ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2023Справа № 910/12597/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз"

до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско"

про розірвання договору та стягнення 2000000 грн.

за участі представників:

від позивача: Печенюк Р.В., адвокат,

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" про розірвання договору про надання послуг від 02.01.2019 № 1 та стягнення попередньої оплати в розмірі 2000000 грн. за договором про надання послуг від 02.01.2019 № 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" про забезпечення позову у справі № 910/12597/22 відмовлено повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що розірвання рамкового договору про надання послуг не є необхідною умовою для задоволення інтересів позивача. При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом майже через два роки після виникнення спору, тобто весь цей час розраховував на надання послуг за договором. Відтак, позивач не був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, та позивачем настання визначених статтею 652 ЦК України чотирьох умов для розірвання договору не доведено.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що відповідачем віднесення обумовлених договором послуг до туристичних підтверджено виставленням рахунку та договором про надання послуг. Також позивач зауважив, що на повідомлення позивача про скасування проведення конференції та необхідності повернення грошових коштів відповідач частково повернув сплачену позивачем попередню оплату. При цьому, у січні 2020 року сторонами укладено новий договір про надання послуг, відтак позивач у разі необхідності проведення конференції міг би замовити її проведення за новим договором.

29.03.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Разом із цим, за приписами статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

У той же час, ухвалою суду від 20.03.2023 явка сторін та їх представників до судового засідання 30.03.2023 обов`язковою не визнавалася.

До того ж, суд наголошує, що відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відтак, відповідач не був позбавлений права направити до судового засідання керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва юридичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір про надання послуг №1, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 цього Договору у відповідності до відповідних Додатків до цього Договору, які передбачають умови надання цих послуг, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

У пункті 1.2 Договору передбачено, що послуги за цим Договором, зокрема, включають: організацію та проведення семінарів, конференцій, симпозіумів, включаючи: проведення майстер-класів в різних регіонах країни; проведення національних конференцій для спеціалістів охорони здоров`я; проведення масштабних симпозіумів для спеціалістів охорони здоров`я, включаючи іноземних учасників; проведення міжнародних конференцій для спеціалістів охорони здоров`я; бронювання та продаж авіаквитків на внутрішні та міжнародні рейси; бронювання та продаж залізничних та автобусних квитків на внутрішні та міжнародні рейси; бронювання номерів і продаж готельних послуг на території України та за кордоном; інформаційно-консультаційні послуги з отримання віз (візова підтримка) у консульствах іноземних держав в Україні; пряма та непряма реклама; проведення досліджень ринку; реалізація маркетингових програм тощо.

Додатковою угодою №1 до Договору встановлені тарифи на послуги Виконавця.

Згідно з п. 8.3. Договору якщо обставини непереборної сили тривають більше 3 місяців, Сторони мають право відмовитися від продовження Договору без сплати штрафів та / або неустойок, прийнявши всі можливі заходи щодо проведення взаємних розрахунків і зменшенню збитку, понесеного Сторонами.

Відповідно до п. 9.3. Договору після закінчення терміну зазначеного в п. 9.1. Договору (31 грудня 2019 року), цей договір продовжується на один рік і на тих же умовах необмежену кількість разів, до тих пір, поки одна зі сторін, що побажала розірвати цей Договір, не повідомить про це іншу сторону за допомогою письмового повідомлення, за 2 (два) календарних місяців до дати передбачуваного розірвання.

За змістом пункту 9.2 Договору, якщо термін договору закінчився, але будь-яка зі Сторін не виконала своїх зобов`язань, Договір вважається чинним до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 12.1 Договору з метою виконання своїх зобов`язань Виконавець має право залучати за попереднім погодження із Замовником третіх осіб. Виконавець несе повну відповідальність перед Замовником за дії та бездіяльність таких осіб, як за свої власні.

У січні 2020 року позивач замовив у відповідача послуги з організації річної конференції для 240 осіб, що мала відбутися 09.04-12.04 2020 року у м. Пафос, Республіка Кіпр.

Як погоджено сторонами в електронному листуванні від 24.01.2020, 27.01.2020 та 29.01.2020, місце надання послуг - готель ALIATHON HOLIDAY VILLAGE, 4* PAPHOS, загальна вартість послуг за Договором - 4 008 231,05 грн. Дані обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувалися.

03.02.2020 відповідачем електронним листом надіслано позивачу оновлений кошторис на інший готель - CORAL BEACH HOTEL, 5* PAPHOS, вартість послуг складала 3 987 382,52 грн.

05.02.2020 відповідачем виставлено рахунок до сплати №Z-000000013 на суму 2500000 грн. за договором від 02.01.2019 № 1 щодо організації заохочувальної поїздки до Кіпру, Пафос, 09-12.04.2020.

Відтак, 11.02.2020 позивач здійснив передоплату на рахунок відповідача у розмірі 2 500 000 грн. за послуги згідно з рахунком №Z-000000013 від 05.02.2020, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

У зв`язку з початком пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введеними внаслідок цього обмеженнями, конференція у заплановані дати не була проведена.

Листом від 03.06.2020 позивач повідомив відповідача про прийняте рішення щодо скасування Конференції, обґрунтоване розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та обмеженнями на міжнародні подорожі, встановлені головним офісом позивача. У зв`язку з цим позивач просив повернути кошти, сплачені у якості передоплати у розмірі 2 500 000 грн.

23.06.2020 позивач отримав від відповідача лист щодо комунікації партнерів відповідача з Посольством України в Республіці Кіпр щодо можливості відвідування громадянами України Республіки Кіпр, а також про тримання бронювання номерів у готелі на липень 2020 року. Одночасно відповідачем запропоновано перенести конференцію на період після вересня 2020 року та до кінця 2021 року.

У свою чергу, 23.06.2020 позивач повторно звернувся з листом до відповідача, в якому зазначив про відсутність необхідності в перенесенні дат конференції та бронюванні номерів в готелі та авіаквитків, адже конференція не відбудеться, у зв`язку з чим позивач просив прискорити процес повернення сплачених ним коштів.

Водночас, відповідач 03.09.2020 повернув позивачу сплачені кошти в розмірі 500 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Із листа відповідача від 23.07.2020 до компанії Dracos Travel LTD слідує, що відповідач сплатив 09.03.2020 компанії Dracos Travel LTD грошові кошти в сумі 36 347,26 євро, отримані від позивача в якості оплати за організацію конференції. Однак, компанія Dracos Travel LTD унаслідок карантинних обмежень оголосила про перенесення дат за договором з 31.07.2020 до 04.08.2020, та надалі повідомила про неможливість організації прийому громадян України на Кіпрі в 2020 році. Відтак, Dracos Travel LTD зобов`язана повернути відповідачу грошові кошти в сумі 36 347,26 євро у зв`язку з відсутністю підстав для їх утримання.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Відповідно до п.п. 1 ч. 7 ст. 20 Закону України "Про туризм", кожна зі сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Судом ураховано, що відповідач вважає укладений договір про надання послуг від 02.01.2019 № 1 лише рамковим договором, до якого не застосовуються положення Закону України "Про туризм", оскільки домовленості сторін щодо певного виду послуг, зокрема туристичних, мають встановлюватися за замовленнями позивача.

Разом із цим, відповідно до статті 1 Закону України «Про туризм» туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає.

У статті 1 Закону України «Про туризм» також міститься визначення, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про туризм» суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 991 від 11.11.2015 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності" туроператорська діяльність - діяльність туристичних операторів з організації та забезпечення створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг щодо виїзного, в`їзного та внутрішнього туризму.

Зважаючи на те, що сторонами за договором про надання послуг від 02.01.2019 № 1 велись перемовини про організацію конференції для 240 осіб, що мала відбутися 09.04-12.04 2020 року у м. Пафос, Республіка Кіпр, із розміщенням у готелі та проведенням екскурсії, суд дійшов висновку про віднесення відповідного договору до договорів з надання туристичних послуг.

За положеннями частини 8 статті 20 Закону України "Про туризм" туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніше як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніше як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

За частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як передбачено частиною 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд ураховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Як зауважив позивач, укладаючи у січні 2019 року договір про надання послуг, позивач не знав, не міг знати та з розумною обачністю не розраховував на поширення пандемії COVID-19 у всьому світі. При цьому, карантині обмеження були встановлені поза волею сторін договору, а саме уповноваженими органами Республіки Кіпр та України, відтак сторони не мали впливу на прийняття таких рішень, їх погодження чи скасування. Замовляючи у відповідача послуги щодо організації Конференції в період з 09.04.2020 по 12.04.2020 позивач розраховував на отримання відповідного результату - проведення зазначеної конференції у строки та на умовах, що були узгоджені сторонами. Відтак, за неможливості організації проведення конференції у зазначені дати та на умовах, які були визначені сторонами, у позивача відпала необхідність у проведенні зазначеної конференції, про що позивач повідомляв відповідача, який листом від 23.06.2020 запропонував перенести організацію Конференції на 18 місяців або до кінця 2021 року.

Позивач наголошував, що формальне проведення конференції в інші строки та на нових умовах не задовольнило би первинні потреби позивача в організації Конференції саме в період з 09.04.2020 по 12.04.2020. Крім того, для замовлення інших послуг між сторонами надалі укладено новий Договір про надання послуг №2 від 02.01.2020.

При цьому, позивач зазначає, що із суті договору про надання послуг, а також звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (із змінами) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який наразі триває до 30 квітня 2023 року.

17.03.2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 530-ІХ та внесено зміни до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких запровадження в Україні карантинних обмежень визнано форс-мажором.

Також позивач звернув увагу, що сторонам не було відомо та не могло бути відомо під час укладення договору про введення на території України воєнного стану, оскільки за такої обставини сторони би утримались від укладення договору та відповідно його продовження. Унаслідок введення воєнного стану виключено можливість використання цивільної авіації, встановлено обмеження для виїзду за кордон, оголошено мобілізацію осіб чоловічої статі, які у зв`язку з цим не можуть бути учасниками конференції.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.

Суд зауважує, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї із сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чи суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін за договором про надання послуг від 02.01.2019 стосувалися лише організації річної конференції позивача для 240 осіб, що мала відбутися 09.04-12.04 2020 року у м. Пафос, Республіка Кіпр.

Разом із цим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що укладаючи договір, сторони не знали, та не могли знати про поширення у 2020 році коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні та в усьому світі, що спричинило ряд значних карантинних обмежень. До того ж, підлягає врахуванню, що з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, що також зумовлює ряд обмежень щодо використання цивільної авіації, виїзду за кордон осіб чоловічої статі через оголошену мобілізацію. Таким чином, на відповідну зміну обставин позивач не міг вплинути чи усунути її причини, у той же час із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що саме позивач несе ризик зміни обставин.

Як наголошував позивач, об`єктивна неможливість організації проведення конференції у зазначені дати та на умовах, які були визначені сторонами за договором, зумовила позивача скасувати проведення конференції.

Відтак, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки перенесення проведення конференції за пропозицією відповідача на інші дати аж до кінця 2021 року та формальне проведення конференції не має для позивача економічних, маркетингових та менеджерських потреб.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачем належним чином доведено наявність всіх чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду внаслідок істотної зміни обставини, а саме: 1) момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до частин 2, 3 статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору про надання послуг від 02.01.2019 № 1, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 частину четверту статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє.

Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України).

Договір, за яким одна сторона зобов`язується передати другій стороні певне майно, є правовою підставою для набуття другою стороною переданого їй майна. У разі розірвання такого договору правова підстава набуття другою стороною майна відпадає.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом прийнято до уваги, що позивачем на виконання умов договору від 02.01.2019 № 1 сплачено в якості попередньої оплати за рахунком до сплати №Z-000000013 грошові кошти в сумі 2500000 грн.

Водночас, на вимоги позивача від 03.06.2020, 23.06.2020 про повернення сплачених позивачем в якості попередньої оплати грошових коштів відповідач повернув лише 500000 грн..

Оскільки матеріали справи не містять доказів отримання сторонами зустрічного задоволення зобов`язань одна від одної за договором про надання послуг від 02.01.2019 № 1, який підлягає розірванню внаслідок істотної зміни обставин, залишок сплачених позивачем грошових коштів за договором у розмірі 2000000 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Редді`с Лабораторіз" задовольнити повністю.

Розірвати договір про надання послуг від 02.01.2019 № 1, укладений між Приватним підприємством «Туристична компанія Бітско» (03187, м. Київ, б-р Чоколівський, буд. 33, кв. 21; ідентифікаційний код 25398564) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Др. Редді`с Лабораторіз» (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Київський шлях, буд. 121-А; ідентифікаційний код 37560808).

Стягнути з Приватного підприємства «Туристична компанія Бітско» (03187, м. Київ, б-р Чоколівський, буд. 33, кв. 21; ідентифікаційний код 25398564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Редді`с Лабораторіз» (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Київський шлях, буд. 121-А; ідентифікаційний код 37560808) 2000000 (два мільйона) грн. попередньої оплати, а також 32481 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 10.04.2023 року.

Суддя К.В. Полякова