ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/628/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити Кунтий Н.О., на підставі ордера;
від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ - Свернюк С.П., в порядку самопредставництва юридичної особи.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року, м. Одеса, суддя Щавинська Ю.М., повний текст рішення складено та підписано 19.01.2023 року
у справі №916/628/22
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити
про стягнення 1 634 993 грн. 24 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ
про стягнення 429 774 грн. 52 коп., -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В квітні 2022 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити, у якій просило суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1 179 019 грн. 03 коп. та штраф у сумі 455 974 грн. 21 коп., а також вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.
Зокрема, позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ ґрунтуються на тому, що відповідачем, всупереч умовам укладеного договору про закупівлю робіт за темою: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3» №43-05-2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936) від 25.05.2021 року, допущено прострочення строків виконання робіт, внаслідок чого, у відповідності до умов договору, позивачем нараховано неустойку у зазначеному вище розмірі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 року у справі №916/628/22 відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
13.05.2022 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, у якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 429 774 грн. 52 коп., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Зокрема, зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю робіт за темою: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3» №43-05-2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936) від 25.05.2021 року, Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ було несвоєчасно здійснено оплату за виконані позивачем за зустрічним позовом роботи, внаслідок чого останній вважає, що у даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойки за неналежне виконання ним господарських зобов`язань.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню у сумі 1 179 015 грн. 41 коп., штраф у сумі 455 972 грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 24 524 грн. 82 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" пеню у сумі 189 793 грн. 18 коп., судовий збір у сумі 2 846 грн. 90 коп.; в задоволенні решти зустрічного позову відмовлено; проведено зустрічне зарахування грошових сум; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню у сумі 989 222 грн. 23 коп., штраф у сумі 455 972 грн. 81 коп., а також судовий збір у сумі 21 677 грн. 92 коп.
Щодо первісного позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення з відповідача нарахованих ним сум пені та штрафу за прострочення строків виконання робіт за договором, суд першої інстанції, мотивуючи рішення, зазначив, що наявними у справі письмовими доказами та поясненнями відповідача за первісним позовом підтверджується факт того, що останній виконав роботи за укладеним договором на загальну суму 5366906 грн. 71 коп., проте, на суму 6513897 грн. 29 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" роботи не виконало, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення з нього неустойки за порушення термінів виконання робіт за договором.
Втім, місцевий господарський суд, під час ухвалення рішення, виявивши у розрахунках позивача щодо нарахування належних до відшкодування відповідачем за первісним позовом сум пені та штрафу методологічні помилки, дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог.
Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" про стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми нарахованої позивачем за зустрічним позовом пені за прострочення платежів за виконані підрядником роботи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такі вимоги також є обґрунтованими, проте, потребують часткового задоволення з відмовою в іншій частині з огляду на наявність у розрахунках позивача за зустрічним позовом арифметичних помилок, пов`язаних із визначенням кредитором невірних часових періодів, за яких мала розраховуватися неустойка, належна до сплати боржником за прострочення виконання господарських зобов`язань по оплаті за виконані роботи.
Окрім того, суд першої інстанції, застосувавши ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що оскільки вимоги за первісним та за зустрічним позовом були задоволені частково, у даному разі необхідно провести зустрічне зарахування присуджених сум, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню у розмірі 989 222 грн. 23 коп. та штраф у сумі 455 972 грн. 81 коп., а також різницю у сплаченому судовому зборі у сумі 21 677 грн. 92 коп.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, їх узагальнені доводи та заперечення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі № 916/628/22 скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню у сумі 589 507 грн. 71 коп., штраф у сумі 227 963 грн. 91 коп.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи та норму ст. 848 Цивільного кодексу України, зазначає, що неодноразово повідомляв позивача за первісним позовом про неможливість завершення робіт по капітальному ремонту куполу РВ енергоблоку №3 до 30.12.2021 року у зв`язку із несприятливими погодними умовами та проханням укласти додаткову угоду про закінчення робіт у другому кварталі 2022 року. Проте, такі листи залишені Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" без відповіді.
Відтак, на переконання скаржника, зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" не могло завершити частину несвоєчасно виконаних з поважної причини робіт протягом січня-червня 2022 року з тієї причини, що виконання робіт після завершення строку дії договору не допускається, для продовження виконання робіт між сторонами було необхідно укласти новий договір підряду.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", посилаючись на вимоги ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, в апеляційній скарзі наголосило, що невиконання його господарських зобов`язань після завершення строку дії договору підряду виникло не з вини підрядника та не завдало жодних збитків замовнику, а тому нарахування судом штрафних санкцій є надмірним та обтяжливим для суб`єкта господарювання.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з рішенням суду першої інстанції також не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 скасувати в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» в задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 189 793 грн. 18 коп.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, в апеляційній скарзі позивач за первісним позовом наголосив, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, виконання ним господарських зобов`язань за укладеним між ним та відповідачем за первісним позовом є неможливим, про що позивач повідомляв підрядника листом. Відтак, на переконання скаржника 2, пеня Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» нарахована без врахування наявних форс-мажорних обставин.
Відтак, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", посилаючись на п. 13.1. договору, вважає, що у даному випадку вина відповідача за зустрічним позовом, як підстави для відповідальності, відсутня.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду від 19.01.2023 року у справі №916/628/22, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» на рішення Господарського суду від 19.01.2023 року у справі №916/628/22, відкрито апеляційне провадження, об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд», призначено розгляд справи №916/628/22.
Своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи не скористався, відзиви на апеляційні скарги, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції та яке відкладалося у зв`язку із перебуванням судді члена колегії суддів Колоколова С.І. у відпустці, представник позивача за первісним позовом підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово в апеляційній скарзі, заперечував проти вимог апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Представник позивача за зустрічним позовом підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі письмово, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача за зустрічним позовом.
Також, як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» до апеляційної скарги було додано копії листування між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", зокрема лист Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 21.04.2022 року №16/5016, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд», листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» від 16.12.2021 року №103 та від 08.04.2022 року №11, адресовані позивачу за первісним позовом.
Колегія суддів наголошує, що в порядку, визначеному ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, додаткові письмові докази приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та заявив відповідне клопотання з цього приводу.
Отже, у зв`язку із тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» ані за доводами апеляційної скарги, ані за її вимогами відповідного клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів господарської справи заявлено не було, вказані документи не були подані до суду першої інстанції під час розгляду справи судом, причин їх неподання до суду першої інстанції не викладено взагалі, судова колегія не приймає додані скаржником - 1 до апеляційної скарги листи в якості доказів по справі та доходить висновку про наявність підстав для їх повернення Товариству.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ задоволення не потребують, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 є законним, обґрунтованим та не потребує скасування в оскаржуваних частинах, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
14.05.2021 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" (підрядник) укладений договір №43-05-2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021 року) про закупівлю робіт за темою: "Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3", відповідно до умов п. 1.1 якого підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін, роботи за темою: «Капітальний ремонт Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3», за кодом згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП): 43.99. Обсяги робіт за договором визначаються відомістю обсягів робіт (додаток №4).
Пунктом 1.2 договору визначено, що підрядник здає, в обумовлені терміни, виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.
Вартість договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1) (п. 1.4 договору).
Згідно з п.1.5 зазначеного договору місцем виконання цього договору, зокрема, приймання результатів наданих послуг, місцем оплати наданих послуг, нарахування та сплата будь-яких санкцій за невиконання (неналежне виконання) договору, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю чи своєчасністю наданих послуг є місто Южноукраїнськ, Миколаївської область, Україна.
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 11 880 804 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 980 134 грн. Джерело фінансування: власні кошти ДП «НАЕК «Енергоатом».
Договірна ціна договору є твердою (згідно п. 6.3.2 ДСТУ БД1.1-1:2013 твердою або динамічною), визначається відповідно до положень ДСТУ «Правила визначення вартості будівництва».
Також, у п. 3.1 договору сторони узгодили, що терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (додаток №3), який є невід`ємною частиною цього договору.
Виконання робіт по п. 1.1 здійснюється підрядником згідно графіку виконання робіт (п. 3.2 договору).
Продовження терміну виконання робіт, внаслідок форс-мажорних обставин проводиться за погодженням сторін на час дії цих обставин з додаванням часу на відновлення робочого процесу (п.3.3 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за договором виконуються наступним чином: оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 договору коду згідно ДКПП.
Підставою для затримки остаточних розрахунків є викладена в 15-денний термін претензія замовника за якістю робіт. Підрядник зобов`язаний протягом обумовлених при прийманні робіт термінів усунути ці зауваження, після чого замовник здійснює остаточний розрахунок (п. 4.5 договору).
Розділом 11 договору сторони погодили відповідальність сторін.
Зокрема, згідно з п.11.1 договору за порушення термінів виконання робіт за договором підрядник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення. За прострочення виконання робіт більше тридцяти днів підрядник додатково платить штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Відповідно до п.11.4 договору у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% вартості договору.
З умов п. 13.1 договору вбачається, що сторона звільняється від визначеної цим договором або чинним законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення договору, якщо вона обґрунтує, що таке порушення відбулося в результаті дії форс-мажорних обставин, визначених в цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному договором порядку.
Пунктом 13.4 сторони узгодили, що сторона, яка має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана на протязі 10-ти днів, з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку і характеру існуючих перешкод, повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин і їх вплив на виконання цього договору.
Якщо форс-мажорні обставини і (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на термін, впродовж якого воно є неможливим (п. 13.5 договору).
Пунктом 17.2 договору визначено, що всі зміни і доповнення умов цього договору повинні бути оформлені шляхом підписання додаткової угоди сторонами.
Згідно із п.17.6 договору, він набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печаткою та діє до 31.12.2021 року.
З п.17.10 договору вбачається, що всі додатки і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною, а саме: додаток №1 - Протокол узгодження договірної ціни, додаток № 2 - Договірна ціна з додатками, додаток № 3 - Графік виконання робіт та додаток № 4 - Відомість обсягів робіт.
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін без застережень та зауважень.
Також у матеріалах справи наявні додатки до договору від 14.05.2021 року №43-05-2021.
Так, Додатком № 1 до договору №43-05-2021 є протокол узгодження договірної ціни до договору, у якому сторони домовились, що договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає 11 880 804 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 980 134 грн.
Згідно із Додатком №2 до договору визначено, що договірна ціна 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021 року разом із доданими розрахунками №1-4, локальними кошторисами, підсумковою відомістю ресурсів та пояснювальною запискою складає 11 880 804 грн.
Додаток №3 до договору визначає графік виконання робіт, у якому сторонами погоджено термін виконання робіт по темі: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3», а саме, встановлено початок терміну То+20 діб, закінчення терміну - 30.12.2021 року.
Додатком №4 до договору є відомість обсягів робіт за договором на виконання робіт по темі: "Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3".
На виконання договору про закупівлю робіт за темою: "Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3", підрядник виконав будівельні роботи на загальну суму 5 366 906 грн. 71 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року.
Вказані вище акт та довідка підписані та скріплені печатками обох сторін без заперечень та зауважень.
За розрахунками позивача за первісним позовом пеня за несвоєчасне виконання підрядником робіт, визначених спірним договором складає 1 179 019 грн. 03 коп. та штраф у сумі 455 974 грн. 21 коп.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 51/3644 від 10.03.2022 року, у якому останній повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" про неможливість виконання зобов`язань за договором внаслідок військової агресії РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану на території України.
На переконання позивача за зустрічним позовом, сума нарахованої пені за невиконання відповідачем за зустрічним позовом господарських зобов`язань щодо своєчасної оплати за виконані підрядником роботи складає 421039 грн. 58 коп.
Також, у матеріалах справи наявні платіжні доручення від 22.02.2022 року, від 14.03.2022 року, від 06.04.2022 року, від 26.04.2022 року, від 28.04.2022 року, від 04.05.2022 року, від 12.05.2022 року, від 24.05.2022 року, від 14.06.2022 року, від 24.06.2022 року, від 30.06.2022 року, від 06.07.2022 року та від 12.07.2022 року, які свідчать про те, що Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" здійснив оплату за укладеним договором на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" на загальну суму у розмірі 5 366 906 грн. 71 коп.
Інших належних та допустимих доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин, як то актів виконаних робіт, повідомлень щодо припинення, розірвання договору виконання робіт, первинних бухгалтерських документів щодо оплати замовника за виконані роботи тощо матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення судом обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з первісного відповідача на користь первісного позивача суми нарахованої ним пені та штрафу за неналежне виконання підрядником господарських зобов`язань щодо своєчасного виконання робіт, визначених договором. В свою чергу, за вимогами зустрічного позову, предметом спору є встановлення обставин, які надають змогу встановити підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь підрядника суми нарахованої пені за несвоєчасну оплату за виконані виконавцем роботи.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Так, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та не заперечується сторонами, що між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" (підрядник) укладений договір №43-05-2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021 року) про закупівлю робіт за темою: "Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3", тобто, існували чіткі договірні правовідносини у сфері підряду.
На виконання умов вищевказаного договору, відповідачем було виконано роботи на загальну суму 5 366 906 грн. 71 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року.
При цьому, робіт на суму 6513897 грн. 29 коп. відповідачем за первісним позовом виконано не було, внаслідок чого, позивачем за первісним позовом останньому було нараховано пеню та штраф у відповідності до вимог п. 11.1.договору.
Фактично не заперечуючи щодо підставності нарахування позивачем за первісним позовом сум неустойки за спірним договором, скаржник 1, наголошуючи в апеляційній скарзі на відсутності його вини у неналежному виконанні договірних зобов`язань з тієї причини, що виконання обумовлених робіт загрожувало якості таких робіт та безпечній експлуатації об`єкта, зазначив, що стягнення з нього суми неустойки у перерахованому судом першої інстанції розмірі є надмірним та обтяжливим для суб`єкта господарювання, а тому повинен був бути зменшений судом з огляду на вимоги ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
З таким твердженням скаржника 1 судова колегія не погоджується та відхиляє, як підставу для скасування рішення в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Так, питання якості робіт сторони в оскаржуваному договорі на виконання робіт узгодили, зокрема, у розділі 5.
При цьому, звертаючись до суду з первісними позовними вимогами та зустрічними позовними вимогами, ані замовник, ані підрядник за доводами та вимогами позовних заяв питання в контексті якості виконуваних виконавцем робіт не заявляли, судом такі вимоги не вирішувались, письмовим документам з цього приводу правова оцінка не надавалась, оскільки предметом та підставами як первісного, так і зустрічного позову є стягнення сум неустойки, нарахованих особами, які беруть участь у справі за невиконання контрагентом господарських зобов`язань, а не питання можливості виконання робіт з урахуванням їх якості.
Разом з тим, позивач за зустрічним позовом під час розгляду справи судом першої інстанції не був позбавлений права на ініціювання перед судом питання щодо дослідження умов та надання правової оцінки фактичним обставинам, пов`язаним із неможливістю підрядника виконати відповідний перелік робіт, передбачений спірним договором. Проте, він такою процесуальною можливістю не скористався під час розгляду справи судом першої інстанції в частині первісного позову, а апеляційний господарський суд, в свою чергу, у відповідності до вимог процесуального закону позбавлений можливості на перегляд оскаржуваного рішення з урахуванням нових, не встановлених судом першої інстанції обставин. Більш того, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, виконавцем жодним чином не доведено, що останній звертався до замовника з будь-якою ініціативою щодо зміни або доповнення наявного договору підряду в частині строків виконання робіт тощо. Відтак, доводи скаржника 1, викладені ним в апеляційній скарзі в цій частині, відхиляються колегією суддів з огляду на їх необґрунтованість.
Щодо незастосування судом першої інстанції вимог ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, суд касаційної інстанції зазначив, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Проте, у даному випадку, знову ж таки, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Водночас, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги скаржника - 1, колегія суддів зазначає, що відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи судом першої інстанції жодного клопотання, заяви щодо зменшення заявлених позивачем за первісним позовом сум неустойки до суду першої інстанції подано не було, з огляду на що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд" в цій частині відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані та такі, що не знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 1 179 015 грн. 41 коп. та штрафу у сумі 455 972 грн. 81 коп. є законним та обґрунтованим.
Щодо доводів та вимог апеляційної скарги скаржника 2 колегія суддів зазначає таке.
Так, в силу вимог ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.02.2023 року у справі №903/338/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
При цьому, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
Так, із установлених обставин цієї справи вбачається та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, що останній протягом спірного періоду (з дати підписання акту про виконані роботи до останньої проплати за виконані роботи підрядником - 12.07.2022 року) працював і працює, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію РФ проти України, з огляду на що, саме по собі введення воєнного стану в країні не свідчило про принципову неможливість здійснення відповідачем за зустрічним позовом господарських зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за виконані роботи.
Більш того, як встановлено колегією суддів, за умовами укладеного між сторонами договору №43-05-2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021 року) про закупівлю робіт за темою: "Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3", а саме п. 13.1 договору сторони погодили, що сторона звільняється від визначеної цим договором або чинним законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення договору, якщо вона обґрунтує, що таке порушення відбулося в результаті дії форс-мажорних обставин, визначених в цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному договором порядку.
При цьому, п. 13.4 сторони узгодили, що сторона, яка має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана на протязі 10-ти днів, з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку і характеру існуючих перешкод, повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин і їх вплив на виконання цього договору.
Якщо форс-мажорні обставини і (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на термін, впродовж якого воно є неможливим (п. 13.5 договору).
Водночас, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих письмових доказів того, що останній обґрунтував порушення умов договору виконання будівельних робіт щодо своєчасної оплати за виконані роботи у зв`язку саме з настанням форс-мажорних обставин, та що саме ці обставини унеможливлюють виконання останнім зобов`язань щодо оплати за виконані роботи.
Таким чином, всупереч укладеним умовам спірного договору підряду, а саме п. 13.4, замовник не повідомив виконавця про вплив форс-мажорних обставин на виконання господарських зобов`язань щодо строків оплати та не підтвердив його належними письмовими доказами.
При цьому, саме лише твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що введення на території України воєнного стану внаслідок агресії РФ є підставою для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання останнім господарських зобов`язань за договором не приймається колегією суддів до уваги також і з огляду на принцип свободи договору, який унормовує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості в силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України. При цьому, закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відтак, враховуючи те, що сторони під час укладення договору на виконання будівельних робіт визначили, що сторона, яка посилається на дію форс мажорних обставин, як на підставу для звільнення її від відповідальності, повинна фактично довести, яким саме чином форс-мажорні обставини вплинули на таке невиконання, судова колегія дійшла висновку про те, що скаржником 2 вказаних обставин не доведено, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що до замовника, який прострочив зобов`язання щодо оплати за виконані роботи, не застосовуються господарські санкції у вигляді неустойки.
З огляду на вказане судова колегія вважає доводи скаржника 2, зазначені ним в апеляційній скарзі, непереконливими, а вимоги такими, що не потребують задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване та переглянуте в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставами для скасування вірного по суті рішення.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м.Пустомити та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 в оскаржуваних частинах відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстехнобуд", Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 року у справі №916/628/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.04.2023 року.
Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.
Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов
