ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/449/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 35571472) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Дмитрівська, буд. 15, кв. 1, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 32471745) про стягнення 181 052,81 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором лізингу № 00002333 від 30.09.2010, яка станом на 17.01.2023 становить 181 052,81 грн та складається з:

- 27 749,76 грн - плата за різницю між ринковою вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися;

- 8 052,59 грн - інфляційні втрати за різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими (п. 12.9.) за період з 26.11.2021 по 17.01.2023;

- 953,38 грн - 3% річних за різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими (п. 12.9.) за період з 26.11.2021 по 17.01.2023;

- 3 177,92 грн - пеня за прострочення плати за різницю між ринковою вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися з 26.11.2021 по 17.01.2023;

- 88 521,98 грн - залучення третіх осіб ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ";

- 28 796,42 грн - інфляційні втрати за залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") за період з 24.07.2021 по 17.01.2023;

- 3 950,75 грн - 3% річних за залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") за період з 24.07.2021 по 17.01.2023;

- 13 169,16 грн - пеня за прострочення плати залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") з 24.07.2021 по 17.01.2023;

- 1 600 грн - заборгованість за відповідальне зберігання Автомобіля;

- 492,33 грн - інфляційні втрати у зв`язку із відповідальним зберіганням Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023;

- 61,87 грн - 3% річних у зв`язку із відповідальним зберіганням Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023;

- 206,25 грн - нарахований розмір пені за відповідальне зберігання Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023;

- 3 000 грн - відшкодування суми відновлення свідоцтва;

- 103,81 грн - 3% річних у зв`язку із відновленням свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023;

- 870,56 грн - інфляційні втрати у зв`язку із відновлення свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023;

- 346,03 грн - нарахований розмір пені за відновлення свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023.

Позивач також просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32471745) до моменту повного виконання рішення суду, яке здійснювати за такою формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/449/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 6102271888286 копію ухвали від 14.02.2023 про відкриття провадження у справі отримано позивачем 22.02.2022.

Отож, позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали Господарського суду Харківської області від 14.02.2023.

Відповідачу вказана ухвала від 14.02.2023 про відкриття провадження у справі не була вручена та повернута відділенням поштового зв`язку до суду 24.02.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується відстеженням за ідентифікатором №6102271887913 Трекінг з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) та довідкою поштового відділення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 11.03.2023, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Крім того, ухвала від 08.02.2023 про залишення позовної заяви без руху не була вручена та повернута відділенням поштового зв`язку до суду 21.02.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується відстеженням за ідентифікатором №6102271916492 Трекінг з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) та довідкою поштового відділення.

Згідно з ч. 3, ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993, серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27.10.1993, серія A, №274, с.19, параграф 33, та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судове рішення, пов`язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу відповідача, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Отже, враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Положеннями ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

30.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС" (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (Лізингодавець) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00002333, відповідно до умов якого: Об`єктом лізингу є транспортний засіб Volkswagen Passat 1,8 I TFSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (далі - Автомобіль або Об`єкт лізингу);

Вартість об`єкту лізингу еквівалент - 39 083,00 доларів США;

Авансовий платіж еквівалент - 5 862,45 доларів США;

Обсяг фінансування еквівалент - 33 220,55 доларів США;

Кількість лізингових платежів - 60 доларів США;

Строк лізингу - 60 місяців;

Щомісячний платіж еквівалент - 950,78 доларів США зі строком оплати відповідно до Графіка;

Процентна ставка змінювана відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Сторони договору лізингу погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору лізингу (далі - Графік відшкодування).

Сторони також підписали між собою Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, який є додатком до Договору лізингу (далі - Загальні умови).

У розділі 1 Загальних умов Сторони погодили, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як Контракт та/або Договір лізингу), являють собою угоду між Сторонами щодо придбання Об`єкта Лізингу ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" та його передання Лізингоодержувачу відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 (далі у позовній заяві матиметься на увазі саме Закон, прийнятий 16.12.1997 із змінами та доповненнями в редакції чинній на дату укладення договору лізингу), іншими положеннями законодавства, Внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, чинній на дату укладення договору лізингу) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування Лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Отже, між сторонами виникли правовідносини фінансового лізингу, на підставі Договору лізингу, укладеного шляхом приєднання до публічної його частини (Загальні умови), у яких позивач є Лізингодавцем, а відповідач - Лізингоодержувчем.

За твердженням позивача, в укладеному договорі лізингу сторони погодили усі істотні умови та на основі вільного волевиявлення домовились про взаємні права та обов`язки.

Згідно з п. 3.2 Загальних умов ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" придбаває Об`єкт лізингу та передає його Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу відповідно до законодавства та умов Контракту.

Відповідно до пункту 4.1. Загальних умов ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" зберігатиме за собою право власності на Об`єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об`єкту лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" матиме право припинити Контракт/відмовитись від Контракту та вимагати повернення Об`єкту лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

06.10.2010 територіальним сервісним центром МВС Автомобіль зареєстровано на ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

07.10.2010 Автомобіль як Об`єкт лізингу переданий відповідачу для користування, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 07.10.2010 до договору про фінансовий лізинг № 00002333 від 30.09.2010.

Згідно з п. 8.3.2., п. 12.6.1. Загальних умов якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об`єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

У зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений строк рахунків, позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором лізингу, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00002333 від 17.02.2015, в якій вимагав протягом 3 (трьох) днів погасити поточну заборгованість відповідача за несплаченими лізинговими платежами в розмірі 64 583,05 грн, 6 056,01 грн нарахованих штрафних санкцій та 8 608,76 грн витрат понесених позивачем з метою повернення простроченої заборгованості та повідомив відповідача про відмову від договору лізингу, та вимагав повернути автомобіль протягом 10 робочих днів з дати одержання вимоги.

За умовами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Зважаючи, що вимога отримана відповідачем 23.02.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0430600624665, то останнім днем дії договору лізингу є 23.02.2015.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2015 року у справі №922/3705/15, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" до ТОВ "АЛЬЯНС" про стягнення 174 859,81 грн за договором про фінансовий лізинг №00002333 від 30.09.2010, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 40 220,75 грн основного боргу, 1 389,15 грн пені, 416,75 грн 3% річних, 13 295,13 грн втрат від інфляції, 3 250,00 грн вартості нотаріальних послуг, 1 171,44 грн судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 115 320,90 грн та втрат від інфляції у розмірі 967,13 грн - відмовлено.

Щодо позовних вимог про стягнення 27 749,76 грн плати за різницю між ринковою вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими, позивачем у позові зазначено наступне.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу.

Якщо Лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення Об`єкта лізингу, ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" має право вилучити (повернути) Об`єкт без попередньої згоди Лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1. Загальних умов).

Згідно з п. 12.9 Загальних умов у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12, відмови Лізингоодержувача придбати Об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об`єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Отже, відповідний обов`язок відповідача повернути автомобіль у разі розірвання договору лізингу з ініціативи позивача передбачений і у п. 12.9 Загальних умов.

Крім іншого, в цей же строк відповідач сплачує компанії будь-яку різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Як встановлено вище, відповідач одержав вимогу про дострокове припинення договору лізингу 23.02.2015, а отже відповідач був зобов`язаний повернути Автомобіль відповідно до п. 12.9 Загальних умов впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту, тобто не пізніше 09.03.2015 і в цей же строк сплатити позивачу будь-яку різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

За твердженням позивача, відповідач Автомобіль у визначений договором лізингу строк позивачеві не повернув та продовжував неправомірно ним користуватись.

08.04.2015 приватним нотаріусом КМНО Маринець О.С. вчинено виконавчий напис про примусове повернення Лізингоодержувачем Об`єкту лізингу до Лізингодавця у зв`язку із існуванням заборгованості за несплачені лізингові платежі в період з 16.10.2014 по 17.02.2015, розмір яких станом на 17.02.2015 складав 79 247,82 грн.

Примусове виконання за вчиненим виконавчим написом від 08.04.2015 здійснювалось приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 47430790.

05.05.2021 працівниками Зінківського відділення поліції (ВП №4) був зупинений водій, який керував вказаним Автомобілем. Через перебування Автомобіля в розшуку, Автомобіль був вилучений.

Повернення Автомобіля позивачу відбулося 14.07.2021, що підтверджується розпискою представника ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" Коваленка С.М. (працівник ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ"), який діяв на підставі доручення від 21.02.2021 про отримання автомобіля на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 530/766/21.

Тобто з 10.03.2015 до 14.07.2021 (більше 6 років) відповідач без належних для цього підстав продовжував володіти та користуватися автомобілем, що є Об`єктом лізингу, порушуючи свій обов`язок повернути Автомобіль позивачу як Лізингодавцю у зв`язку з припиненням договору лізингу.

Ринкова вартість Автомобіля відповідно до договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні Автомобіля від 09.11.2021 та Акту прийому-передачі автомобілю від 10.11.2021, на підставі яких позивач продав автомобіль, який був Об`єктом лізингу, становить 120 127,53 грн.

Як стверджує позивач, сума несплачених лізингових платежів відповідно до Графіку відшкодування становила 147 877,29 грн. Заперечень чи контррозрахунку цих несплачених лізингових платежів відповідач не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивач на підставі п. 12.9. Загальних умов має право стягнути з відповідача різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат, яка становить 27 749,76 грн (147 877,29 грн - 120 127,53 грн).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 749,76 грн плати за різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими, є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 88 521,98 грн у зв`язку з залученням третіх осіб - ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ", позивачем зазначено наступне.

Пунктом 8.6. Загальних умов передбачає, що будь які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням Стороною своїх обов`язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

Згідно з п. 12.10 Загальних умов у будь-якому випадку дострокового припинення дії контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут, штрафи, витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 16.1 Загальних умов незалежно від завершення виконання цього Контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього Контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов`язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв`язку з укладанням або виконанням цього Контракту, а також операціями, запланованими в рамках виконання цього Контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки.

За змістом ч. 1 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Тотожна за змістом норма міститься у ч. 2 ст. 612 ЦК України.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як зазначено вище, відповідач у встановлений договором лізингу строк не повернув позивачеві Автомобіль, який є Об`єктом лізингу, у зв`язку із припиненням договору лізингу.

Пунктом 12.9 Загальних умов зобов`язує Лізингоодержувача повернути автомобіль за власний рахунок до головного офісу Лізингодавця у всіх випадках виникнення обов`язку повернути автомобіль. А згідно з п. 13.3 Загальних умов у разі вилучення Об`єкта лізингу лізингоодержувач зобов`язаний забезпечити компанії Порше Лізинг Україна або уповноваженій нею особі вільний доступ до місця розташування Об`єкту лізингу, а також не перешкоджати процесу повернення Об`єкта лізингу.

Як стверджує позивач, Лізингодержувач (відповідач) не виконав свого обов`язку повернути автомобіль у зв`язку із достроковим припиненням договору лізингу та протиправно приховував його від лізингодавця (позивача), а тому останній з метою забезпечення захисту своїх прав та інтересів прийняло рішення ініціювати процедуру примусового вилучення автомобіля.

Як зазначає позивач, усі необхідні дії для цього вчинялись спеціально залученою для цього спеціалізованою організацією - ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ", з якою ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" уклало договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, за умовами якого ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" є замовником юридично-консультаційних послуг із юридичного супроводу досудового врегулювання спорів із боржниками.

Суть послуг, які надавало ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" позивачу, полягає у досудовому врегулюванні заборгованості та забезпечення вчинення ефективних дій для сприяння розшуку та вилучення автомобіля, право власності на який належить позивачу.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору лізингу, позивачем були здійснені витрати за отримані послуги від вищевідзначеної компанії спрямованих на виконання умов договору щодо повернення автомобіля.

Звернення позивача за допомогою до профільних організацій зумовлено виключно порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення автомобіля, відповідають принципу розумності та спрямовано на захист порушених прав та інтересів позивача.

Обов`язок відповідача як Лізингоодержувача компенсувати усі, пов`язані з цим витрати, прямо передбачено у п. 13.6 та 16.1 Загальних умов, які в силу ст. 22 ЦК України є обов`язковими для сторін.

Відповідно до акту наданих послуг № 32 від 15.07.2022 за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" надало позивачеві послуги щодо вилучення Об`єкту лізингу у клієнта ТОВ "АЛЬЯНС", з первинною вартістю одиниці техніки (відповідно до договору лізингу 00002333) менш 40 000,00 доларів США за межами м. Києва та Київської області (автомобіль вилучено 14.07.2021).

Надання послуг щодо вилучення автомобіля підтверджується також тим фактом, що саме працівник ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" Коваленко С.М. 14.07.2021 отримав в інтересах позивача автомобіль від органів поліції. Факт перебування Коваленко С.М. у трудових правовідносинах з ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" підтверджується довідкою ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ" №7 від 10.10.2022.

Сума винагороди ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" щодо вилучення об`єкту лізингу за договором лізингу № 00002333 від 30.09.2010 становить 88 521,98 грн, які оплачені позивачем, що підтверджується дебетовим повідомленням від 19.07.2021.

Лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв`язку з вилученням Об`єкта лізингу (п. 13.6. Загальних умов).

У зв`язку з необхідністю компенсувати збитки, завдані невиконанням свого зобов`язання повернути Автомобіль після припинення договору лізингу, позивач виставив відповідачу як Лізингоодержувачу рахунок № 00560237 від 16.07.2021 з призначенням платежу: "Компенсація інших витрат відповідно до договору".

Однак цей рахунок відповідач не сплатив та збитки у розмірі 88 521,98 грн не компенсував.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 88 521,98 грн у зв`язку із залученням третіх осіб ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ" обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1600,00 грн за відповідальне зберігання автомобіля, позивачем зазначено наступне.

Як зазначалось вище, Автомобіль вилучений 14.07.2021 за участі працівника ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ТРІПЛ СІ" Коваленка С.М. та перебував на відповідальному зберіганні у ТОВ "АВТОСОЮЗ", що підтверджується актами наданих послуг №1106 від 31.07.2021, №1264 від 31.08.2021, №1613 від 30.09.2021, №1772 від 31.10.2021.

На підставі вказаних актів наданих послуг позивачу виставлені рахунки на загальну суму 1 600 грн за №735 від 31.07.2021 на суму 400 грн, №797 від 31.08.2021 на суму 400 грн, №916 від 30.09.2021 на суму 400 грн, №977 від 31.10.2021 на суму 400 грн, які сплачено позивачем згідно дебетових повідомлень від 12.08.2021, 13.09.2021, 18.10.2021, 10.11.2021.

У зв`язку з необхідністю компенсувати витрати (збитки), що пов`язані із невиконанням відповідачем свого обов`язку по поверненню Автомобіля, позивач виставив відповідачу до оплати рахунки на загальну суму 1 600 грн за № 00564592 від 11.08.2021, №00569216 від 13.09.2021, №00573972 від 13.10.2021, №00578846 від 09.11.2021.

Однак ці рахунки відповідач не сплатив, витрати у розмірі 1 600,00 грн щодо оплати послуг відповідального зберігання автомобіля після його вилучення у відповідача, не компенсував.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення витрат в розмірі 1600,00 грн за відповідальне зберігання автомобіля обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 000 грн за відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля, позивачем зазначено наступне.

У жовтні 2021 року ФОП Хоміч В.А. надав послуги щодо відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля, що підтверджується Додатковою угодою до договору про надання юридичних консультаційних послуг від 04.12.2013 та актом №1 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 02.11.2021. Сторонами погоджена сума становить 2 500 грн без ПДВ.

Позивач сплатив ФОП Хоміч В.А. 2 500 грн без ПДВ, що підтверджується дебетовим повідомленням від 16.11.2021.

Понесені витрати на відновлення Свідоцтва про реєстрацію позивач вимагав компенсувати як збитки, виставивши до оплати рахунок №00579396 від 15.11.2021 з призначенням платежу "Реєстраційний платіж" на суму 3 000 грн з ПДВ.

Проте відповідач не здійснив відшкодування понесених позивачем витрат за відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2500 грн за відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас решта суми витрат в розмірі 500 грн за відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля не підтверджена позивачем, адже останнім не надано доказів сплати вартості податку на додану вартість, окрім тієї суми, що була сплачена ФОП Хоміч В.А. за послуги щодо відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення витрат в розмірі 500 грн за відновлення свідоцтва про реєстрацію автомобіля не підлягають задоволенню, оскільки збитками, у даному випадку, є реальні витрати, які поніс позивач, а доказів того, що позивач сплатив податок на додану вартість в сумі 500 грн матеріали справи не містять.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частина 2 ст. 625 ЦК України надає кредитору права вимагати у боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 травня 2018 року (провадження № 14-16цс18), постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора системи "Ліга", суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 052,59 грн інфляційних втрат та 953,38 грн 3% річних за різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими (п. 12.9.) за період з 26.11.2021 по 17.01.2023; 28 796,42 грн інфляційних втрат та 3 950,75 грн 3% річних за залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") за період з 24.07.2021 по 17.01.2023; 492,33 грн інфляційних втрат та 61,87 грн 3% річних у зв`язку з відповідальним зберіганням Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023; 870,56 грн інфляційних втрат та 103,81 грн 3% річних у зв`язку з відновленням свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас позивач просить суд на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в резолютивній частині рішенні, що нарахування 3% річних на розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32471745) до моменту повного виконання рішення суду здійснювати за такою формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Так, згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи те, що зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для застосування п. 10 ст. 238 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, суд зазначає наступне.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.2.1. Загальних умов у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується пеня в розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 177,92 грн за прострочення сплати різниці між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими (п. 12.9. Загальних умов) за період з 26.11.2021 по 17.01.2023, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13 721,44 грн, з яких: 13 169,16 грн - пеня за залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") за період з 24.07.2021 по 17.01.2023; 206,25 грн - пеня за відповідальне зберігання Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023 та 346,03 грн - пеня за відновлення свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023 слід відмовити в позові, оскільки у договорі лізингу та Загальних умовах сторонами не передбачено нарахування пені за прострочення сплати збитків.

Так, суд зазначає, що законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

У п. 8.2.1. Загальних умов сторони погодили розмір пені у випадку прострочення сплати платежу. Втім збитки, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача, та на які позивач нараховує пеню не відносяться до цих платежів, що передбачені договором про фінансовий лізинг та Загальними умовами.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 2 502,47 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 11, 22, 509, 525, 625, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України та керуючись ст. 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в розмірі 166 831,37 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Дмитрівська, буд. 15, кв. 1, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 32471745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 35571472) заборгованість за договором лізингу № 00002333 від 30.09.2010, яка станом на 17.01.2023 становить 166 831,37 грн та складається з:

- 27 749,76 грн - плата за різницю між ринковою вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися;

- 8 052,59 грн - інфляційні втрати за різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими (п. 12.9.) за період з 26.11.2021 по 17.01.2023;

- 953,38 грн - 3% річних за різницю між ринковою вартістю Об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими (п. 12.9.) за період з 26.11.2021 по 17.01.2023;

- 3 177,92 грн - пеня за прострочення плати за різницю між ринковою вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися з 26.11.2021 по 17.01.2023;

- 88 521,98 грн - залучення третіх осіб ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ";

- 28 796,42 грн - інфляційні втрати за залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") за період з 24.07.2021 по 17.01.2023;

- 3 950,75 грн - 3% річних за залучення третіх осіб (ТОВ "ЮК "ТРІПЛ СІ") за період з 24.07.2021 по 17.01.2023;

- 1 600 грн - заборгованість за відповідальне зберігання Автомобіля;

- 492,33 грн - інфляційні втрати у зв`язку із відповідальним зберіганням Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023;

- 61,87 грн - 3% річних у зв`язку із відповідальним зберіганням Автомобіля за період з 19.08.2021 по 17.01.2023;

- 2500 грн - відшкодування суми відновлення свідоцтва;

- 103,81 грн - 3% річних у зв`язку із відновленням свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023;

- 870,56 грн - інфляційні втрати у зв`язку із відновлення свідоцтва за період з 23.11.2021 по 17.01.2023.

В іншій частині позову у розмірі 14221,44 грн відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 502,47 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Дмитрівська, буд. 15, кв. 1, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 32471745).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Дмитрівська, буд. 15, кв. 1, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 32471745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 35571472) судовий збір у розмірі 2 502,47 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 35571472).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Дмитрівська, буд. 15, кв. 1, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 32471745).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "17" квітня 2023 р.

Суддя І.О. Чистякова