Справа № 308/2964/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Матіко Я.Ю.,

за участю представника ОСОБА_1 адвоката Колотуха І.О.,

та представника ОСОБА_2 адвоката Сковородько І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою адвоката Колотухи І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Колотуха І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з даною позовною заявою, яку мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який все своє майно заповів своїй дочці від ОСОБА_6 (другий шлюб) - ОСОБА_7 на підставі заповіту від 24.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Малинич Н.А., за р. № 1473.

Спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_5 , були троє його дітей ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від першого шлюбу та ОСОБА_10 від другого). Також залишилась дружина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка досягла пенсійного віку і в силу закону отримала право на обов`язкову частку у спадщині.

Також у позовній заяві зазначає, що до моменту отримання свідоцтв про право на спадщину 20.01.2022 року, нотаріус Котлярова Л.В. відмовлялася видавати свідоцтво на 7/8 частини за ОСОБА_1 . Свою позицію, нотаріус обґрунтовувала наявністю ще одного спадкоємця, який має обов`язкову частку у спадщині за ОСОБА_5 , його донька - ОСОБА_2 , оскільки остання є пенсіонером за віком та отримує пенсію, а отже є непрацездатною особою, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 .

Згідно інформації з реєстру речових прав, ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно з часткою 1/8, які позивачка вважає незаконними та такими, що підлягають до скасування, оскільки, отримання особою пенсії на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність, а тому в особи, яка на момент відкриття спадщини не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але яка має право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов`язкову частку в спадщині не виникає.

Таким чином, позивачка вважає, що ОСОБА_2 , не має права на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася за її батьком ОСОБА_5 , а відтак, свідоцтва видані нотаріусом ОСОБА_11 підлягають визнанню недійсними.

Також зазначає, що враховуючи недійсність свідоцтв, підлягає і скасуванню реєстрації права власності, яка була здійснена на їх підставі.

За таких обставин, позивачка просить суд:

1) Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину:

- серія та номер: 98, видане 21.01.2022, видавник: ОСОБА_11 приватний нотаріус Ужгородського МНО, видане ОСОБА_2 на 1/8 частини будівлі магазин літ. В, загальна площа (кв.м): 48.8, АДРЕСА_1 ;

- серія та номер: 97, видане 21.01.2022, видавник: ОСОБА_11 приватний нотаріус Ужгородського МНО, видане ОСОБА_2 на 1/8 частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0480;

- серія та номер: 96, видане 21.01.2022, видавник: ОСОБА_11 приватний нотаріус Ужгородського МНО, видане ОСОБА_2 на 1/8 частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0481.

2) скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62978097 від 21.01.2022 11:03:18, прийняте приватним нотаріусом Котлярова Л.В., яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на:

- 1/8 частини будівлі магазину літ. В, загальна площа (кв.м): 48.8, АДРЕСА_1 ;

- 1/8 частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0480;

3) скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62979764 від 21.01.2022 11:33:26, прийняте приватним нотаріусом Котлярова Л.В., яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на:

- 1/8 частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0481.

14.04.2022 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання зазначила, що відповідно до пенсійного посвідчення виданого Пенсійним фондом України 16.02.2021 року № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_1 вона є пенсіонером за віком, термін дії якого довічно. Зазначає, що доводи позивача про те, що вона не є непрацездатною та не отримує пенсію за віком, не має права на обов`язкову частку у спадковому майні відповідно до статті 1241 ЦК України, спростовуються вказаним Пенсійним посвідченням. Це ж посвідчення є доказом її непрацездатності. Вказує, що право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до приписів ч. 1 ст. 1241 ЦК України, їй належить як повнолітній непрацездатній доньці спадкодавця, а тому дії нотаріуса вважає законними, а позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

19.04.2022 року від приватного нотаріуса Котлярової Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є пенсіонером відповідно до положень пенсійного законодавства, отримує пенсію, тому відповідно до статті 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту спадкодавця має право на обов`язкову частку у спадщині, а відмова нотаріуса у видачі свідоцтва могла порушити її права. Тобто, відповідачка є особою яка досягла пенсійного віку і якій було призначено пенсію на пільгових умовах. Підстава призначення (призначення пенсії на пільгових умовах) - ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». А відтак за наявності відповідного діючого пенсійного посвідчення, оригінал якого отримав нотаріус, в силу норми ч.4 ст.1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» спадкоємець ОСОБА_2 є особою яка втратила працездатність (непрацездатна.). Крім цього зазначила, що законність призначення пенсії на пільгових умовах нотаріус не вправі перевіряти, а дає оцінку пенсійному посвідченню, документам які підтверджують родинні відносини спадкоємців та спадкодавця у поєднанні з нормами ЦК України та визначенню термінів наведених у Законі України «Про прожитковий мінімум». З огляду на вищезазначене, вважає позов безпідставним та просить відмовити у задоволенні такого у повному обсязі. Крім цього, у поданому відзиві просила розглянути справу без її участі.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Колотуха І.О. позов підтримав з викладеними в такому мотивами та просив його задоволити. Показав також, що відповідачка не є непрацездатною, а тому на неї не поширюються вимоги ст. 1241 ЦК України.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Сковородько І.Ф. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки такий є безпідставним. Показала також, що її довірителька є пенсіонеркою за віком, є непрацездатною, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Третя особа приватний нотаріус Котлярова Л.В. в судове засідання не з`явилася, однак у поданому нею відзиві просила розглянути справу без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до наступного висновку.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно із ст. 1 та ст. 4 ЦК України при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , все своє майно заповів своїй дочці - ОСОБА_7 на підставі заповіту від 24.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Малинич Н.А., за р. № 1473.

Спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_5 , були троє його дітей ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від першого шлюбу та ОСОБА_10 від другого). Також залишилась дружина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка досягла пенсійного віку і в силу закону отримала право на обов`язкову частку у спадщині.

Також встановлено, що у померлого ОСОБА_5 залишилася ще одна донька ОСОБА_2 , яка є пенсіонером за віком та отримує пенсію, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_1 від 16.02.2021 року виданого Пенсійним фондом України. Термін пенсії : довічно.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_2 , у строк, встановлений законом звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з частинами 1,2 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до. ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2022 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В., у порядку та на підставах визначених законом, ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину, що відкрилася після смерті її батька - ОСОБА_5 , а саме на: 1/8 частину будівлі магазину літ В, загальна площа 48.8 кв.м., АДРЕСА_1 , на 1/8 частину земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:41:001:0480 та на 1/8 частину земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:41:001:0481, що розташовані за тією ж адресою.

Статтею 4Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» встановлено,що виключнозаконами пропенсійне забезпеченнявизначаються,зокрема,пенсійний вікдля чоловіківта жінок,при досягненніякого особамає правона отриманняпенсійних виплат.Тобто,пенсійний вік-це неконкретний вікчоловіка чижінки,а саметой вік,при досягненніякого особамає правона отриманняпенсійних виплат.

Згідно з ст. 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають правона пенсіюза віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Відповідно дост.1Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Стаття 1241 ЦК України не містить застережень щодо терміну «непрацездатні повнолітні діти спадкодавця».

Вжите у частині першій статті 1241 Цивільного кодексу України, положення «повнолітні непрацездатні діти спадкодавця», розуміються, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, які мають право на призначення державного пенсійного забезпечення та отримання пенсії як державної виплати, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, факт призначення фізичній особі пенсії за віком є засвідченням знаходження цієї особи у стані, який вважається непрацездатним в розумінні частини першої статті 1241 ЦК України.

У постанові від 19.02.2021 року у справі № 525/1612/18, Верховний Суд у складі Третьої судової палати касаційного цивільного суду вказав, що юридичним фактом, який презюмує постійну непрацездатність особи, є пенсійний вік.

Встановлено, що пенсійне посвідчення ОСОБА_2 отримала - ІНФОРМАЦІЯ_3 , в той час як ОСОБА_5 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент отримання свідоцтва досягла пенсійного віку 50 років, що визначений ст. 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

З наведеного слідує, що на момент відкриття спадщини, ОСОБА_2 була пенсіонером за віком та отримувала пенсію за віком на умовах ст. 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» як мати інваліда з дитинства, яка виховала інваліда, досягла віку 50 років і мала необхідний стаж роботи для призначення цієї пенсії.

Офіційне тлумачення абз.1 ч.1 ст. 1241 ЦКУ, щодо змісту поняття «повнолітні непрацездатні діти», щодо права на обов`язкову частку у спадщині надав Конституційний Суду України у рішенні від 11.02.2014 року (справа № 1-1/2014), та вказав, що це поняття «ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсій на пільгових умовах та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

З огляду на викладені фактичні обставини справи, здійснивши аналіз наведених норм права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є пенсіонером з віком, є непрацездатною та на неї поширюються вимоги закону передбачені ст. 1241 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що заявлений позов про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є безпідставним, а тому до задоволення не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові понесені судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви адвоката Колотухи І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 07.04.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк