Головуючий у І інстанції Бусик О.Л.

Провадження №22-ц/824/4344/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання видати оригінал трудової книжки, внесення запису до трудової книжки та стягнення вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання видати оригінал трудової книжки, внесення запису до трудової книжки та стягнення вихідної допомоги, в якому просив суд зобов`язати ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» видати йому оригінал (дублікат) трудової книжки, внести запис до трудової книжки «звільнено з роботи відповідно до п. 5 частини першої статті 41 КЗпП України», зазначивши датою звільнення фактичний день видачі йому трудової книжки, стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь позивача вихідну допомогу в розмірі 618 310,32 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум з дня звільнення до фактичного розрахунку, а в разі його непроведення - по день ухвалення рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом від 28 квітня 2021 року № 68 «Щодо особового складу» було припинено повноваження позивача на посаді виконуючого обов`язки заступника правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», із звільненням його з роботи 30 квітня 2021 року відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Пунктом 3 цього наказу було передбачено виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а також компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 11 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року у кількості 5 календарних днів. Службі управління персоналом доручено забезпечити видачу позивачу належно оформленої трудової книжки відповідно до вимог законодавства України.

30 квітня 2021 року позивач подав заяву №1 про повний розрахунок в останній робочий день на ім`я виконувача обов`язків голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», однак повного розрахунку з позивачем проведено не було.

Таким чином, оскільки звільнення позивача відбулось у квітні 2021 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати проводиться за березень 2021 року (124 369,75 грн., 22 дні) та лютий 2021 року (81 733,75 грн., 20 робочих днів), який становить 103 051,72 грн.

Розмір середньоденної заробітної плати складає 4 907,23 грн., середній заробіток за час затримки буде вирахувано (шляхом множення 4 907,23 грн. на кількість робочих днів) за період з дня звільнення (30 квітня 2021 року) по день фактичного розрахунку, а в разі його непроведення - по день ухвалення рішення.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд про зобов`язання відповідача видати йому трудову книжку з відповідним записом про звільнення та виплату належної йому від відповідача при звільненні вихідної допомоги разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що твердження суду про відсутність у матеріалах справи копії наказу про звільнення позивача № 68 від 28.04.2021 року не відповідають дійсності, адже позовна заява у цій справі містить додатки (остання сторінка позовної заяви), серед яких є копія наказу №68 від 28 квітня 2021 року. Якби твердження суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи копії наказу №68 від 28 квітня 2021 року відповідали дійсності, тоді суд першої інстанції при відкритті провадження у цій справі повинен був вказати на відсутність зазначеної копії наказу №68 від 28 квітня 2021 року, постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу можливість надати зазначений та основний доказ у цій справі. Однак, суд першої інстанції не здійснив зазначені дії, чим позбавив позивача на чесний та справедливий суд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім цього, вбачається, що суд першої інстанції свідомо чи з причин недбальства працівників апарату суду та непрофесійного ставлення до питань документообігу загубив основний доказ у справі, а саме копію наказу №68 від 28 квітня 2021 року, яким позивач фактично обґрунтовував свої позовні вимоги.

Також, судом першої інстанції без належних та допустимих доказів, голослівно установлено у рішенні, що трудова книжка позивача начебто знаходилась у нього з грудня 2019 року. Проте з тексту рішення, позивачу, як і будь-якій особі зі здоровим глуздом, не вбачається за можливе взагалі встановити, на підставі яких доказів, що є в матеріалах справи, суд зміг дійти таких висновків. В одному з судових засідань у цій справі, позивач дійсно на вимогу суду надавав нову трудову книжку, яку він вимушений був завести, адже відповідач не спромігся повернути йому трудову книжку після звільнення, як того вимагає ч. 1 ст. 47 КЗпП України, та що є власне предметом позову у цій справі.

Таким чином, вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не з`ясував всі обставини та фактично вилучив з дослідження доказів наказ №68 від 28 квітня 2021 року, тим самим порушив вимоги ст. 263 ЦПК України.

Крім цього, судом першої інстанції порушено строки розгляду справи, оскільки замість встановленого законом 30-денного строку розгляду, справа судом першої інстанції розглядалась по суті більше 240 днів.

Також позивач у апеляційній скарзі зазначає, що в судовому засіданні від 01.08.2022 року суддею Бусик О.Л. позивачу було повідомлено, щоб той передзвонив секретарю судового засідання про прийняте рішення у цій справі. При цьому суд першої інстанції навіть не спромігся оголосити в судовому засіданні 01.08.2022 року вступну та резолютивну частину рішення. З огляду на останнє, ухвалення судового рішення у цій справі відбувалось безпосередньо в кабінеті судді першої інстанції Бусик О.Л., в якому знаходились сторонні люди. Більше того, суддя Бусик О.Л. взагалі не виходила до нарадчої кімнати при ухваленні судового рішення, що є грубим порушенням норм ЦПК України.

Апелянт вказував, що суд не з`ясував всебічно всі обставини справи, а при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального права, зокрема ст.ст. 47, 116 КЗпП України, п. 4.1., п. 5.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. При цьому, суд першої інстанції при мотивуванні свого рішення взагалі не посилався на будь-яку судову практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, що є предметом позову у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» - адвоката Поляновського В.Г., останній проти задоволення скарги позивача заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2019 року згідно з наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 10 грудня 2019 року №325 ОСОБА_1 прийнятий на посаду виконувача обов`язків заступника Голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство».

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що наказом від 28 квітня 2021 року №68 його було звільнено із займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, разом з тим копії вказаного наказу суду не надав.

Згідно з довідкою про доходи від 29 квітня 2021 року заробітна плата ОСОБА_1 за період з жовтня 2020 року до березня 2021 року становила 486 103,43 грн.

Згідно з поясненнями, які надані третьою особою - ОСОБА_2 , він 28 квітня 2021 року, діючи в якості в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та маючи на це повне право, припинив повноваження усіх своїх в.о. заступників голови Правління та позивача зокрема, а саме: згідно з наказом №68 від 28 квітня 2021 року було припинено повноваження ОСОБА_1 та позивач був звільнений з роботи з 30 квітня 2021 року. 29 квітня 2021 року він особисто знайомив позивача з даним наказом. Накази про припинення повноважень своїх заступників він направив на юридичну адресу відповідача, однак оригінали цих наказів з невідомих причин зникли.

Згідно зі службовою запискою від 17 травня 2021 року, складеною старшим інспектором Служби управління персоналом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» Ж.Давидовою на ім`я начальника Служби управління персоналом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» трудова книжка ОСОБА_1 була повернута йому за його проханням на початку грудня 2019 року.

24 травня 2021 року в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» подав начальнику Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України «Службове підроблення» та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У вказаній заяві було зазначено, що старший інспектор з кадрів ОСОБА_3 в телефонному режимі отримала від в.о. заступника голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» Пащенка Л.В. усне розпорядження про підготовку наказів про звільнення його та двох інших в.о. заступників, в тому числі ОСОБА_1 із займаних посад з 30 квітня 2021 року з датою наказів від 28 квітня 2021 року та направити їх в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» Хомякову О.В., про що в журналі реєстрації наказів залишити вільними порядкові номери для наказів від 28 квітня 2021 року попереднім числом.

Згідно з наказом від 29 квітня 2021 року №14-ОС ОСОБА_2 було відсторонено від виконання повноважень з 29 квітня 2021 року до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень за результатами перевірки фактів, викладених у листах.

Наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 30 квітня 2021 року припинено повноваження ОСОБА_2 в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», звільнено його з роботи 30 квітня 2021 року, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Листом від 25 травня 2021 року №4М-227 за підписом тимчасово в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» Волкіну Д.М. запропоновано надати до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» трудову книжку для її зберігання згідно з вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Згідно із Журналом реєстрації наказів щодо особового складу з 02 січня 2018 року за 2021 рік під №68 значиться наказ від 06 травня 2021 року про надання ОСОБА_4 оплачуваної відпустки у кількості трьох календарних днів у зв`язку зі вступом до шлюбу з 12 травня 2021 року до 14 травня 2021 року та ОСОБА_5 відпустки без збереження заробітної плати згідно зі ст. 84 КЗпП України - 06 травня 2021 року.

Відповідно до розрахункового листа за травень 2021 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 70 000,00 грн., які були перераховані на картковий рахунок позивача в АТ «Альфа Банк».

15 червня 2021 року ОСОБА_1 була перерахована заробітна плата в сумі 18 902,93 грн.

14 червня 2021 року наказом №21л ОСОБА_1 звільнено з посади заступника в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за прогули без поважних причин.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

За правилами пункту 4.2 Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Днем звільнення у такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦК України).

За змістом частин шостої - десятої статті 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на звільнення його з роботи на підставі наказу №68 від 28 квітня 2021 року, однак відповідач дану обставину заперечував, посилаючись на те, що насправді позивач був звільнений з посади заступника в.о. голови Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на підставі наказу №21л від 14 червня 2021 року за прогули без поважних причин.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду копію наказу №21л від 14 червня 2021 року та докази виплати позивачу ОСОБА_1 заробітної плати за травень та червень 2021 року, що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство».

При цьому позивач наказу №68 від 28 квітня 2021 року суду не надав, а його посилання на те, що наказ, що був долучений ним до позовної заяви, загубили працівники апарату суду є безпідставними, оскільки з наявного у справі опису вкладення (том 1, а.с.6) вбачається, що позивач 30.07.2021 року до Печерського районного суду м. Києва направив лише позовну заяву на 5-ти аркушах без додатків до неї. Недоведеними є і посилання позивача на те, що відповідач не видав йому при звільненні трудової книжки, оскільки відповідач, заперечуючи дану обставину, надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують ту обставину, що трудова книжка знаходиться у ОСОБА_1 з грудня 2019 року.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем суду не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, на звільнення його на підставі наказу №68 від 28 квітня 2021 року та невидачу йому трудової книжки, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача видати йому трудову книжку із записом про звільнення на підставі вищевказаного наказу, та, як наслідок, відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки задоволення цих вимог ОСОБА_1 безпосередньо залежить від доведеності факту його звільнення на підставі наказу №68 від 28 квітня 2021 року.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповного розгляду справи з підстав втрати основного наданого позивачем суду доказу - наказу №68 від 28 квітня 2021 року, не спростовують обгрунтованості висновків суду у цій частині, оскільки з матеріалів справи достеменно вбачається, що даний доказ позивачем суду не надавався, і позивачем не доведено факт подання копії даного наказу разом з позовною заявою, а також факт його втрати працівниками апарату суду.

Щодо долученої позивачем до апеляційної скарги копії наказу №68 від 28 квітня 2021 року (том 1, а.с.203), то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання наказу №68 від 28 квітня 2021 року до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, не надав, відтак апеляційний суд цей наказ, в якості доказу, не приймає.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: