Справа № 359/9798/20
Провадження № 1-кп/359/122/2023
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2023 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_8 , перекладачів ОСОБА_9 ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду в режимі відео конференції з Галицьким районним судом м. Львова та дистанційного провадження кримінальне провадження №22020140000000085, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджанської Республіки, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, із середньою освітою, офіційно не зареєстрованого, проживаючого раніше за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, паспорт НОМЕР_1
по обвинуваченню у скоєнні ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 332-2 КК України та ч.2 ст. 332-2 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України, а саме перетинання державного кордону України особою, якій заборонено в`їзд на територію України, та вчинив такі дії повторно.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Конституції України, територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про державний кордон України», захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 вищевказаного Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Частиною 1 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.
Згідно з ч. 1 ст. 28 вищевказаного Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 30 вищезазначеного Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
В той же час, 02.12.2016 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), використовуючи закордонний паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_2 , виданий 25.11.2016 року, прибув в Україну через пункт пропуску «Бориспіль», який розташований за адресою: м. Бориспіль-7, аеропорт «Бориспіль» Київської області.
21.03.2018 року Головним управлінням ДМС України у Львівській області, у зв`язку із перевищенням громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) дозволеного строку перебування на території України та порушенням у зв`язку з цим п.2 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012 року, винесено постанову серії ПН МЛВ №073342, згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП, тобто порушення іноземцем правил перебування в Україні.
Того ж дня, ГУ ДМС України у Львівській області, з метою забезпечення вимог п.2 вищевказаного Порядку та статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на підставі положень ст. 26 зазначеного Закону, прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заборону його в`їзду на територію України терміном на 3 роки до 20.03.2021, про що останній був належно повідомлений та отримав другий примірник такого рішення. При цьому, ГУ ДМС у Львівській області на виконання вищевказаного рішення на сторінці №48 закордонного паспорту громадянина Азербайджану НОМЕР_2 , виданого 25.11.2016 на ім`я ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проставлено відтиск штампу «Прийнято рішення про примусове повернення» та штампу «ЗАБОРОНЕНО в`їзд в Україну строком на 3 роки до 20 березня 2021 року».
22.03.2018 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), на виконання вищевказаного рішення, використовуючи закордонний паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_2 , виданий 25.11.2016, покинув територію України через пункт пропуску «Бориспіль».
В період з 22.03.2018 року до 27.05.2018 року ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), перебуваючи на території Азербайджанської Республіки, будучи обізнаним про те, що уповноваженим державним органом України йому заборонено в`їзд на територію України строком на 3 роки, усвідомлюючи, що на підставі раніше отриманого ним закордонного паспорту громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_2 , виданого 25.11.2016, в якому наявна відповідна відмітка уповноваженого державного органу України про заборону йому в`їзду на територію України, він не зможе на законних підставах в`їхати на територію України, діючи умисно, з метою недопущення відмови Державною прикордонною службою України у пропуску на територію України під час перетину державного кордону, умисно змінив прізвище з ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ), та, повідомивши компетентні органи Азербайджанської Республіки про втрату закордонного паспорта НОМЕР_2 , виданого 25.11.2016 року, 25.05.2018 року отримав закордонний паспорт НОМЕР_3 на змінені установчі дані ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому вже не було зазначено інформацію про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки, що забезпечило останньому можливість в подальшому безперешкодно в`їхати на територію України.
Так, 27.05.2018 року о 22 год. 23 хв. громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 , колишнє прізвище ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на обізнаність про заборону в`їзду, перетнув державний кордон України авіарейсом «Баку-Львів», пред`явивши на прикордонний паспортний контроль вищевказаний закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_3 , виданий 25.05.2018 року на установчі дані ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.08.2018 року постановою Головного управлінням ДМС України у Львівській області серії ПН НОМЕР_4 громадянина Азербайджану ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 , колишнє прізвище ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , документованого закордонним паспортом громадянина Азербайджану НОМЕР_3 , виданим 25.05.2018 року, у зв`язку із невиконанням рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну від 21.03.2018 року та не сплатою штрафу за адміністративне стягнення, яке було накладено на нього за перевищення дозволеного терміну перебування, передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203-1 КУпАП, тобто невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну.
09.08.2018 року рішенням судді Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2018 року задоволено позов ГУ ДМСУ у Львівській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 , колишнє прізвище ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення останнього за межі території України.
23.08.2018 року ГУ ДМС України у Львівській області, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», прийнято рішення про заборону в`їзду на територію громадянину Азербайджану ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 , колишнє прізвище ОСОБА_13 ) до 19.08.2026 року.
Того ж дня, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 , колишнє прізвище ОСОБА_13 ), використовуючи закордонний паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_3 , виданий 25.05.2018 року на установчі дані ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 ), покинув територію України.
В подальшому, у період з 23.08.2018 року до 01.11.2018 року ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 , попереднє прізвище ОСОБА_13 ) перебуваючи на території Азербайджанської Республіки, будучи обізнаним про те, що уповноваженим державним органом України йому заборонено в`їзд на територію України до 19.08.2026 року та усвідомлюючи, що на підставі раніше отриманого ним закордонного паспорту громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_3 , виданого 25.05.2018 року на установчі дані ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 ), він не зможе на законних підставах в`їхати на територію України, діючи умисно, з метою недопущення відмови Державною прикордонною службою України у пропуску на територію України під час перетину державного кордону України, умисно змінив прізвище з ОСОБА_17 та, повідомивши компетентні органи Азербайджанської Республіки неправдиву інформацію про втрату закордонного паспорта НОМЕР_3 , виданого 25.05.2018 року, 01.11.2018 року отримав закордонний паспорт НОМЕР_5 на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), який не містив відомостей про заборону в`їзду в Україну до 19.08.2026 року, що забезпечило останньому можливість в подальшому безперешкодно в`їхати на територію України.
14.11.2018 року о 07 год. 15 хв. громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_31 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на обізнаність та усвідомлення заборони в`їзду на територію України, а також її наслідків, з метою реалізації свого злочинного умислу, перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль», що розташований у ДП "МА "БОРИСПІЛЬ", що на вулиці Бориспіль-7 у селі Гора Бориспільського району Київської області, пред`явивши на прикордонний паспортний контроль вищевказаний закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 року на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ).
08.02.2019 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_31 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 року, авіасполученням покинув територію України в пункті пропуску «Бориспіль».
Таким чином, ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), попередні установчі дані ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисні дії, що виразились у вчиненні незаконного перетинання державного кордону України, а саме перетинання державного кордону України особою, якій заборонено в`їзд на територію України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 332-2 КК України.
У цьому зв`язку, суд зазначає, що відповідальність за ст. 332-2 КК України, згідно діючого законодавства України настала з 10.11.2018 року, у зв`язку з набранням чинності відповідних змін до кримінального закону. До цього, зазначені дії не мали ознак кримінально караного діяння, а закон не має зворотної дії в часі на такі умисні дії, що вчинялись особою раніше.
Надалі, в продовження своєї злочинної діяльності, направленої на незаконне перетинання державного кордону України особою, якій забороно в`їзд на територію України, 17.05.2019 о 07 год. 46 хв. громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_32 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на обізнаність та усвідомлення заборони в`їзду на територію України, а також її наслідків, маючи прямий умисел на перетин державного кордону України, повторно перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль», що розташований у ДП "МА "БОРИСПІЛЬ", що на вулиці Бориспіль-7 у селі Гора Бориспільського району Київської області, пред`явивши на прикордонний паспортний контроль вищевказаний закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не містив відомості про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки, що забезпечило останньому можливість безперешкодно в`їхати на територію України.
В період з 17.05.2019 по 27.06.2019 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_32 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), перебуваючи на території України та маючи намір на легалізацію такого перебування, діючи всупереч дії заборон в`їзду в Україну від 21.03.2018 та 23.08.2018, звернувся до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області з метою отримання посвідки на проживання в Україні, у зв`язку з чим був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_6 від 27.06.2019 терміном дії до 26.06.2020 року.
05.09.2019 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_31 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), авіасполученням покинув територію України в пункті пропуску «Львів», використовуючи закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ).
Крім того, в продовження своєї злочинної діяльності, направленої на незаконне перетинання державного кордону України особою, якій забороно в`їзд на територію України, 24.09.2019 о 18 год. 48 хв. громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_32 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), незважаючи на обізнаність та усвідомлення винесених органами ДМС України заборон в`їзду на територію України від 21.03.2018 та від 23.08.2018 року, а також їх наслідків, керуючись прямим умислом на перетин державного кордону України, використовуючи закордонний паспорт НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018, на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не містив відомостей про заборону в`їзду в Україну до 19.08.2026, повторно перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль», що розташований у ДП "МА "БОРИСПІЛЬ", що на вулиці Бориспіль-7 у селі Гора Бориспільського району Київської області.
16.01.2020 року, ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ) авіасполученням покинув територію України в пункті пропуску «Львів», використовуючи закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 року, на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, в подальшому, 31.05.2020 року о 12 год.16 хв. громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_31 ( ОСОБА_11 , попередні прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ), незважаючи на обізнаність та усвідомлення заборон в`їзду на територію України від 21.03.2018 та 23.08.2018, а також їх наслідків, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на перетин державного кордону України, використовуючи закордонний паспорт НОМЕР_5 на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не містив відомостей про заборону в`їзду в Україну до 19.08.2026, повторно перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль», що розташований у ДП "МА "БОРИСПІЛЬ", що на вулиці Бориспіль-7 у селі Гора Бориспільського району Київської області, на в`їзд в Україну.
Разом з тим, перебуваючи на території України та маючи намір на легалізацію такого перебування, в період з 31.05.2020 по 03.07.2020 ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч дії заборон в`їзду в Україну від 21.03.2018 та 23.08.2018, звернувся до Центрального Міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області з метою отримання посвідки на проживання в Україні, у зв`язку з чим був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_7 від 03.07.2020 терміном дії до 02.07.2021, однак, відповідно до наказу №144 Державної міграційної служби України від 14.08.2020, вказану посвідку НОМЕР_10 від 03.07.2020 визнано недійсною.
Таким чином, ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), попередні установчі дані ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_12 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисні дії, що виразились у незаконному перетинанні державного кордону України, а саме перетинання державного кордону України особою, якій заборонено в`їзд на територію України, вчинене повторно, тобто скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 332-2 КК України.
Судовий розгляд зазначеного кримінального провадження здійснено в порядку ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відносно ОСОБА_7 із забезпеченням права останнього на захист та перекладом з української мови судочинства на азербайджанську мову.
Крім того, судовий розгляд здійснювався в порядку ст. 336 КПК України дистанційно, як з іншого приміщення суду, розташованого у м. Львів, так і за допомогою індивідуальних засобів зв`язку з використанням поширених електронних месенджерів комунікації, зважаючи на те, що в ході воєнних дій ОСОБА_7 залишив територію України та перебував на завершальній стадії судового розгляду в Азербайджані.
Суд вважає, що такий розгляд є належним і допустимим, оскільки надав можливість обвинуваченому бути безпосередньо присутнім під час розгляду справи в суді, надавати пояснення, заявляти відповідні клопотання, виступати в судових дебатах та звертатись до суду з останнім словом. В свою чергу сторона захисту та обвинувачення мали можливість задавати обвинуваченому запитання, висловлювати свої думки з приводу наданих пояснень та показів. Суд мав також можливість безпосередньо допитати обвинуваченого, задавати йому запитання та з`ясовувати його думку з приводу заявлених клопотань та позицій сторін провадження. Зауважень щодо такого судового розгляду не висловлювались прокурором, захисником, самим обвинуваченим та перекладачем тощо.
При цьому, на думку суду, обрана судом процедура і порядок судового розгляду не суперечить діючому законодавству України, в тому числі положенням ст. 336 КПК України, та загальним засадам кримінального судочинства щодо доступу до правосуддя, Європейській конвенції з прав людини, практики Європейського суду з прав людини, тощо.
Крім того, таке дистанційне провадження вчинено, зважаючи на воєнний стан на території України та за умов неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з інших поважних причин та необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження .
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології забезпечили належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційної безпеки. Учасникам кримінального провадження також забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.
При цьому особу обвинуваченого було достеменно встановлено в ході судового розгляду, і саме ця особа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Баку Азербайджанської Республіки, приймав участь в судових засіданнях. З цього приводу зауважень сторін не надходило також.
Зміни обвинувачення прокурором чи висунення додаткового обвинувачення не здійснювалось.
Судом з власної ініціативи виключено з фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_7 та кваліфікації таких дій останнього таку кваліфікуючу ознаку, як перетинання ним державного кордону України за документами, що містять недостовірні відомості.
Так, судом встановлено, що закордонний паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), не містив відомостей про заборону йому на в`їзд в Україну терміном до 19.08.2026 року. Однак, відсутність таких відомостей в закордонному паспорті громадянина Азербайджанської Республіки, не може свідчити про те, що цей документ містив недостовірні дані. Стороною обвинувачення, у цьому зв`язку, не надано доказів тому, що такий паспорт іноземної країни мав містити відомості про заборону в`їзду в Україну, шляхом перенесення відповідної заборони до нового паспорту.
В той же час, у вказаному паспорті відповідний штамп про заборону в`їзду в Україну починаючи з 14.11.2018 року компетентними органами України не проставлявся.
Крім того, діюче законодавство України з цього приводу не може застосовуватись на правовідносини в Азербайжданській Республіці, окрім випадків укладання і дії міжнародних договорів та угод з цього приводу між відповідною країною та Україною.
І навпаки, такі відомості містяться в електронній базі даних (наприклад система «Гарт») Державної прикордонної служби України, тобто знаходяться у віданні держави України. Зобов`язань же Азербайджанської Республіки слідкувати за правильністю внесення відповідних відомостей, ініціатором яких стала Україна, в тому числі і при оформленні нових паспортних документів для виїзду за кордон для своїх громадян, міжнародними договорами, які діють між цими країнами, не встановлено.
Таким чином, застосовуючи принцип правової визначеності, суд не має правових підстав для додаткової кваліфікації дій обвинуваченого такою ознакою, як використання документа, що містить недостовірні дані, оскільки жодних недостовірних даних новий паспорт обвинуваченого НОМЕР_5 , виданий Азербайджанською Республікою 01.11.2018 року на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), просто не мав.
З урахуванням наведеного суд вважає, що така кваліфікуюча ознака, як використання обвинуваченим при перетинанні державного кордону України документу, що містив недостовірні відомості, при кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України, є неправильною та така ознака підлягає виключенню з обвинувачення, в будь-якому випадку.
В той же час, суд вважає, що вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України, є доведеним поза розумним сумнівом стороною обвинувачення, а виключення зазначеної вище кваліфікуючої ознаки, не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого в цілому.
Так, останній вчинив умисні дії, що виразились у перетинанні державного кордону України особою, якій заборонено в`їзд на територію України, та вчинив такі дії повторно в подальшому.
Таку кваліфікацію (з урахуванням здійсненого судом виключення) дій ОСОБА_7 за ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України, суд вважає правильною.
Вчинення ним зазначених кримінальних правопорушень є доведеним на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, що були досліджені судом в ході судового розгляду.
Так, допитаний обвинувачений ОСОБА_7 суду повідомив, що він в грудні 2016 року прибув на територію України і дійсно прострочив первинний термін законного перебування на території України, у зв`язку з чим йому було заборонено в`їзд в Україну на три роки. При цьому він одружився в жовтні 2018 року на ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 , і від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей. Дружина ОСОБА_19 є громадянкою України. Діти також народились на території України. Зважаючи на відсутність можливості приїхати до родини, він використовував можливість зміни прізвища за законодавством Азербайджанської Республіки на прізвище дружини, і отримавши закордонний паспорт із зміненим прізвищем неодноразово в`їжджав на територію України для возз`єднання з власною родиною. Він знав, що має заборону в`їзду в Україну спочатку на три роки, а потім на шість років, однак все одно намагався потрапити до України в листопаді 2018 року, травні та вересні 2019 року, травні 2020 року. Тому свою вину визнає, розкаюється у скоєному, має намір повернутися на територію України після завершення воєнного стану у законний спосіб. У зв`язку з військовою агресією росії, вимушений був з родиною виїхати в квітні 2022 року з території України та територіально знаходиться на території Узбекистану. Здійснює допомогу ЗС України на підтвердження чого надав копію квитанції на суму 10000 грн., і має намір продовжити таку допомогу вподальшому.
Крім показів самого обвинуваченого, його вина підтверджується іншими письмовими доказами, що досліджені в ході судового розгляду, які беззаперечно підтверджують факт наявності у ОСОБА_7 заборони на в`їзд в Україну до 19.08.2026 року, здійснення ним перетинання державного кордону України при наявності відповідної заборони на в`їзд - 14.11.2018 року, 17.05.2019 року, 24.09.2019 року, 31.05.2020 року тощо.
