширення продуктів горіння по цих комунікаціях.

Окрім цього, внаслідок великого розміру та мінімальної близькості будинок АДРЕСА_2 ,А перекриває димовідведення в будинку позивача. Після підпалення котла позивача дим погано розходиться та задимлює все всередині, що є порушенням вищевказаного п. 3.4 ДБН В. 1.2-12-2008 щодо неприпустимості зниження експлуатаційних якостей прилеглих об`єктів, зокрема аерації.

Також під стіною будинку АДРЕСА_2 , що межує з територією позивача знаходиться автостоянка, що також є порушенням державних будівельних норм.

Доказом численних порушень під час проектування та як наслідок під час будівництва є Наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 25.02.2019 № 67 про скасування реєстрації (1) Декларації фізичної особи про початок виконання будівельних робіт від 16.02.2017 № КВ 082170472319 на об`єкт будівництва «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою АДРЕСА_2 » та (2Щекларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 29.01.2018 №КВ 141180290401 (копія додається).

Підсумовуючи все вищезазначене, під час проектування реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 були допущені наступні порушення:

- відстань між будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , в Печерському районі міста Києва дорівнює 2,8 м, що є порушенням п. 3.13 ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

- під час проектування не дотримано відстань в 1,0 м, що порушує норми п. 3.25* розділу З ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

- порушено п. 3.4 ДБН В.1.2-12-2008. БУДІВНИЦТВО В УМОВАХ УЩІЛЬНЕНОЇ ЗАБУДОВИ. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ щодо неприпустимість зниження експлуатаційних якостей прилеглих об`єктів (аерація, інсоляція, шумовий режим, вібраційні впливи, експлуатація систем життєзабезпечення та інженерного захисту тощо) нижче нормативних значень.

- загальних вимог ДБН В.1.1-7:2016 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ОБ`ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА.

- порушено п. 6.29, п. 6.30 ДСТУ Б В.2.6-77. щодо протипожежності вікон та недопущення перетину протипожежних стін каналами, шахтами, трубопроводами для транспортування горючих газів, рідин, матеріалів і пилоповітряних сумішей.

- димовідведення у будинку позивача.

На підставі вищезазначеного позивач вважає, що проект реконструкції житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, як того вимагає ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Позивач наголошує, що недотримання відповідачами державних стандартів, будівельних норм і правил спричинило пошкодження будинку позивача. У цілому позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 270 320, 00 грн, що складається із витрат на ремонт його будинку, що підтверджується лист від 18 жовтня 2018 року № 35.

Розроблення відповідачами проектної документації будинку АДРЕСА_1 , що розташований по сусідству з будинком позивача, в якому проживає позивач з родиною, порушують його право на безпечне життя, наражає його та його сім`ю на небезпеку, оскільки проектна документація була виготовлена з вищезазначеними порушеннями чинного будівельного законодавства.

Окрім того, такі дії відповідачів спричинили зниження експлуатаційних якостей будинку позивача (аерація, інсоляція, шумовий режим, вібраційні впливи, експлуатація систем життєзабезпечення та інженерного захисту, протипожежна безпека), що є неприпустимим згідно пункту 3.4 ДБН А.2.2-3.

Всі вказані обставини завдають позивачу моральної шкоди, що виражається у постійному нервовому стресі, при цьому переживання та стрес тривають вже майже три роки, й тому моральну шкоду він оцінює у 10 000, 00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, заперечуючи проти задоволення позову вказав, що позивач у позовній заяві не вказує точну адресу земельної ділянки, з парканом якої межує балкон другого поверху будинку по АДРЕСА_1 , проте відповідач припускає, що мається на увазі земельна ділянка по АДРЕСА_3 . Відповідач повідомляє суд про те, що межа між цими будинками проходить по підпірній стіні і власники цієї земельної ділянки не мають жодних намірів ремонтувати старий та будувати новий паркан, про що з ними було окремо погоджено колишнім власником будинку по АДРЕСА_1 . Відповідач вважає наведене твердження позивача недоречним і таким, що не стосується суті даної справи. відстань між вищезазначеними будинками становить не 2,8 м, а 6,0, згідно погодженого Генерального плану, тому твердження Позивача щодо того, що внаслідок недотримання відстані між будинками під час проектування будівництва були значно знижені експлуатаційні якості будинку Позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Згідно з п. 3 «Санітарно-гігієнічні вимоги» ДБН В.2.2.2.-15-2005, що діяли на момент виконання відповідачем архітектурно-будівельної частини проекту, тривалість інсоляції в одно-, дво-і трикімнатних квартирах повинна бути забезпечена не менше ніж в одній кімнаті; у чотири- і п`ятикімнатних - не менше ніж у двох кімнатах; у шести- і більше кімнатних - не менше ніж у трьох кімнатах. Вищезазначені вимоги стосуються багатоквартирних будинків, тому можна вважати будинок позивача - двоповерховим одноквартирним багатокімнатним будинком.

У зв`язку з тим, що відповідач, звичайно, не мав можливості надати позивачу на ознайомлення проект та план будинку за адресою АДРЕСА_2 , відповідачем було зроблено аналіз розташування будинку позивача самостійно. При цьому, відповідач використовував свої спеціальні технічні знання та професійний досвід.

Користуючись даними, отриманими з Генерального плану, відповідачем зроблено логічний висновок, що будинок позивача має майже чітку географічну орієнтацію: одна стіна (фасад) будинку - виходить на північ, друга - на схід, третя - на південь, четверта - на захід.

По відношенню до будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , будинок позивача розташовано під кутом 30°/60° південною стороною. Тим часом, західна та східна сторони будинку взагалі знаходяться поза зоною затемнення. Тобто, будинок за адресою АДРЕСА_1 , забезпечений необхідною інсоляцією в нормований період.

Тим не менш, відповідачем зроблено розрахунок тривалості інсоляції для вищезазначеного приміщення, розташованого у будинку за адресою АДРЕСА_2 з урахуванням усіх географічних умов та із дотриманням відповідних розрахункових нормативів, схема розрахунку тривалості інсоляції міститься в додатку № 2. Всі розрахунки зроблено за допомогою інсоляційної лінійки згідно ДСТУ - Н Б В.2.2 - 2010. Як добре видно зі схеми, тривалість інсоляції у вищезазначеному приміщенні - 3 години, при нормі - 2,5 години. З вищенаведеного можна зробити висновок, що санітарно-гігієнічні вимоги щодо інсоляції не порушено, а отже вищенаведене твердження позивача є необґрунтованим.

Реальна відстань між довгою стороною житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та кутом будинку за адресою АДРЕСА_1 становить не 2,8 м, а 6,0 м, згідно погодженого Генерального плану.

Більш того, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 розміщено по відношенню до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 під кутом, що добре видно на фрагменті схеми Генерального плану (додаток №1), який охоплює обидві земельні ділянки. Будинок за адресою АДРЕСА_1 забезпечений під`їздом пожежних машин та машин обслуговування.

На думку відповідача, всі розрахунки відстаней між житловими будинками мають здійснюватись за умови, якщо будинки розміщено по відношенню один до одного паралельно. Будинок позивача не розміщено паралельно до будинку відповідача, тобто ситуація, що склалася є неординарною і потребує індивідуального застосування будівельних та будь-яких інших норм.

Також у відзиві зазначено, що відповідач та приватне підприємство «Архітектурна майстерня» не розробляють проекти газопостачання та розрахунки димовідведення. Проте, якщо враховувати відстань між трубами будинків за АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яка становить близько 10-12 метрів, та те, що перепад висоти між гирлами димових труб складає приблизно 5 метрів, згідно норм, зони вітрового підпора в даному випадку бути не може. Швидше за все, для нормальної експлуатації котла будинка АДРЕСА_2 , необхідно провести обслуговування топковоі системи, перевірити тягу, прочистити газохід тощо.

А отже, будинок за АДРЕСА_1 жодним чином не впливає на якість димовідведення в будинку за АДРЕСА_2 .

В позовній заяві позивач стверджує, що йому було завдано матеріальної шкоди на суму 270 320, 00 грн, що складається із витрат його будинку, і підтверджує це листом від 18 жовтня 2018 pоку, наданим позивачеві ТОВ «БК» Славутич-2005», який не містить ані кошторису, ані жодного обґрунтованого підтвердження або доказу будь-якого пошкодження будинку за АДРЕСА_2 .

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що, з огляду на наведену офіційну інформацію, ТОВ «БК» Славутич» не має права для надання послуг з проведення будівельної експертизи та визначання можливої нанесеної матеріальної шкоди, а тобто заявлена в листі сума, на думку відповідача є необґрунтованою. Відповідач просить суд не приймати до уваги цей лист, протягом розгляду справи, і вважати цей додаток до позовної заяви таким, що не відповідає чинному законодавству.

Враховуючи викладене, відповідач вважає майнову вимогу позивача щодо стягнення з Відповідача майнової шкоди повністю безпідставною та недоведеною у розумінні чинного законодавства. Позовна заява не містить жодного належного, обґрунтованого, допустимого, достовірного доказу, зібраного із урахуванням конкретних обставин справи, щодо нанесення позивачу моральної шкоди відповідачем. Позовна заява не містить жодних доказів вини відповідачів у заподіянні моральної шкоди позивачеві. Тому відповідач вважає майнову вимогу позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди повністю безпідставною та недоведеною.

Відповідач зазначає, що приватне підприємство «Архітектурна майстерня» у 2015-2017 роках розробила виключно архітектурно-будівельні рішення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що приватне підприємство «Архітектурна майстерня» не є генеральним проектувальником; не є розробником інженерних розділів проекту; не здійснювало авторський нагляд за домовленістю із замовником.

Проект було погоджено у встановленому законодавством України порядку в наступних державних установах: Управління регулювання забудови Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, Управління інженерно-транспортної інфраструктури міста Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», КК «Київавтодор», КП «Київенерго».

Враховуючи все вищенаведене, відповідач звертає увагу на той факт, що проект реконструкції житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних стандартів і будівельних норм, з урахуванням існуючої містобудівної ситуації, що підтверджується не тільки належним чином погодженою в державних установах проектною документацією, а й відзнакою, отриманою від професійної спільноти.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

15 вересня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва направив до Печерського районного суду міста Києва вказану справу за підсудністю, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, та передано матеріали судді.

16 вересня 2020 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у порядку загального позовного провадження.

13 грудня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті.

14 грудня 2020 року представник позивача на електронну поштову скриньку суду направив клопотання про витребування доказів у відповідачів.

16 грудня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування у відповідачів у Приватного підприємства «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 письмові докази.

18 березня 2021 року відповідач ОСОБА_2 , котрий є одночасно й представником - директором ПП «Архітектурна майстерня», подав до суду відзив на позов.

12 квітня 2021 року представник позивача подав суду відповідь на відзив відповідачів разом.

14 травня 2021 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів у відповідача.

08 червня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання сторони позивача і постановлено витребувати у відповідача наказ про призначення ОСОБА_2 головним архітектором проекту будівництва «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 № 4/1-17 від 04 січня 2017 року.

11 червня 2021 року від сторони відповідачів до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

17 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення щодо виконання ухвали суду від 08 червня 2021 року й повторно - клопотання, датоване 20 серпня 2021 року, про витребування у позивача докази, що містять інформацію, яка доводить настання обставин нанесення йому моральної та матеріальної шкоди, про які заявлено у позовній заяві. Так, у пояснення наведено, що, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 більшість видів первинних бухгалтерських документів слід зберігати не менше трьох років та п`яти років - у разі якщо такі документи містять інформацію про фінансові операції. Первинні документи по проекту реконструкції будинку АДРЕСА_1 , які були виконані у 2015 році, пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських та інших звітів, й зберігалися протягом п`яти років, а саме з 2016 по 2020 роки. У поточному [20 серпня 2021 року] термін їх зберігання закінчився, тому зберігати надалі підприємство не стало.

01 вересня 2022 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смичкової Л. Б. та у Державного підприємства «Національні інформаційні системи» письмових доказів з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі.

25 жовтня 2022 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смичкової Л. Б. та у Державного підприємства «Національні інформаційні системи» письмових доказів.

04 квітня 2023 року представник позивача на електронну поштову скриньку суду подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позов підтримує і просить задовольнити вимоги у повному обсязі.

Сторони, їхні представники у судове засідання не з`явилися, окрім вищевикладених заяв по суті та з процесуальних питань до суду не було подано.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Позивач вказує, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , поряд з яким розташований реконструйований відповідачами будинок АДРЕСА_1 за цією ж адресою.

Наказом № 77 від 25 грудня 2020 року Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 » від 16 лютого 2017 року № КВ082170472319, замовник - ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу № 77 від 25 грудня 2020 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція індивідуального житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 » від 29 січня 2018 року № КВ141180290401, замовник - ОСОБА_3 .

Директор ТОВ «БК «Славутич-2005» Драганов Є. Ф. 18 жовтня 2018 року надав відповідь на запит, що оціночна вартість усунення пошкоджень будинку АДРЕСА_2 станом на день надання цієї відповіді [18 жовтня 2018 року] складає 270 320, 00 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Згідно із статтями 55, 124 Конституції України та статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та статтями 4, 5, 19 ЦПК України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право або право особи в інтересах якої вона звертається до суду порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

За приписами ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Як передбачено положеннями ст. 32 Закону України «Про архітектурну діяльність», порушення законодавства про архітектурну діяльність тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV, проект - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об`єктів архітектури, зобов`язані: 1) додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування; 2) не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови.

Позивач вказує, що під час проектування реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , - сусіднього з будинком АДРЕСА_2 , що належить позивачеві, були допущені наступні порушення:

- відстань між будинками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , в Печерському районі міста Києва дорівнює 2,8 м, що є порушенням п. 3.13 ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

- під час проектування не дотримано відстань в 1,0 м, що порушує норми п. 3.25* розділу З ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

- порушено п. 3.4 ДБН В.1.2-12-2008. БУДІВНИЦТВО В УМОВАХ УЩІЛЬНЕНОЇ ЗАБУДОВИ. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ щодо неприпустимість зниження експлуатаційних якостей прилеглих об`єктів (аерація, інсоляція, шумовий режим, вібраційні впливи, експлуатація систем життєзабезпечення та інженерного захисту тощо) нижче нормативних значень.

- загальних вимог ДБН В.1.1-7:2016 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ОБ`ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА.

- порушено п. 6.29, п. 6.30 ДСТУ Б В.2.6-77. щодо протипожежності вікон та недопущення перетину протипожежних стін каналами, шахтами, трубопроводами для транспортування горючих газів, рідин, матеріалів і пилоповітряних сумішей.

- димовідведення у будинку позивача.

Суд зауважує, що за необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності будівельним нормам потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової будівельно-технічної експертизи, однак позивач не скористався у встановлені законом процесуальні строки, правом на проведення будівельно-технічної експертизи на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував позовні вимоги, тобто належними засобами доказування позивачем не доведено.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення права позивача, на яке він посилався, внаслідок проектування реконструкції житлового будинку АДРЕСА_4 , належного позивачеві.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Таким чином, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Отже доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Так, позивачем було пред`явлено вимоги про визнання дій головного архітектора проекту ОСОБА_2 незаконними; визнання проекту реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, стягнення солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 270 320, 00 грн; стягнення солідарно з ПП «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн, у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовуються такі вимоги, проте належних доказів не надав.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не є обґрунтованим, тому не може бути задоволений судом.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 9, 26, 32 Закону України «Про архітектурну діяльність»,

ст. 1 «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Архітектурна майстерня» та головного архітектора проекту ОСОБА_2 про визнання проекту реконструкції житлового будинку таким, що не відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя С. В. Вовк