-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 362/1980/17
провадження № 51-4594км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 .
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк 3 роки і за частиною 3 статті 307 КК - на строк 10 років з конфіскацією майна. За частиною 1 статті 70 КК йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
2. Суд визнав доведеним, що засуджений за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 зберігав пістолет «STALKER 917-8» калібру 9 мм та 8 патронів калібру 9 мм, які є відповідно вогнепальною зброєю та боєприпасами.
3. Там же засуджений зберігав з метою збуту речовину, у складі якої міститься амфетамін масою 43,19 г.
4. Все це було в нього вилучено під час обшуку 26 жовтня 2016 року.
5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадженняна підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК.
7. Захисник вважає, що винуватості засудженого не доведено належними та допустимими доказами, суди здійснили судовий розгляд неповно, неправильно встановили фактичні обставини справи і постановили рішення, які не відповідають вимогам статті 370 КПК.
8. Сторона захисту стверджує, зокрема, що:
- розслідування, проведено слідчими військової прокуратури з порушенням правил підслідності в ситуації, яка не охоплюється положеннями частини 4 статті 216 КПК, а тому всі здобуті ними докази слід визнати недопустимими;
- обшук у квартирі засудженого проведено не тим прокурором, якому було надано дозвіл ухвалою слідчого судді;
- не доведено, що вилучені речі належать засудженому, а не іншим мешканцям квартири, а психотропна речовина зберігалася з метою збуту.
9. На думку сторони захисту, апеляційний суд не дав належної оцінки зазначеним порушенням, повторно не дослідив докази, і його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Оцінка Суду
10. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
11. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Щодо підслідності провадження
13. Сторона захисту вважає, що докази, отримані в результаті слідчих дій, проведених слідчими військової прокуратури, є недопустимими, оскільки ті діяли в порушення правил підслідності. В обгрунтування своєї позиції вона посилається на те, що засуджений не є військовослужбовцем, а тому розслідування мало проводитися органами Національної поліції.
14. Суд зазначає, що це провадження розпочалося з внесення 26 лютого 2016 року до ЄРДР відомостей щодо незаконного придбання, зберігання та збуту психотропної речовини амфетамін курсантами військового вузу (т. 2, а.с. 39-40), після чого досудове розслідування було доручено слідчим Військової прокуратури Київського гарнізону.
15. Суд зазначає, що на час здійснення цього кримінального провадження його підслідність визначалась статтею 216 КПК у сукупності з пунктом 1 Перехідних положень до КПК, на підставі яких Генеральний прокурор у своєму наказі від 29 серпня 2014 року № 12гн визначив:
«7. Слідчим військових прокуратур здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, … вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів та іншими особами, зазначеними у частині 4 статті 216 КПК України, які проходять службу та\або працюють в державних органах чи установах, указаних у пункті 1 цього наказу.
8. Розслідування кримінальних правопорушень, вчинених групою осіб, здійснювати в повному обсязі слідчим військових прокуратур, якщо хоча б один із співучасників є особою, зазначеною в пункті 7 цього наказу, або хоча б один із злочинів є військовим».
16. Під час розслідування було отримано відомості про причетність до вчинення злочину засудженого. Тому розслідування продовжили слідчі військової прокуратури відповідно до частини 9 статті 216 КПК, яка передбачає: «якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені … іншою особою, якщо вони пов`язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів».
17. Лише після 18 квітня 2017 року матеріали щодо засудженого були виділені в окреме провадження.
18. Таким чином, Суд вважає, що в період між 26 лютого 2016 року і 18 квітня 2017 року розслідування проводилося відповідно до визначених законом правил підслідності. Тому Суд не вважає, що докази, якими суди обгрунтували винуватість засудженого, були отримані з порушенням правил підслідності, і відхиляє довід сторони захисту щодо їх недопустимості.
19. Суд не вважає за необхідне розглядати in abstracto питання щодо порушення правил підслідності після виділення матеріалів провадження щодо засудженого 18 квітня 2017 року, оскільки судами попередніх інстанцій на обгрунтування винуватості засудженого не використовувалися докази, отримані після цієї дати. Тому Суд обмежується лише питанням допустимості доказів, на які посилалися суди попередніх інстанцій.
Щодо повноважень прокурора провести обшук
20. У цьому провадженні ухвалою слідчого судді від 13 жовтня 2016 року (т. 2, а.с. 48) за клопотанням прокурора ОСОБА_8 надано дозвіл на обшук у квартирі, де проживав засуджений, який згодом провів прокурор ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 49-59), котрий входив до групи прокурів, що здійснювали досудове розслідування.
21. Сторона захисту вважає, що обшук квартири, де проживав засуджений, було проведено неуповноваженою особою, оскільки частина 1 статті 236 КПК не передбачає можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук ніким іншим, крім слідчого чи прокурора, зазначеного в ухвалі.
22. Суд зазначає, що слідчий суддя надає дозвіл на втручання в права і свободи людини стороні обвинувачення, а не певній посадовій особі. Суд вже зазначав, що в повноваження слідчого судді не входить визначення слідчого або прокурора, які здійснюватимуть обшук.[1] Тому обшук, проведений слідчим або прокурором, якому доручено здійснити цю слідчу дію, не може вважатися проведеним без належних повноважень.
23. Отже, Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Щодо інших доводів
24. Сторона захисту також заявляє про необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо винуватості засудженого.
25. Зокрема, захист вважає, що факт того, що засуджений не є наркозалежним, сам по собі не свідчить про зберігання психотропної речовини з метою збуту, а спосіб фасування навпаки спростовує цю мету, оскільки речовина була розфасована лише в два пакети. Крім того, стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів приналежності предметів злочину саме засудженому, оскільки в квартирі, де їх було вилучено, проживають і його батьки.
26. Суд відхиляє ці доводи сторони захисту. Вони стосуються не порушення правил допустимості доказів, а оцінки їх достовірності та достатності, що є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. У Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій достовірності доказів та достатності їх сукупності для висновку про винуватість засудженого.
27. Отже, суд першої інстанції з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого.
28. Встановлені судом фактичні обставини кримінальних правопорушень отримали правильну правову кваліфікацію за частиною 1 статті 263 , частиною 3 статті 307 КК.
29. Суд також відхиляє довід сторони захисту про те, що апеляційний суд порушив засаду безпосередності, повторно не дослідивши наявні у матеріали справи докази.
30. Суд нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями.
31. Як видно з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. У касаційній скарзі захисту не міститься доводів про те, що відмова апеляційного суду провести повторне дослідження доказів завадила їй належним чином обґрунтувати свої заперечення щодо доказів, наданих стороною обвинувачення.
32. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які переважно повторюються в його касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
33. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанови від 07 жовтня 2020 року у справі № 725/1199/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173671; від 17 лютого 2021 року у справі № 263/10353/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95042547.
скопійовано
-
скопійовано
-