Так, судом досліджено:
-витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №22020140000000085 від 17.09.2020 року, від 19.10.2020 року, від 23.11.2020 року та повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень за наслідком опрацювання оперативної інформації, отриманої працівниками СБ України (а.с. 1-36, 42, 52, 57, 58 том 1), що підтверджують правомірність та законність ініціювання кримінального провадження;
-доручення слідчому (групі слідчих) СВ Управління СБ України у Львівській області на здійснення досудового розслідування від 17.09.2020 року, від 19.10.2020 року, від 23.11.2020 року (а.с. 37, 43, 53, 59 том 1), що підтверджують підслідність та повноваження слідчих в кримінальному провадженні;
-постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22020140000000085 від 21.09.2020 року, від 19.10.2020 року та від 24.11.2020 року (а.с. 40-41, 46-47, 63-64 том 1), що підтверджує повноваження процесуальних керівників в кримінальному провадженні, що було об`єднано;
-постанова прокурора ОСОБА_4 про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень від 24.11.2020 року (а.с. 61-62 том 1), згідно якої вбачається, що матеріали кримінальних проваджень за ч.1 ст. 332-2 та ч.2 ст. 332-2 України були об`єднані та присвоєно спільний номер КП №22020140000000085;
-ухвали слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова від 01.10.2020 року, від 16.10.2020 року щодо тимчасового доступу в порядку забезпечення заходів кримінального провадження до матеріалів особових справ відносно ОСОБА_7 , що перебували у віданні ГУДМС у Дніпропетровській області, ГУДМС у Львівській області, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області, матеріали виконання таких тимчасових доступів в межах кримінального провадження (а.с. 65-223 том 1), згідно яких вбачається наявність у обвинуваченого заборони на в`їзд на територію України, його сімейний стан, наявність задокументованих посвідок на тимчасове проживання на території України, притягнення ОСОБА_7 (в тому числі за попередніми зміненими в подальшому прізвищами) згідно вимог КУпАП, копії документів (паспорти), які використовував обвинувачений, тощо;
-матеріали огляду домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , згідно яких надано дозвіл на проведення огляду домоволодіння слідчим суддею, виявлено посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_7 , видану 03.07.2020 року на ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (встановлено що анульована); свідоцтво про шлюб Азербайджанської Республіки між ОСОБА_21 та ОСОБА_19 від 13.10.2018 року НОМЕР_8 , та документ Азербайджанської Республіки (військовий квиток) № НОМЕР_9 від 16.11.2016 року на ім`я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з подальшим арештом вилучених документів згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2020 року (а.с. 224-249 том 1);
-повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 05.11.2020 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри в кримінальному провадженні від 27.11.2020 року у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України (а.с. 6-26, 174-191 том 2) із залученням перекладача ОСОБА_9 , захисника - адвоката ОСОБА_8 та роз`ясненням прав підозрюваного;
-матеріали проведеної почеркознавчої експертизи від 18.11.2020 року №114 (а.с.51-99 том 2), у відповідності до якої підтверджено, що підписи ОСОБА_23 та ОСОБА_21 в матеріалах особових справ виконані ОСОБА_24 , тобто виконані однією і тією ж особою із зміненими анкетними даними у зв`язку зі зміною прізвища; вартість проведеної експертизи становила 3922 грн. 45 коп.;
-матеріали виконання окремих доручень слідчого в порядку ст. 40, 41, 93 КПК України щодо встановлення сімейного, майнового стану обвинуваченого, наявності судимостей (а.с. 107-173 том 2), у відповідності до яких ОСОБА_7 нерухомого майна на території України не має, одружений, є батьком ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від шлюбу з ОСОБА_19 ; на території Азербайджанської Республіки як особа, яка притягалась до кримінальної відповідальності (кримінальний облік) не значиться; за місцем проживання в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував станом на листопад 2020 року;
-матеріали виконання вимог ст. 290 КПК України та ознайомлення обвинуваченого та захисника в присутності перекладача з матеріалами кримінального провадження, зібраного в ході досудового розслідування (а.с. 197-204 том 2).
Зазначені та перелічені вище докази отримані без істотних порушень кримінального процесуального законодавства з дотриманням обов`язкового судового контролю на стадії досудового розслідування.
Такі дока зи суд вважає належними та допустимими, а в їх сукупності достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України. Вина у вчиненні ним указаних та інкримінованих обвинуваченому злочинів доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
Зважаючи на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочинів, суду слід вирішити питання про призначення останньому покарання за вчинене діяння, з урахуванням вимог КПК України КК України, тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого, особи обвинуваченого, обставин, що обтяжують та пом`якшують його відповідальність, сімейного та матеріального стану, відношення останнього до скоєного, тощо.
Судом враховується те, що ОСОБА_7 вчинив два умисні кримінальні правопорушення, які є нетяжкими злочинами, за які передбачено: за ч. 1 ст. 332-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а за ч.2 ст. 332-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти.
Водночас суд враховує конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність, характер вчиненого, та те, що тяжких наслідків в результаті скоєння злочинів не настало, оскільки не було завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим), тощо.
Станом на день ухвалення судового рішення у справі обвинувачений покинув територію України та перебуває в Азербайджанській Республіці. Зазначена обставина свідчить, що на сьогоднішній день суспільна небезпечність вчиненого обвинуваченим зменшилась і стосується порушення порядку перетинання державного кордону, що мали місце раніше. Крім того, ОСОБА_26 заборонено в`їзд в Україну до 19.08.2026 року. Зазначене рішення про заборону в`їзду стороною захисту та ОСОБА_24 не оскаржене у встановленому порядку.
Крім того, суд враховує, що в`їзд в Україну обвинуваченого та вподальшому отримання ним тимчасової посвідки на проживання на території України стало наслідком того, що при наявності відповідної заборони ОСОБА_7 все ж таки допустили його в`їзд на територію України при проведенні паспортного контролю 17.05.2019 року, 24.09.2019 року, 31.05.2020 року, коли працівникам ДМС України та ДПС України було відомо, що останній змінив прізвище та отримав новий паспортний документ. При цьому, обвинувачений з листопада 2018 року використовував один і той самий документ - закордонний паспорт НОМЕР_5 , виданий Азербайджанською Республікою 01.11.2018 року на установчі дані ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), тощо.
Також, судом встановлено, що обвинувачений одружений на громадянці України ОСОБА_27 , і у них від шлюбу народилась спільна дитина ОСОБА_28 . З цього приводу, ОСОБА_29 зазначив, що вчиняв ці кримінально карані діяння, а саме перетинав державний кордон України, знаючи що має заборону на в`їзд на територію України, з метою возз`єднання з родиною. У цьому зв`язку, матеріалами кримінального провадження не доведено (не надано належних та допустимих доказів) іншу мету вчинення ним кримінальних правопорушень та порушення законодавства України.
Вказані обставини також суттєво зменшують ступінь суспільної небезпеки, вчинених ОСОБА_7 злочинів.
Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання ним своєї винуватості. Позиція захисту щодо відсутності відомостей в документі, які б містили недостовірну інформацію, врахована судом у зв`язку з виключенням з пред`явленого обвинувачення такої кваліфікуючої ознаки, а тому остання не впливає на висновок про визнання винуватості ОСОБА_30 , його каяття, як пом`якшуючу відповідальність останнього обставину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 вказує на те, що він раніше не судимий (в тому числі і на території Азербайджанської Республіки, що підтверджено відомостями УкрБюро Інтерполу), після вчинення кримінальних правопорушень - та їх виявлення не вчиняв протиправних дій, мав місце проживання за місцем реєстрації дружини в с. Лісиничі Пустомитівського району Львівської області, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за зазначеним місцем проживання не перебуває, одружений, має неповнолітню дитину 2018 року народження та дитину на утриманні від попереднього шлюбу дружини, станом на 20.03.2023 року перебуває на території Азербайджану з родиною, де отримує мінливий дохід, надає допомогу ЗС України (здійснив оплату внеску в розмірі 10000 грн. 17.03.2023 року, підтверджено відповідною квитанцією).
Зазначені обставини виключно позитивно характеризують ОСОБА_7 як особу, яка має міцні соціальні зв`язки та свою громадянську позицію.
Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем, проте є військовозобов`язаним в Азербайджанській Республіці.
За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений ОСОБА_7 вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень від головуючого не отримував, виконував покладені на нього обов`язки.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки мають вагоме значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Так, За змістом ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (зі змінами), зокрема в п. 1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
У відповідності до ч. 3 ст. 65 КК підстави призначення більш м`якого покарання визначено ст. 69 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
До обставин, що пом`якшують покарання, належать згадані в ч. 1 ст. 66 КК України і визнані судом такими на підставі ч. 2 цієї статті.
Таким чином, законодавець дав право у виняткових випадках, з огляду на індивідуальні особливості вчиненого правопорушення та особу винуватого, призначити більш м`яке покарання.
Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, небезпека щодо вчинення яких з боку обвинуваченого суттєво знизилась, з урахуванням форми, виду, ступеня вини обвинуваченого, мотивації кримінальних правопорушень (у зв`язку з возз`єднанням родини), обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінальних правопорушень, обставин, що характеризують поведінку останнього після їх вчинення, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає за доцільне призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі покарання, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 332-2 КК України, у вигляді відповідного розміру штрафу пропорційно до небезпечності вчинених ним діянь.
Так, суд вважає за необхідне за ч.1 ст. 332-2 КК України призначити штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч.2 ст. 332-2 КК України у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доході громадян. При цьому, сторона захисту та обвинувачений повідомили суду про можливість сплати відповідного розумного розміру штрафу.
Водночас суд вважає, що покарання в максимальному розмірі штрафу чи більш суворе покарання було б несправедливим через надмірну суворість. Крім того, суд вважає, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі відносно особи, яка не перебуває на території України, і є іноземцем, не сприятиме основним засадам кримінального судочинства та меті призначеного покарання. Крім того, суд вважає, що покарання у вигляді позбавлення волі буде явно не справедливим по відношенню до тих кримінальних правопорушень, що вчинив ОСОБА_7 з урахуванням мети вчинення ним останніх.
Так, суд переконаний, що покарання у вигляді відповідного розміру штрафу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, з урахуванням наявності заборони на в`їзд останнього до України терміном до 19.08.2026 року.
Також, на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Строки давності для притягнення обвинуваченого, визначені ст. 49 КК України, не пройшли зважаючи на вчинення ним нетяжких злочинів, за скоєння яких передбачено покарання позбавлення волі.
Крім того, при призначенні остаточного покарання суду слід застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України, щодо поглинення менш суворого покарання більш суворим.
У зв`язку з визнанням обвинуваченого винним у скоєнні кримінальних правопорушень, призначення йому відповідного покарання, з ОСОБА_7 також на користь держави слід стягнути витрати на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 3922 грн. 45 коп., що є документально підтвердженим за матеріалами судової справи.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 174, 318, 322, 342-352, 358, 363-368 КПК України, ст. 49, 50, 53, 63, 65-66, 69, 80, ст. 332-2 КК України, суд -
у х в а л и в :
ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 332-2 та ч.2 ст. 332-2 КК України, та призначити йому покарання:
за ч.1 ст. 332-2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп.;
за ч.2 ст. 332-2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 5000 (п`яти тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. 00 коп.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п`яти тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп.
Засуджений ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджанської Республіки) зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA398999980313010106000010103; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.
Після набрання вироком суду законної сили, речові докази в кримінальному провадженні, а саме: посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_7 , видану 03.07.2020 року на ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться при матеріалах судового провадження (а.с. 242, том 3, - знищити у встановленому законодавством України порядку; свідоцтво про шлюб Азербайджанської Республіки між ОСОБА_21 та ОСОБА_19 від 13.10.2018 року НОМЕР_8 , та документ Азербайджанської Республіки (військовий квиток) № НОМЕР_9 від 16.11.2016 року на ім`я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходяться в матеріалах судового провадження (а.с. 242, том 3), - повернути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Запроваджений арешт згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2020 року (справа №461/8092/20) на документи речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджанської Республіки), - на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300; призначення платежу - за проведення експертизи в кримінальному провадженні №22020140000000085), - 3922 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн. 45 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
Роз`яснити, що у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах від одного до п`яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення нетяжкого злочину .
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.
В разі неможливості з поважних причин при наявності доказів скрутного матеріального становища, суд за заявою засудженого має право розстрочити виконання вироку щодо сплати штрафу на строк до одного року, про що постановляється ухвала.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.
Суддя ОСОБА_1
