Справа № 420/7355/23

УХВАЛА

21 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправними дії Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо незабезпечення постійного та безперервного функціонування веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків;

зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України не чинити позивачу перешкоди у доступі до професії моряка шляхом забезпечення безперервного доступу до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків та не допускати обмежень у загальному доступі до вказаного веб-порталу моряків та судноплавних компаній;

зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити збереженість персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків;

зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний веб-портал https://vrf.marad.gov.ua/.

Ухвалою судді від 12.04.2023 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. 160, ст. 161 КАС України, що усунено поданою 20.04.23 до суду представником позивача заявою із додатками.

Ухвалою судді від 21.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.04.2023 до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом заборони Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити негайне здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що в основу адміністративного позову покладено те, що:

1) в порушення Правил І/2, І/10 Манільських поправок до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку та дипломування моряків а несення вахти (ПДНВ) 1978 року, розділу А-І/2 Манільских поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (Кодекс ПДНВ) в Україні за відсутності на це будь-яких підстав припинено функціонування розділу Державного реєстру документів моряків, призначеного для перевірки дійсності морських документів в електронному вигляді;

2) в порушення розділу А-І/2 Манільских поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (Кодекс ПДНВ) замість функціонуючого Державного реєстру документів моряків Адміністрація судноплавства свідомо обмежила доступ до Державного реєстру документів моряків з боку моряків та їх роботодавців для перевірки їх дійсності, створивши замість цього систему перевірки дійсності документів моряків не програмними засобами відповідного реєстру, а шляхом направлення запиту на електронну пошту Адміністрації судноплавства;

3) в порушення вимог ст.ст. 2, 3, 14, 24, 34, 36 - 38 Закону України "Про публічні електронні реєстри", п.п. 134 136, 138, 140, 142, 144, 149, 150 Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1499 від 30.12.2022, Адміністрація судноплавства як адміністратор Державного реєстру документів моряків, не забезпечила цілодобову та безперервну роботу веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків, не повідомила про причини припинення роботи даної системи, чим обмежила всіх українських моряків, в тому числі позивача, у доступі до своєї професії;

4) в порушення вимог ст. 27 Закону України "Про публічні електронні реєстри" за відсутності відповідного закону, який передбачав би перетворення, модифікацію чи припинення роботи Державного реєстру документів моряків реєстру, створеного на підставі актів, що мають силу Закону України - положень Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ, Адміністрація судноплавства як адміністратор вказаного реєстру безпідставно припинила його роботу та доступ до нього моряків та їх роботодавців із метою перевірки дійсності документів моряків.

В свою чергу, викладене призвело до порушення таких прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду:

1) права на доступ до праці моряка, яке гарантоване ст. 43 Конституції України, оскільки без можливості перевірки дійсності (верифікації) документів моряків позивач не має можливості працевлаштуватись на будь-яке судно;

2) права, як право володільця, на доступ до інформації про себе, яка міститься в публічному електронному реєстрі, гарантоване ст.ст. 3, 24 Закону України "Про публічні електронні реєстри";

3) права користувача публічного електронного реєстру на доступ до Державного реєстру документів моряків, яке гарантоване ст.ст. 3, 34, 38 Закону України "Про публічні електронні реєстри";

4) права правоволодільця знати про місцезнаходження своїх персональних даних, спосіб їх використання, мати доступ до них згідно зі ст.ст. 8, 13, 24 Закону України "Про захист персональних даних";

5) права на вільну перевірку відомостей про дійсні видані документи моряка, що передбачено п.п. 138, 140, 142, 149 Положення № 1499.

Позивач посилається на те, що із невідомих та невстановлених причин, функціонування даного веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ у складі Державного реєстру документів моряків припинено, підстави та причини його нефункціонування чи будь-які перебої в його роботі в офіційному порядку не повідомлялись. Як публічний електронний реєстр він зобов`язаний функціонувати безперервно і організацію такого безперервного функціонування повинен забезпечити його адміністратор Адміністрація судноплавства.

Через неможливість здійснення перевірки (верифікації) його морських документів за допомогою веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців судноплавних компаній, позивач не має можливості працевлаштування як моряк, оскільки судновласники не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

При цьому, на веб-порталі Адміністрації судноплавства https://marad.gov.ua/ua/vrf з`явилась інформація наступного змісту: "До впровадження інформаційно-комунікаційної системи у сфері підготовки та дипломування членів екіпажів суден здійснити перевірку документів на відповідність можливо направивши відповідні документи на електронну пошту vrf@marad.gov.ua".

Також, на офіційному веб-порталі Міжнародної морської організаціх (ІМО) https://wwwapps.imo.org/CertificateVerification/countryRequest.asp при обранні поля "Ukraine" здійснюється перехід на електронну адресу Адміністрації судноплавства із вищезазначеним оголошенням https://marad.gov.ua/ua/vrf .

Зміст розміщеного повідомлення Адміністрацією судноплавства про пропонування перевіряти дійсність документів моряків шляхом направлення електронного листа на електронну пошту лише свідчить про те, що припинення роботи веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ здійснено свідомо та цілеспрямовано. Підтвердження дійсності документів моряків за допомогою такого листування знаходиться поза межами правового регулювання та створює значні корупційні ризики.

Наведене дозволяє позивачу припустити, що існує загроза втрати дуже важливого для держави Державного реєстру документів моряків до моменту вирішення даного спору по суті.

Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.

Згідно вимог ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.

З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

За Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року, негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 по справі № 640/10679/22).

У випадку, якщо йде мова про забезпечення примусового виконання рішення суду у випадку задоволення позову, то така підстава забезпечення позову має застосовуватись судами у випадку, коли подано адміністративний позов, що підлягатиме примусовому виконанню.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18, така підстава для вжиття заходів забезпечення як гарантування ефективного захисту чи поновлення прав особи, яка звернулась або має звернутись до суду за захистом своїх прав, застосовується при вирішенні спорів, які носять немайновий характер та застосовується у випадку, коли позивач, отримавши задоволення первісного позову, не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Вирішуючи порушене перед судом питання, суд не оминає увагою аргументи позивача про те, що оскільки рішення суду по даній справі не матиме фактичного примусового виконання, в даному випадку при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід досліджувати таку підставу вжиття таких заходів як неможливість ефективного відновлення права позивача у випадку задоволення позову без нових звернень до суду.

Саме тому, для забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача на час розгляду справи позивач наголошує на існуванні нагальної потреби у вжитті судом тимчасових обмежувальних заходів, направлених на недопущення зупинення, знищення Державного реєстру документів моряків, передачі даних із нього невстановленим особам тощо.

У випадку невжиття таких заходів, позивачем та всіма українськими моряками буде втрачено доступ до професії моряка та своїх персональних даних. При неможливості перевірки дійсності кваліфікаційних документів моряків в електронному вигляді жоден український моряк не зможе працевлаштуватись для праці на будь-яке судно, що повністю зруйнує морську галузь, втрати української економіки від відсутності надходжень українських моряків сягатимуть мільярдів доларів.

Враховуючи вищевикладені обставини, предмет та підстави заявленого позову, які направлені на відновлення порушених прав позивача на доступ до професії моряка, на можливість перевірки дійсності його кваліфікаційних документів за допомогою Державного реєстру документів моряків, тобто на присікання вчиненого Адміністрацією судноплавства порушення своїх публічно-правових обов`язків перед українськими громадянами моряками, з метою недопущення настання ще більших невідворотних правових наслідків у вигляді втрати відомостей та даних Державного реєстру документів моряків, недопущення подальших фактів неможливості перевірки виданих морякам документів, недопущення потрапляння персональних даних моряків в розпорядження невстановлених осіб, існує необхідність вжиття тимчасових захисних заходів, направлених на недопущення погіршення існуючого становища позивача та інших моряків та забезпечення схоронності і можливості функціонування відповідного Реєстру.

Єдиним можливим способом, який дозволить захистити права позивача та інших моряків на час вирішення даного спору та який не в змозі завдати будь-яких негативних наслідків відповідачу та третім особам, є зобов`язання Адміністрації судноплавства на час вирішення даного спору забезпечити безперервну роботу веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків.

Таким чином, аналізуючи зміст заявленого позову та доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити негайне здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Таке правозастосування не підміняє судового розсуду на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а спрямоване виключно на нівелювання негативних наслідків на час судового провадження.

Відтак такий захід забезпечення позову, про який просить позивач, тимчасово убезпечує від настання негативних наслідків для позивача до завершення судового провадження.

Забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Крім того, в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення. При цьому таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої шкоди стороні позивача, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.

При цьому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій / рішень з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

За встановлених судом обставин та беручи до уваги предмет цього спору, ймовірні наслідки задоволення такого позову тощо, суд вбачає допустимим та одночасно необхідним забезпечення даного позову шляхом заборони Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити негайне здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Такий спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та водночас вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед зберігає існуюче становище до вирішення спору.

В контексті наведеного суд вважає, що заявлений в цій частині заявником захід забезпечення даного позову співмірним позовним вимогам і за встановлених судом обставин дієвим та ефективним заходом забезпечення, у зв`язку із чим вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання негативних наслідків, з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов`язків сторін, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) про забезпечення його позову до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ЄДРПОУ 41886120) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Заборонити Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити негайне здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на веб-порталі https://vrf.marad.gov.ua/ в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.

СуддяІ.В. Завальнюк