Справа №557/577/22

Провадження №2/557/20/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року смт.Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Пацко Д.В.,

секретар судового засідання Гуменюк Н.П.,

номер справи 557/577/22,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Гощанська селищна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Гоща за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доГощанської селищноїради провизнання прававласності наземельну частку(пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гощанської селищної ради про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позову, зазначає, що 17.07.1989 року, був прийнятий в члени КСП ім. Ілліча Гощанського району Рівненської області, згідно наказу №3 від 17.01.1989 року. Даний факт підтверджується записом в трудові книзі №2106032 від 17.07.1989.

Згодом 22.02.1992 р. КСП ім. Ілліча Гощанського району було перейменовано в КСП «ПРОМІНЬ», згідно наказу №1 від 22.02.1992.

В подальшому 22.12.1999 КСП «ПРОМІНЬ» було реформовано в СВК «ПРОМІНЬ», згідно наказу №1 від 22.12.1999.

31.01.2005 року, згідно наказу №2 від 31.01.2005 року Позивач був звільнений з роботи з СВК «ПРОМІНЬ», згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

24 червня 1993 року КСП «ПРОМІНЬ» в Гощанському районі Рівненської області був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00017, розмір земельної частки (паю) становить 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Русивельської сільської ради Рівненської області.

Відповідно до додатку №1 вищевказаного Державного акту, позивач був включений до списку членів КСП «ПРОМІНЬ», під номером 537.

Відтак, ОСОБА_1 змушений звернутися для відновлення свого порушеного права до суду.

Таким чином, посилаючись на норми права, які містяться в ст. ст. ст. ст. 5 Земельного кодексу 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», п.6 Примірного статуту колгоспу, затвердженого Четвертим Всесоюзним з`їздом колгоспників 25.03.1988, ст.5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 1992 року, просить суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходилася на території Русивельської сільської ради Гощанського району, згідно державного акту на право на колективної власності на землю №00017, який виданий КСП «ПРОМІНЬ».

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 31.08.2022 заперечив щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зокрема, зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався або повинен був дізнатися раніше, також на території Гощанської територіальної громади відсутні землі запасу, які могли б бути надані для позивача. Тому в задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 09 серпня 2022 року, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 02.11.2022 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Представник позивача в заяві на ім`я суду позовні вимоги підтримав повністю та справу просить розглянути без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в заяві на ім`я суду, позов не визнав.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов слід задовольнити зважаючи на таке.

Судом встановлено, 17.07.1989 року, ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП ім. Ілліча Гощанському районі Рівненської області, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17 липня 1989 року.

Згодом 22.02.1992 р. КСП ім. Ілліча Гощанського району було перейменовано в КСП «ПРОМІНЬ», згідно наказу №1 від 22.02.1992.

В подальшому 22.12.1999 КСП «ПРОМІНЬ» було реформовано в СВК «ПРОМІНЬ», згідно наказу №1 від 22.12.1999.

31.01.2005 року, згідно наказу №2 від 31.01.2005 року Позивач був звільнений з роботи з СВК «ПРОМІНЬ», згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ №00017 від 24.06.1993, був включений до списку членів КСП «ПРОМІНЬ» за №537.

Отже, ОСОБА_1 був членом КСП «ПРОМІНЬ» на момент розпаювання землі підприємства та фактично набув право на земельну частку (пай), оскільки була включений в списки та відноситься до осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Сертифікат не видавався, розмір земельної частки (паю) КСП «Дружба» становить 3.57 умовних кадастрових гектарів.

Вказана обставина підтверджується відповіддю відділу у Гощанському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 13.09.2021 на запит адвоката Вариводі Є.Ю.

Відповідно до ч. 2ст. 23 Земельного кодексу України1990 року, державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пленум Верховного Суду України уПостанові №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування"в п. 11 роз`яснив, що при вирішенні спору на спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного Кодексу України1990року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"та відповідні нормиЦК УРСР.

Відповідно до п. 2Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п. 5Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до п. 3Указу Президента України від 10 листопада 1994 р. №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"вирішено установити, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Пунктом 17Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом положеньст.5 Земельного кодексу Українив редакціїзакону від 13.03.1992 року № 2196- XII,ст.3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям",ст.25 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Відповідно до п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд.X "Перехідні положення" ЗК. Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного кодексу України1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"та відповідні нормиЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 рокусертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що на день розпаювання земель КСП «ПРОМІНЬ», відповідно до додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ 00017 від 24.06.1993 року позивач ОСОБА_2 , був включений до списку членів КСП «ПРОМІНЬ», та фактично набув право на земельну частку (пай), оскільки була включений в списки та відноситься до осіб, які мають право на земельну частку (пай) розміром 3,57 га в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «ПРОМІНЬ» Гощанського району.

Керуючись ст. ст.81,141,247,258,264-265,268,273,293,294 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 доГощанської селищноїради провизнання прававласності наземельну частку(пай) задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гощанської територіальної громади (бувшої Русивельської сільської ради Рівненського (Гощанського) району) Рівненської області, згідно Державного акту на право на колективної власності на землю №00017 від 24.06.1993.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньодо Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Пацко