ф

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа №9901/459/21

адміністративне провадження № П/9901/459/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М., Пасічник С.С., Усенко Є.А.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю:

ОСОБА_1 , представника позивача Грицаєнко О.П.,

представника відповідача Лаптієва А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу №9901/459/21 за адміністративним позовом народного депутата України ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ПОЗОВНІ ВИМОГИ

Народний депутат України ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Верховної Ради України, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте 05.11.2021 на двадцятому пленарному засіданні шостої сесії ІХ скликання;

зобов`язати Верховну Раду України опублікувати у газеті Верховної Ради України "Голос України" оголошення про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду;

зобов`язати головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України під час пленарного засідання оголосити про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Як слідує з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення статті 51 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», зокрема, частин четвертої-п`ятої та вказує, що для прийняття рішення про позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України обов`язково мають існувати наступні умови: народний депутат України має виголошувати на пленарному засіданні образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (групи); заяву про позбавлення такого народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях має подати особа/фракція/група щодо якої було допущено образливі висловлювання. Основна мета статті 51 Регламенту (дух закону) полягає в тому, щоб стимулювати народних депутатів до певної етичної поведінки під час пленарних засідань та забезпечення толерантного спілкування між депутатами. Як наслідок, лише неетичні та образливі висловлювання, проголошені народними депутатами України безпосередньо під час їх виступів на пленарних засіданнях можуть бути підставою для застосування до таких депутатів відповідних заходів виливу. У свою чергу, позивач вважає, що Рішення від 05.11.2021 суперечить статті 51 Регламенту, оскільки під час пленарного засідання 08.10.2021 позивачем не виголошувалися жодні образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи). Позивач зазначає, що фактично на думку Комітету, образливі висловлювання містилися не у самому виступі позивача на пленарному засіданні, а були, нібито, написані у чаті депутатських фракцій, тобто у особистих текстових повідомленнях. Позивач констатує, що переписка в чатах не може бути підставою для позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях.

Поряд з цим, позивач зазначає, що заяву від 19.10.2021 подано народними депутатами, щодо яких не було виголошено жодних образливих висловлювань, а тому така заява не є належною підставою для прийняття Рішення від 05.11.2021. В силу вимог частини п`ятої статті 51 Регламенту заява про висловлені образливі слова подається до Комітету народними депутатами/депутатськими фракціями (групами), відносно яких було допущено відповідні образливі висловлювання. У даному випадку, заява від 19.10.2021, що стала підставою для винесення Рішення від 05.11.2021, була підписана 8-ма народними депутатами України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Однак, у своїх висловлюваннях позивачем не було згадано жодного з вищевказаних депутатів, як і депутатських фракцій/груп, до яких вони входять, щодо них не було висловлено жодних образливих слів. Як наслідок, заява від 19.10.2021 є безпідставною, такою, що не могла бути розглянута Комітетом. Відповідно Комітет на підставі такої заяви не міг прийняти Висновок, а Верховна Рада України - оскаржуване Рішення від 05.11.2021. Таким чином, на думку позивача, Рішення від 05.11.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також позивач звертає увагу, що як обумовлюють приписи частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивач вважає, що порушення прав та інтересів останньої відбувалось шляхом оголошення Рішення від 05.11.2021 на пленарному засіданні Верховної Ради України та публікуванням оголошення у газеті Верховної Ради України "Голос України". Тому, з метою поновлення прав та інтересів позивача, необхідно зобов`язати відповідача здійснити оголошення про прийняте рішення суду у спосіб, який вони були доведені до народних депутатів України та виборців.

Крім того, на виконання вимог частини сьомої статті 139 КАС України, позивач заявляє, що докази, понесених витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі витрат на оплату поштових послуг за направлення до суду та відповідачу заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, доказів по справі тощо, а також інших витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, - будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач проти доводів позовної заяви заперечив. У відзиві Верховна Рада України зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Як вказує відповідач, позовні вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача, Верховна Рада України прийняла рішення про позбавлення її права брати участь у п`яти пленарних засіданнях, усупереч положень статті 51 Регламенту Верховної Ради України. У свою чергу, посилаючись на приписи статей 4, 5, 266 КАС України, статті 46 Регламенту, відповідач переконаний, законодавець поширив компетенцію суду адміністративної юрисдикції виключно на одну форму актів Верховної Ради України, а саме постанови, як індивідуально-правового та нормативно-правового характеру. Проте, 05.11.2021 Верховна Рада України, розглядаючи питання про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях, у відповідності до положень статті 51 Регламенту Верховної Ради України не приймала постанови, а прийняла передбачене Регламентом (частина перша статті 49 та частина п`ята статті 51) інше рішення, яке не оформлюється у вигляді акту Верховної Ради України, передбаченого частиною другою статті 46 Регламенту. З відзиву на позов слідує, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте на двадцятому пленарному засіданні шостої сесії IX скликання 05.11.2021, знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції, у зв`язку з чим справа підлягає закриттю з підстав передбачених у пункті 1 частини першої статті 238 КАС України (клопотання про закриття провадження у справі додається).

Водночас, відповідач висловлює позицію про відповідність рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України положенням статті 51 Регламенту, а відтак - про помилковість доводів викладених у позові та застосовність цієї норми до спірних правовідносин. Відповідач зауважує, що під час засідання Комітету народному депутату України ОСОБА_1 було надано слово для надання пояснень, в яких вона не спростувала інформації, що стала автором недопустимого висловлювання про передчасну смерть народного депутата України ОСОБА_10 . Таким чином, Верховна Рада України вирішуючи внутрішньоорганізаційне питання етики та моралі, діяла виключно у межах повноважень та прийняла рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях парламенту, у спосіб та у відповідності положенням статті 51 Регламенту. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення Верховної Ради України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

08.10.2021 на двадцятому засіданні шостої сесії ІХ скликання Верховної Ради України виступив народний депутат України ОСОБА_11 . Як зазначив останній, у партійному чаті «Слуга Народу» ОСОБА_1 написала, що одним ворогом менше (про смерть ОСОБА_12 ), вказав, що це неприпустимо, звернувшись до Голови Верховної Ради, просив зробити моральні висновки.

19.10.2021 на ім`я Голови Верховної Ради України ОСОБА_13 надійшла заява від народних депутатів, яка подана за підписами співголови депутатської групи "Партія "За майбутнє" ОСОБА_14 , заступника голови депутатської фракції політичної партії Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" ОСОБА_15 , члена опозиційної фракції політичної партії "Опозиційна платформа - За життя" ОСОБА_16 , голови депутатської групи "Довіра" ОСОБА_17 , голови депутатської фракції політичної партії "Голос" ОСОБА_26, заступника голови депутатської фракції політичної партії "Слуга Народу" ОСОБА_27, співголів депутатської фракції політичної партії "Європейська солідарність" ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у якій, зокрема, зазначено, що народний депутат України ОСОБА_1 стала автором недопустимого висловлювання, пов`язаного з передчасною смертю народного депутата України ОСОБА_10 . У зв`язку з цим, висловлено прохання, відповідно до частини п`ятої статті 51 Регламенту Верховної Ради України, доручити Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України розглянути питання позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань) у зв`язку з цинічною поведінкою і демонстрацією неповаги до колеги ОСОБА_10 , прийняти відповідне рішення».

22.10.2021 Комітет Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України за результатом розгляду заяви народних депутатів: співголови депутатської групи "Партія "За майбутнє" ОСОБА_14 , заступника голови депутатської фракції політичної партії Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" ОСОБА_15 , члена опозиційної фракції політичної партії "Опозиційна платформа - За життя" ОСОБА_16 , голови депутатської групи "Довіра" ОСОБА_17 , голови депутатської фракції політичної партії "Голос" ОСОБА_26, заступника голови депутатської фракції політичної партії "Слуга Народу" ОСОБА_27, співголів депутатської фракції політичної партії "Європейська солідарність" ОСОБА_18 та ОСОБА_19 стосовно висловлювання народного депутата України ОСОБА_1 ухвалив Висновок.

Комітет зазначив, що на пленарному засіданні Верховної Ради України 08.10.2021 народні депутати України - члени депутатської групи «Партія «За майбутнє» звернулися з заявою, виголошеною у виступі з трибуни народним депутатом України ОСОБА_20 , про таке: «Ми хочемо, наша група партія «За майбутнє», звернутися в першу чергу до фракції «Слуги Народу». Тільки що у вашому партійному чаті керівник комітету, який має піклуватися людьми, дітьми, пані ОСОБА_1 написала, що одним ворогом менше (про ОСОБА_22 , про смерть ОСОБА_12 ). Я хотів би попросити вас, шановна фракція «Слуги Народу», зробити висновок зі слів пані ОСОБА_1 . Я вважаю, що це неприпустимо, яким би політичним опонентом чи людиною не був пан ОСОБА_23 , - померла людина, звичайна людина, крім того, наш колега по парламенту» .

З питань, порушених у заяві та у виступі з трибуни із заявою від народних депутатів України - членів депутатської групи «Партія «За майбутнє», Комітет звернувся з листом до народного депутата України ОСОБА_1 (від 20.10.2021 №04-28/08-2021/323937 (680372) з проханням надати до 21.10.2021 пояснення щодо її висловлювання, про яке йдеться у заяві народних депутатів України - представників депутатських фракцій (депутатських груп).

У відповідь на лист Комітету народний депутат України ОСОБА_1 у листі від 21.10.2021 №53д9/5-2021/325054 (681588) зазначила: «Я не виголошувала образливі слова щодо жодного із народних депутатів України, або депутатських фракцій (депутатських груп), які направили заяву щодо, як на їх думку, мого висловлювання, пов`язаного із передчасною смертю народного депутата України ОСОБА_10 », а також вказує «на відсутність доказів щодо висловлювання, мовлення, виголошення мною образливих слів (аудіо-запис, стенограма, відео-запис тощо). Також прошу зазначити, що при наданні мені права на репліку під час пленарного засідання 08.10.2021, я керуючись невід`ємним правом кожної людини на свободу слова та думки намагалася пояснити сутність та значення написаного, що стало приводом для безпідставного обурення, проте, вимкнувши мій мікрофон, мене було позбавлено можливості донесення моєї думки щодо написаного».

Комітет зауважив, що згідно із стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України, яке відбулося 08.10.2021, після виступу з трибуни із заявою від народних депутатів України - членів депутатської групи «Партія «За майбутнє», головуючий на пленарному засіданні - Голова Верховної Ради України ОСОБА_24 надав слово народному депутату України ОСОБА_1 , яка у своєму виступі зазначила таке: «У мене два зауваження. Перше зауваження. Звідки «за майбах» знає про те, шо пише в чаті «Слуга Народу»? Це раз. А, по- друге, коли люди, які борються за свободу слова, яка гарантована кожній людині тут в залі Конституцію, і вважають, що вони можуть накидати комусь якісь платки на рота, то мені здається, що позор це вам».

Комітет вказав, що народний депутат України ОСОБА_1 у своєму виступі не спростувала і не заперечувала проти написаного нею тексту в чаті депутатської фракції «Політичної партії «Слуга Народу», чим фактично визнала факт висловлювання та зміст висловлювання, яке є образливим.

Як зазначено Комітетом, відповідно до статті 80 Конституції України, частини п`ятої статті 10 Закону України «Про статус народного депутата України» народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Водночас, положення щодо дотримання народним депутатом України дисципліни та норм етики на пленарному засіданні Верховної Ради України враховують спеціальний статус народного депутата України, в тому числі як особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України «Про статус народного депутата України», статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», народний депутат України у своїй діяльності та при виконанні своїх повноважень повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів України, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу; зобов`язаний неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Враховуючи положення частини п`ятої стані 51 Регламенту Верховної Ради України, Комітет прийняв рішення ухвалити висновок та рекомендувати Верховній Раді України без обговорення прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України і довести таке рішення до відома виборців через газету «Голос України».

05.11.2021 на двадцятому засіданні шостої сесії ІХ скликання Верховної Ради України на підставі частини п`ятої статті 51 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» 234-ма народними депутатами України підтримано пропозицію Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України і прийнято рішення позбавити народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України і довести таке рішення до відома виборців через газету «Голос України», про що здійснив оголошення головуючий на пленарному засіданні.

Позивач вважає, що у результаті прийняття рішення від 05.11.2021 порушено її право: на участь у засіданнях Верховної Ради України, на отримання виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень, на недоторканість честі, гідності та ділової репутації.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

10.11.2021 народний депутат України ОСОБА_1 звернулася до Суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 у цій справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Васильєва І.А., Пасічник С.С., Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом народного депутата України ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту відмовлено.

Позивач не погодилась з судовим рішенням та оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2022 відкрито провадження у справі №9901/459/21 за адміністративним позовом народного депутата України ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити дії. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.07.2022 заяву про самовідвід судді Юрченко В.П. у справі №9901/459/21 задоволено. Справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022 у цій справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Хохуляк В.В., судді: Васильєва І.А., Гімон М.М., Пасічник С.С., Чумаченко Т.А.

Ухвалою суду від 10.08.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі.

На підставі службової записки судді-доповідача Хохуляка В.В. від 20.02.2023 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з обранням судді Чумаченко Т.А. до Великої Палати Верховного Суду, яка входить до складу постійної колегії суддів - здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. У цій справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Васильєва І.А., Гімон М.М., Пасічник С.С., Усенко Є.А.

Ухвалою від 01.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали доводи та вимоги адміністративного позову. Представник позивача вказала, що спірне рішення прийнято без належних підстав та з порушенням процедури. На переконання представника позивача, необхідним способом захисту порушеного права є доведення до відома виборців і депутатів через газету «Голос України» неправомірність притягнення позивача до відповідальності, оскільки прийняте рішення вплинуло на ділову репутацію народного депутата. Представник позивача відзначила, що положення статті 28 Регламенту обумовлюють права головуючого на пленарному засіданні. З урахування викладеного, позивач, представник позивача просять суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що враховуючи обраний позивачем спосіб захисту права, зокрема, скасування акту, а не визнання дій протиправними, позовні вимоги не можуть бути задоволені. Звернув увагу, що захист честі, гідності і ділової репутації не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Як відзначив представник відповідача, судове рішення публікується в ЄДРСР, при цьому, доступ до Реєстру є відкритим. Крім того, на переконання представника відповідача, на головуючого у пленарному засіданні не покладено обов`язок оголошувати судові рішення, з огляду на вимоги статті 27 Регламенту. На підставі зазначеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши справу за адміністративним позовом народного депутата України ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити дії, Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

ОЦІНКА СУДУ

Приписи статті 19 Основного Закону вказують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження народного депутата визначаються Конституцією та законами України (частина четверта статті 76 Конституції України). Права народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України визначені у статті 11 Закону України «Про статус народного депутата України» (далі також Закон № 2790-XII).

При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі (частина третя статті 1 Закону № 2790-XII). У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, ВР України, державу (частина перша статті 8 Закону № 2790-XII). Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави (частина друга цієї статті). Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях (частина третя цієї статті).

Враховуючи зазначені особливості статусу народного депутата, Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» у розділі ІІ «Організація роботи Верховної Ради України» унормовує дотримання дисципліни та норм етики на пленарних засіданнях Верховної Ради України (глава 9 статті 51-53 Регламенту).

На пленарному засіданні народний депутат не повинен перешкоджати викладенню або сприйняттю виступу (вигуками, оплесками, вставанням, розмовами по мобільному телефону тощо), вживати образливі висловлювання та непристойні слова, закликати до незаконних дій (частина друга статті 51 Регламенту).

Якщо народний депутат виголошує образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи), головуючий на пленарному засіданні попереджає цього народного депутата про неприпустимість таких висловлювань або припиняє його виступ. Народний депутат або представник депутатської фракції (депутатської групи), на адресу яких були виголошені образливі слова, може звернутися до головуючого на пленарному засіданні з вимогою про надання слова для репліки. Головуючий на пленарному засіданні надає слово для репліки народному депутату або представнику депутатської фракції (депутатської групи) відразу після звернення або після завершення обговорення питання (частина четверта статті 51 Регламенту).

Якщо народний депутат, депутатська фракція (депутатська група), на адресу яких були виголошені образливі слова, вважають, що конфлікт не вичерпано і порозуміння між народними депутатами не досягнуто, то вони подають заяву до комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, який розглядає це питання на своєму засіданні. У таких випадках за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада України без обговорення може прийняти рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань). Це рішення доводиться до відома виборців через газету «Голос України» (частина п`ята статті 51 Регламенту).

Як слідує, позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України за порушення народним депутатом дисципліни та норм етики на пленарних засіданнях Верховної Ради України є санкцією дисциплінарного характеру, яку Верховна Рада України застосовує, реалізовуючи владні управлінські функції. Поряд з цим, інформацію про позбавлення народного депутата за порушення ним дисципліни й етичних норм права брати участь у пленарних засіданнях Верховна Рада України повідомляє невизначеному колу осіб шляхом її оприлюднення у газеті «Голос України».

У справі, що розглядається Суд з`ясував, що обставини справи та спірне рішення не містять посилань і/або встановлених фактів, що під час пленарного засідання позивачем виголошувалися образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи). Відповідач не навів належного обґрунтування про наявність передбачених законом підстав, які зумовлюють застосування до народного депутата санкції дисциплінарного характеру. Як вважав Комітет, образливі висловлювання містилися не у виступі позивача на пленарному засіданні, а були написані у чаті депутатської фракції. Проте, в силу положень статті 51 Регламенту підставою для позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях можуть бути образливі висловлювання, виголошені на пленарному засіданні. За наслідком виголошення народним депутатом на пленарному засіданні образливого висловлювання на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи), частина четверта статті 51 Регламенту передбачає повноваження головуючого на пленарному засіданні оголосити попередження народному депутату, що виголосив таке образливе висловлювання, про неприпустимість останнього або припиняє виступ народного депутата.

Поряд з цим, обставинами справи підтверджено, що всупереч встановленим частиною п`ятою статті 51 Регламенту положенням, заяву до Комітету подали депутати депутатських груп і фракцій, на адресу яких не були виголошені образливі слова. Судом встановлено, що до Комітету подано заяву народних депутатів: співголови депутатської групи "Партія "За майбутнє" ОСОБА_14 , заступника голови депутатської фракції політичної партії Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" ОСОБА_15, члена опозиційної фракції політичної партії "Опозиційна платформа - За життя" ОСОБА_16 , голови депутатської групи "Довіра" ОСОБА_17, голови депутатської фракції політичної партії "Голос" ОСОБА_26, заступника голови депутатської фракції політичної партії "Слуга Народу" ОСОБА_27, співголів депутатської фракції політичної партії "Європейська солідарність" ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Разом з тим, заяви від депутатів депутатської групи, на адресу депутата якої, були виголошені образливі слова, які вважають, що конфлікт не вичерпано і порозуміння між народними депутатами не досягнуто, не надходило до комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, який розглядає це питання на своєму засіданні. Вказані обставини, що мають безпосереднє значення для прийняття рішення про позбавлення народного депутата ОСОБА_1 брати участь у пленарних засіданнях, не були враховані Верховною Радою України як суб`єктом владних повноважень.

Отже, рішення про позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях прийнято за відсутності підстав, прямо передбачених частинами четвертою-п`ятою статті 51 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Таким чином, Суд констатує протиправність спірного рішення і наявність підстав для його скасування.

Поряд з цим, звертаючись до суду за правовим захистом та відновленням порушених прав, позивач просила зобов`язати Верховну Раду України опублікувати у газеті Верховної Ради України "Голос України" оголошення про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду.

Також, позивач вважає, що у цій справі наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України під час пленарного засідання оголосити про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду.

Розглянувши вказані вимоги та доводи, якими вони обґрунтовані, Суд відмовляє у задоволенні вимог про зобов`язання вчинити дії, з огляду на наступне.

Пункт 3 частини четвертої статті 266 КАС України передбачає, що Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. У пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Встановивши порушене право заявника, суд має захистити його право, а з іншого боку, суд не повинен допустити хаосу у правозастосуванні. Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права.

Поряд з цим, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі, що розглядається, Суд враховує положення статті 139 Регламенту (у редакції, чинній станом на день прийняття спірного рішення), яка унормовує опублікування, зберігання законів, постанов та інших актів Верховної Ради.

1. Підписані Президентом України закони публікуються в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною.

2. Підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються Апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України.

3. У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради оригіналу такого акта у строк не пізніш як через 10 днів з дня виявлення такої невідповідності уточнений текст закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради публікується в газеті "Голос України", у черговому номері Відомостей Верховної Ради України, та, за необхідності, здійснюються відповідні виправлення в еталонному електронному тексті оригіналу відповідного акта в базі даних нормативно-правової інформації "Законодавство України".

4. Підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в Апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники закону, постанов та інших актів Верховної Ради є копіями.

Зі змісту цієї статті слідує, що в газеті "Голос України" публікуються закони та інші акти Верховної Ради, публікація є офіційною інформацією. У свою чергу, зобов`язання опублікувати у газеті Верховної Ради України "Голос України" оголошення про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду не кореспондується з суттєвим елементом принципу верховенства права -принципом юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Поряд з цим, враховуючи доводи позовної заяви, якими позивач обґрунтовує наявність підстав для задоволення позовних вимог, у тому числі, про зобов`язання Верховної Ради України опублікувати у газеті Верховної Ради України "Голос України" оголошення про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду, зокрема, щодо шкоди діловій репутації позивача, як публічної особи народного депутата України, порушення права на недоторканість честі, гідності та ділової репутації - Суд встановлює, що захист честі, гідності та ділової репутації не є предметом розгляду у цій справі, не підлягають судовому з`ясуванню в межах даного спору обставини відновлення порушених, на думку позивача, прав, обумовлених статтею 68 Конституції України.

Окрім того, статтею 27 Регламенту визначені обов`язки головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради.

1. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради:

1) дотримується норм Конституції України та цього Регламенту і вживає заходів щодо їх дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні;

2) повідомляє про результати реєстрації народних депутатів та про кількість народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин;

3) відкриває, веде та закриває пленарні засідання, оголошує перерви в пленарних засіданнях;

4) попереджає присутніх на закритому пленарному засіданні про процедуру проведення закритого пленарного засідання;

5) оголошує повну назву, реєстраційний номер, редакцію та ініціаторів внесення проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, що вносяться на обговорення;

6) оголошує про запис через електронну систему на виступ з місця;

7) оголошує списки осіб, які записалися на виступ, та надає слово для виступу;

8) надає слово для доповіді (співдоповіді), запитань, виступу, оголошує наступного промовця;

9) створює рівні можливості народним депутатам, депутатським фракціям (депутатським групам) для участі в обговоренні питань відповідно до положень цього Регламенту;

9-1) надає доручення Апарату Верховної Ради щодо підготовки повідомлення про виявлене порушення народним депутатом вимог щодо особистого голосування;

10) утримується від коментарів та оцінок щодо промовців та їх виступів, крім випадків порушення норм депутатської етики (стаття 51 цього Регламенту);

11) вживає заходів для підтримання порядку на пленарному засіданні;

12) організовує розгляд питань відповідно до норм цього Регламенту;

13) оголошує результати голосування та про прийняте рішення;

14) оголошує офіційні повідомлення та запити народних депутатів;

15) оголошує перерву до 30 хвилин на вимогу не менш як двох депутатських фракцій (депутатських груп), за умови використання цього права депутатською фракцією (депутатською групою) впродовж одного пленарного засідання;

16) здійснює інші повноваження відповідно до положень цього Регламенту.

2. На час доповіді, співдоповіді, виступу в дебатах головуючого на пленарному засіданні, розгляду внесеної ним пропозиції не з процедурного питання та прийняття рішення щодо неї, а також розгляду питання персонально щодо головуючого на пленарному засіданні ведення пленарного засідання доручається Першому заступнику чи заступнику Голови Верховної Ради України.

Суд вважає необхідним відзначити, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

Відтак, зобов`язання головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України під час пленарного засідання оголосити про прийняття судом пункту 1 резолютивної частини рішення суду, з урахуванням визначених законом обов`язків головуючого, виходить за межі узгодження повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

Враховуючи норми права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Суд вбачає належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань). Як слідує, скасування такого рішення призведе до поновлення порушеного права, змін в обсязі прав сторони, одержання особою бажаного результату.

Зазначене узгоджується з приписами частини третьої статті 26 Регламенту, на яку посилається позивач у своїх доводах, з огляду на те, що відсутність на пленарних засіданнях у зв`язку з позбавленням народного депутата України права брати участь у таких засіданнях не вважається поважною причиною, і відповідно є підставою для позбавлення такого депутата виплат/відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень. Позивач вказує, що оскаржуване рішення порушує її права та інтереси, що зумовлює звернення до суду про визнання акту протиправним і його скасування.

Аналізуючи доводи відповідача, якими останній обґрунтовує правомірність спірного рішення, Суд встановив наступне.

Як зазначає відповідач, Верховна Рада України розглядаючи питання про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях, у відповідності до положень статті 51 Регламенту прийняла передбачене Регламентом (частина перша статті 49 та частина п`ята статті 51) інше рішення, яке не оформлюється у вигляді акту Верховної Ради України передбаченого частиною другою статті 46 Регламенту. Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції, у зв`язку з чим справа підлягає закриттю з підстав передбачених у пункті 1 частини першої статті 238 КАС України.

Суд відзначає, що представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте на двадцятому пленарному засіданні шостої сесії ІХ скликання 05.11.2021, знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції, з огляду на те, що Верховна Рада України не приймала постанову, яка може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до положень статті 266 КАС України, а прийняла передбачене регламентом (частина перша статті 49, частина п`ята статті 51) інше рішення, яке оформлюється у вигляді акту Верховної Ради України, передбаченого частиною другою статті 46 Регламенту.

Відповідач відзначив, що положеннями статті 46 Регламенту визначено види рішень парламенту. Рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради. Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

Таким чином, законодавець поширив компетенцію суду адміністративної юрисдикції виключно на одну форму актів Верховної Ради України, а саме, постанови, як індивідуально-правового та нормативно-правового характеру. Адміністративний суд має юрисдикцію виключно щодо питань законності, тобто, відповідності оскаржуваних постанов, дій чи бездіяльності парламенту нормам законів. З огляду на викладене, справа підлягає закриттю, з тих підстав, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір, Суд враховує, що ухвалами Верховного Суду від 10.08.2022, від 01.03.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено. Доводам відповідача щодо перебування спірних правовідносин поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції надано Судом у згаданих ухвалах.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові, якою скасовано ухвалу про відмову у відкритті провадження у цій справі вказала, що питання про притягнення народного депутата до відповідальності за порушення ним дисципліни й етичних норм, якщо конфлікт не вичерпаний на пленарному засіданні, вирішує орган, членом якого є цей депутат. Спершу відповідне питання за заявою народного депутата, депутатської фракції (депутатської групи) розглядає Комітет, що є органом ВР України, який формується з числа народних депутатів (частина перша статті 89 Конституції України, стаття 1 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»). А далі на підставі висновку Комітету - сам парламент на пленарному засіданні. Оскаржити таке рішення ВР України до іншого органу, ніж суд, немає можливості. Тому саме суд як незалежний і безсторонній щодо парламенту орган має виконувати функцію контролю за діями та рішеннями ВР України у дисциплінарній процедурі, передбаченій статтею 51 Регламенту.

Правила статті 266 КАС України поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України (пункт 2 частини першої вказаної статті). За змістом частини другої статті 266 КАС України адміністративні справи, зазначені у пункті 2 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Ураховуючи висновок цієї постанови щодо виконання парламентом у спірних правовідносинах владних управлінських функцій і те, що позивачка перебуває на публічній службі, а рішення відповідача стосується проходження останньої та потребує судового контролю, Велика Палата Верховного Суду вважає, що адміністративний суд має юрисдикцію для розгляду цієї справи.

Крім того, розглядаючи справу, Суд застосовує положення частини 4 статті 22 КАС України, якою унормовано, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Також, обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує, що Комітет розглянув на своєму засіданні заяву стосовно висловлювання народного депутата України ОСОБА_1 . Під час засідання Комітету народному депутату ОСОБА_1 було надано слово для надання пояснень, в яких вона також не спростувала інформації, що стала автором недопустимого висловлювання про передчасну смерть народного депутата ОСОБА_10 . За результатами розгляду та обговорення Комітет ухвалив висновок, яким рекомендував Верховній Раді України без обговорення прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України і довести таке рішення до відома виборців через газету «Голос України». Головою Верховної Ради України у відповідності до положень частини п`ятої статті 51 Регламенту та висновку Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи було внесено на розгляд Верховної Ради України питання про прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях. Верховна Рада України 234 голосами народних депутатів України «За», прийняла рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України.

Верховна Рада України вирішуючи внутрішньоорганізаційне питання етики та моралі, діяла виключно у межах повноважень та прийняла рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях парламенту, у спосіб та у відповідності статті 51 Регламенту.

Суд відзначає, що відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

Разом з тим, відтворюючи обставини спірних правовідносин, зазначаючи власні висновки, відповідач не спростовує доводи позивача про відсутність передбачених Законом України «Про Регламент Верховної ради України» підстав для прийняття Верховною Радою України оскаржуваного рішення та недотримання суб`єктом владних повноважень встановленої цим Законом процедури.

Суд наголошує, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України). У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (частина перша, пункт 5 частини другої статті 162 КАС України). Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує викладені процесуальні вимоги та вбачає недоведеність відповідачем обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Під час судового розгляду відповідач не обґрунтував правомірність прийняття спірного рішення, не навів правове підтвердження, що Верховна Рада України належним чином дотрималася процедури та прийняла рішення з підстав, встановлених Регламентом, зокрема, положеннями статті 51 Регламенту. Суд не може погодитись з доводами відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині скасування рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань).

Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00грн.

Розмір ставок судового збору за подання адміністративного позову до адміністративного суду визначено пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Зокрема, за подання фізичною особою позову немайнового характеру сплачується судовий збір, що сягає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становив 2270,00грн.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, Суд уважає за необхідне стягнути судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 908,00грн. з відповідача.

Керуючись статтями 246, 250, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов народного депутата України ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України, прийняте 05 листопада 2021 року на двадцятому пленарному засіданні шостої сесії Верховної Ради України ІХ скликання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Верховної Ради України (місто Київ, вулиця Грушевського, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 06 квітня 2023 року.

...........................

...........................

..........................

...........................

..........................

В.В. Хохуляк

І.А. Васильєва

М.М. Гімон

С.С. Пасічник

Є.А. Усенко

Судді Верховного Суду