"18" квітня 2023 р. Справа № 363/2522/22

УХВАЛА

18 квітня 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ;

потерпілої ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції);

представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 ;

підозрюваного ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у кримінальному провадженні за № 12022111150000784 від 18.07.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за клопотанням прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у кримінальному провадженні за № 12022111150000784 від 18.07.2022 року підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2023 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що було вчинено за наступних обставин, які встановлені органом досудового розслідування:

16 листопада 2021 року близько 11 години водій ОСОБА_6 , керував технічно справним автомобілем марки «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював рух по проїзній частині автодороги «С-100820» зі сполученням с. Лебедівка - с. Нижча Дубечня зі сторони с. Лебедівка в напрямку автодороги «О-100805» зі сполученням «Київ-Вишгород-Ровжі» у Вишгородському районі Київської області.

Наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг перетину з автодорогою «О-100805» зі сполученням «Київ-Вишгород-Ровжі», що є головною дорогою по відношенню до автодороги «С-100820» зі сполученням «с. Лебедівка- с. Нижча Дубечня» зупинив керований ним транспортний засіб перед виїздом на вищевказану автодорогу. Далі водій ОСОБА_6 , діючи необережно - проявляючи злочинну недбалість, в порушення вимог дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» Розділу 33 Правил дорожнього руху України, п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, маючи об`єктивну можливість оглядати встановлений перед перехрестям у напрямку його руху дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», перебуваючи на другорядній дорозі, розраховуючи на те, що транспортних засобів, що рухаються по головній дорозі немає, перед початком руху, не впевнившись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух транспортного засобу.

Після чого, виїжджаючи на головну дорогу, а саме на проїжджу частину автодороги «0-100805» зі сполученням «Київ-Вишгород-Ровжі» для подальшого руху в напрямку м. Вишгород, водій ОСОБА_6 , не надавши дорогу автомобілю марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, який в цей час виконуючи маневр обгону із порушенням вимог п.п. 14.6 «а» і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, рухався по зустрічній смузі вищевказаної головної дороги у напрямку с. Ровжі, допустив зіткнення лівою передньою боковою частиною кузову керованого ним автомобіля «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 з передньою частиною автомобіля марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: гематоми лобної ділянки голови, перелому передньої стінки лобної пазухи, перелому кісток носу, параорбітальної гематоми, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог п.10.1, п.16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної події та настанням суспільно - небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

20 липня 2022 року підозрюваний ОСОБА_6 звернувся до прокурора із заявою щодо вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим.

20 липня 2022 року потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_4 звернулася до прокурора із заявою про те, що всі збитки, заподіяні їй кримінальним правопорушенням, відшкодовані в повному обсязі та з підозрюваним ОСОБА_6 вона примирилась і жодних претензій до останнього немає. Також потерпіла не заперечує проти звільнення підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що скоєне кримінальне правопорушення ОСОБА_6 відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ОСОБА_6 не є суспільно небезпечною особою, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на ОСОБА_6 від сусідів за місцем проживання немає, прокурор ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням, в якому просила звільнили від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження № 12022111150000784 від 18.07.2022 року щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 підтримала вищезазначене клопотання, просила суд його задовольнити, ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження № 12022111150000784 від 18.07.2022 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності. Свою позицію прокурор мотивувала тим, що на момент подання клопотання були наявні всі підстави для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, а саме: факт примирення з потерпілою та відшкодування їй шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. При цьому прокурор зазначила, що звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України передбачає наявність примирення між підозрюваним та потерпілою особою, що у свою чергу передбачає обов`язкову наявність вольового, добровільного та усвідомленого акту прощення з боку потерпілої особи. Прощення підозрюваного у зв`язку з вчиненим ним кримінальним правопорушенням є правом потерпілої, а тому якщо потерпіла на момент проведення судового провадження заперечує проти звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, зазначає, що завдана шкода їй повністю не відшкодована, а з підозрюваним вона не примирилася, то з метою дотримання вимог процесуального законодавства прокурор не заперечує щодо повернення даного клопотання для продовження досудового розслідування у загальному порядку.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України. На обґрунтування своєї позиції потерпіла та її представник пояснили суду, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.11.2021 потерпіла ОСОБА_4 зазнала важкої травми голови, їй було проведено складну та дороговартісну операцію, внаслідок якої в лобову ділянку голови вживлено титановий фіксатор. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій нанесено складну фізичну і психологічну травму, значно погіршився загальний стан здоров`я, змінився зовнішній вигляд, погіршилися умови життя, було втрачено роботу та настали інші негативні наслідки та зміни, що суттєво позначилися на її житті та здоров`ї. Крім того, потерпіла і надалі змушена проходити постійне лікування, що зумовлює необхідність постійних та додаткових витрат майнового характеру, а також страждань психологічного характеру. Зважаючи на викладене, враховуючи, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України можливе лише за наявності примирення між потерпілим та особою підозрюваного чи обвинуваченого, що передбачає наявність вольового акту прощення з боку потерпілого, а примирення потерпілої ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_6 не відбулося та не вбачається за можливе, то потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та повернути його прокурору для продовження здійснення кримінального провадження у загальному порядку.

Окремо потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 зазначили, що підозрюваний ОСОБА_6 дійсно відшкодовував потерпілій шкоду, завдану внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, на підтвердження чого дійсно ОСОБА_4 надавала відповідну розписку, а також писала відповідну заяву про те, що вона примирилася з підозрюваним. У той же час, як пояснила ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 , отримана сума відшкодування є неповною та не покрила всієї майнової та немайнової шкоди, якої потерпіла зазнала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а написана потерпілою заява про примирення, була написана ОСОБА_4 без роз`яснення слідчим процесуального порядку звільнення особи від кримінальної відповідальності та процесуальних наслідків написання такої заяви. При цьому з огляду на продовження проходження лікування сума майнової шкоди постійно збільшується внаслідок того, що поточне лікування ОСОБА_4 оплачує самостійно.

На додаток до цього, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 зазначила, що повне відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є лише однією з підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а тому це не виключає необхідність та обов`язковість саме примирення підозрюваного з потерпілою як вольового акту прощення з боку потерпілого, чого в межах даної справи не було, внаслідок чого звільнити підозрюваного лише з підстав відшкодування завданої шкоди неможливо на підставі ст. 46 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити, не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження на цій підставі. На підтвердження цього підозрюваний ОСОБА_6 зазначив, що він відшкодував всі збитки, які було завдано потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підтвердження чого ОСОБА_4 надала йому відповідну розписку та написала заяву про примирення з ним, а тому вважає мало місце примирення з потерпілою ОСОБА_4 , а отже, наявні всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 , який захищає права та законні інтереси підозрюваного ОСОБА_6 на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області, виданого на виконання вимог ухвали суду від 13 квітня 2023 року, у судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора, звільнити підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження № 12022111150000784 від 18.07.2022 року відносно ОСОБА_6 закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності. На підтвердження своєї позиції захисник пояснив, що подане прокурором клопотання відповідає всім вимогам процесуального законодавства, а на момент його подання мали місце всі підстави для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням: повне відшкодування завданої шкоди, що підтверджується долученою у судовому засіданні розпискою ОСОБА_4 , а також примирення з потерпілою, що підтверджується долученою у судовому засіданні заявою ОСОБА_4 . Той факт, що розмір завданої шкоди після спливу певного періоду часу збільшився, у зв`язку з продовженням лікування, не свідчить та не виключає тих обставин, що на момент подання клопотання потерпіла примирилася з підозрюваним та їй було відшкодовано всю шкоду, яка була наявна на той момент. У зв`язку з цим захисник - адвокат ОСОБА_7 просив суд задовольнити клопотання прокурора.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали поданого клопотання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Щодо участі потерпілої ОСОБА_4 у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Під час судового засідання прокурором було приділено увагу тій обставині, що потерпіла бере участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, знаходячись поза приміщенням суду, а точніше - на території іншої держави. Доводи прокурора були мотивовані тим, що ст. 336 КПК України, яка визначає особливості проведення дистанційного судового провадження, не передбачає можливості учасників кримінального провадження брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів поза приміщенням суду. На додаток до цього, прокурор зазначила, що ст. 336 КПК України, яка є єдиним нормативним приписом, що визначає особливості проведення дистанційного судового провадження, передбачає лише можливість участь у режимі відеоконференції з приміщення іншого суду, оскільки лише в такій спосіб суд може виконати вимоги ч. 4, 5 ст. 336 КПК України.

Зважаючи на обсяг, характер та зміст заперечень прокурора щодо неможливості участі потерпілої ОСОБА_4 у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів поза приміщенням суду, знаходячись при цьому на території іншої держави, суд з метою повноти та всебічності судового розгляду, для забезпечення виконання завдань кримінального провадження приходить до висновку про доцільність окремого висвітлення даного питання.

Суд звертає увагу, що разом з клопотанням про звільнення підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, прокурором було подано заяву самого підозрюваного та заяву потерпілої ОСОБА_4 (а.с. 8-9). При дослідженні вказаної заяви потерпілої, що була додана до клопотання, судом встановлено, що вказана заява є заявою про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яка датується 01.08.2022 року та яка підписана електронним цифровим підписом самої потерпілої. Зі змісту заяви вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 не має можливості бути особисто присутньою на судових засіданнях, що будуть відбуватися у приміщенні Вишгородського районного суду Київської області, у зв`язку з тим, що 24 лютого 2022 року внаслідок військової агресії російської федерації було введено на всій території України воєнний стан, а на території м. Києва та Київської області велись активні бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_4 вимушена була покинути територію України і виїхати на територію Федеративної Республіки Німеччини. При цьому потерпіла зацікавлена в тому, щоб судове засідання відбулося, а тому на підставі ст. 336 КПК України просила забезпечити її участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Обставини та факти, викладені у заяві потерпілої від 01.08.2022 року, є актуальними і на момент проведення судового засідання (18 квітня 2023 року), оскільки на даний період часу ОСОБА_4 досі перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується візами, проставленими у паспорті ОСОБА_4 для виїзду за кордон (серії НОМЕР_3 від 07.05.2018 року), посвідкою на проживання у Німеччині. Крім того, той факт, що потерпіла перебуває за кордоном був підтверджений і нею особисто та не оспорювався жодним учасником судового засідання.

На додаток до цього суд звертає увагу, що саме клопотання про звільнення підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, підписувалося та подавалося прокурором ОСОБА_8 , яка входить до складу групи прокурорів, постанова про призначення якої була долучена до матеріалів справи ще на першому судовому засіданні, що відбулося 07 вересня 2022 року.

Таким чином, разом з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності прокурор, який і підписував та подавав дане клопотання, подав заяву потерпілої, в якій вона просить забезпечити її участь у режимі відеоконференції. Не зважаючи на це, у подальшому цей же прокурор, який разом з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності подав заяву потерпілої про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, заперечував проти проведення судового засідання у режимі відеоконференції за участі потерпілої з мотивів того, що це суперечить вимогам процесуального законодавства.

Зважаючи на те, що приписи ст. 336 КПК України не зазнали докорінних змін з 01.08.2022 року (з моменту подання заяви потерпілої про відеоконференцію), а обставини та факти виїзду потерпілої за кордон були достеменно відомі прокурору, так само з 01.08.2022 року, оскільки саме прокурор додав цю заяву потерпілої до основного клопотання, то суд критично оцінює доводи прокурора щодо неможливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Позиція суду пояснюється тим, що хоча законодавчі положення, які визначали особливості проведення дистанційного судового провадження не зазнавали суттєвих змін з моменту подання потерпілою відповідної заяви, про зміст якої прокурор був повністю обізнаний, прокурор всупереч своїй позиції спочатку положення ст. 336 КПК України тлумачив як такі, що допускають можливість проведення дистанційного судового провадження за заявою потерпілою та можливість її долучення до клопотання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, а вже згодом на момент проведення остаточного судового засідання прокурор ті ж самі положення розцінює як такі, що не передбачають можливості участі потерпілої у режимі відеоконференції.

До того ж суперечливість позиції прокурора щодо проведення дистанційного судового провадження підкреслюється ініціативністю долучення заяви потерпілої до клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, хоча нормативні приписи ст. 287 КПК України, які визначають вимоги до самого клопотання та додатків до нього, передбачають обов`язок прокурора долучити до клопотання лише письмову згоду самої особи на звільнення її від кримінальної відповідальності.

Крім того, на реалізацію права потерпілої бути присутньою під час судового засідання Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23.08.2022 року у справі за клопотанням прокурора про звільнення підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності було призначено підготовче судове засідання, клопотання потерпілої про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено та ухвалено проводити підготовче судове засідання у режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EASYCON». На виконання вимог КПК України зазначена ухвала супровідним листом від 25.08.2022 року була направлена всім учасникам кримінального провадження, у тому числі Вишгородській окружній прокуратурі, прокурором якої є ОСОБА_8 , що звернулася до суду з відповідним клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

