Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/702/23

Провадження № 3/553/1086/2023

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18.04.2023м. Полтава

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Новак Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 126 ч. 5 КУпАП ,-

в с т а н о в и в :

До Ленінського районного суду м. Полтави надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Судом встановлено, що 22.03.2023 року, близько 12 год. 55 хв., в м. Полтава по просп. Миру, 39, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права на керування таким транспортним засобом, а саме: не отримавши посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 притягався 29.11.2022 року, чим порушив вимоги постанови КМУ № 340 та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух».

Цими діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", зазначив, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року). Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважається повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду судової справи.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 126 КУпАП, зазначено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -

тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого, висунутого проти нього, кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу ніж норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбаченихчастинами другою - четвертоюцієї статті, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Аналізуючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена сукупністю належних та допустимих доказів.

Також суд вважає, що поліцейські, при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, діяли у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення визнаються судом допустимими доказами відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, як і сукупність інших доказів, які досліджені судом, зокрема, СД-дисками із відеозаписами камер поліцейських та реєстратора, постановою серії БАБ №748796 від 29.11.2022 про притягнення ОСОБА_1 ч.1 ст.126, ч2 ст.126, ст.36 КУпАП, які об`єктивно узгоджуються між собою й іншими матеріалами справи та підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права на керування таким транспортним засобом, та складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100 затверджено "Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них".

Відповідно до п. 3.3 нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна використовуватися працівниками патрульної поліції та знаходитися в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, перевірці документів, арешті або затримання особи, поверхневому огляді, загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, при наданні допомоги особам, у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Зміст відеозаписів з нагрудних відеокамер поліцейських, наданого суду в додатку до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та дослідженого судом в судовому засіданні, свідчить про те, що працівниками патрульної поліції відеозаписи обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснювалися відповідно до норм чинного законодавства. Зафіксовані даними камерами обставини підтверджують ті обставини, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення роз`яснювались права, передбачені чинним законодавством. Підстав, які б давали можливість суду вважати, що вказані обставини є сумнівними та неправдивими відсутні, оскільки вищевказані обставини узгоджуються між собою, є послідовними та такими, що повністю відповідають матеріалам справи.

Даний факт також підтверджується і відеозаписами доданими до протоколу, де чітко видно, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права на керування ним,що підтвержується постановою про накладення адміністративних стягнень від 29.11.2022 року про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст.126 КУпАП, що свідчить про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення та іншими доказами в їх сукупності. Дані докази об`єктивно узгоджуються між собою та не протирічать одне одному.

За таких обставин висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об"єктивність яких сумнівів не викликає.

При визначенні виду та міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує суспільно небезпечний характер вчинених останнім правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, а тому суд вважає за необхідне на підставі ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення в межах санкції ст. 126 ч. 5 КУпАП, а саме у виді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, згідно Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 130, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 на підставі ст. 126 ч. 5 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн. 80 коп. судового збору.

Строк пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців.

Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак