ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2569/22 пров. № А/857/712/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №500/2569/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів,

суддя в 1-й інстанції Дерех Н.В., -

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 06.12.2022,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі апелянт, відповідач), в якому просив стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 та 3% річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022 в сумі 187550,68 грн..

Позов обґрунтований порушенням прав та інтересів позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Позивач зазначив, що лише 20.06.2022 відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги у сумі 480250,00 грн, хоча право на отримання одноразової грошової допомоги виникло ще 23.08.2019 у день призначення відповідної виплати. У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання позивач вважає, що він має право на відшкодування інфляційних витрат та 3 проценти річних від простроченої суми.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 позов задоволено повністю; стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 інфляційні виплати за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 в сумі 150209,60 грн та 3% річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022 в сумі 37341,08 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, зокрема, просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №500/2569/22 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги у тому числі вказано про те, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, а отже для нарахування та виплати інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги підстав немає.

Внаслідок системного аналізу чинного законодавства можливим є висновок про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Міністерством оборони України як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення зі сторони відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки, що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Крім того, Міністерство оборони України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а належним боржником щодо безпосередньо виплати одноразової грошової допомоги може вважатися саме обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує про те, що приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції керувався сталою на той час судовою практикою. Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Враховуючи те, що у цій справі звернення до суду та ухвалення рішення відбувалось до зміни правового підходу, вважає, що судове рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тому у випадку скасування рішення суду першої інстанції буде очевидним проявом правового пуризму.

Відтак, просить суд врахувати та застосувати правовий висновок щодо зміни підходів Верховного суду у правозастосуванні викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, має статус учасника бойових дій та отримав захворювання внаслідок несення такої служби.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом №110 від 23.08.2019 призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в сумі 480250,00 грн. на підставі встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В подальшому комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, стосовно позивача прийнято рішення, яке оформлене протоколом №158 від 15.11.2019, про призупинення вищенаведених виплат.

Вважаючи дане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення щодо призупинення виплат оформленого протоколом №158 від 15.11.2019.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №500/4200/21, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_1 .

Однак, лише 20.06.2022 відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу у сумі 480250,00 грн..

У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання позивач вважає, що він має право на відшкодування інфляційних витрат та 3 проценти річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 20.06.2022, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (зокрема, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України).

Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі встановлення інвалідності не оспорюється; також позивач має право та отримання компенсації за порушення встановлених строків виплати одноразової грошової допомоги.

Оскільки рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прийнято 15.11.2019; вказане рішення визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, тому термін прострочення виплати належної одноразової допомоги обраховується з 16.11.2019 (наступного для за днем прийняття рішення).

Щодо граничної дати закінчення строку прострочення, то такою слід вважати 20.06.2022 (день перерахування коштів) для розрахунку інфляції та 19.06.2022 (день, що передує дню виконання грошового зобов`язання перед позивачем) для розрахунку 3 % річних.

Враховуючи встановлені обставини у співставленні з характером позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з МО України на користь позивача інфляційних втрат за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 та 3 % річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022.

З врахуванням викладеного проведено розрахунки:

- індексація на суму 480250,00 грн (сума боргу) * 131,277% (сукупний індекс інфляції)/100% - 480250,00 (сума боргу) = 150209,60 грн.

- 3% річних від простроченої суми: за період з 16.11.2019 по 31.12.2019 кількість прострочених днів становить 46, 480250,00 грн * 3%/365 * 46 = 1815,74 грн; за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 кількість прострочених днів становить 366, 480250,00 грн * 3%/366 * 366 = 14407,50 грн; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 кількість прострочених днів становить 365, 480250,00 грн *3%/365 * 365 = 14407,50 грн; за період з 01.01.2022 по 19.06.2022, кількість прострочених днів становить 170, 480250,00 грн * 3%/365 * 170 = 6710,34 грн. Загальна сума становить 37341,08 грн..

Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо розрахунку розміру річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів з такими не погоджується, враховуючи наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 1-1 Закону №2011-XII).

Частиною 1 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов`язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII).

Згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі Порядок №975).

Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

-у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

-у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати (п. 13, абз.1 п. 14 Порядку №975).

Разом з цим, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів (п. 20 Порядку №975).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості.

Таким чином, законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.12.2022 у справі №640/14757/21, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а.

Стосовно того на кого у даному випадку покладається обов`язок по компенсації позивачу збитків, за наявності підстав для такої компенсації, колегія суддів зазначає, що оскільки безпосередньо рішення про призупинення виплати одноразової допомоги приймалося відповідним структурним підрозділом Міністерства оборони України, а тому саме на Міністерство і покладається відповідальність за порушення грошового зобов`язання перед позивачем, за наявності факту такого порушення.

Колегією суддів з`ясовано, що позивачу згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №110 від 23.08.2019 призначено одноразову грошову допомогу позивачу в сумі 480250,00 грн. на підставі встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Цією ж комісією стосовно позивача прийнято рішення, оформлено протоколом №158 від 15.11.2019 про призупинення виплати.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №500/4200/21, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги у тому числі ОСОБА_1 .

За таких обставин, у спірних правовідносинах ні рішення про призначення одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом №110 від 23.08.2019, ні рішення відповідача про призупинення виплати одноразової грошової допомоги (призупинення відповідних виплат), оформлене протоколом №158 від 15.11.2019, не впливають на встановлення строку виплати одноразової грошової допомоги, оскільки законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

З урахуванням того, що у справі, яка розглядається, Міністерство оборони України виконало перед позивачем покладену на нього державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців шляхом виплати йому гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, (20.06.2022 відповідачем нараховано та виплачено позивачеві на банківську картку кошти в сумі 480250,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.35)), колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про несвоєчасність виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975.

Що стосується застосування до даних правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України, слід вказати таке.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за змістом наведеної норми права нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є складовою грошового зобов`язання та особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Оскільки стаття 625 ЦК України, якою визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), отже, на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Однак у справі, яка розглядається, колегією суддів не встановлено факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, відсутні підстави для стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати.

Колегія суддів звертає увагу, що навіть за наявності встановлення факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги застосування до спірних правовідносин норми Закону №1282-ХІІ не є можливим, з огляду на таке.

За приписами ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Цією ж статтею визначено перелік грошових доходів, які підлягають індексації,а саме: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат (ч. 3 ст. 2 Закону №1282-ХІІ).

В переліку виплат, що підлягають індексації, одноразова грошова допомога, яка підлягає виплаті відповідно до ст. 16 Закону №2011-XII, не передбачена.

Своєю чергою, ч. 2 ст. 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Так, з метою реалізації положень Закону №1282-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078).

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (посадовими окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.

З наведеного слідує, що Кабінет Міністрів України також не включив суми одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Законом №1282-ХІІ, до переліку виплат, які підлягають індексації.

Доцільно зауважити, що абзацом 4 п. 2 Порядку №1078 Кабінет Міністрів України включив до складу грошових доходів населення, що підлягають індексації, грошове забезпечення військовослужбовців, але не одноразову грошову допомогу.

При цьому в п. 3 Порядку №1078 наведений перелік виплат, які не підлягають індексації. В цьому переліку зазначається про соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Наведений в п. 3 Порядку №1078 перелік виплат, які не підлягають індексації, не є вичерпним, про що свідчить використання законодавцем слова «зокрема».

Отже, основним критерієм для висновку про неможливість індексації одноразової грошової допомоги, виплаченої на підставі ст. 16 Закону №1282-ХІІ є те, що вказана допомога має разовий характер і не включена ані Законом №1282-ХІІ, ані Порядком №1078 до виплат, які підлягають індексації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин норми Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача спірних сум.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх задоволення.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки судом не встановлено несвоєчасність виплати позивачу одноразової грошової допомоги, підстави, які передбачені ст. 625 Цивільного Кодексу України для стягнення з відповідача 3% річних за її несвоєчасну виплату відсутні, що також зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Висновки суду апеляційної інстанції, викладені в цій постанові відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені в постанові від 27.12.2022 у справі №640/14757/21.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Беручи до уваги, що судом першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин не надано належної оцінки фактичним обставинам у справі та невірно застосовано до спірних відносин норми матеріального права з підстав та мотивів, викладених вище, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі №500/2569/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10 квітня 2023 року