На додаток до цього суд звертає увагу, що, будучи обізнаною про існування заяви потерпілої про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, про перебування потерпілої за кордоном, про прийняття судом ухвали про проведення судового провадження у режимі відеоконференції, сторона обвинувачення ані під час судового засідання 07.09.2022 року, ані під час судового засідання 20.09.2022 року, ані під час інших судових засідань, крім судового засідання, що відбувалось 13.04.2023 року, не висловлювала свої заперечення щодо участі потерпілої у режимі відеоконференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів, у тому числі, коли судом на обговорення виносилося питання щодо наявності заяв, клопотань у сторін кримінального провадження, а також коли судом на обговорення виносилося питання про можливість проведення судового засідання у зв`язку з неявкою потерпілої.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступні нормативні положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

З метою здійснення дистанційного судового провадження суд у відповідності до ч. 2 ст. 336 КПК України постановляє ухвалу за власною ініціативою або за клопотанням учасника кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 336 КПК України застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, проведення дистанційного судового провадження не повинно створювати для учасників такого провадження будь-яких зайвих та штучних перешкод в прийнятті ними участі у судовому засіданні, реалізації їх процесуальних прав, виконанню процесуальних обов`язків.

На додаток до цього у ч. 4, 5 ст. 336 КПК України зазначається, що якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов`язаний вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв`язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов`язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.

Відповідно до ч. 9 ст. 336 КПК України дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Отже, дистанційне судове провадження може здійснюватися в суді першої інстанції під час здійснення провадження з будь-яких процесуальних питань, у тому числі з приводу розгляду та вирішення клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

На основі ч. 1 ст. 336 КПК України суд приходить до висновку, що дистанційне судове провадження за наявності відповідних обставин, визнаних судом достатніми, може проводитися шляхом відео-трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза приміщенням суду. Буквальне тлумачення приписів ч. 1 ст. 336 КПК України свідчить, що процесуальним законодавством не передбачено заборони та не встановлено імперативного правила, обов`язку, відповідно до яких дистанційне судове провадження здійснюється лише шляхом проведення відео-трансляції між декількома судами, з приміщень яких приєднуються до конференції учасники судового засідання. Дистанційне судове провадження може здійснюватися і з власного приміщення (на це вказують безпосередньо приписи самої ч. 1 ст. 336 КПК України - «у тому числі яке знаходиться поза приміщенням суду) за допомогою власних технічних засобів.

Аналогічний висновок було зроблено в Ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2022 року у справі № 415/2182/20 - «разом із тим, наведені норми процесуального права не виключають можливості участі особи у судовому засіданні дистанційно і з будь-якого іншого місця з використанням власних технічних засобів».

Таким чином, дистанційне судове провадження не передбачає обов`язковість та виключність відеоконференції лише шляхом приєднання до неї учасників судових засідань з приміщень інших судів, хоча і такий варіант дистанційного судового провадження допускається процесуальним законодавством.

У той же час системний аналіз положень ч. 2-5 ст. 336 КПК України передбачає, що проведення дистанційного судового провадження здійснюється лише на основі відповідної мотивованої ухвали суду, а також за умови створення умов ідентифікації особи-учасника судового засідання, забезпечення реалізації його процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зокрема, шляхом вручення йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки.

У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/22 з 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Строк дії воєнного стану на всій території України неодноразово продовжувався, а на момент проведення судового засідання (18 квітня 2023 року) воєнний стан у відповідності до Указу Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 продовжує діяти та не скасований.

У зв`язку з запровадженням воєнного стану та проведенням бойових дій на території України, у зв`язку із загрозами постійних обстрілів з метою зниження небезпеки для свого життя та здоров`я, своїх близьких та рідних багато людей вимушені були покинути територію України та виїхати на територію інших держав. Більшість з тих людей, які вимушені були покинути територію України, фактично втратили можливість повернутися до неї з огляду на наявну небезпеку, руйнування, знищення житла.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 з вищевикладених міркувань покинула територію України та найближчим часом не має можливості повернутися про що, зокрема, свідчить отримана нею посвідка на проживання на території Федеративної Республіки Німеччина. Зважаючи, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, то вимушене повернення потерпілої на територію України в умовах продовження війни та збереження загрози для життя і здоров`я кожної особи, що перебуває на території України, є порушенням положень ст. 3 Конституції, оскільки ставить під пряму загрозу найвищі соціальні цінності нашої держави у вигляді життя та здоров`я, безпеки людини.

У той же час введення воєнного стану не може бути підставою для спрощеного підходу для розгляду і вирішення судових справ, реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Однак воєнний стан - суттєва обставина, яка має враховуватися при цьому судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

Одним з основоположних прав кожної особи є право на справедливий суд, що передбачено та гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Однією із засадах права на справедливий суд є право доступу до суду, що передбачає безпосередню можливість доступу до суду, а також можливість учасників судових засідань безперешкодно брати участь у судових засіданнях з забезпеченням реалізації їх процесуальних прав, зокрема, права бути вислуханим.

При цьому відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У межах даної справи судом констатується, що в аспекті завдань кримінального провадження як підозрюваний, так і потерпіла наділені невід`ємними правами на справедливий суд, зокрема, право доступу до суду, судових засідань та участі в них, а також невід`ємним правом на швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд. При цьому проведення швидкого та повного судового розгляду відповідає також праву кожної особи, щоб кожне висунуте відносно неї обвинувачення було розглянуто якнайскоріше та найефективніше без зайвих та невиправданих затримок.

І хоча в межах даної справи відносно ОСОБА_6 не висувається обвинувачення у вчиненні кримінального провадження, але вирішення питання про його звільнення від кримінальної відповідальності має для нього і його подальшого життя таке ж саме вирішальне значення, як і вирішення обвинувачення відносно будь-якої особи. Внаслідок цього будь-які невиправдані затримки та затягування процесу є неприпустимими як для реалізації прав підозрюваного ОСОБА_6 , так і реалізації прав потерпілої ОСОБА_4 .

У той же час забезпечення безпосередньої участі ОСОБА_4 у судовому засіданні з розгляду поданого прокурором клопотання є неможливим з огляду на вище встановлені судом обставини у вигляді виїзду нею за кордон, неможливістю приїзду на територію України та відвідування приміщення суду.

У зв`язку з цим та для забезпечення виконання завдань кримінального провадження, розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності по суті, судом ухвалою від 23.08.2022 року було призначено проведення дистанційного судового провадження шляхом участі потерпілої - ОСОБА_4 у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів.

У листі ВС від 03.03.2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» у п. 7 було зазначено, що якщо через об`єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК України, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференції за допомогою інших засобів. При цьому потрібно звернути увагу на роз`яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 41 Керівництва щодо проведення судових проваджень у режимі відеоконференції від 30.06.2021 року, наданого Європейською комісією з питань ефективного правосуддя, встановлюється, що залежно від вимог національного законодавства, учасники можуть брати участь у слуханні, що проводиться в режимі відеоконференції, перебуваючи в залах суду, місцях позбавлення волі, приміщеннях юридичних фірм або інших безпечних місцях. При цьому перелік місць, з яких має забезпечуватися можливість участі в судовому засіданні, що проводиться в режимі відоеконференції, не є вичерпним та не обов`язково прив`язується до приміщення іншого суду.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що в окремих та виключних випадках з урахуванням обставин кожної конкретної справи для забезпечення реалізації основоположних прав учасників кримінального провадження та виконання завдань останнього може проводитися дистанційне судове провадження у режимі відеоконференції з учасником судового засідання, що перебуває поза приміщенням суду та приєднується до відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. При цьому суд має забезпечити належну ідентифікацію такого учасника, ознайомити його з процесуальними правами та обов`язками, а сам режим дистанційного судового провадження не повинен обмежувати його в можливості брати активну участь у судовому засіданні.

В межах даної справи на підтвердження наявності виключності можливості проведення відеоконференції за участю потерпілої, яка бере участь у ній за допомогою власних технічних засобів поза приміщенням суду, судом враховано введення на території України воєнного стану, продовження ведення бойових дій, збереження небезпеки для життя та здоров`я внаслідок можливості проведення ворожих обстрілів, можливість переривання судових засідань внаслідок оголошення повітряної тривоги, а також виїзд потерпілої за кордон, відсутність наміру та можливості повернення на територію України. На думку суду вказані обставини в силу їх змісту та характеру виправдовують проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів.

При цьому суд звертає увагу, що потерпіла бере участь у режимі відеоконференції за допомогою окремого модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме підсистеми відеоконферецзв`язку (ВКЗ).

Відповідно до п. 45 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - підсистема відеоконференцзв`язку забезпечує учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету.

У той же час відповідно до п. 9, 11 вищезазначеного Положення - процедура реєстрації Електронного кабінету передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема, адреси електронної пошти тощо.

Процедура реєстрації Електронного кабінету фізичної особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису такої особи.

Таким чином суд приходить до висновку, що участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції можлива лише за умови реєстрації нею Електронного кабінету, що може здійснюватися виключно шляхом використання кваліфікованого електронного цифрового підпису.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис визначається як удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

При цьому відповідно до п. 4 ст. 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» - кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У відповідності до вимог чинного законодавства кваліфікований сертифікат відкритого ключа, на основі якого створюється та діє кваліфікований цифровий підпис, надається не тільки спеціально уповноваженими суб`єктами - кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, але і в спеціально передбаченому законом порядку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» - формування та видача кваліфікованого сертифіката відкритого ключа без ідентифікації особи, ідентифікаційній дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність у особи її власного кваліфікованого електронного підпису свідчить про здійснення її ідентифікації кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, внаслідок чого створюється та діє презумпція відповідності такого підпису та такої ж самої юридичної сили, що і власноручний підпис.

Оскільки реєстрація в Електронному кабінеті, через який здійснюється доступ до підсистеми відеоконференцзв`язку, здійснюється виключно за допомогою кваліфікованого електронного підпису, то суд приходить до висновку, що в Електронному кабінеті можуть бути зареєстровані, а у підсистемі відеоконференцзв`язку брати участь за допомогою власних технічних засобів лише особи, яким видано кваліфікований електронний підпис, тобто кваліфікованим надавачем довірчих послуг було проведено їх ідентифікацію та забезпечено створення такого підпису, що має таку ж саму юридичну силу, що і власноручний, а також відповідає останньому.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 має кваліфікований електронний підпис, який вона використовує для підписання всіх документів, засвідчення їх копій, а також для авторизації в Електронному кабінеті для подальшої участі у відеоконференцзв`язку. Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, і протоколом судового засідання від 13.04.2023 року, в якому програмним забезпеченням ВКЗ зроблено запис про авторизацію ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за допомогою саме кваліфікованого електронного підпису.

Крім того, судом встановлено, що кваліфікований цифровий підпис потерпілої базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, який виданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що відповідно до відкритих відомостей електронного реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів та кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг відноситься до кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг та має повноваження на формування та видачу кваліфікованого електронного підпису.

Крім того, на підтвердження реєстрації потерпілою Електронного кабінету судом враховано наявні у матеріалах справи довідки, сформовані за допомогою автоматизованої системи документообігу, з яких підтверджується доставлення окремих документів по справі в Електронний кабінет ОСОБА_4 як потерпілої в межах даного кримінального провадження.

На основі цього судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 бере участь у дистанційному судовому провадженні за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, авторизація в якій здійснюється через Електронний кабінет за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що відповідає її власноручному підпису, має таку ж саму юридичну силу та виданий їй кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг за результатами проведення її ідентифікації. Тому у суду немає жодних розумних та логічних підстав сумніватися в особі потерпілої ОСОБА_4 як учасника кримінального провадження та вжито всіх можливих заходів ідентифікації її особи.

Крім того, на підтвердження її особи суд враховує відсутність заперечень учасників провадження щодо неналежності особи потерпілої, обізнаність ОСОБА_4 про суть справи та її перебіг, що в цілому відповідає поведінці особи, яка є справжнім учасником кримінального провадження.

На додаток до цього, крім встановлення особи потерпілої, судом було вжито заходів для реалізації нею своїх процесуальних прав та виконання нею процесуальних обов`язків.

Для комунікації з судом, авторизації в Електронному кабінеті потерпіла ОСОБА_4 використовує електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2 У постанові ВС від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19 було зроблено висновок, що якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймі не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.

У зв`язку з цим на вказану електронну адресу потерпілої працівником Вишгородського районного суду Київської області було направлено файл «Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілої.docx», що був підписаний кваліфікованим електронним підписом працівника суду, що в свою чергу міститься у відповідному файлі «Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілої.doc.p7s», що також був направлений на електронну пошту потерпілої.

У відповідь на лист Вишгородського районного суду Київської області з електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшло повідомлення наступного змісту «Доброго дня, я ОСОБА_4 пам`ятки отримала та ознайомилася, заперечень не маю», що дає суду розумні та достатні підстави припускати належність цієї електронної пошти потерпілій та ознайомлення її з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки. Крім того, зазначена пам`ятка була направлена в Електронний суд потерпілої за допомогою автоматизованої системи документообігу, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка, з якої вбачається, що відповідний документ було доставлено в Електронний кабінет потерпілої ОСОБА_4 .

Крім того, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілої вона отримала, її процесуальні права та обов`язки їй зрозуміли, додаткового роз`яснення не потребує, жодних заперечень немає. На додаток до чого судом також враховано наявність у потерпілої представника - адвоката ОСОБА_5 , що бере безпосередню участь у судовому засіданні та повноваження якої щодо здійснення представництва ОСОБА_4 не обмежені.

У судовому засіданні режим дистанційного судового провадження не створив для потерпілої зайвих та штучних перешкод щодо участі у судовому засіданні, реалізації її процесуальних прав, оскільки вона вільно брала участь у судовому засіданні, висловлювала свою думку, чула та бачила інших учасників судового процесу та висловила свою позицію щодо самого клопотання прокурора.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, на умовах винятковості та з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, судом проведено судове засідання за участю потерпілої у режимі відеоконференції поза приміщенням суду за допомогою власних технічних засобів, однак з використанням всіх можливих та розумних засобів ідентифікації особи потерпілої, роз`яснення їй її прав та обов`язків, забезпечення її вільної участі у судовому засіданні. На основі цього суд також приходить до висновку про виправданість проведення дистанційного судового провадження та дотримання в повній мірі всіх вимог ст. 336 КПК України без надмірного формалізму у досі завдань кримінального провадження та реалізації основоположних прав підозрюваного та потерпілої.

Щодо клопотання прокурора про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому відповідно до ч. 2, 3 ст. 285 КПК України особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Однією з підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності, що передбачена законом України про кримінальну відповідальність, є примирення з потерпілим.

Так, відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 КПК України - суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

При цьому відповідно до п. 4 ППВСУ від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» - примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв`язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України може мати місце у випадку, коли дотримані всі передбачені законодавством матеріальні та процесуальні підстави. За наявності і виконання відповідних підстав суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що відповідно до санкції цього нормативного припису та положень ст. 12 КК України, є нетяжким злочином. При цьому аналіз складу вказаного кримінального правопорушення свідчить, що з суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується наявністю змішаної форми вини, яка в кінцевому підсумку визначається у формі необережності.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, є нетяжким необережним злочином.

На додаток до цього судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий та не вчиняв кримінальних правопорушень, а тому суд констатує, що ОСОБА_6 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, який не підпадає під обмеження, встановлені у ст. 46 КК України, що дає загальні підстави для здійснення розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

У судовому засіданні підозрюваному ОСОБА_6 роз`яснено суть підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення, можливість його звільнення від кримінальної відповідальності, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, право на таке звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі. Підозрюваний ОСОБА_6 зазначив, що суть підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підстава для звільнення від кримінальної відповідальності, право на звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти такого звільнення йому зрозумілі, проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України не заперечує.

На підтвердження доводів та позиції підозрюваного ОСОБА_6 судом також враховано його письмову заяву про його згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, що була долучена прокурором до клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

У той же час, вирішуючи питання про наявність другої матеріальної складової для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України - примирення підозрюваного з потерпілою, судом встановлено наступне.

19.08.2022 року підозрюваний ОСОБА_6 звернувся до прокурора із заявою щодо вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим. Зазначена заява була мотивована тим, що підозрюваним було здійснено повне відшкодування шкоди потерпілій, що була їй завдана внаслідок кримінального правопорушення, а також фактом примирення з самою потерпілою.

У судовому засіданні було досліджено розписку від 19.02.2022 року, яка складена ОСОБА_4 у присутності її адвоката ОСОБА_9 , з якої вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 отримала від підозрюваного ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16 листопада 2021 року, за фактом якої здійснюється дане кримінальне провадження.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що вона дійсно писала вказану розписку, а обставини, викладені в ній, відповідають дійсності - ОСОБА_4 дійсно отримала від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень для відшкодування завданої їй шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Зазначені обставини отримання коштів в якості відшкодування не заперечувався жодним учасником судового засідання.

У той же час потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 пояснили, що вищевказана розписка писалася з розрахунку того, що шкода завдана внаслідок кримінального правопорушення є визначеною та остаточною, внаслідок чого було зазначено у розписці про відсутність будь-яких претензій. Однак у подальшому, після отримання грошових коштів від ОСОБА_6 , написання розписки, потерпіла ОСОБА_4 пройшла ряд додаткових медичних обстежень та оглядів, в результаті яких виявилася необхідність проведення додаткових медичних маніпуляцій, операцій та процедур, що значно збільшило суму майнової шкоди за рахунок проведеного лікування, яке досі триває. Крім того, проведення подальшого лікування, витрачання значної суми коштів призвело до виникнення нових психологічних страждань, зокрема, внаслідок загального погіршення стану здоров`я, втрати роботи, що призвело до утворення також моральної шкоди.

У зв`язку з цим потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що, не зважаючи на отримання коштів від ОСОБА_6 19.02.2022 року, ані майнова шкода в повному обсязі, ані моральна шкода, завдані внаслідок кримінального правопорушення, станом на момент розгляду клопотання (18.04.2023 року) підозрюваним не відшкодована та не відшкодовується.

Таким чином, на момент розгляду поданого прокурором клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, судом не встановлено факту повного відшкодування підозрюваним потерпілій завданій їй шкоди, та відсутність з її боку претензій матеріального характеру.

У судовому засіданні також було досліджено заяву потерпілої ОСОБА_4 від 2022 року (повна дата не зазначена), в якій вона просить звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням та відшкодуванням збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення.

Не зважаючи на зміст викладеної заяви, суд не може поставитися до неї як до належного, допустимого доказу примирення потерпілої з підозрюваним. По-перше, судом враховано, що зазначена заява датується лише 2022 роком без вказівки на день та місяць її складання, що унеможливлює темпоральну деталізацію волевиявлення потерпілої щодо прощення підозрюваного та узгодження цього волевиявлення з іншими обставинами та фактами, що мають значення для розгляду клопотання (виникнення нових витрат на лікування, отримання нових психологічних страждань, отримання коштів в якості відшкодування тощо). По-друге, судом враховано, що зазначена заява написана потерпілою ОСОБА_4 без участі її адвоката, про що свідчить відсутність будь-яких підписів останнього, на відмінну від розписки про отримання коштів від 19.02.2022 року. Ці обставини узгоджуються з поясненнями потерпілої, що зазначена заява була складена за участю слідчого, який детально та повністю не роз`яснив наслідки, процесуальний порядок звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності та взагалі сутність такого процесуального механізму, у зв`язку з чим потерпіла внаслідок своєї юридичної необізнаності до кінця не розуміла наслідків написання такої заяви.

У будь-якому випадку суд звертає увагу на те, що для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, під час судового засідання, тобто саме на момент здійснення судового розгляду, а не подання клопотання, суд має встановити, зокрема, факт примирення потерпілої з підозрюваним. При цьому примирення встановлюється на основі двох кумулятивних умов: наявність повного відшкодування завданих збитків, а також прощення потерпілою особою підозрюваного чи обвинуваченого.

Прощення з боку потерпілої є її правом, що передбачає здійснення нею особисто під час судового засідання добровільного, усвідомленого та вольового акту прощення підозрюваного у зв`язку з вчиненим ним кримінальним правопорушенням. Прощення не може здійснюватися на підставі лише однієї письмової заяви потерпілої, яка у свою чергу не може бути єдиним та виключним доказом примирення сторін кримінального провадження. Заява потерпілої є підставою для ініціювання прокурором питання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КПК України прокурор також враховує думку потерпілої перед направленням клопотання до суду.

У той же час, це не виключає імперативної обов`язковості та необхідності безпосереднього сприяння судом процедури примирення потерпілої та підозрюваного у судовому засіданні, тобто безпосереднього засвідчення судом у судовому засіданні наявності добровільного, вольового, усвідомленого та безумовного акту прощення з боку потерпілої. Це здійснюється безпосередньо шляхом висловлення потерпілою своєї позиції, а не на підставі письмових заяв, які не мають точної дати їх складання.

У зв`язку з цим суд враховує, що потерпіла у судовому засіданні заперечила факт примирення з підозрюваним ОСОБА_6 , зазначила, що вона його не пробачила, та примирення з ним не вбачається за можливе. Таким чином, у судовому засіданні судом безпосередньо не встановлено наявності добровільного, усвідомленого, вольового та безумовного акту прощення підозрюваного з боку потерпілої. Зазначені обставини унеможливлюють звільнення підозрюваного на підставі ст. 46 КК України, для застосування якої прощення з боку потерпілої особи і встановлення цього на момент судового розгляду є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що на момент розгляду клопотання прокурора збитки, завдані потерпілій ОСОБА_4 , у повному обсязі підозрюваним ОСОБА_6 не відшкодовані, відсутній факт примирення між потерпілою та підозрюваним, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора про звільнення підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Враховуючи, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності надійшло в межах кримінального провадження під час стадії досудового розслідування, зважаючи на те, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, суд приходить до висновку про необхідність повернення цього клопотання прокурору для продовження кримінального провадження у загальному порядку.

Керуючись статтями 46 КК України, 2, 336, 284, 285-289 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У клопотанні прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у кримінальному провадженні за № 12022111150000784 від 18.07.2022 року підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - відмовити.

Повернути прокурору Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 матеріали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України для здійснення кримінального провадження № 12022111150000784 від 18.07.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному порядку.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали проголошено 20 квітня 2023 року о 14 год. 15 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1