ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 820/1782/17

адміністративні провадження № К/9901/64677/18, №К/9901/68624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Херсонської митниці ДФС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (суддя Бездрабко О.І.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року (головуючий суддя Бойко А.В., судді: Єщенко О.В., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської митниці ДФС, треті особи: Державна митна служба України, Сагачко Дмитро Миколайович - державний інспектор ВМО №2 митного посту "Херсон-Центральний" Херсонської митниці ДФС, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Херсонської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) за участю третіх осіб - Державної митної служби України, Сагачка Дмитра Миколайовича - державного інспектора ВМО №2 митного посту "Херсон-Центральний" Митниці, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14 вересня 2017 року) просила: визнати протиправними та незаконними дії Сагачка Д.М. , як уповноваженої службової особи при здійсненні своїх повноважень, щодо винесення рішення, прийнятого у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року; визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи - державного інспектора ВМО №2 митного посту «Херсон-Центральний» Митниці - Сагачка Д.М., прийняте у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року; стягнути з Митниці на користь позивача 12 061,71 грн. - відшкодування матеріальної шкоди та 150 000,00 грн. - моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що посадовою особою відповідача Сагачком Д.М. незаконно відмовлено їй у ввезені до Криму двох собак із вказівкою на те, що вони є товаром та підпадають під заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» (далі - Постанова №1035), проте такі його висновки є протиправними, оскільки собаки є її власним майном, а не товаром, і їх перевезення через митний кордон до Криму не пов`язане з комерційною діяльністю, а сама вона не є суб`єктом господарської діяльності; до того ж, внаслідок таких протиправних дій державного інспектора їй завдано матеріальну шкоду у розмірі 12 061,71 грн. та моральну шкоду, яку позивач оцінила в 150 000,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 квітня 2017 року №UА508040/2017/00415; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшов переконання, що відповідачем не доведено, що задекларовані 2 собаки породи «японський хін», які належать ОСОБА_1 , є товаром та переміщувались з метою продажу, а тому їх ввезення на тимчасово окуповану територію не може бути обмежено Постановою №1035, у зв`язку із чим винесена Митницею картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 квітня 2017 року №UА508040/2017/00415 є протиправною і підлягає скасуванню.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій державного інспектора митного посту «Херсон-Центральний» щодо винесення рішення, прийнятого у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року, суд виходив з того, що, в даному випадку, державний інспектор як посадова особа Митниці прийняв рішення, яке за результатами розгляду справи визнано протиправним і скасовано, що є належним способом захисту порушених прав позивача.

Також, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 в підтвердження позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди не надано ані відповідних доказів, ані обґрунтованих розрахунків, внаслідок чого вони не підлягають задоволенню.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог такими, що прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи й мотиви, що вже наводились нею у позовній заяві, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Так, в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог до Сагачка Д.М. як уповноваженої службової особи оскільки, на думку позивача, саме його дії мали наслідком винесення оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації; крім того, в порушення норм процесуального права судами не було задоволено її позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, оскільки остання була спричинена саме незаконними діями посадової особи Митниці.

Митниця у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечила проти її доводів та вимог, вказавши, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову є обґрунтованими та законними.

Також, не погодившись із зазначеними рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення положень законодавства, що регулює спірні відносини, просив його у вказаній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що собаки породи «японський хін», яких позивач намагалась вивезти з території материкової України, не відносяться до особистих речей громадян у розумінні статті 370 Митного кодексу України (далі - МК України) та підпадають під заборону поставки товарів, встановлену Постановою №1035, а тому оскаржуване рішення про відмову у пропуску через державний кордон прийнято митним органом правомірно та обґрунтовано.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 11 квітня 2017 року близько 02 год. переміщувалась через контрольний пункт в`їзду - виїзду «Чонгар» по смузі руху пішоходів в напрямку «Виїзд» з материкової території України.

11 квітня 2017 року о 02:20 позивач подала до митного органу митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, у пункті 4 якої «Відомості про товари, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та/або оподаткуванню митними платежами, товари, переміщення яких через державний кордон України заборонено або здійснюється за дозвільними документами, що видаються органами виконавчої влади, та інші товари, що декларуються письмово за бажанням громадянина або на вимогу митного органу» зазначила - 2 собаки (японський хін).

