Справа № 201/841/23

Провадження № 2-а/201/28/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 23 січня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивачі просять суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Валентини Кабачек стосовно ОСОБА_1 ;

-Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004563 від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Валентини Кабачек стосовно ОСОБА_1 ;

-Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004564 від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України Дніпропетровської області Валентини Кабачек стосовно ОСОБА_2 .

В обґрунтування доводів позову позивачі зазначили, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином російської федерації, 13 жовтня 2018 року уклав шлюб із громадянкою України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації, АДРЕСА_1 .

02 липня 2019 року ОСОБА_1 прибув до України через КПП «Гоптівка» до своєї дружини - громадянки України ОСОБА_2 , документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , органом № 1203 від 31 травня 2021 року строком дії до 28 травня 2022 року

12 січня 2023 року заступником начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Валентини Кабачек було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства щодо ОСОБА_1 рішення мотивоване тим, що після закінчення дії посвідки на тимчасове проживання в Україні 25 травня 2022 року ОСОБА_1 територію України не покинув, чим порушив правила перебування іноземців на території Країни, ч. 1,3 ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

12 січня 2023 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № ПР мдн 004574 та постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004563, в яких зазначається про те, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 проживає за посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 28 травня 2022 року після закінчення строку дії посвідки не залишив території України, а саме: проживання за документом, термін дії яких закінчився, ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, місце скоєння правопорушення м. Дніпро, пл. Шевченка, 7.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004563 від 12 січня 2023 року було накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн. відповідно до ч. 1 ст 203 КУпАП.

Крім того 12 січня 2023 року щодо ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № ПР мдн 004575 та постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004564, де зазначається, що громадянка України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не вжила заходів своєчасного продовження строку дії документа на право проживання в України свого чоловіка громадянина РФ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 205 КУпАП накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Зазначенні рішення позивачі вважають протиправними та просить їх скасувати (а.с. 1-10).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 47)

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення (а.с. 48-49).

09 лютого 2023 року представником позивачів надано додаткові пояснення в порядку ст. 44 КАС України в яких останній зазначив що Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» запроваджено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS -CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS -CoV-2, з 20 травня 2020 року № 292 «Про встановлення Карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS -CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемілогічних заходів на території із значним поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS -CoV-2».

17 березня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» №530-ІХ.

Підпунктом 3 п. 2 розділу 11 Закону №530-ІХ передбачено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із порушенням коронавірусної хвороби COVID-19 з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отримання адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Враховуючи дату оформлення відповідачем посвідки на тимчасове проживання № 800210539 31 травня 2021 року, строком дії до 28 травня 2022 року, останній день 15-денного строку, встановленого Порядком № 322 для звернення із заявою про обмін посвідки припадає на період дії на території України не тільки військового стану, але й карантину, під час якого , як зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних послуг, що не було враховано відповідачем у спірних відносинах, внаслідок чого помилково винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземцям або особам без громадянства від 12 січня 2023 року.

Стосовно постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження, зазначив, що вони викладенні українською мовою, що унеможливлює встановлення розуміння позивачем ідентичності тексту пояснень, написаного іншою особою. Окрім того зазначив що ОСОБА_1 перебуває на території України разом зі своєю дружиною, громадянкою України, з 2019 року, мав постійне місце роботи, забезпечував себе та свою сім`ю, сплачував податки до державного бюджету України, проходив лікування (а.с. 52-56).

15 лютого 2023 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення в яких останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач перебуває на території України, як громадянин країни-агресора, відомості щодо звернення до органів ДМС із заявою про набуття громадянства України та відмови від громадянства російської федерації відсутні, офіційного звернення до органів ДМС із відповідним пакетом документів для обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні у зв`язку із закінченням терміну дії не зареєстровано, дії відповідача по накладенню адміністративного стягнення є правомірними, а постанови від 12 січня 2023 року прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства. ( а.с. 62-77).

22 лютого 2023 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив в якій представник наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши що, 17 березня 2020 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 530-IX).

Підпунктом 3 пункту 2 розділу II Закону № 530-IX передбачено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов?язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Отже в період з 12 березня 2020 року до 28 травня 2022 року на всій території України було запроваджено карантин, під час якого законодавством було передбачено, зокрема, зупинення перебігу строків звернення за отриманням адміністративних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 р. № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції» затверджено Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартість, до якого включено, зокрема, адміністративну послугу з оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої) та обмін посвідки на тимчасове проживання.

Таким чином, обмін посвідки на тимчасове проживання є адміністративною послугою, яка в силу вказаних вище приписів ч. 5 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги», вважається наданою з моменту отримання її суб?єктом звернення.

3 огляду на викладене, враховуючи дату оформлення відповідачем посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_5 31 травня 2021 року, строком дії до 28 травня 2022 року, останній день 15-денного строку, встановленого Порядком № 322 для звернення із заявою про обмін посвідки (13.05.2022) припадає на період дії на території України не тільки військового стану, але й карантину, під час якого, як зазначалось вище, зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних послуг, що не було враховано відповідачем у спірних відносинах, внаслідок чого помилково винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 12 січня 2023 року (а.с. 99-104).

23 березня 2023 року представником відповідача надано заперечення на позов в яких остання зазначила, що ОСОБА_1 з питань обміну посвідки на тимчасове проживання або продовження терміну перебування в Україні, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 та Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області не звертався на підтвердження чого надали: лист відділу з питань тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року. За наявними обліками відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про надання дозволу на імміграцію не звертався, дозвіл на імміграцію не надавався, із заявою про документування посвідкою на постійне проживання не звертався, посвідкою на постійне проживання не документований. На підтвердження чого надали лист відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 14 березня 2023 року.

За обліками ГУ ДМС у Дніпропетровській області серед осіб, які звертались щодо оформлення набуття / встановлення / прийняття громадянства України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться.

Вказана інформація підтверджується листом відділу з питань громадянства Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року.

Із заявою про визнанням біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС у Дніпропетровській області гр. ОСОБА_1 не звертався (а.с. 113-118).

Ознайомившись із клопотання представника відповідача - Карпенко Олени про розгляд справи за участі представника відповідача, враховуючи що разом із відзивом не надано клопотань про допит свідків, витребування доказів, тощо та враховуючи категорію справи, відсутні підстави для переходу до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, отже судом не знайдено підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_3 .

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації (а.с.14-15), який 13 жовтня 2018 року уклав шлюб із громадянкою України, ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території російської федерації, АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 13 жовтня 2018 року (а.с. 25).

03 липня 2019 року ОСОБА_1 прибув до України через КПП «Гоптівка» до своєї дружини - громадянки України, ОСОБА_2 , документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , органом №1203 від 31 травня 2021 року строком дії до 28 травня 2022 року (а.с.18).

Згідно довідки ВФВРТГ ДАПДП ДМР Соборного району ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19).

12 січня 2023 року головним спеціалістом Соборного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Ємашевою Н.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ПР МДН № 004574, яким встановлено, що 12 січня 2023 року о 12:00 за адресою: АДРЕСА_3 громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 28 травня 2022р., після закінчення строку дії посвідки не залишив територію України, а саме: проживання за документами, термін дії яких закінчився, ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Протокол містить висновок, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 84).

Постановою серія ПН МДН № 004563 від 12 січня 2023р., складеною заступником начальника Соборного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області Кабачек В.М., ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 1 700грн. Підставою накладення адміністративного стягнення в постанові від 12 січня 2023р. визначено те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 28 травня 2022р., після закінчення строку дії посвідки не залишив територію України та проживає за документами, термін дії яких закінчився, ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування (а.с. 85).

12 січня 2023 року заступником начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області Валентиною Кабачек було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства щодо ОСОБА_1 (а.с. 81-83).

Крім того 12 січня 2023 року щодо ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № ПР мдн 004575 та постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004564, де зазначається, що громадянка України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не вжила заходів своєчасного продовження строку дії документа на право проживання в України свого чоловіка громадянина рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 205 КУпАП накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 87-88).

Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 12 січня 2023 року суд виходить з наступного.

Так, 12 січня 2023 року головним спеціалістом Соборного відділу місті Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Ємашевою Н. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язано його покинути територію України у термін до 10 лютого 2023 року.

Зі змісту вказаного рішення убачається, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 20 листопада 2018 року строком дії до 20 листопада 2028 року, МВС 62004, прибув до України 03 липня 2019 року через КПП «Гоптівка» до своєї дружини громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Був документований органом «1203» посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , строком дії до 28 травня 2022 року. Зі слів ОСОБА_1 у травні 2022 року звертався до міграційної служби з приводу продовження дії посвідки, у зв`язку із початком військової агресії рф до України, продовжити термін дії не було можливості. Після закінчення дії посвідки на тимчасове проживання в Україні 28 травня 2022 року громадянин рф ОСОБА_1 , територію України не покинув чим порушив правила перебування іноземців на території України, ч. 1, 3 ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-1. З`ясовано, що для подальшого перебування громадянина рф ОСОБА_1 законні підстави та законні джерела коштів на покриття витрат, які пов`язанні із перебуванням на території України відсутні. На теперішній час ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 до 10 лютого 2023 року покинути територію України.

Обґрунтовуючи рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , відповідач посилається зокрема на те, що останнім порушені вимоги статей 9, 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними нормами.

Згідно із частиною першою, третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - Порядок №150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території : 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи вразі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90днів протягом 180днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Частинами першою, другою статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України),з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30днів з дня прийняття рішення. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: - дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; - дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких приймається рішення про примусове повернення іноземців за межі України.

Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання врегульований спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (далі - Порядок №321).

Згідно пункту 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до вимог пунктів 16 та 17 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

Згідно ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Тобто, іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати законність свого перебування на території України.

Законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, підтверджується, у тому числі наданим візою дозволом в межах строку дії візи; посвідкою на тимчасове проживання; довідкою, що підтверджує факт звернення за становленням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту; дозволом на імміграцію.

Не дотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.

Таким чином, підставою для прийняття рішення про примусове повернення іноземця до країни громадянської належності є перебування іноземця на території України з порушенням чинного законодавства, у тому числі, за відсутності паспортного документа та документа, що дозволяє тимчасове перебування на території України, законних джерел існування тощо.

Виключенням щодо можливості примусового повернення іноземця до країни громадянської належності є наявність обставин, що свідчать про загрозу його життю або свободі за віросповіданням, національністю, громадянством (підданством), належністю до певної соціальної групи або за політичних переконань, загроза у жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводження чи покарання тощо у разі повернення до країни походження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 13 жовтня 2018 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації , АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_4 від 13 жовтня 2018 року.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_2 з 28 серпня 2019 року по теперішній час (а.с. 38), має картку платника податків видану Соборним ДПІ Соборного управління УДФС у Дніпропетровській області (а.с. 17).

Відповідно до наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року по 06 грудня 2022 рік працював в Україні (а.с.32-33)

Окрім того позивачами надано консультаційний висновок спеціаліста від 09 лютого 2023 року відповідно до якого ОСОБА_2 перебуває у стані вагітності 6 тижнів (а.с.111)

ОСОБА_1 документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні строком дії від 28 травня 2022 року.

Після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав з України. Після закінчення строку дії посвідки, у зв`язку з воєнним станом, територіальні органи ДМС України документи для обміну посвідок або продовження не приймали.

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України громадянин російської федерації ОСОБА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП.

З відритих джерел позивач дізнався, що міграційна служба України призупинила розгляд документів від росіян.

Отже встановлені обставини свідчать, що громадянином російської федерації ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог статей 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки останній прибув в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особою, зазначеною у частині четвертій статті четвертої вказаного Закону, та отримав посвідку на тимчасове проживання та вважається таким, який на законних підставах перебуває на території України.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжено з 05 год 30 хв 26.03.2022 строком на 30 діб на підставі Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженого Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, змінено статтю 1 Указу № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.

Частинами першою третьою статті 17 Закону визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262.

В свою чергу слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

У разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Вказане свідчить про те, що порушення громадянами російської федерації Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року передбачено, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Згідно пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; особам, імміграція яких становить державний інтерес для України.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З огляду на вказане, позивач ОСОБА_1 підпадає під виключення, що зазначені у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», оскільки мав діючу посвідку на тимчасове проживання на території України, строк дії якої закінчився 28 травня 2022 року, тобто у період воєнного стану, та перебуває у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року по справі «Боррехаб проти Нідерландів», яке в силу положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на «сімейне життя» у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції.

Позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав`язків. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Так, відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі «Боррехаб проти Нідерландів» від 21 червня 1988 року та у справі «Каплан та інші проти Норвегії» від 24 липня 2014 року, роз`єднання сім`ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети - захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення прийнято відповідачем в період дії карантину.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема доводів позивача, що порушення ним Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено непереборними обставинами, а неможливість продовження строку його перебування на території України після 28 травня 2022 року обумовлена зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не з`ясовано усі дійсні обставини, не наведено належних обґрунтувань під час прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, оспорюване рішення прийнято без дотримання принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни підлягає задоволенню.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004563 від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Валентини Кабечек стосовно ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 7 Порядку № 322 обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку її дії.

Відповідно до п. 16, 17 Порядку № 322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг, територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства, не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У пункті 19 Порядку № 322 зазначено, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 строком дії до 28 травня 2022 року на підставі реєстрації шлюбу з громадянкою України.

З питань обміну посвідки на тимчасове проживання або продовження терміну перебування в Україні, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 та Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 відповідно, ОСОБА_1 до ГУ ДМВС у Дніпропетровській області не звертався, що підтверджується листом відділу з питань тимчасового проживання іноземця та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року № 1201.3.1/10919-23 (а.с.120).

За наявними обліками відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМВС у Дніпропетровській області, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про надання дозволу на імміграцію не звертався, дозвіл на імміграцію не надавався, із заявою про документування посвідкою на постійне проживання не звертався, посвідкою на постійне проживання не документований, що підтверджується листом відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 14 березня 2023 року № 1201.3.4/11366-23 (а.с. 121).

За обліками ГУ ДМС у Дніпропетровській області серед осіб, які звертались щодо оформлення набуття / встановлення/ прийняття громадянства України ОСОБА_1 09 листопада 1996 року не значиться, що підтверджується листом відділу з питань громадянства Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року № 1201.4.4/10883-23 (а.с. 123).

12 травня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про правовий режим воєнного стану», який набрав чинності 11 червня 2015р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1202 від 21 жовтня 2022р. «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» визначений, в тому числі порядок дії посвідки на тимчасове чи постійне проживання для іноземців або осіб без громадянства, крім громадян російської федерації.

01 листопада 2022р. за № 1232 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», якою установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам російської федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Отже, з 01 листопада 2022р. визначений порядок надання адміністративних послуг в умовах воєнного стану громадянам російської федерації.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері міграції, а об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України.

Суб`єктом адміністративного правопорушення можуть бути лише іноземці та особи без громадянства, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Оскільки питання надання адміністративних послуг в умовах воєнного стану громадянам російської федерації, в тому числі обмін посвідки на тимчасове чи постійне проживання на Україні, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022р. № 1232, то саме після 01листопада 2022р. у позивача за умови порушення Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018р. № 322, виникає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що у позивача наявний дозвіл на імміграцію в Україну № 800210539 строком до 22 травня 2022 року, отже це є додатковим підтвердженням відсутності вини ОСОБА_1 як у формі умислу, так й у формі необережності, на вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 ст. 203 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови серія ПН МДН № 004563 від 12 січня 2023 р. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПН МДН № 004563 від 12 січня 2023 року, винесену Соборним відділом у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004564 від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України Дніпропетровської області Валентини Кабачек стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 205 КУпАП суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом ст. ст. 9, 33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, технічними засобами, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Положення ст. 280 КУпАП зобов`язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 205 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за невжиття громадянами, які запросили в Україну іноземців і осіб без громадянства в приватних справах і надали їм жилу площу, заходів до забезпечення у встановленому порядку їх своєчасної реєстрації.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та станом на 28 травня 2022 року не завершився.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану», визначено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Іноземці або особи без громадянства, крім громадян російської федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.

Враховуючи, що ОСОБА_1 зареєстрований з 28 серпня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 по теперішній час, має посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1202 не закінчився, при цьому відповідач не виконав в повній мірі свій обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення є невмотивованою та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з одночасним закриттям провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 247, ст. 293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати позивача по оплаті ним при подачі позову судового збору у розмірі 1 073,60 грн. та на користь ОСОБА_2 536,80

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Валентини Кабачек стосовно ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004563 від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Валентини Кабечек стосовно ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 203 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН мдн 004564 від 12 січня 2023 року заступника начальника Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України Дніпропетровської області Валентини Кабачек стосовно ОСОБА_2 .

Справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , за ст. 205 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 37806243) на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 37806243) на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Демидова