10.12. Приписами частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України.

10.13. Постановою Кабінету міністрів України від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).

10.14. Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.

10.15. За пунктом 25 Порядку рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування.

10.16. Вказані обставини свідчать про необхідність дотримання відповідачем військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не залежить від фінансового становища підприємства.

10.17. Наявні матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті допущеного відповідачем порушення строку доставки вантажів. Матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження завдання порушенням відповідачем строку доставки збитків іншим учасникам господарських відносин. При цьому відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на нього покладено обов`язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України.

10.18. Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи відсутність у справі доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в його господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача, а також враховуючи фінансовий стан сторін, стратегічне значення Акціонерного товариства "Українська залізниця", як важливого підприємства залізничного транспорту, яке здійснює вантажні, пасажирські перевезення, колегія суддів доходить до висновку про зменшення суми штрафу на 50%, а з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 73935,80 грн.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів не приймає аргументи апелянта в частині невірності здійсненого судом першої інстанції розрахунку суми штрафу з урахуванням заявлених вимог, з огляду на такі доводи.

11.2. Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

11.3. Здійснивши перевірку розрахунку суми штрафу, заявленого позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунок здійснений позивачем є арифметично вірним.

11.4. Згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

11.5. В той же час матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що затримка відповідних вагонів сталася з вини одержувача. При цьому акти загальної форми та комерційні акти, надані відповідачем до відзиву на позовну заяву, не підтверджують вказаний факт. Позивачем же здійснено нарахування суми штрафу з урахуванням відомостей, що вказані у спірних залізничних накладних.

11.6. Щодо доводів позивача про те, що порушення строків доставки вантажу мало місце до введення воєнного стану, то колегія суддів зазначає, що вказані обставини не нівелюють права суду за наявності визначених законом обставин станом на час розгляду спору зменшити розмір штрафу. При цьому вказана обставина не залежить від того, в який саме період відбувались перевезення вантажів відповідачем (до початку чи після введення воєнного стану в Україні).

11.7. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Відповідачем порушено права та інтереси позивача щодо строку доставки вантажів згідно залізничних накладних у період липня-серпня 2021 року.

12.2. Проте відповідач має право на часткове (50%) зменшення штрафних санкцій.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»

13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»

13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.»

13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

13.6. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

13.7. Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

13.8. Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

13.9. Згідно із ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

13.10. Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України Залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

13.11. Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

13.12. Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

13.13. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

13.14. Згідно з частиною 3 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

13.15. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.16. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

13.17. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)

13.18. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято за підстав нез`ясування обставин, що мають значення для справи та не дослідження обставин та підстав для зменшення суми штрафу, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні з урахуванням часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви.

14.2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/16050/21 задовольнити частково.

14.3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/16050/21 змінити.

14.4. Викласти перший та другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/16050/21 у наступній редакції:

І Позов задовольнити частково.

ІІ Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код 23269555) штраф у розмірі 73 935 (сімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 80 (вісімдесят) коп. та 2741 (Дві тисячі сімсот сорок одна) грн. 00 коп. судового збору.

15. Розподіл судових витрат:

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційної скарги, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207, 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст. 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/16050/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/16050/21 змінити.

3. Викласти перший та другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/16050/21 у наступній редакції:

«І Позов задовольнити частково.

ІІ Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код 23269555) штраф у розмірі 73 935 (сімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 80 (вісімдесят) коп. та 2741 (Дві тисячі сімсот сорок одна) грн. 00 коп. судового збору. »

4. В іншій частині вимог апеляційної скарги відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Справу № 910/16050/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2023.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко