номер провадження справи 33/22/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 Справа № 908/316/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В. при секретарі судового засідання Драковцевій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи №908/316/22

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до відповідача: Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 )

про стягнення 91098,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Міндер А.В., довіреність № б/н від 01.04.2023

від відповідача: ОСОБА_1 , довіреність №3/23 від 26.01.2023

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України про стягнення фактично понесених витрат на лікування військовослужбовця в розмірі 91098,63 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.02.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач отримав копію ухвали суду 18.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений строк позивач надав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доказами на виконання вимог суду.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.03.2022 № 908/316/22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/316/22, присвоєно справі номер провадження 33/22/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, дату та час підготовчого засідання в даній справі визначити ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Копію ухвали надіслано сторонам 21.03.2022 електронною поштою за адресами електронної пошти, які зазначені в позовній заяві.

Від позивача надійшло 21.03.2022 автоматичне підтвердження отримання електронної кореспонденції. Від відповідача повернулося електронне відправлення без доставки.

19.04.2022 на адресу суду повернулася без вручення копія ухвали, яка булі надіслана на адресу відповідача: АДРЕСА_2 , з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

Станом на 09.01.2023 від сторін не надходило будь-яких заяв, клопотань у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2023 призначено підготовче засідання на 31.01.2023 об 10 год. 30 хв.

Позивач отримав копію ухвали суду 17.01.2023, відповідач 20.01.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 31.01.2023 сторони своїх представників не направили.

З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з`явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Будь-яких клопотань, заяв від сторін не надходило.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 № 908/316/22 відкладено підготовче засідання на 28.02.2023 о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 28.02.2023 був присутнім представник відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник відповідача заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.03.2023 о 11 год. 00 хв.

28.02.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. У даній заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.03.2023 був присутнім представник відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить долучити його до матеріалів справи.

Суд долучив до матеріалів справи відзив, оголосив заяву позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача заявив про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Суд дійшов висновку, що питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, судом вирішені і наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023 №908/361/22 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2023 об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 17.04.2023 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами програмно-апаратним комплексом Акорд.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 - позивач), є складовою частиною Збройних Сил України, яка підпорядкована Міністерству оборони України і перебуває на утриманні Державного бюджету.

Позивач є бюджетною установою, повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України, зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах України і здійснює господарську діяльність відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом, згідно з копією медичної картки стаціонарного хворого № 2266, на лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 26.04.2021 по 12.05.2021 перебував військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_2 .

06.05.2021 на адресу позивача надійшов гарантійний лист від відповідача за вих. №3/29/9/3-1310, яким відповідач гарантував оплату лікування свого військовослужбовця ОСОБА_2 після завершення лікування та надання акту виконаних робіт. Просив підписати договір на оплату лікування ОСОБА_2 .

Відповідно до розрахунку витрат на лікування, обстеження та харчування хворого загальна сума витрат склала 91098,63 грн., зокрема, згідно рахунків-фактури №221 від 31.05.2021 та №222 від 31.05.2021 (вартість надання позивачем послуг медичного лікування військовослужбовця склала 89732,79 грн., вартість послуг з харчування під час лікування становить 1365,84 грн.).

04.06.2021 з метою відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям відповідача, позивачем, було направлено на адресу відповідача лист вих. №175/571/1 від 04.06.2021 з додатками: договір - 2 екз., рахунок-фактура (№222 від 31.05.2021, №221 від 31.05.2021 на загальну суму: 91098,63 грн., а саме: 89732,79 грн. - лікування військовослужбовця; 1365,84 грн. - харчування військовослужбовця) 2 екз., акти виконаних робіт (№222 від 31.05.2021, №221 від 31.05.2021) 4 екз. Вказаний лист отримано уповноваженим представником відповідача 07.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач відповідь на лист вих. №175/571/1 від 04.06.2021 не надав.

21.09.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 20.09.2021 №553/815 (№553/2760). Вказаний лист отримано уповноваженим представником відповідача 23.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач на претензію відповідь не надав.

Вартість лікування та лікувального харчування військовослужбовця відповідача, яка зазначена у акті виконаних робіт обрахована у медичній картці стаціонарного хворого №2266.

Відповідачем не було здійснено відповідних дій на оплату наданих медичних послуг, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Відповідно до пункту 1 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 №1923 (надалі - Порядок), цей Порядок визначає механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Згідно з п. 3 Порядку від 18.10.1999 № 1923, витрати на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань відшкодовуються цим закладам центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, в яких проходять службу зазначені військовослужбовці, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання цих військових формувань.

Згідно з п. 4 Порядку центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, Національним антикорупційним бюро, Державним бюро розслідувань призначаються посадові особи - розпорядники кредитів, уповноважені здійснювати розрахунки за надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань. Ці посадові особи затверджують списки осіб, уповноважених видавати направлення для надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань. Списки посадових осіб, уповноважених здійснювати розрахунки за надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань, а також уповноважених видавати направлення для надання медичної допомоги, подаються центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, військово-медичні заклади яких надаватимуть медичну допомогу, і цим військово-медичним закладам.

Згідно з пунктом 5 Порядку, надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове формування, місцезнаходження і банківські реквізити органу військового управління (військової частини), уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про необхідні види і обсяги медичної допомоги.

У разі надання екстреної медичної допомоги при захворюваннях і станах, зазначених у додатку, а також загостренні хронічних захворювань направлення за повідомленням відповідного військово-медичного закладу подається до нього протягом трьох діб з дня госпіталізації чи амбулаторного надання екстреної медичної допомоги.

Згідно з інформацією, яка міститься у медичній картці стаціонарного хворого №2266 ОСОБА_2 його направлено А1249 (61ВМГ).

В матеріалах справи, наявний наданий позивачем розрахунок витрат на лікування, обстеження та харчування хворого на загальну суму витрат 91098,63 грн. Відповідачем не заперечується надання позивачем послуг на медичне лікування та харчування військовослужбовця ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 6 Порядку, рахунки на оплату медичної допомоги протягом п`яти днів після її надання надсилаються до органу військового управління (військової частини) військового формування, уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату. Вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям інших військових формувань, встановлюється наказами керівників військово-медичних закладів, які надають ці послуги, у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг).

На виконання вимог пункту 6 Порядку, позивачем надано докази надсилання відповідачу рахунків факту №221 від 31.05.2021 та №222 від 31.05.2021 на зальну суму 91098,63 грн.

Суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги пункту 6 Порядку, саме рахунок на оплату є підставою для відшкодування витрат на надання медичної допомоги згідно положень пункту 7 даного Порядку, і факт його отримання має значення для настання строку виконання зобов`язання.

Пунктом 7 Порядку визначено, що відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань здійснюється у 10-денний термін з дня надходження рахунків від військово-медичних закладів, в яких надавалася медична допомога. Копії платіжних доручень після здійснення оплати за надану медичну допомогу надсилаються на адресу військово-медичного закладу.

Так, наявність в матеріалах справи доказів надання позивачем медичної допомоги військовослужбовцю, який проходив війську службу у відповідача на суму 91098,63 грн., є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо її відшкодування.

Суду не надано доказів відшкодування відповідачем фактично понесених позивачем витрати на лікування військовослужбовця.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує на те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ОСОБА_2 отримав поранення під час виконання службових (бойових) щодо відсічі збройної агресій російської федерації у Донецькій та Луганській області, під час здійснення участі в Операції Об`єднаних Сил, у складі у групування ОТУ НГУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що було підпорядковане Збройним Силам України, під час правового режиму особливого періоду. Укладання договору між військово-медичним закладом та іншими військовими формуваннями для лікування військовослужбовців не передбачено, а також надання будь-яких гарантійних листів. Відповідач є державною установою, яка фінансується відповідно до розподіленого та затвердженого кошторису з Державного бюджету України. Головним розпорядником бюджетних коштів для військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ). Після надходження на адресу військової частини актів виконаних робіт, враховуючи відсутність власних джерел доходу, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 (розпорядник бюджетних коштів 2 рівня) були надіслані клопотання про виділення коштів за КЕКВ 2240 (оплата послуг) у сумі 89732,79 грн. 79 коп. на оплату послуг з лікування та обстеження у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 солдата за контрактом ОСОБА_2 . До клопотання були додані виконаних робіт та копія рахунку-фактури №221 від 31.05.2021 (листи № 3/29/9/3-1732 від 22.06.2021, № 3/29/9/3-407 від 11.02.2022, № 3/29/9/3-2916 від 19.10.2022). Але коштів для оплати послуг за лікування солдата ОСОБА_2 (за КЕКВ 2240) на рахунки військової частини протягом 2021 та 2022 років не надійшло. Вказані обставини підтверджуються виписками з призначення та фінансування військової частини НОМЕР_3 у 2021 та 2022 роках КПКВ 1003020. Також, відповідач зазначає, що правовідносини, що виникли між військовою частиною НОМЕР_3 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовою частиною НОМЕР_1 ), пов`язаними із лікуванням військовослужбовців, не є договірними або господарськими, оскільки виникли внаслідок реалізації державної політики щодо соціального захисту військовослужбовців. На думку відповідача, позивач щодо оплати послуг з лікування повинен був звернутися до Головного управління Національної гвардії України, а спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки за приписами ч. 1 ст. 904 ЦК України, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Тобто, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні понесені витрати. При цьому плата за саму діяльність виконавця замовником не вноситься. Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними. Ніяких інших замовник виконавцеві не сплачує. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг. Фактично між сторонами склалися господарські правовідносини щодо надання безоплатних послуг.

Також, суд зазначає, що Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, предмет розгляду між сторонами виникли саме господарські відносини, пов`язані із відшкодуванням фактичних витрат, в яких жодна із сторін не здійснює владних управлінських функцій.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) фактично понесені витрати на лікування військовослужбовця у розмірі 91 098,63 грн. (дев`яносто одна тисяча дев`яносто вісім грн. 63 коп.) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21.04.2023.

Суддя М.В. Мірошниченко