ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2643/22

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

(08300, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

(08301, Київська область, Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, "Бориспіль" Міжнародний державний аеропорт)

третя особа, яка не заявляює самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

(03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 50)

про стягнення 62068,48 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за № 35-28/J-59 від 12.12.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення основного боргу в сумі 41754, 91 грн., пені в сумі 12675, 19 грн., трьох процентів річних в сумі 923,18 грн. та інфляційних витрат в сумі 6 715,20 грн., що разом складають 62068,48 грн. за договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, № 2151 від 04.09.2018 в новій редакції від 15.11.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2022 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 20.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

09.01.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2021 №611 встановлено, що орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину;

- додатком №1 до постанови №611 передбачено, що орендарі, які орендують приміщення з метою побутового обслуговування населення звільняються від сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном на період дії карантину;

- враховуючи те, що надання пасажирам послуг з реєстрації та самореєстрації багажу свідчить про надання побутової послуги пасажирам ТОВ «Аерохендлінг» має право на звільнення від сплати орендної плати за Договором оренди №2151 починаючи з дати встановлення карантину і дотепер;

- додатком 3 до постанови №611 передбачено, що орендарі які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів, сплачують орендну плату у розмірі 25%;

- враховуючи той факт, що орендоване державне майно використовується відповідачем для розміщення на території аеропорту «Бориспіль» торгівельного об`єкта (пунктів, у яких здійснюється реалізація (продаж) послуг з реєстрації та само реєстрації багажу, яка є складовою повітряного перевезення багажу) останній також має право на зменшення орендної плати на 75% у лютому 2022 року;

- у зв`язку із тим, що мета використання майна за Договором оренди одночасно підпадає під критерії встановлені додатками 1 та 3 постанови №611 - мають застосовуватись правила пріоритету норм за найбільш сприятливим для особи тлумаченням;

- підтвердженням факту здійснення господарської операції та підставою для розрахунків та виникнення зобов`язань є первинний документ, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме складений згідно з вимогами п. 3.4. Договору оренди №2151 акт, який в матеріалах справи відсутній;

- рахунок про сплату орендної плати за лютий 2022 року за Договором оренди №2151 був підписаний бухгалтером Гончарук І., однак позивач не надав належних та допустимих доказів наявності у такої особи повноважень на підписання відповідного рахунку;

- відповідач наголошує на тому, що з його боку відсутній факт порушення зобов`язання за Договором оренди №2151, втім, у зв`язку із дією форс-мажорних обставин відсутні підстави для стягнення з нього пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

17.01.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- відсутні правові підстави для застосування положень постанови №611 до спірних правовідносин, оскільки цільове призначення орендованого відповідачем на його умовах майна здійснення діяльності з реєстрації та само реєстрації пасажирів і багажу;

- оскільки до видів діяльності відповідача належить «Основний: 52.23 Допоміжне обслуговування авіаційного транспорту» , «Інші: 51.10 пасажирський авіаційний транспорт», тому на нього розповсюджується дія Авіаційних правил;

- здійснення відповідачем, як агентом окремих авіаперевізників, діяльності з реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу не є побутовою послугою, що надається з метою задоволення індивідуального замовлення, а є забезпеченням виконання обов`язкових для всіх пасажирів процедур в процесі здійснення авіаційних перевезень згідно з Авіаційними правилами України;

- орендоване відповідачем на умовах Договору від 15.11.2021 майно (частина приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. №47578), площею 65,0 кв. м.) не є торговельним об`єктом;

- 25.05.2022 засобами електронного зв`язку позивачем було відправлено відповідачу рахунок-фактуру №76/406 від 28.02.2022 для сплати орендної плати за користування майном у лютому 2022 року;

- 19.03.2022 засобами електронного зв`язку позивачем було відправлено відповідачу акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 до рахунку-фактури №76/406 від 28.02.2022;

- оскільки умовами договору від 15.11.2021 не визначено порядок передачі позивачем відповідачу рахунків-фактури та актів приймання-здачі виконаних послуг вони були надіслані позивачем засобами електронного зв`язку;

- умовами договору від 15.11.2021 не встановлено обов`язок позивача надавати відповідачу копії документів, що підтверджують повноваження представника позивача на підписання рахунків-фактури і актів приймання-здачі виконаних послуг;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Ухвалою суду від 27.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Зобов`язано позивача направити на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях позовну заяву з доданими до неї документами та запропоновано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не пізніше семи днів з дня вручення (отримання) даної ухвали подати до суду письмові пояснення по справі.

03.03.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.

Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відправлення третій особі ухвали суду від 27.02.2023 за трекінгом №0103283310306, судом встановлено, що "відправлення вручено: за довіреністю" 08.03.2023.

Однак, до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях станом на 19.04.2023 жодних письмових пояснень по справі не надійшло.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 19.04.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі-відповідач) перед Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, що утворилась внаслідок невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання за умовами Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2151 від 04.09.2018.

Так, 04.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), (далі-Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі-Орендар) укладено Договір оренди №2151 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578), площею 65,0 кв. м, (далі - Майно), що розміщена за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (скорочено - ДП «МА «Бориспіль»), код ЄДРПОУ 20572069 (далі - Балансоутримувач), вартість якої, визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 травня 2018 і становить за незалежною оцінкою 6 043 862,00 грн. (шість мільйонів сорок три тисячі вісімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) без врахування ПДВ.

Згідно з п. 1.2. Договору Майно передається в оренду з метою здійснення діяльності з реєстрації та само реєстрації пасажирів і багажу.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.4., 3.6., 3.7. Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 року 75 548, 28 грн. (сімдесят п?ять тисяч п?ятсот сорок вісім грн. 28 коп). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов?язання включно.

Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 Договору) (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 10.1., 10.4. Договору його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з « 04» вересня 2018 р. до « 03» серпня 2021 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов?язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об?єктом оренди.

Додатком №1 до Договору також передбачений розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП «МА «Бориспіль».

Відповідно до підписаного між Орендодавцем та Орендарем 04.09.2018 акта приймання-передачі орендованого майна, за погодженням ДП «МА «Бориспіль», Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування визначене Договором нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір було продовжено у порядку, встановленому ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону. Так, згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», між Орендодавцем, позивачем та відповідачем 15.11.2021 було укладено додаткову угоду про подовження Договору.

Додаткова угода від 15.11.2021 укладена шляхом викладення Договору в новій редакції (далі - Договір від 15.11.2021), що в подальшому регулює взаємовідносини між Орендодавцем та сторонами щодо користування державним нерухомим майном.

Згідно п. 4.1. розділу I «Змінювані умови договору» (далі-Умови) Договору від 15.11.2021 об`єкт оренди нерухоме майно (далі-Майно), а саме частина приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 65,0 кв.м, що розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7.

Відповідно до п. 7.1. Умов Договору від 15.11.2021 цільове призначення Майна здійснення діяльності з реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу.

Місячна орендна плата, визначена на підставі абзацу 3 частини 7 статті 18 ЗУ «Про оренду державного і комунального майна» (далі-Закон) і становить 92421, 94 грн. без ПДВ (п. 9.1. Умов Договору від 15.11.2021).

Пунктом 12.1. Умов Договору від 15.11.2021 передбачено, що це договір діє до « 03» липня 2024 р. включно.

Згідно з п. 16 Умов Договору від 15.11.2021 співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладання договору становить: Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди (п. 3.3. розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору від 15.11.2021).

Відповідно до п. 3.4. розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору від 15.11.2021 Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п?ять робочих днів до дати платежу. Протягом п?яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

На суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.9. розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору від 15.11.2021).

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" виставлено відповідачу рахунок-фактури №76/406 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 100211, 78 грн. з ПДВ., з яких на користь позивача належало до сплати 41754, 91 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 на суму 100211,78 грн. разом з ПДВ., що підписаний електронним підписом зі сторони позивача.

Позивач зазначає, що відправив відповідачу вказаний акт засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» (My Electronic Document, також Medoc, Медок), а останній отримав його 19.03.2022, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію роздруківки з повідомленням про доставку документа адресату.

Позивач в позові також вказує, що ним було направлено відповідачу рахунок-фактури засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» (My Electronic Document, також Medoc, Медок), а останнім 25.05.2022 було отримано відповідний рахунок, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копію універсального документу до електронного відправлення.

Позивач також зазначає, що відповідач в порушення умов Договору від 15.11.2021 не сплатив на його користь орендну плату за користування Майном у лютому 2022 року.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №35-28/5-100 від 30.09.2022, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 41754, 91 грн. у місячний строк на рахунок Балансоутримувача.

Позивач зазначає, що вказана вище претензія була направлена ним відповідачу за адресою його місцезнаходження поштовим відправленням №0830106443702 та отримана останнім 18.10.2022, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповіді на претензію №35-28/5-100 від 30.09.2022 не надано.

З огляду на вказане вище позивач просить суд стягнути з відповідача 41754, 91 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини щодо договору оренди, об`єктом якого було майно, що належить до державної власності. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили орендну плату, порядок проведення розрахунків, строк дії договору, порядок передання майна в оренду та його повернення, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 759 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, вони вважаються укладеними, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що для сплати орендної плати за лютий 2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактури на суму 100211,78 грн., з яких на користь позивача (балансоутримувача) підлягали сплаті 41754,91 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти наявності у нього обов`язку зі сплати орендної плати за лютотий 2022 року, у зв`язку із тим, що рахунок-фактури №76/406 від 28.02.2022 на суму 100211, 78 грн., виставлений йому без врахування вимог Постанови №611, відповідно до якої відповідач був звільнений від сплати орендної плати згідно переліку додатку №1 вказаної постанови або згідно переліку додатку №3 такої постанови останній мав сплатити у відповідному місяці 25% від визначеного позивачем розміру орендної плати.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням подальших змін з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який тривав і протягом спірного періоду (лютого 2022 року).

Постановою №611 врегульовані питання щодо звільнення (повного чи часткового) орендарів від орендної плати, пунктом 1 якої визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, здійснюється у розмірі:

50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

При цьому визначено, що орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 1 до Постанови №611 наведено перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, в тому числі, які орендують приміщення з метою побутового обслуговування населення.

У додатку 3 до Постанови №611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків, в тому числі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, що в процесі розгляду справи між сторонами виник спір, який полягає в тому, чи наявне у відповідача право на застосування пільг зі сплати орендної плати, запроваджених Постановою №611. При цьому позивач вважає, що відповідач не відноситься до жодного з суб`єктів перерахованих в додатках 1 та 3 цієї постанови.

Також, з наданих доказів вбачається, що відповідач отримав в оренду приміщення, розташовані в будівлі аеропорту "Бориспіль" з метою здійснення діяльності з реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу.

Відповідач наголошує на тому, що пасажири, які прибувають до аеропорту «Бориспіль», використовують пункти для зважування багажу, після чого термінал видає пасажирові багажну бирку, яка є підтвердженням реєстрацію багажу на рейс для конкретного пасажира, відтак відповідач здійснює побутове обслуговування населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 №974 «Про внесення змін до Правил побутового обслуговування населення» визначено, що:

побутове обслуговування населення організованадіяльність суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язана з наданням побутових послуг;

побутова послуга вид діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Галузевим класифікатором "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування", затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2022 №51 встановлено, що послуги і продукція у сфері побутового обслуговування це побутові послуги, які пов`язані з веденням домашнього господарства, виконанням різноманітних ремонтних робіт, забезпеченням санітарно-гігієнічних та інших потреб населення, а також виготовленням за індивідуальним замовленням особистих речей та предметів господарського призначення.

Слід зазначити, що перелік послуг побутового обслуговування, визначений цим класифікатором не є вичерпним та не може передбачати усі види побутового обслуговування, що можуть здійснюватися суб`єктами господарювання в сучасних умовах.

Таким чином, хоча реєстрація та самореєстрація багажу і спрямована певною мірою на задоволення побутових потреб пасажирів, втім діяльність відповідача в повній мірі критеріям надання побутових послуг населенню не відповідає, відтак, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що його можна віднести до осіб, яким надається пільга зі сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном згідно додатку 1 до Постанови №611.

З приводу тверджень відповідача стосовно того, що орендоване Майно використовується ним для розміщення на території аеропорту «Бориспіль» торгівельного об`єкту, а саме пунктів у яких здійснюється реалізація (продаж) послуг з реєстрації та самореєстрації багажу, у зв`язку з чим відповідач має право на зменшення орендної плати на 75% відповідно до додатку 3 до Постанови №611, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» визначено, що:

торговельними об`єктами є:

1) у сфері оптової торгівлі:

склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);

магазин-склад;

2) у сфері роздрібної торгівлі:

магазин, який може бути:

- продовольчим, не продовольчим, змішаним (затоварною спеціалізацією);

- універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);

- з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);

павільйон;

кіоск, ятка;

палатка, намет;

лоток, рундук;

склад товарний;

крамниця-склад, магазин-склад.

Відповідно до п. 7.1. Умов Договору від 15.11.2021 цільове призначення Майна здійснення діяльності з реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу.

