Статтею 21 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995р. передбачено, що у медичній практиці можуть використовуватися наркотичні засоби, включені до Таблиць ІІ і ІІІ та на ці правовідносини поширюється дія законодавства про лікарські засоби в частині, що не суперечить цьому Закону. Заклади охорони здоров`я всіх форм власності здійснюють діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення таких наркотичних засобів лише за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995р. державна політика у сфері обігу наркотичних засобів спрямовується зокрема на встановлення державного контролю за обігом в Україні наркотичних засобів та додержанням законодавства про наркотичні засоби, та зменшенням кількості правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів.

Стаття 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995р. передбачає, що особи, винні в порушенні законодавства про наркотичні засоби, несуть відповідальність згідно із законом.

Враховуючи вищевказані положення Закону, суд прийшов до переконливого висновку, що на момент вчинення ОСОБА_6 правопорушення, викладеного в даному вироку суду і на момент постановлення вироку в Україні діє заборона вирощування рослин роду коноплі (Cannabis) для фізичних осіб та не містить будь-яких виключень, в тому числі і за станом здоров`я.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 310 КК України, кримінальна відповідальність настає за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості від ста до п`ятисот рослин чи конопель у кількості від десяти до п`ятдесяти рослин.

Об`єктом кримінального правопорушення є встановлений з метою охорони здоров`я населення порядок культивування рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей. Предмет цього злочину - це не власне наркотики, готові до вживання, а лише рослини (чи їх частини), що містять наркотичні засоби та психотропні речовини,- мак снотворний і коноплі.

Так, об`єктивну сторону кримінального правопорушення утворюють незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель, тобто культивування цих рослин. Діяльність з культивування рослин, включених до таблиці І Переліку, на території України забороняється за винятком діяльності з культивування та (або) використання рослин включених до списку № 3 таблиці 1 Переліку з метою виробництва та/або виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, здійснюється підприємствами державної та комунальної форм власності за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності. Посів коноплі - це дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеціально підготовлених, так і пустих.

Способи, засоби посіву, а також його місце (присадибні ділянки, поля господарств, пустирі) значення для кваліфікації не мають.

Вирощування коноплі - це догляд (рихлення, прополювання, букетування, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами та сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання. Причому для наявності вказаного діяння не має значення, посадив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим: при посіві конопель з моменту здійснення будь-яких дій, спрямованих на висів насіння або розсади таких рослин (внесення насіння або посадки розсади в ґрунт незалежно від подальшого проростання чи зростання рослин, розміру площі); при їх вирощуванні - з моменту, коли винна особа почала доглядати (вчинила будь-які дії з догляду) за вже посіяними рослинами незалежно від того, чи були вирощені коноплі, чи був зібраний урожай і вироблено (виготовлено) наркотичні засоби.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. При кваліфікації діянь за ч. 1 ст. 310 КК України мотив і мета незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель не має значення.

Враховуючи, вищевказані норми КПК України, суд не може погодитись з позицією захисту щодо виправдування обвинуваченого за ч. 1 ст. 310 КК України за метою вчинення ним дій, викладених у даному вироку суду, а саме, що вказані обвинуваченим дії були вчинені лише з метою особистого використання вирощуваних ним рослин з медичною ціллю, оскільки вона не грунтується на вимогах закону.

Щодо застосування статті 11 КК України та виправдання на цій підставі обвинуваченого, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Сторона захисту в судовому засіданні просила суд застосувати положення ч. 2 ст. 11 КК України, та на цій підставі виправдати обвинуваченого, оскільки дії ОСОБА_6 лише формально підпадають під ознаки діяння передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, так як не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди.

Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 11 КК України не визнається кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла й не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Із цього законодавчого визначення випливає, що встановлення малозначності діяння передбачає такі обов`язкові умови.

По-перше, діяння формально повинно містити всі ознаки складу певного кримінального правопорушення, передбаченого КК. Діяння не може бути визнане малозначним безвідносно до конкретної кримінально-правової норми, у зв`язку із чим передумовою застосування частини другої статті 11 КК України є кваліфікація посягання за формальними ознаками за певною статтею Особливої частини КК. Відповідно, діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу кримінального правопорушення, не може визнаватися малозначним.

Так, якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного кримінального правопорушення, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, а отже, навіть формально складу кримінального правопорушення, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК.

По-друге, малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, що означає мізерність або взагалі відсутність шкоди, яка завдається або може бути завдана в результаті вчинення такого діяння.

По-третє, малозначність має бути як об`єктивною, так і суб`єктивною, тобто особа мала намір вчинити саме малозначне діяння. Якщо ж існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням та умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, кримінальна відповідальність має наставати за замах на таке кримінальне правопорушення, яке особа бажала вчинити.

Разом з тим формулювання частини другої статті 11 КК України дозволяє ставити питання про малозначність як закінчених, так і незакінчених діянь, кримінально караних за загальним правилом.

Згідно з вимогами частини другої статті 11 КК України на встановлення малозначності діяння жодні інші фактори, крім вказаних вище обов`язкових умов, не впливають. Тобто посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом`якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за частиною другою статті 11 КК України не мають.

За змістом закону суспільна небезпечність кримінального правопорушення це антисоціальна властивість, що об`єктивно існує, зумовлена всією сукупністю його негативних ознак, що свідчить про реальну можливість заподіяти шкоду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам.

За особливостями конструкції розрізняють кримінальні правопорушення з формальним, матеріальним і усіченим складом. Таке конструювання грунтується на тому, що будь-яке кримінальне правопорушення у своєму розвитку може пройти низку стадій: готування, замах, закінчений злочин. Причому окремим видам злочинної діяльності властива винятково висока суспільна небезпечність вже на ранніх стадіях її розвитку.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 310 КК України, є рослини конопель у кількості від десяти до п`ятдесяти рослин. Це кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків з формальним складом, які не включають суспільно небезпечні наслідки, як обов`язкову ознаку об`єктивної сторони, а тому проступок вважається закінченим із моменту вчинення зазначеного у законі діяння.

При цьому, законодавець визначив, що кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 310 КК України настає у разі вирощування рослин коноплі від десяти рослін. Незаконне вирощування рослин коноплі до десяти рослин, тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ст. 106-2 КУпАП.

Суд звертає увагу, що формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад кримінального правопорушення. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу кримінального правопорушення, не може визнаватись малозначним. Якщо предмет кримінального правопорушення у кількісному складі визначений безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру, який має бути наявний для вчинення відповідного правопорушення, то недосягнення цього рівня чи кількості свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК України; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного кримінального правопорушення.

Поняття істотної шкоди у контексті частини другої статті 11 КК України носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Оціночний характер шкоди лише тоді, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 310 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком. Таким чином істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об`єктивних ознак складу кримінального правопорушення і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що застосування кримінальної правової норми про малозначність до кримінального правпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 виключається .

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 умисно незаконно посіяв та вирощував рослини конопель в кількості 27 штук, для власного вживання, без мети збуту.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення викладеного у вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 310 КК України, оскільки він своїми умисними діями незаконно посіяв та вирощував коноплі у кількості 27 рослин.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, який є особою з інвалідністю І груп, тривалий час хворіє на полікістозну хворобу нирок, хронічну хворобу нирок 5Д ст. хронічний пієлонефріт, ГД з 2018 року, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно висновку досудової доповіді Ірпінського міськрайонного відділу державної установи «Центр пробації» філії державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області щодо обвинуваченого ОСОБА_6 від 03.10.2019 року, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення без обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: виховні бесіди соціального працівника та консультативні бесіди психолога. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільним покладання на правопорушника обов`язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Так, при визначенні обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкість скоєного, що вчинене ним кримінальне правопорушення, відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст.ст. 66 КК України суд вважає за можливе визнати обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення, викладеного у вироку суду, в наслідок збігу тяжких особистих обставин, зумовлених тяжкою хворобою обвинуваченого.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення та буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим, відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Так, судом встановлено, що датою закінчення вчинення ОСОБА_6 триваючого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України є 06.06.2019 року.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання трирічного строку давності, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Таким чином, враховуючи, що на час ухвалення вироку, минуло більше трьох років з дня вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, суд на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення останнього від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, у відповідності до положень ст. 49 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні судом не обирався.

Також, суд вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 119 КПК України процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню, а саме за проведення експертизи у сумі 942 грн. 06 коп. покласти на рахунок держави, звільнивши обвинуваченого від процесуальних витрат.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 368, 374-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 310 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази по даному кримінальному провадженню - 27 рослин коноплі, які після проведення експертизи поміщено в первинний мішок, який опечатано за допомогою безбарвної клейкої стрічки та паперової смужки, на якій є відбиток печаті Київської НДЕКЦ та пояснювальний напис, який передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Ірпінського ВПГУНП в Київській області - знищити.

Процесуальні витрати за проведення експертизи № 11-2/3473 від 26.06.2019 року у сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) гривні 06 копійок покласти на рахунок держави.

Вирок суду може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку після його проголошення вручити негайно обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1