РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:759/16059/22

Провадження №: 2/755/1367/23

"12" квітня 2023 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

при секретарі судових засідань - Назаровій І.В.,

учасники справи:

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» завдані збитки у розмірі 9 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 31.08.2021 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з транспортним засобом «Land rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Land rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано за полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №bm73226a1к5. У відповідності до умов Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2021 року у справі №757/49980/21-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам завдано механічних пошкоджень. Позивач АТ «СК «АРКС» здійснив виплату у розмірі 39 069,23 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом №АР/009376301 в АТ «СГ «ТАС», то остання, керуючись ст.ст.22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувала ПРАТ СК «АРКС» страхове відшкодування в розмірі 30 069,23 грн. Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 9 000,00 грн. Таким чином, в розумінні ст.ст.993, 1187, 1194 ЦК України, у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків у порядку регресу в розмірі 9 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

15.11.2022 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу передано за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

17.01.2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Коваленко І.В.

18.01.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі.

Відповідно ч. 1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

21.03.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли письмові заперечення на позов. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що з позовом позивачем суду надано лише частку документів оформлених між сторонами під час досудового врегулювання спору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить провести розгляд справи без його участі. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з обставин викладених у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову через недоведеність.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі третьої особи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «Євровікнобуд» в особі директора Чегусова А.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» №bm73226a1к5 від 10.07.2021 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобіля «Land rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 . У відповідності до умов Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. (а.с.13-20)

31.08.2021 року о 08 годині 30 хвилини у м. Києві на бул. Лесі Українки, 7, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не дотрималась безпечної дистанції, у результаті чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Land rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ). У результаті дорожньо-транспортної події автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2021 року у справі №757/49980/21-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с.6)

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до наданого позивачем рахунку №1076844 від 03.09.2021 року, складеного Філією «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів», вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого транспортного засобу становить 39 069 грн. 23 коп.

Як убачається з матеріалів справи водій автомобіля «Land rover», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , звертаючись до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, зазначає, що просить виплатити їй страхове відшкодування на банківський рахунок Філії «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів». (а.с.7-10)

Згідно умов договору страхування ПАТ «Страхова компанія «АРКС» сплатило суму страхового відшкодування згідно акту №ARX2895694 у розмірі 39 069 грн. 23 коп., яке перерахувало на банківський рахунок Філії «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів», що підтверджується квитанцією від 08.09.2021 року (а.с.17)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була забезпечена в АТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/009376301, що не оспорюється сторонами.

Звертаючись до відповідача ОСОБА_1 з досудовою претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, позивач ПАТ «Страхова компанія «АРКС» просило відповідача відшкодувати залишок невідшкодованої шкоди в розмірі 9 000 грн. 00 коп., яке є різницею між фактичним розміром шкоди (39 069 грн. 23 коп.) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (30 069 грн. 23 коп.), яке Приватне акціонерне товариство АТ «СГ «ТАС» в порядку досудового врегулювання сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС». (а.с.28)

Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити, в якому саме розмірі у договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/009376301 був передбачений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, а також розмір франшизи, оскільки на підтвердження таких обставин стороною позивача вказаний договір наданий не був.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 у пункті 27 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Судом враховано правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:

- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи;

- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV;

- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зробити висновок про те, що у цій справі відповідач (винуватець ДТП) несе відповідальність за завдану шкоду внаслідок ДТП у розмірі різниці між завданою шкодою та лімітом відповідальності страховика.

З матеріалів справи відомо, що згідно розрахунку, складеного ПрАТ «СК «АХА Страхування»» від 13.10.2018 року, сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Mercedes-Bens, державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 100 000,00 грн., яку ПрАТ «СК «АХА Страхування»» 15 лютого 2019 року виплатило ОСОБА_2 , як власнику автомобіля марки Mercedes-Bens, державний номерний знак НОМЕР_3 , про що свідчить відповідне платіжне доручення № 536 773 і вказана сума в межах страхової виплати, тому з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що підстав для задоволення позову відсутні і відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

АТ «Страхова компанія «АРКС», обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що АТ «СГ«ТАС» компенсовано йому шкоду, завдану ОСОБА_1 в розмірі 30 069 грн. 23 коп. Однак, доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, так само як і не надано договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/009376301, на підставі якого можна встановити, в якому саме розмірі був передбачений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, а також розмір франшизи.

При цьому суд враховує, що за правилами частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і ненадання позивачем у справі, що розглядається, доказів в підтвердження обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позбавляє суд можливості перевірити розмір суми, невідшкодованої страховою компанією винної особи з метою її стягнення з такої особи в порядку суброгації.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.979, 993, 1183, 1191 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4, 15, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 17 квітня 2023 року.

Суддя І.В.Коваленко