Враховуючи вказане вище, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач відноситься до осіб, яким надається пільга зі сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном у розмірі 25 відсотків згідно додатку 3 до Постанови №611.

Разом з тим, у постанові Верховного суду від 22.11.2022 у справі №911/654/21 колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Постанова № 611 була розроблена саме з метою надання державою підтримки орендарям державного майна під час дії карантину, а будь-яка державна підтримка, у тому числі і державна підтримка орендарів державного майна, має ґрунтуватися, зокрема, на принципах справедливості, розумності, передбачуваності, та, відповідно, суб`єкти, яким вона надається, повинні мати рівні можливості для її отримання та не піддаватися невиправданим обмеженням у отриманні такої державної підтримки.

У вказаній вище постанові Верховного суду також вказано, що постанова №611 приймалася саме з метою надання підтримки суб`єктам, що є орендарями державного майна, сама по собі відсутність у переліку орендарів, яким надається знижка зі сплати орендної плати, які отримали в оренду державне майно з метою розміщення зали очікування в аеропорту, не може позбавляти таку особу права на державну підтримку, закріпленого у Постанові №611.

Так, додатком 2 Постанови №611 визначено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, навіть із загального визначення господарської діяльності вбачається, що її сутність полягає у діяльності, яка відноситься до сфери виробництва, до складу якої входить як виготовлення продукції, так і надання послуг.

Відповідно до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

За змістом розділу 4 вказаного Наказу виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності.

Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Послуги - це результат економічної діяльності, відносно якого не можна встановити права власності. Послуги не підлягають продажу окремо від процесу їх виробництва. Момент завершення виробництва послуги збігається з моментом надання її споживачеві.

Певною мірою наведене узгоджується і підтверджується змістом норм ч. 3 ст. 286 та ч. 1 ст. 333 Господарського кодексу України, в яких загальна діяльність орендаря вважається виробничою (ст. 286), а фінанси суб`єктів господарювання віднесено до загальної фінансовою системи, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) (ст. 333).

За змістом ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:

суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).

Згідно п. 10 ч. 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення» товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації).

З наведених положень вбачається, що предметом виробництва можуть бути як товари, так і послуги, та для обох цих категорій застосовними є одні і ті ж самі процеси, зокрема виробничий. Під продукцією розуміється як товар, так і послуга та процес її надання є виробництвом послуги.

Відповідно, діяльність суб`єктів господарювання з надання послуг відноситься до виробничої діяльності.

Іншим критерієм, якому має відповідати відповідач для того, щоб мати право на пільгу зі сплати орендної плати за додатком 2 Постанови № 611 є здійснення ним своєї виробничої діяльності на орендованих виробничих площах в аеропорту.

З викладеного вище слідує, що до засобів виробництва як товарів, так і послуг відносяться, зокрема, виробничі приміщення.

Згідно визначення, викладеного у постанові Головного державного санітарного лікаря України «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99» від 01.12.1999 №42 виробниче приміщення - замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.

Отже можна дійти висновку, що виробничі приміщення є ті приміщення, що власне використовуються суб`єктом господарювання для виробництва товарів чи послуг і орендовані відповідачем приміщення цілком відповідають зазначеним критеріям, адже метою оренди приміщень в аеропорту «Бориспіль» була реєстрація та самореєстрація пасажирів і багажу.

Поряд із цим, п. 2 додатку 2 Постанови №611 використовує термін «виробнича площа».

Діюче законодавство про оренду не передбачає такої, окремо визначеної категорії приміщень, як «виробнича площа», що дає підстави для висновку, що коли в зазначеному додатку згадуються орендовані виробничі площі, то суд виходить із того, що видавник Постанови №611 під орендованими виробничим площами мав на увазі орендовані виробничі приміщення, тобто ті приміщення, які є необхідними для виробництва товарів (робіт, послуг).

Так, згідно Плану невідкладних заходів з переміщення у разі потреби виробничих потужностей суб`єктів господарювання з територій, де ведуться бойові дії та/або є загроза бойових дій, на безпечну територію, затвердженого розпорядженням КМУ від 25.03.2022 №246-р, в тому числі Фонду державного майна України було доручено визначити перелік вільних виробничих площ, які можуть використовуватися переміщеними підприємствами, та створення з цією метою єдиної бази даних (цифрової карти). З огляду на дату прийняття, зазначений нормативний акт застосовується судом виключно в частині використаної термінології.

На виконання зазначеного доручення Фондом державного майна України на своєму офіційному сайті було розміщено Перелік вільних виробничих площ, які можуть використовуватися переміщеними підприємствами.

Із зазначеного переліку вбачається, що Фонд державного майна України відносить до складу виробничих площ не тільки приміщення, з метою розміщення саме виробництва продукції, у вузькому значенні, а будь-які приміщення, зокрема, склад, гараж, їдальня, готель, офіс, магазин, адміністративне приміщення, адміністративна будівля, будинок культури з пропозицією до використання з метою розміщення офісних приміщень, складських приміщень, проведення заходів та зборів та т.і.

З наведеного вбачається, що до виробничих площ, навіть у розумінні Фонду державного майна України відносяться будь-які приміщення, що можуть виступати об`єктами оренди з метою здійснення на таких площах виробничої діяльності з виробництва товарів (робіт, послуг).

Отже, орендоване відповідачем приміщення, використовується ним у якості виробничої площі для здійснення виробничої діяльності з надання послуг з реєстрації та самореєстації пасажирів і багажу, що є складовою повітряного перевезення.

Суд також погоджується із твердженнями позивача про те, що здійснення відповідачем, як агентом окремих авіаперевізників, діяльності з реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу є забезпеченням виконання обов`язкових для всіх пасажирів процедур в процесі здійснення авіаційних перевезень згідно з Авіаційними правилами України.

Так, п.1, 7, 9, 10 розділу IX «Реєстрація пасажирів та оформлення багажу» Авіаційних правил встановлено, що для перевезення пасажирів та оформлення багажу авіаперевізник або агент з обслуговування відповідно до договору повітряного перевезення забезпечує проведення реєстрації пасажирів та оформлення багажу із застосуванням автоматизованих систем контролю відправлень (DCS), за винятком авіаперевізників, які здійснюють перевезення з аеропортів (злітно-посадкових майданчиків), не обладнаних автоматизованими системами контролю відправлень.

Пасажир може здійснювати реєстрацію також самостійно за допомогою веб-сайту авіаперевізника або в аеропорту за допомогою кіосків самообслуговування.

Під час реєстрації пасажиру надається посадковий талон, у якому зазначаються його прізвище, ім?я, код IATA або код ICAO авіаперевізника, номер рейсу, дата і час відправлення, час початку та закінчення посадки на борт повітряного судна, номер виходу на посадку і номер посадкового місця на борту повітряного судна (за наявності), інша інформація відповідно до правил авіаперевізника.

Під час реєстрації пасажирів та оформлення багажу весь багаж пасажира, передбачений для повітряного перевезення, крім речей, зазначених у пункті 1 глави 2 розділу XI цих Авіаційних правил, підлягає зважуванню.

Авіаперевізник або агент з обслуговування зобов?язаний зазначити у багажній квитанції кількість і вагу прийнятого до повітряного перевезення багажу та видати пасажиру відривний талон ідентифікаційної багажної бирки на зареєстрований багаж.

Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником (п.1 розділу XI «Багаж» авіаційних правил).

Згідно положень ст. 1 Повітряного кодексу України наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами (п. 64); суб`єкт наземного обслуговування - суб`єкт авіаційної діяльності, який надає послуги з наземного обслуговування (п. 98).

В статтях 71, 72, 75 Повітряного кодексу України діяльність аеропортів, яка полягає у наданні послуг користувачам аеропорту визначена як виробнича діяльність, а пропускні можливості аеропорту як виробничі можливості.

Відтак, з урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що відповідач відповідає всім критеріям, визначених п. 2 додатку 2 до Постанови №611 та має право на нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном у розмірі 50 відсотків.

Поряд з цим, відмова відповідачу у застосуванні знижки навіть за п. 2 додатку 2 до Постанови №611 свідчила б про невиправдане та немотивоване обмеження відповідача в його правах та охоронюваних законом інтересах, адже він також здійснює свою діяльність на території аеропорту «Бориспіль», та його діяльність також залежить від пасажиропотоку цього аеропорту, тобто відповідач перебуває у схожому становищі порівняно із орендарями, що орендують приміщення з метою розміщення в аеропортах торгівельних об`єктів або з метою побутового обслуговування населення.

Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява № 23805/94, 4 December 1995, § 36).

Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява № 48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20, від 07.10.2021 у справі №903/834/20, від 03.07.2019 у справі №911/1521/18, від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18.

З огляду на те, що предметом розглядуваних орендних правовідносин є державне майно та оскільки Постанова № 611 приймалася саме з метою надання підтримки осіб, що є орендарями державного майна, сама по собі відсутність в переліку орендарів, яким надається знижка по сплаті орендної плати, які отримали в оренду державне майно з метою здійснення діяльності з реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу, не може позбавляти таку особу права на державну підтримку, задекларовану Постановою № 611.

Приймаючи до уваги, що функціонування таких послуг є складовою наземного обслуговування пасажирів в аеропорту «Бориспіль», що є державним підприємством, забезпечує повноту обслуговування пасажирів, суд вважає, що відсутність в додатках 1-3 до Постанови №611 прямої вказівки на орендарів приміщень, що використовуються з метою реєстрації та самореєстрації пасажирів і багажу не є наслідком бажання позбавити таких суб`єктів права на пільгу, а є наслідком того, що таке цільове призначення приміщення є надто окремим, спеціальним, неочевидним та нерозповсюдженим цільовим призначенням орендованого майна, яке могло прямо не бути враховано Кабінетом Міністрів України під час розробки зазначеної постанови, принаймні в додатку 3, який є спеціальним для орендарів приміщень в аеропортах.

Проте, на думку суду, п. 2 додатку 2 до Постанови №611 дозволяє віднести до категорії осіб, що здійснюють виробничу діяльність на орендованих приміщеннях зокрема в аеропортах, осіб, яких не було віднесено до спеціального додатку №3, але які відповідають критеріям зазначеним у п. 2 додатку 2, зокрема які є суб`єктами малого підприємництва та здійснюють виробничу діяльність на виробничих площах в аеропорту.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що розглядаючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по суті, базовий розмір орендної плати у спірний період має становити 50% від нарахованого розміру орендної плати, визначеного відповідними первинними документами, наявними у матеріалах справи.

Відтак, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №611, за перерахунком суду, у відповідача наявний обов`язок зі сплати орендної плати у розмірі 50% від нарахованої позивачем суми за лютий 2022 року, що становить 20877,46 грн. (41754, 91 грн. / 50%).

Таким чином, загальна сума орендної плати, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за спірний період становить 20877,46 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" заборгованості в розмірі 41754,91 грн. за лютий 2022 року підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 20877,46 грн.

У зв`язку з простроченням сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном позивачем нарахована відповідачу пеня у сумі 12675, 19 грн. за період з 16.03.2022 по 09.12.2022.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.9. розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору від 15.11.2021 на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При дослідженні розрахунку пені, який здійснений позивачем, вбачається, що позивач нарахував пеню за період, який перевищує 6 місяців всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а умовами Договору не передбачений більший період нарахування пені.

Так, позивач нарахував пеню за період, зокрема з 16.03.2022 по 09.12.2022, однак шестимісячний термін для нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання сплинув 16.09.2022.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню без врахування 50% знижки зі сплати орендної плати.

Судом здійснено перерахунок пені на суму боргу у розмірі 20877,46 грн. за період з 16.03.2022 по 16.09.2022.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" пені підлягають задоволенню частково в сумі 3935,26 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань також нарахував останньому три проценти річних у сумі 923, 18 грн. за період з 16.03.2022 по 09.12.2022 та інфляційні втрати у сумі 6715, 20 грн. за період з 16.03.2022 по 09.12.2022.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за заявлений позивачем період з 16.03.2022 по 09.12.2022 на суму основного боргу в розмірі 20877, 46 грн., з урахуванням 50% знижки відповідача зі сплати орендної плати.

Відтак, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 461,59 грн., а позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 3527,25 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що у зв`язку із дією форс-мажорних обставин відсутні підстави для застосування таких заходів відповідальності, як стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Враховуючи доводи відповідача відносно виникнення форс-мажорних обставин та наданих у їх підтвердження доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено об`єктивної неможливості виконання умов договору або звільнення від відповідальності за їх невиконання у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 20877,46 грн. основного боргу, 3935,26 грн. пені, 461,59 грн. трьох процентів річних та 3527,25 грн. інфляційних втрат.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08301, Київська область, Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, "Бориспіль" Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) заборгованість у сумі 20877 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 46 коп., пеню в сумі 3935 (три тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 26 коп., три проценти річних в сумі 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 3527 (три тисячі п`ятсот двадцять сім) грн. 25 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1151 (одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. 26 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 19.04.2023.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.