ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2023Справа № 910/1248/23за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан"
про стягнення 196 771,33 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» про стягнення 196 771,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019 у частині сплати орендних платежів, з огляду на що позивач просить суд стягнути 196 771,33 грн, з яких: 160 744,50 грн основного боргу, 2 207,34 грн 3% річних, 10 545,61 грн інфляційних втрат та 23 273,88 грн пені.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
20.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому міститься клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 196 771,33 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов`язаних з розглядом спору.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 910/1248/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, тому відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання відповідача.
27.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
06.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
17.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені сторонами в поданих заявах, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватікан» (сторона-2, відповідач) укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019 (Договір) відповідно до п. 1.1. Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 45 (сорок п`ять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Згідно п. 3.1. Договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
У пункті 3.4. Договору визначено, що щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.
У пункті 4.1. Договору узгоджено, що загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою: Цдог=Векспл+Праз, де Цдог - ціна Договору; Векспл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору в гривнях; Праз - одноразовий платіж за право укладання договору в гривнях.
Векспл = Вмм*К*Т, де Вмм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону; К - кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті; Т - період, що підлягає оплаті на умовах договору в календарних днях.
Не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Праз = Векспл*С%, де С% - відсоткова ставка, що становить 10%.
У пункті 4.3. Договору визначено, що загальна ціна договору становить 922 826,52 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 153 804,42 грн., з яких Векспл - 838 933,20 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 139 822,20 грн. та Праз - 83 893,32 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 13 982,22 грн.
У пункті 4.5. Договору сторони дійшли згоди, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Відповідно до положень пунктів 7.1. та 7.2. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.
Судом встановлено, що КП "Київтранспарксервіс" передало, а ТОВ «Ватікан» прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 50 машиномісць за адресою: м. Київ, Оболонський район, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що підтверджується Актом приймання-передачі паркувального майданчика від 11.11.2019.
З актів надання послуг та рахунків на оплату за березень 2022 та період травень - листопад 2022, які підписані лише зі сторони позивача, вбачається, що КП "Київтранспарксервіс" (виконавцем) було виконані наступні роботи (надано такі послуги) - надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування 3-зона, загальною вартістю 160 744,50 грн.
КП "Київтранспарксервіс" зверталось до ТОВ «Ватікан» листами №053/05-935 від 24.03.2022, №053/05-2078 від 29.08.2022 та №053/05-2379 від 28.09.2022 в яких повідомило, що ТОВ «Ватікан» має заборгованість за Договором та просило виконати взяті на себе зобов`язання стосовно розрахунків за Договором (докази направлення містяться в матеріалах справи).
Відповідач, у свою чергу, звернувся до позивача листом №20/09 від 20.09.2022 (отримано позивачем 20.09.2022), в якому пропонував досягти компромісу щодо сплати заборгованості, враховуючи введення на території України воєнного стану.
Також, відповідач звернувся до позивача листом №46 від 10.01.2023, в якому просив підготувати та підписати додаткову угоду на продовження строку дії Договору.
Разом з тим, як зазначає позивач, зобов`язання за Договором щодо сплати суми заборгованості, відповідачем виконані не були.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019 у частині сплати орендних платежів, з огляду на що позивач просить суд стягнути 196 771,33 грн, з яких: 160 744,50 грн основного боргу, 2 207,34 грн 3% річних, 10 545,61 грн інфляційних втрат та 23 273,88 грн пені.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак, зважаючи на приписи ст. 762 ЦК України та рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022, відповідач звільнений від сплати орендних платежів.
Позивач проти доводів відповідача заперечує та, зокрема, зазначає про те, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, відтак, твердження відповідача є необґрунтованими.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, щодо правової природи Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019, суд зазначає наступне.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 встановлено, що оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.
Відповідно до п. 17.3.1. рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Рішенням Київської міської ради від 05.03.2019 № 184/6840 доручено комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" спільно з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):
- після 3 (трьох) місяців з дня прийняття цього рішення розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у місті Києві, що відносяться до сфери управління комунального підприємства "Київтранспарксервіс" відповідно до рішень Київської міської ради, виключно у системі електронних продажів Prozorro.Продажі (https://prozorro.sale), крім тих, що визначені для безпосереднього облаштування та/або експлуатації комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", без передачі будь-яких прав на них третім особам;
- забезпечувати систематизацію та оприлюднення інформації щодо продажів, визначених пунктом 1.1 цього рішення, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" з одночасною систематизацією та оприлюдненням такої інформації в окремому розділі на офіційному веб-сайті Київської міської ради.
01.11.2019 року було проведено аукціон щодо визначення переможця на право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах територіальної III зони паркування м. Києва.
Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2019-10-18-000016-1 від 01.11.2019 року переможцем визначено ТОВ «ВАТІКАН».
11.11.2019 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватікан» укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03, відповідно до п. 1.1. якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 45 (сорок п`ять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент укладання Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 2 статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
За змістом ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Частинами 1, 5 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Разом з тим, частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З викладеного вище вбачається, що основними ознаками договору найму є, зокрема, його предмет, яким є певне майно (річ, сукупність речей, майнові права); тимчасовість (тобто цей договір укладається на строк, встановлений за домовленістю сторін і зазначений у договорі); наявність орендної плати, яка зазвичай вноситься щомісячно; передача майна лише у тимчасове користування наймача, при цьому право власності до нього не переходить, і після припинення договору оренди наймач зобов`язаний повернути предмет договору оренди наймодавцю.
У свою чергу, основними ознаками договору про надання послуг є те, що предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму; послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання; послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається; надання й споживання послуги відбуваються одночасно, тобто послуга споживається в процесі її надання.
З огляду на викладене суд зазначає, що за своєю правовою природою спірний Договір є договором найму майнових прав, оскільки предметом договору є передача стороною-1 за плату та на певний строк стороні-2 майнових прав на експлуатацію, утримання та облаштування майданчику для паркування транспортних засобів з метою ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Аналогічна висновків щодо визначення правової природи договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, дійшов господарський суд при розгляді справ № 910/8413/17 та № 910/10470/19.
Відтак, суд зазначає про обґрунтованість тверджень відповідача щодо того, що Договір № ДНП-2019-11/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 11.11.2019 за своєю правовою природою є договором найму. У свою чергу, доводи позивача про те, що спірний договір є договором про надання послуг спростовуються наведеним вище.
Разом з тим, щодо наявності/відсутності підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати орендної плати за період, щодо якого позивачем заявлено вимоги про стягнення 160 744,50 грн основного боргу, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що при оцінці обставин, за які не відповідає орендар, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди. Водночас орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин.
Доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема: сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, тощо.
Так, відповідач зазначає, що в період з лютого по квітень 2022 року на території Київської області проходили активні бойові дії, мешканці м. Києва були змушені евакуюватися в більш безпечні регіони, відтак, майданчики для паркування були пустими, платне паркування транспортних засобів не здійснювалося, а майданчики для паркування були зайняті ТРО для оборони міста та військових потреб. Це свідчить про неможливість використання майна через наявність форс-мажорних обставин.
За містом ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим листом засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
Однак, всупереч зазначеному вище, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували саме об`єктивну неможливості використання об`єкта найму через введення на території України воєнного стану.
Щодо посилання відповідача на відсутність прибутку через те, що майданчики для паркування були пустими, а платне паркування транспортних засобів не здійснювалося, суд звертає увагу, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
При цьому, рішенням Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 року «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX» відповідно до статей 327, 726, 762 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", законів України "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з метою забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану Київська міська рада вирішила: встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
1.3. У сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва: 1.3.1. власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 1.3.2. власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
В подальшому, рішенням Київської міської ради №4577/4618 від 14.05.2022 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» вирішено виключити пункти 1.3.1 та 1.3.2 з рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592.
Зважаючи на викладене, у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення № 4551/4592, відповідач, як суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності з укладеним договором з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", був звільнений від оплати до прийняття Київською міською радою рішення №4577/4618 від 14.05.2022.
При цьому, посилання відповідача на приписи п. 1.2 рішенням Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022, який стосується оренди комунального майна, судом до уваги не беруться, оскільки, зазначений пункт рішення не є релевантним до правовідносин сторін в даному спорі та на вказані відносини не поширюється.
Так, з позовної заяви вбачається, що періодами нарахування заборгованості за Договором є березень 2022 року, період з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, червень-листопад 2022 року.
Тобто, позивачем враховано обставину прийняття Київською міською радою рішення № 4551/4592, а відтак, за період з 01.04.2022 року по 16.05.2022 року плата за Договором, позивачем відповідачу не нараховувалась.
Так, пунктом 3.4. Договору передбачено, що щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.
Пунктом 4.5. Договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.5 цього договору, не звільняє Сторону-2 від зобов`язання щодо оплати (п. 4.7 Договору).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що у матеріалах справи наявні акти за березень 2022 та період травень - листопад 2022 року, які містять підпис представника Сторони-1, водночас, враховуючи приписи п. 3.4. Договору, суд приходить до висновку, що зазначені акти є, також, підписаними Стороною-2 без зауважень.
Більше того, положеннями Договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика здійснюється не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок, а відсутність рахунку не звільняє Сторону-2 від зобов`язання щодо оплати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк оплати за Договором за періоди: березень 2022 року, з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, червень-листопад 2022 року, є таким, що настав.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 160 744,50 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 160 744,50 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 207,34 грн 3% річних та 10 545,61 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, відтак, вимоги про стягнення 2 207,34 грн 3% річних та 10 545,61 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 23 273,88 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.2. Договору у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
З наданого позивачем розрахунку, зокрема, за період 1 (з 16.06.2022 по 04.01.2023) вбачається, що позивачем не враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, відтак, зробивши перерахунок, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені у сумі 23 273,88 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 22 676,20 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" (02105, місто Київ, пр. Миру, будинок 13-Б, квартира 60; ідентифікаційний код: 30369266) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; ідентифікаційний код: 35210739) 160 744 (сто шістдесят тисяч сімсот сорок чотири) грн 50 коп. основного боргу, 10 545 (десять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 61 коп. інфляційних втрат, 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн 34 коп. 3% річних, 22 676 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн 20 коп. пені та 2 942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 60 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева
