На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав належним чином оформленого та чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а оскільки відповідальність відповідача не була застрахована, то він, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу завдану шкоду, у зв`язку з чим було подано відповідну позовну заяву.

12.07.2022 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з позовними вимогами та просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-418», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Тоуоtа Соrоlа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який не є власником вказаного автомобіля. У результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

До позовної заяви було додано копію постанови Солом`янського районного суду м.Києва від 15.08.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні ДТП за ст.124, 122-4 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення.

Як зазначив ОСОБА_1 , вказану постанову Солом`янського районного суду м.Києва він отримав лише разом з позовною заявою, раніше йому ніхто із суду не направляв такої, крім цього, він не був повідомлений про час та місце розгляду даної адміністративної справи, а тому був позбавлений можливості її оскаржити, так як не вважав себе винним в ДТП.

Тому для повного та всебічного розгляду даної справи відповідач просив витребувати із Солом`янського районного суду м.Києва адміністративну справу №760/11801/17 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124, 122-4 КУпАП.

Із доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що МТСБУ виплатило власнику автомобіля «Тоуоtа Соrоlа», державнийреєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 : 23.06.2018 року 8763,81 грн та 02.07.2018 року 400,00 грн, а всього - 9163,81 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП не була застрахована, то відповідно до підпункту «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ виплатило потерпілому 9163,81 грн.

Так, згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає,що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного ст.191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту ст.559 та ст.1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом ст.1191 так і за змістом ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою.

Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється ст.27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес ст.1191 ЦК України.

При цьому при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку ст.1191 ЦК України.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Виходячи з наведеного, на думку відповідача, помилковим є застосування до суброгації у страхових відносинах положень частини шостої ст.261 ЦК України, згідно якої за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Адже, наведена вище норма розрахована на відносини, коли одне зобов`язання (основне) припиняється виконанням обов`язку боржника третьою особою, і у такої особи виникає право регресу вже за новим регресним зобов`язанням. Відповідно за новим регресним зобов`язанням позовна давність починає спивати заново.

Таким чином, до спірних відносин під час обчислення позовної давності мають застосовуватись положення ст.262 ЦК України. Згідно з цією нормою заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов`язання - кредитор.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.253-255 ЦК України.

За приписами ст.253 нього ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно із ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.256, 257 ЦК України).

Оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 04.05.2017 року, то строк позовної давності тривалістю у три роки починає перебіг саме з 04.05.2017 року і спливає 04.05.2020 року.

Однак, попри викладене, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом 22.03.2021 року, тобто після спливу строків позовної давності.

Згідно з ч.4, 5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, на переконання відповідача, строк позовної давності на момент подачі позову до суду сплив, то при заявлені про його пропуск стороною у справі суд з підстав, передбачених ч.4, 5 ст.267 ЦК України, повинен відмовити у позові Моторному (транспортному) страховому бюро України (МТСБУ) про стягнення з нього в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в сумі 9163,81 грн та у разі прийнятті рішення судом про відмову у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності, судові витрати понесені позивачем МТСБУ по сплаті судового збору, відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Тому відповідач просив суд застосувати в даній справі строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення з нього відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в сумі 9163,81 гри, в повному обсязі, а також просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу (а.п.62-66).

26.07.2022 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якому повністю не погодився із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що відповідачем не заперечується той факт, що на момент настання ДТП у відповідача був відсутній чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, як того вимагає ст.21 Закону № 1961-ІУ, відповідно до якої з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією зі страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Щодо клопотання відповідача про витребування адміністративної справи з Солом`янського районного суду м.Києва №760/11801/17 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4, 124 КУпАП, позивач зазначив, що відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини він додатково бажає підтвердити матеріалами справи №760/11801/17, постанова не оскаржувалася та набрала законної сили. Крім того, ні відповідачем, ні його представником адвокатом Жайворонком І.В. не надано належних та допустимих доказів у відповідності до ч.1 ст.84 ЦПК України неможливості самостійно надати докази. На думку представника позивача, таке клопотання заявлене виключно для затягування розгляду справи по суті, а тому просив суд відмовити у задоволені вказаного клопотання.

Щодо застосування строків позовної давності, то представник позивача зазначив, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК). Порядок відліку позовної давності наведено у ст.261 ЦК України, зокрема відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з підп.38.2.1. п.38.2. ст.38 Закону № 1961-ІУ МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, вимога позивача є саме регресною вимогою, а тому строк давності рахується з дати виплати відшкодування, що згідно з платіжним дорученням від 23.06.2018 року на суму 8763,81 грн. та згідно з платіжним дорученням 27.06.2018 року на суму 400,00 грн було проведено у 2018 році.

Разом з тим, позивач звернувся з позовом 22.03.2021 року до Святошинського районного суду м.Києва, який ухвалою від 06.04.2021 року передав за підсудністю дану справу до Солом`янського районного суду м.Києва, який ухвалою від 30.07.2021 року передав таку за підсудністю до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, а тому позивач не пропустив строк позовної давності.

Крім того, позивач не пропустив строк позовної давності також зважаючи на наступне. Відповідно до п.12 ч.2 Перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом №540-1Х від 30.03.2020).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року установлено на всій території України карантин.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено режим карантину на термін до 31.08.2022 року.

Таким чином, позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки, по-перше, своєчасно в межах трирічного строку звернувся до суду, а по-друге, позивач звернувся з позовом під час дії карантину, який діє з 12.03.2020 року і станом на теперішній час до 31.08.2022 року.

Також представник позивача просив суд відмовити у задоволенні вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки повноваження адвоката Жайворонка І.В. у даній справі №759/6737/21 не підтверджені у відповідності до ч.4 ст.62 ЦПК України належними та допустимими доказами (а.п.71-72).

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.2ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і можливість повного задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У зв`язку з чим судом була задоволена заява відповідача про витребування із Солом`янськогорайонного судум.Києва адміністративної справи №760/11801/17 (провадження №3/760/5210/17) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4, 124, КУпАП.

Солом`янський районний суд м.Києва листом №05/107/2022 від 06.09.2022 року повідомив про те, що надати матеріали вказаної адміністративної справи немає можливості, оскільки така була знищена на підстав наказу ДСА України №1087 від 07.12.2017 року (а.п.84).

Проте Солом`янський районний суд м.Києва надав суду копію постанови по адміністративній справі №760/11801/17 (провадження №3/760/5210/17), з якої вбачається, що судом було встановлено, що 04.05.2017 року о 22 год. 50 хв. по Повітрофлотському проспекту біля буд.94 в м.Києві водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ГАЗ 3302-418», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив п.п.2.3 (б), 10.1 ПДР України, а саме: не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ToyotaCorolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.122-4, 124 КУпАП, проте провадження у даній справі було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення (а.п.5, 84-85).

Згідно з копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 05.05.2017 року ОСОБА_2 - водій автомобіля марки «ToyotaCorolla», державний номернийзнак НОМЕР_2 , відповідно до ст.33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив МТСБУ про ДТП, яка мала місце 04.05.2017 року, та надав схему ДТП (а.п.6-7, 8).

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.п.9), власником автомобіля марки «ToyotaCorolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

З копіїполіса обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів №АК/4580427(а.п.10)автомобіль марки«ToyotaCorolla»,державний номернийзнак НОМЕР_2 , 31.05.2016 року був застрахований страховиком АТ «Просто страхування», строк дії якого з 06.06.2016 року по 05.06.2017 року включно.

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 (транспортний засіб «ГАЗ 3302-418», державний номерний знак НОМЕР_1 ) не мав належним чином оформленого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.п.11).

Відповідно до копії звіту №71/05/18 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу від 31.05.2018 року автомобіля марки «ToyotaCorolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проведеного 04.05.2017 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлюваного ремонту, з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та без врахування ПДВ 20% на змінні складові та матеріали, завданого власнику даного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 8763,81 грн (а.п.12-15), що також підтверджується копією технічного огляду ТЗ (а.п.16, 26), копією ремонтної калькуляції №71/05/18 від 31.05.2018 року (а.п.17-22), копією фототаблиці до звіту (а.п.24-25) та копією довідки про розмір №1 від 07.06.2018 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.п.30).

Як вбачається з копії заяви від 18.04.2018 року власник автомобіля марки «ToyotaCorolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся із заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України з проханням здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди (а.п.27).

Як вбачається з копії наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №6145 від 22.06.2018 року, МТСБУ наказало фінансовому управлінню сплатити на рахунок ОСОБА_3 шкоду, заподіяну в результаті ДТП, в сумі 8763,81 грн (а.п.31), на підставі довідки №1 від 07.06.2018 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.п.30), що також підтверджується копією платіжного доручення №909447 від 23.06.2018 року в «Укрсімбанк» (а.п.34).

Відповідно до копії акту виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ від 30.05.2018 року №3.1-05/41527/вих./6 позивачем були понесені додаткові витрати на оплату послуги з оцінки вартості відновлюваного ремонту ТЗ суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 в розмірі 400,00 грн (а.п.30), що також підтверджується копією платіжного доручення №909740 від 02.07.2018 року в «Укрсімбанк» (а.п.35).

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Згіднозі ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону, з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено в пункті 68 постанови ВП ВС від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц).

Тож під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів», з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону.

Суброгація (від лат. «subrogare» заміщення, обрання взамін) є одним із видів відступлення права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах

виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора:

до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому

потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового

відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови

ВП ВС від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право

вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких

правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. «regressus» зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою

про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.

При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове

(регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала

обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить зі змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в цьому випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (пункти 4446 постанови ВП ВС від 04.07.2018 року у справі №910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після

виконання нею обов`язку боржника і, відповідно, припинення основного

(деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Крім того, потрібно враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика згідно з положеннями частини шостої статті 261

ЦК України є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням день проведення

страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому

в деліктному зобов`язанні). Такий висновок викладено в постанові Верховного

Суду України від 05.04.2017 у справі №6-2806цс16).

Згідно зі ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст.1 цього Закону, та майну яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно дост.979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 ЗУ «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (відшкодування збитків у порядку суброгації).

Відповідно до витягу з аналізу судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, підготовленим суддею Верховного Суду України Я.М.Романюком та консультантом ВВСПУВАСП З.П.Мельник, при суброгації до страховика переходить частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування, а розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими в договорі страхування.

Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частина 1 п.3, ст.1188 ЦК України визначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункт 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 в даному випадку беззаперечно є особою, з вини якої були завдані матеріальні збитки власнику автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.05.2017 року, а тому і понесені у зв`язку з цим позивачем витрати у розмірі 9163,81 грн підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то і судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного та Закону України «Про обов`язкове

страхування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,ст.76,261,559, 993,1166,1187-1188, 1191 ЦК України, керуючись ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: Русанівський бульвар, буд.8, м.Київ, 02154), представник позивача Гусєв Павло Володимирович (юридична адреса: вул.Тарасівська, буд.19-Б, оф.9, м.Київ, 01033), до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 9163 (дев`ять тисяч сто шістдесят три) гривні 81 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.09.2022 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА