ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2023 року Справа № 280/1321/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та не виплати при виключенні зі списків військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ капітана ОСОБА_1 : грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік; грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік; додаткової відпустки згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2023 рік;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік; грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік; додаткової відпустки згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2023 рік, про що видати відповідний наказ;

судові витрати розподілити згідно з ухваленим рішенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу на посаді командира 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, звання - капітан. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 51 о/с від 09.12.2022 позивача звільнено з посади та зараховано в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тривалим перебуванням на лікуванні, залишивши його на усіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_4 . Наказом командувача Національної гвардії України від 28.12.2022 №197 о/с позивач був звільнений з військової служби із припиненням контракту у відставку за станом здоров`я відповідно до пп. «Б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2023 №24 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Також, цим наказом вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку та за невикористану додаткову відпустку згідно з ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, вирішено не виплачувати грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік. У зв`язку із викладеним позивач був змушений звернутися до суду і просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та призначено судове засідання на 27.03.2023 о 12:00 год.

23 березня 2023 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на позовну заяву в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що вимоги позивача щодо визнання протиправними не нарахування та не виплати йому при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік та додаткової відпустки, згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» є хибними, не обґрунтованими та безпідставними. Звільненню позивача у відставку передував наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 № 51 о/с від 09.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 та його зараховано в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 січня 2023 року наказом командира ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України № 24 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини. На виконання вимог абз. 6 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, п. 8 розділом XXXI Інструкції від 15.03.2018 № 200 - особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але які не виключені зі списків військовою частиною, відпустки за період служби в поточному році не надаються. Грошове забезпечення в році звільнення виплачується до дня, що настає за днем звільнення зі служби. Враховуючі вимоги вказаних нормативних актів, із врахуванням того що наказ командувача Національної гвардії України № 197 о/с був підписаний 28.12.2022, відпустки позивачу за 2023 рік (щорічна та додаткова) не надавались. В зв`язку із ненаданням відпусток, грошова компенсація за відпустки не нараховувалась та не виплачувалась. Виплати були зроблені включно по 2022 рік. Пунктом 8 р. XIX Інструкції від 15.03.2018 № 200 визначено - військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної основної чи додаткової відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, допомога для оздоровлення в новому році не надається. Також, п. 6 р. XX Інструкції від 15.03.2018 № 200 визначено - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, у поточному році не надається. Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимоги позивача є безпідставними та не відповідають вимогам керівних документів, які застосовуються до військовослужбовців Національної гвардії України під час виплат у разі звільнення з військової служби. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2023 відкладено судове засідання в адміністративній справі № 280/1321/23 для ознайомлення позивача з відзивом та призначено наступне судове засідання на 10.04.2023 о 10:30 год.

В судове засідання представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 24.06.2017 проходив службу за контрактом в Національній гвардії України.

Наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 28.12.2022 № 197о/с відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у відставку ОСОБА_1 за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 (за станом здоров`я).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України по особовому складу від 27.01.2023 № 24 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно наказу від 09.12.2022 № 51 о/с, якому припинено контракт та звільнено відповідно до частини 5 пункту 3 підпункту «Б» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби відповідно наказу командувача Національної гвардії України від 28.12.2022 № 197 о/с у відставку за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, без права носіння військової форми одягу, 27 січня 2023 року. Також, вказаним наказом наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 (тридцять) календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік. Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 20) грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік не виплачувалась, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік не виплачувалась. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 84 (вісімдесят чотири) календарних дні додаткової відпустки згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" (з них: за 2018 рік -14 днів, за 2019 рік -14 днів, за 2020 рік-14 днів, за 2021 рік -14 днів, за 2022 рік -14 днів, за 2023 рік -14 днів). Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 січня по 27 січня 2023 року в розмірі 210 % посадового окладу. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та поліцейських та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), розпорядження командувача НГУ від 15.03.2022 № 27/11/3-1046, не виплачувати додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. пропорційно прослуженому часу за період з 01 січня по 27 січня 2023 року, у зв`язку із складанням адміністративного протоколу № 7437 від 10.01.2023 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та не виплати при виключенні зі списків військової частини грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, додаткової відпустки згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2023 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав і законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що Законом України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно частини 3 ст. 9 Закону № 876-VII комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ)та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

Положеннями частини 2 ст. 21 Закону № 876-VII передбачено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 1-1 Закону № 2011-XII визначено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно із статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Права військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з відпусток установлені статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ.

Так, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються (ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII).

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністерством оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано (ч. 2 ст. 10-1 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з`єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.

У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.

Правовідносини, пов`язані із виплатами грошового забезпечення, додаткових виплат, грошових винагород, матеріальної допомоги та компенсацій військовослужбовцям Національної гвардії України, врегульовані Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі Інструкція від 15.03.2018 № 200), постановою Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 1 Інструкції від 15.03.2018 № 200 - ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Положеннями пункту 8 розділу XXXI Інструкції від 15.03.2018 № 200 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але які не виключені зі списків військовою частиною, відпустки за період служби в поточному році не надаються. Грошове забезпечення в році звільнення виплачується до дня, що настає за днем звільнення зі служби.

Суд зазначає, що оскільки звільнення позивача з військової служби відбулось 28.12.2022 згідно наказу командувача Національної гвардії України по особовому складу від 28.12.2022 № 197о/с, то право на щорічну основну відпустку за 2023 рік позивач не набув, у зв`язку із чим відсутні підстави для виплати її грошової компенсації.

Відповідно, з огляду на наведені правові норми, суд також не вбачає підстав для компенсації позивачу додаткової відпустки згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2023 рік.

Крім того, згідно положень Розділу XIX Інструкції від 15.03.2018 № 200 - особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину, якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.

Як було зазначено вище, позивача звільнено з військової служби у грудні 2022 році, права на отримання щорічної основної відпустки у 2023 році позивач не набув, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 580/388/21.

Також, судом встановлено, що розділом XX Інструкції від 15.03.2018 № 200 передбачено надання особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення

Проте, пунктом 6 розділу XX Інструкції від 15.03.2018 № 200 передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, у поточному році не надається.

За таких підстав не підлягають також задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 134, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.04.2023.

СуддяО.О. Артоуз