За результатами перевірки митної декларації державним інспектором ВМО №2 митного посту «Херсон-Центральний» Митниці Сагачком Д.М. 11 квітня 2017 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2017/00415, якою відмовлено у пропуску через митний кордон України у зв`язку з недотриманням позивачем вимог Постанови №1035, що виразилось у переміщенні товарів, які не входять до переліку особистих речей громадян та переліку соціально значущих продуктів харчування, зокрема: двох собак породи «японський хін».

Не погодившись з такими діями та рішенням посадової особи Митниці, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 369 МК України особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю, визначених частиною 1 статті 319 цього Кодексу.

Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року №1636-VII (що діяв на час спірних відносин; далі - Закон №1636) визначено особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створено вільну економічну зону «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим») та врегульовано інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Порядок перетину фізичними особами адміністративного кордону вільної економічної зони «Крим» встановлено статтею 7 Закону №1636, відповідно до пунктів 7.1 - 7.3 якої на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", поширюється дія розділу XII МК України з урахуванням положень статті 9 цього Закону щодо переміщення валютних цінностей. На фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", поширюється дія Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Громадяни України під час перетину адміністративного кордону ВЕЗ "Крим", керуючись нормами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", мають право: а) перетнути адміністративний кордон між ВЕЗ "Крим" та іншою територією України за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"; б) перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" із-за меж (за межі) державного кордону України за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Разом з тим, згідно підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону №1636 Кабінету Міністрів України надано право під час тимчасової окупації тимчасово обмежувати поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

16 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України, відповідно до підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону №1636 прийнято Постанову №1035, пунктом 1 якої заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком:

- особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 МК України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі;

- соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком.

Відповідно до статті 370 МК України особистими речами вважаються:

1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки;

2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні;

3) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні;

4) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя;

5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя;

6) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок;

7) бінокль;

8) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук;

9) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків;

10) один переносний радіоприймач;

11) стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери;

12) один переносний телевізор;

13) переносні персональні комп`ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук;

14) одна переносна друкарська машина;

15) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук;

16) індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні;

17) звичайні та/або прогулянкові дитячі коляски у кількості, що відповідає кількості дітей, які перетинають кордон разом із громадянином, а у разі відсутності дітей - у кількості не більше однієї штуки;

18) одна інвалідна коляска на кожного інваліда, який перетинає митний кордон України, а у разі відсутності такої особи - у кількості не більше однієї штуки;

19) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

20) годинники у кількості не більше двох штук;

21) 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів;

22) спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою;

23) спеціальне дитяче харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) в Україні, що переміщується (пересилається) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

В той же час, пунктом 13.1 статті 13 Закону №1636 визначено, що об`єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об`єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

Відтак, суди зробили висновок, що спеціальними правовими нормами, які регулюють особливості економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та особливості захисту прав та охоронюваних законом інтересів внутрішньо переміщених осіб, передбачено гарантію захисту права власності осіб на об`єкти, розташовані на тимчасово окупованій території України, а також сприяння у переміщенні рухомого майна, належного внутрішньо переміщеним особам.

При цьому, суди зауважили, що підпунктом 4 пункту 12.4 статті 12 Закону №1636 Кабінету Міністрів України надано право під час тимчасової окупації тимчасово обмежувати саме поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Крім того, суди, проаналізувавши положення статті 712 Цивільного кодексу України та статей 55, 265 Господарського кодексу України, визначили, що поставкою є домовленість суб`єктів господарювання щодо реалізації товару для його використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Таким чином, суди дійшли переконання, що оскільки відповідачем не надано доказів того, що задекларовані 2 собаки породи «японський хін», які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності (що підтверджується родоводами міжнародного зразка, записами у ветеринарних паспортах собак, медичною довідкою міжнародного зразка для перетину кордону форми "Ф1", каталогом виставки), є товаром і переміщувались до ВЕЗ «Крим» в комерційних цілях (з метою продажу), то їх вивезення не могло бути обмежено Постановою №1035, а тому визнали протиправною і скасували картку відмови №UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вказавши, що остання порушує право ОСОБА_1 як фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, на переміщення особистих речей.

Водночас, суди врахували, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №826/9602/16 визнано незаконним та нечинним пункт 1 Постанови №1035 й це рішення набрало законної сили 14 червня 2017 року.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та незаконними дій посадової особи митного органу Сагачка Д.М. , то ОСОБА_1 в позовній заяві (та уточненнях до неї) визначила його саме як третю особу, а не як відповідача, й при цьому права та інтереси позивача порушує саме рішення суб`єкта владних повноважень (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року), яке, як вже зазначалось в цій постанові, визнано протиправним і скасовано.

Що ж до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн., то суди виходили з того, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають обставини наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Проте, позивачем не наведено, в чому проявились моральна шкода та які негативні наслідки мали місце, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена сума відшкодування у розмірі 150 000,00 грн.

З приводу позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 12 061,71 грн., понесеної ОСОБА_1 внаслідок прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року, суди вказали наступне.

Так, спричинення збитків у сумі 12 061,71 грн. позивач обґрунтовує тим, що внаслідок різкого погіршення здоров`я собак, вона була змушена звернутися до ветеринарної клініки та сплатила за послуги лікаря 455,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 понесла транспортні витрати у розмірі 4 606,71 грн., виходячи з вартості квитка з м.Харкова до м.Бєлгорода - 111,00 грн., вартості квитка з м.Бєлгорода до м.Сімферополя - 3000 руб., вартості квитка з м.Сімферополя до м.Севастополя - 127,50 руб. (загалом - 1 424,54 грн.).

У зв`язку з тим, що позивач регулярно їздить з м.Севастополя, де постійно проживає, до м.Харкова, де проживають її рідні, та станом на 11 травня 2017 року у закордонному паспорті наявні штампи перетину кордону через пункт пропуску Нехотеевка (РФ) від 13 квітня 2017 року, від 19 квітня 2017 року, від 25 квітня 2017 року, то вартість транспортних витрат, на думку позивача, слід помножити на кількість разів: 1424,57 грн. + 111 грн. = 1535,57 грн. х 3 = 4 606,71 грн.

Також, ОСОБА_1 зазначала, що уклала договір про надання правової допомоги й оплатила послуги адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Проте, як визначили суди, ОСОБА_1 не надала доказів про заподіяння їй збитків у розмірі 12 061,71 грн.

Так, суди вказали, що надані в підтвердження транспортних витрат в сумі 4 606,71 грн. проїзний квиток за маршрутом м.Харків - м.Бєлгород вартістю 111,00 грн., маршрутна квитанція електронного квитка на суму 3 000 руб., квиток на автобус за маршрутом м.Севастополь - м.Сімферополь вартістю 127,50 руб. не є належними доказами в розумінні статті 70 КАС України, оскільки датовані 11 травня 2017 року та 18 квітня 2017 року, в той час як спірне рішення прийнято Митницею 11 квітня 2017 року.

Наявність же у закордонному паспорті штампів перетину кордону через пункт пропуску Нехотеевка (РФ) від 13 квітня 2017 року, від 19 квітня 2017 року, від 25 квітня 2017 року, на переконання судів, не підтверджує матеріальні збитки, оскільки належними для цього доказами можуть бути лише розрахункові документи, в яких зазначено конкретну суму сплачених грошових коштів.

Крім того, дати перетину пунктів пропуску відрізняються від дати винесення оскаржуваного рішення, а позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок необхідності подорожей 13 квітня 2017 року, 19 квітня 2017 року, 25 квітня 2017 року з винесеною карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508040/2017/00415 від 11 квітня 2017 року.

Не прийняли суди як належний доказ понесених матеріальних збитків у сумі 455,00 грн. й виписку з Журналу реєстрації хворих тварин ветеринарної клініки ФОП ОСОБА_3 та товарний чек №8/10 від 11 квітня 2017 року, оскільки останні жодним чином не підтверджують, що хвороба тварин спричинена неправомірними діями посадової особи відповідача.

Що ж до вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Митниці витрат на оплату послуг адвоката у сумі 7 000,00 грн., на підтвердження чого надано додаткову угоду від 11 квітня 2017 року №1 до договору про надання правової допомоги від 10 квітня 2017 року, суди зауважили, що позивачем не надано жодного розрахункового документа, який би підтверджував сплату адвокату таких грошових коштів, тобто фактичного й реального понесення цих витрат.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційних скарг не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Херсонської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова