Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 750/1575/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/333/23 Категорія - ч.2 ст. 125 КК України. Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження:
потерпілої ОСОБА_6
її представника ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010001294 від 16 лютого 2017 року, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та закрите кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017270010001294 від 16 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, через не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Задовольняючи клопотання, суд вказав на те, що кримінальне правопорушення було вчинене 16 лютого 2017 року, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, станом на день звернення прокурора з поданням закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України, особа правопорушника в ході досудового розслідування встановлена не була, а тому суд на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 ухвалу суду вважає незаконною, через неповноту судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.
Вказує на те, що судом не були досліджені всі докази зібрані у кримінальному провадженні, не досліджені показання її сина ОСОБА_9 , тому є безпідставним твердження сторони обвинувачення та суду про те, що від дачі показань він відмовився. Взагалі не були предметом дослідження надані нею диски із записом розмови між її сином та ОСОБА_10 , не проаналізовано та неповно викладені її пояснення від 16 лютого 2017 року, де вона вказувала, що після нанесених ОСОБА_10 ударів вона впала та вдарилась головою об асфальт, втратила свідомість.
Наполягає на тому, що на час звернення з клопотанням, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України була встановлена, це ОСОБА_10 та саме йому слідчий у кримінальному провадженні мав повідомити про підозру.
Крім того, вона, як потерпіла, мала право мати представника в судовому засіданні, однак, суд розглянув справу за відсутності її адвоката ОСОБА_11 , який не мав можливості прибути в судове засідання в призначений день, а зважаючи на те, що вона є юридично не обізнаною особою, суд не роз`яснив їй, що вона мала право заявити клопотання про відкладення судового розгляду, чим порушив її право на захист.
Звертає увагу на те, що перебіг строків давності переривається, оскільки 27 березня 2017 року ОСОБА_10 по відношенню до неї було вчинене нове кримінальне правопорушення (він спільно з ОСОБА_12 зірвали з її шиї золотий ланцюжок), тому суд не мав законних та обґрунтованих підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши доповідача, потерпілу та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, вказували на те, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення відома і слідчий має лише оголосити про підозру, а строки давності не закінчились, оскільки були перервані вчиненням нового кримінального правопорушення, прокурора, яка не погодилася з аргументами потерпілої, вважала рішення суду законним та обґрунтованим, жодній особі підозру не пред`явлено, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності збігли, дослідивши доводи апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши матеріали судової справи та закритого кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим.
Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Тому, враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, суддя при розгляді клопотання про закриття кримінального провадження має з`ясовувати питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
З матеріалів клопотання убачається, що Чернігівський відділ поліції ГУНП в Чернігівській області здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_6 від 16 лютого 2017 року з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень громадянином ОСОБА_10 .
З пояснень ОСОБА_6 від 16 лютого 2017 року, на які вона звертає увагу у своїй апеляційній скарзі, вбачається, що з ОСОБА_10 вона підтримувала тісні стосунки, після чого стала отримувати погрози від його дружини, тому написала лист на роботу жінці, за що ОСОБА_10 образився та 16 лютого 2017 року, коли вона йшла по вулиці Попова, під`їхав на автомобілі, вийшов та почав висловлювати претензії з приводу написаного нею листа на роботу його дружині, потім двічі вдарив її кулаком в обличчя, сів в автомобіль та поїхав в невідомому напрямку (а.с. 9 закритого кримінального провадження)
Жодних відомостей про те, що ОСОБА_6 втрачала свідомість від ударів або ж падала на асфальт, як про це стверджує потерпіла, в поясненнях немає. Такі відомості відсутні і в заяві потерпілої до правоохоронних органів, тому про це вірно не було зазначено і в оскаржуваній ухвалі.
ОСОБА_10 , користуючись своїм правом, в силу ст. 63 Конституції України, від дачі будь-яких пояснень відмовився.
Син потерпілої, ОСОБА_9 , показанням якого потерпіла просила надати належну оцінку під час апеляційного розгляду, від надання свідчень в порядку ст. 63 Конституції України відмовився, що позбавляє надати оцінку його показанням, як на цьому наполягає потерпіла.
ОСОБА_13 , на яку потерпіла вказувала, як на очевидця подій 16 лютого 2017 року, в ході телефонної розмови зі старшим оперуповноваженим ВКП ЧВП ГУНП в Чернігівській області 29 липня 2019 року відмовилась надавати будь-які пояснення щодо подій лютого 2017 року, пояснивши це тим, що свідком вказаних поліцейським подій вона не була і жодною інформацією з цього приводу не володіє.
На виклики слідчого свідок не з`являлась, у здійсненні приводу свідка слідчим суддею було відмовлено.
Допитані мешканки будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали на те, що про конфлікт, який відбувся біля будинку, де вони мешкають, їм нічого не відомо, вони нічого не бачили.
Під час слідчого експерименту, проведеного 20 вересня 2018 року за участі ОСОБА_6 , остання демонструвала на статисту, яким чином ОСОБА_10 наносив їй удари в область обличчя. При цьому, потерпіла демонструвала нанесення ударів долонею руки, в той час, як у своїй заяві та поясненнях вказувала, що удари їй були нанесені кулаком.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Фактично, органом досудового розслідування не було здобуто обґрунтованих доказів для пред`явлення підозри певній особі. Та обставина, що потерпіла вказує на ОСОБА_10 , як особу, яка спричинила їй тілесні ушкодження, з урахуванням неприязних відносин, які між ними існують, за відсутності інших об`єктивних даних вважати, що саме ця особа спричинила потерпілій тілесні ушкодження, не є тією обставиною, яка свідчитиме про обґрунтованість пред`явленої підозри.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні тривало з 16 лютого 2017 року, однак особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлено не було.
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України №187-ІХ від 04.10.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства».
Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України є кримінальним проступком, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного кримінального правопорушення, згідно зі статтею 49 КК України становлять три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. (висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19).
Отже, загальний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку становить 5 років, незалежно від того, коли особі було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
У даному провадженні кримінальний проступок був вчинений 16 лютого 2017 року, тобто 16 лютого 2022 року минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України).
Доводи апелянта про те, що досудове розслідування та судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні проводилися на неналежному рівні є безпідставними.
Аналіз змісту п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України свідчить про те, що закриття кримінального провадження з даної підстави не передбачає обов`язку слідчого повно та всебічно встановити обставини справи та винувату особу поза межами строку досудового розслідування, який не був продовжений.
Крім того, зі змісту клопотання та матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурором надавались вказівки слідчому з метою повного та всебічного проведення досудового слідства. Під час досудового слідства органом досудового розслідування проведено весь можливий обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Однак даних, які б вказували на конкретну особу, яка вчинила кримінальне правопорушення здобуто не було.
На час звернення прокурора до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України з часу вчинення можливого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України минуло більше п`яти років.
Твердження потерпілої, що суд розглянув клопотання прокурора за відсутності її представника, чим порушив її процесуальні права, не заслуговують на увагу, як безпідставні.
Так, матеріали судового провадження містять відомості про те, що представник потерпілої ОСОБА_11 був повідомлений про час та місце судового розгляду завчасно. При цьому, ні ним, ні потерпілою до суду не подавалось заяви про відкладення судового розгляду на інший день.
З журналу судового засідання вбачається, що сама ОСОБА_6 прибула в судове засідання через тридцять хвилин після його початку, при цьому, клопотання про відкладення судового розгляду через неявку свого представника не подавала, висловила свою думку з приводу поданого прокурором клопотання про закриття кримінального провадження.
Отже, суд вжив всіх заходів для повідомлення учасників судового розгляду про час та дату судового засідання, неявка яких, за відсутності заяви про відкладення судового розгляду з поважних причин, не перешкоджала його проведенню. Потерпіла приймала участь у судовому засідання, не зважаючи на тривале запізнення, висловила свою думку та міркування з приводу заявленого клопотання, чим були повністю дотримані її процесуальні права.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2023 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010001294 від 16 лютого 2017 року на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може буде оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18
