ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4356/23 Справа № 175/659/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 175/659/23

Номер провадження 22-ц/803/4356/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - Головне управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року головуючого судді Білоусової О.М. по цивільній справі про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт, що він приймав безпосередню участь у бойових діях у складі діючої на той період армії СРСР в державі Афганістан в період часу з 08 лютого 1986 року по 02 листопада 1987 року включно. Встановлення даного факту заявнику необхідно для подальшого оформлення пенсії як учасника бойових дій.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_3, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду, зокрема зазначаючи, що встановлення факту в суді, це єдина можливість надати до пенсійного фонду документи на підставі яких йому буде призначена пенсія. Зазначає, що в позасудовому порядку направив запит в Міністерство оборони Російської Федерації, однак 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала війну проти України, та його запит не виконано, відповідь не надходила.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с.32).Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає .

З матеріалів справи вбачається, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 вказував, що 09 листопада 1985 року Барвінківським районним воєнним комісаріатом Харківської області його було призвано до лав армії держави СРСР та направлено на навчання до воєнної частини НОМЕР_1 місто Термез. 01 грудня 1985 року в зазначеній військовій частині ним прийнято присягу. Наказом № 39 від 08 лютого 1986 року його було направлено для проходження військової служи до військової частини польової пошти НОМЕР_2 Артилерійського полку (Кабул) Республіки Афганістан. Наказом № 306 від 02 листопада 1987 року його було звільнено а запас, у зв`язку із закінченням строку служби. Оскільки заявник проходив службу в зоні бойових дій, то має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. 23 грудня 2022 року звернувся до головного управління ПФУ в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії , з урахуванням строку служби в зоні бойових дій, однак йому було відмовлено, оскільки заявником не надано документів, на підставі яких йому встановлено статус учасника бойових дій. Тому, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с. 1-2).

Згідно з військовим квитком НОМЕР_3 виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 09 листопада 1985 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до VII. Особі відмітки: Проходив службу у військовій частині польової пошти НОМЕР_2 з 08 лютого 1986 року по 02 листопада 1987 року та має право на пільги встановлені ЦК КСС Совета Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року (а.с. 7-9).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 , виданого 29 квітня 1996 року, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій безстроково (а.с. 10).

Рішенням Головного управління ПФУ України в Дніпропетровській області від 23 грудня 2022 року № 204050007533, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в призначенні пенсії відмовлено, оскільки не надані документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, а саме відсутня довідка про безпосередню участь у бойових діях у складі діючої армії відповідно до додатку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року зі змінами та доповненнями (а.с. 13).

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява за вирішенням якої звернувся ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки на час звернення до суду із заявою, чинне законодавство передбачає позасудову процедуру підтвердження особою її участі в бойових діях.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що Афганістан віднесено до переліку держав, на території якої в період з квітня 1978 року до грудня 1989 року проходились бойові дії.

Чинним законодавством встановлено та визначено порядок щодо встановлення участі осіб в бойових діях.

Зокрема, для виконання вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (із змінами), від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 13 січня 1995 року № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 20 серпня 2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» - Міністерством оборони України видано наказ від 07 травня 2015 року № 200 «Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості», реєстрація у Міністерстві юстиції України 14 травня 2015 року за № 531/26976.

Цим наказом зобов`язано утворити комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Міністерстві оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, військовій частині НОМЕР_5 та військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Саме на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Прийняття Комісією рішення проводиться шляхом голосування та вважається правомочним, коли за нього проголосувало не менше половини її членів (пункт 16 Положення). Рішення комісії оформлюється протоколом (пункт 17 Положення).

Зазначеним наказом не визначено повноважень обласних військових комісаріатів щодо втручання у роботу комісії та керування роботою комісії.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикцію.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19 (провадження № 14-481цс19).

Отже, не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо участі у бойових діях, перебування на фронті, у партизанських загонах тощо.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою чинне законодавство передбачає позасудову процедуру підтвердження особою її участі в бойових діях з метою отримання статусу учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження участі особи в бойових діях. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу учасника бойових дій та поставило б у нерівні умови осіб, які отримують такий статус з дотриманням цієї процедури. Проте особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено у визнанні учасником бойових дій, не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення, і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження факту участі у бойових діях разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року по справі № 263/9043/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання заявника на не отримання відповіді з Міністерства оборони Російської Федерації не є слушними ,оскільки відповідно до ст.57 Закону України « Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Пунктом 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637, передбачено ,що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони .

Доводи апеляційної скарги, дублюють обґрунтування заяви, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року є законною та обґрунтованою , підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді: