КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 372/4518/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3818/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Зінченко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

06 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Семенюк Т.А.

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2022 року в справі за позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивезення побутових відходів,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом, посилаючись в обґрунтування своїх вимог рішення Обухівської міської ради №223-12-УІІ від 28 липня 2016 року «Про визначення переможця конкурсу на вивезення побутових відходів для мешканців приватного сектору на території Обухівської міської ради», виконавцем послуги із вивезення побутових відходів визначено ПП «Обухівміськвторресурси». Вказано, що позивач є єдиним виконавцем послуги із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради, що підтверджується листом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №2211 від 17 вересня 2020 року.

Вказано, що відповідачам надаються послуги з вивезення побутових відходів за адресою реєстрації відповідачів, а саме: АДРЕСА_1 з 01 жовтня 2016 року на підставі розміщеної публічної оферти договору про вивезення побутових відходів, який було розміщено в офіційному друкованому засобі масової інформації Обухівської міської ради - газеті «Обухівські вісті» № 37 (708) від 24 вересня 2016 року; у газеті «Обухівські вісті» № 28 (750) від 22 липня 2017 року; у газеті «Обухівські вісті» № 2 (825) від 18 січня 2019 року, а також на власному веб-сайті.

Позивач вказує, що надання послуг відповідачам підтверджується затвердженим графіком вивезення побутових відходів та відсутністю скарг (претензій) відповідачів щодо ненадання або неналежного надання послуг. З 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2021 року відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги щодо вивезення побутових відходів, у зв`язку з чим у них утворилася заборгованість на загальну суму 4 947,26грн.

Враховуючи вищевикладене, ПП «Обухівміськвторресурси» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за послуги із вивезення побутових відходів за період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 4 947,26 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог ПП «Обухівміськвторресурси» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, генеральний директор ПП «Обухівміськвторресурси» Полатьян А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обгрунтвання вимог апеляційної скарги зазначив, що апелянт є визначеним Обухівською міською радою виконавцем послуг із вивезення побутових відходів від мешканців приватного сектору території Обухівської міської ради. Апелянт наголошує, що тільки набутий статус «виконавця послуг із вивезення побутових відходів» дозволяє суб`єкту господарювання стати учасником правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг та наділяє його всіма необхідними права та обов`язками, передбаченими спеціальними нормативними актами, і зобов`язує споживача, тобто відповідачів у справі, укласти з таким виконавцем договір про надання послуг з вивезення побутових відходів та проводити оплату таких послуг.

Апелянт зазначає, що на виконання покладеного на нього обов`язку в частині укладення із мешканцями приватної забудови в м. Обухів, сіл Таценки, Ленди території Обухівської міської ради, ним було розміщено публічну оферту в друкованих засобах масової інформації. Апелянт акцентує увагу, що протягом місяця після публікації публічної оферти договору про надання послуг із вивезення побутових відходів, відповідачі письмово не повідомляли апелянта про свою незгоду із запропонованими умовами публічної оферти договору, а отже, на думку апелянта, така опублікована оферта договору є погодженою та прийнятою (акцептованою) відповідачами у вигляді мовчання.

Щодо твердження суду першої інстанції про не доведення надання апелянтом відповідачам відповідних послуг з вивезення побутових відходів, а також отримання останніми вказаних послуг, то апелянт зазначає, що відсутність сміття у домогосподарстві відповідачів та можливість його самостійно утилізувати або укладення договорів із іншим виконавцем послуги, яка вивозить сміття з цього домогосподарства, повинно доводитись самими відповідачами.

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідачами не доведено належними і допустимими доказами факт того, що у період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2021 року останні не користувались послугою з вивезення побутових відходів, не утворювали їх або мали змогу самостійно зберігати всі утворювані в їхньому домогосподарстві відходи і видаляти їх у санкціоновані місця чи об`єкти і при цьому не забруднювати навколишнє середовище.

Крім того, апелянт зазначає, що самостійне розпорядження побутовими відходами не може бути виправданим, оскільки послуги із вивезення побутових відходів зводяться не лише до їх вивезення, а й до їх утилізації із дотриманням норм законодавства про охорону навколишнього середовища.

Також апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки біля будинку відповідачів не встановлено контейнеру для сміття, то останні не користувались послугами позивача з вивезення побутових відходів. Так, апелянт наголошує, що збирання відходів може здійснюватися не лише за контейнерною схемою, а і за безконтейнерною.

Доводами апеляційної скарги є також те, що ПП «Обухівміськвторресурси» надає споживачам послуги із вивезення побутових відходів за графіком, затвердженим Обухівською міською радою. Вказано, що вулиця Чумацький шлях, на якій зокрема проживають відповідачі, знаходиться в адміністративних межах Обухівської міської ради і таким чином підпадає під сферу надання скаржником послуг й передбачено, що ПП «Обухівміськвторресурси» вивозить побутові відходи за вказаною адресою кожного вівторка згідно із графіком.

Разом з тим, відповідачі по справі в період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2021 року жодного разу не висували скаржнику жодної претензії з приводу недотримання графіку або ненадання ним послуг.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню часткво.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, відповідями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06 грудня 2021 року (а.с.43-45).

Рішенням Обухівської міської ради № 223-12-УІI від 28 липня 2016 року «Про визначення переможця конкурсу на вивезення побутових відходів для мешканців приватного сектору на території Обухівської міської ради» виконавцем послуги із вивезення побутових відходів для мешканців приватного сектору території Обухівської міської ради визначено ПП «Обухівміськвторресурси», що підтверджується копією рішення Обухівської міської ради Київської області (а.с. 20).

ПП «Обухівміськвторресурси» є єдиним виконавцем послуги із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради, що підтверджується листом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 2211 від 17 вересня 2020 року (а.с.9).

У відповідності до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» та ст. 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції 2004 року позивачем було розміщено 24 вересня 2016 року в газеті «Обухівські вісті» №37 (708), в газеті «Обухівські вісті» №28 (750) від 22 липня 2017 року та газеті «Обухівські вісті» №2 (825) від 18.01.2019 року публічну оферту договору про надання послуг з вивезення побутових відходів (а.с.10-14).

В подальшому, 30 вересня 2016 року, між ПП «Обухівміськвторресурси» та виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області був укладений договір б/н «про надання послуг із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради: приватної садиби забудови міста Обухова, сіл Теценки та Ленди», відповідно до якого позивач зобов`язався, згідно затвердженого графіку, надавати послуги із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради: приватної садиби забудови міста Обухова, сіл Теценки та Ленди. Відповідно до розділу 8 договору, фінансове забезпечення господарської діяльності позивача забезпечується за рахунок грошових коштів, які надходять від споживачів. Вказаний договір набрав чинності 01 жовтня 2016 року. З дати набрання чинності договору позивач відповідно до погодженого графіку, фактично розпочав та надає послуги із вивезення твердих побутових відходів мешканцям приватної садиби забудови міста Обухова, сіл Теценки та Ленди, що підтверджується копією договору (а.с.16-18).

Крім того, 30 вересня 2016 року відповідно до додатку № 1 до договору від 30 вересня 2016 року було затверджено графік вивезення побутових відходів, що підтверджується копією графіку (а.с.19).

Відповідно до п.1 ч.7 Договору від 30 вересня 2016 року виконавець зобов`язується укласти договори з мешканцями приватної садибної забудови міста Обухова сіл Таценки та Ленди про надання послуг з вивезення побутових відходів, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів».

Крім того, в газеті «Обухівські вісті» №28 (750) від 22 липня 2017 року, на яку зокрема посилається позивач, було опубліковано «Публічний договір про надання мешканцям приватного сектору та багатоквартирних житлових будинків послуг з вивезення побутових відходів». Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 даного Публічного договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту отримання Виконавцем оформленої та підписаної Споживачем Заяви - приєднання та/або фактичної повної або часткової сплати Споживачем рахунку (квитанції) Виконавця за надані ним послуги із вивезення побутових відходів і діє до 30 вересня 2031 року (а.с.10).

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 06 вересня 2016 року № 462 «Про встановлення Приватному підприємству «Обухівміськвторресурси» тарифів на послуги з збирання, вивезення та утилізацію побутових відходів від мешканців приватного сектору на території Обухівської міської ради» позивачу затверджені тарифи із збирання, вивезення побутових відходів для мешканців приватного сектору території Обухівської міської ради на рівні 15,46 грн. на одного мешканця (а.с.21).

Починаючи з 01 січня 2019 року, на підставі рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради № 642 від 06 грудня 2018 року «Про встановлення Приватному підприємству «Обухівміськвторресурси» скоригованих тарифів на послуги із вивезення побутових відходів від мешканців багатоквартирних житлових будинків, підприємств, установ, організацій, суб`єктів підприємницької діяльності, мешканців приватного сектору на території Обухівської міської ради» плата (тариф) за послугу із вивезення побутових відходів становить 25,54 грн. на одного мешканця на місяць (а.с.22).

Згідно з розрахунком суми заборгованості за адресою утворення побутових відходів: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2021 року виникла заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 4947,26 грн.(а.с.7-8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щоміж позивачем, як виконавцем надання послуг з вивезення відходів, та відповідачами, як споживачами даних послуг, не укладалось будь-яких договорів чи заяв-приєднання, а також відповідачами жодного разу не сплачувалися рахунки виконавця за надані послуги, що могло б свідчити про виникнення договірних відносин між сторонами у справі. Крім того, позивачем не надано доказів користування відповідачами послугами позивача з вивезення побутових відходів.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

У період, за який заявлено позовні вимоги, діяли Закон України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», а з 10 грудня 2017 року - Закон України від 09 листопада 2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

В обох законах визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 цієї статті установлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір про надання послуг із вивезення побутових відходів є публічним договором, що укладається шляхом надання пропозиції (оферти) та вважається укладеним після прийняття (акцепту).

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Конклюдентні дії, є акцептом, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом становлено, що ПП «Обухівміськвторресурси» у якості пропозиції для укладення договору розмістив публічну оферту договору про надання послуг з вивезення побутових відходів у газетах «Обухівські вісті» № 37 (708) від 24 вересня 2016 року; у газеті «Обухівські вісті» № 28 (750) від 22 липня 2017 року; у газеті «Обухівські вісті» № 2 (825) від 18 січня 2019 року, а також на власному веб-сайті.

З роздруківки сторінки газети, в якій опубліковано текст договору про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів за 2016 рік, не вбачаються умови, які б регулювали його строк та порядок укладення (а.с.11).

Пунктом 11.1 публічного договору про надання мешканцям приватного сектору та багатоквартирних житлових будинків послуг з вивезення побутових відходів, опублікованого у газеті «Обухівські вісті» № 28 (750) від 22 липня 2017 року, визначено, що цей договір набирає чинності з моменту отримання виконавцем оформленої та підписаної споживачем заяви-приєднання та/або фактичної повної або часткової сплати споживачем рахунку (квитанції) виконавця за надані ним послуги із вивезення побутових відходів і діє до 30 вересня 2031 року (а.с.11).

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Статтею 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Враховуючи зміст пункту 2 статті 205 ЦК України та пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Частиною 1 статті 25 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Якщо інше не визначено законом, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, яка укладає колективний договір про надання комунальних послуг, згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, має право на вибір серед визначених у встановленому законодавством порядку виконавців послуг з поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Вказані положення Законів України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів.

За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

Відповідно до положень статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.

Тобто через специфіку житлово-комунальних послуг, пов`язаних із вивезенням побутових відходів, та з метою відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України, законодавцем покладено на фізичних осіб обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Вказані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17.

Крім того, зобов`язання у споживача можуть виникати і за відсутності оформлених договірних відносин на підставі факту користування послугами та за тарифами, що визначені у встановленому законом порядку, про що зокрема, зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Доказів того, що відповідачі не користуються послугами ПП «Обухівміськвторресурси» щодо вивезення побутових відходів від їх домоволодіння матеріали справи не містять, а тому відповідачі вважаються такими, що прийняли оферту.

Крім того, відповідачі по справі не надали ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів того, що позивач не надавав або надавав неналежної якості відповідні послуги відповідно до графіку, зокрема не було надано актів - претензій.

Відсутні у матеріалах справи і докази щодо будь-яких заперечень відповідачів до умов договору, факту його укладення чи відмови від отримання послуг, що надає позивач.

Окрім того, належних і допустимих доказів того, що відповідачі не користуються послугами ПП «Обухівміськвторресурси» по вивезенню твердих побутових відходів від їхнього домоволодіння або уклали договір про вивезення відходів із іншим виконавцем послуг, матеріали справи не містять, також на користь доводів позивача свідчить факт відсутності скарг на якість послуг позивача.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача з тих підстав, що останнім не було доведено факт надання послуги з вивезення побутових відходів та не укладенням договору, є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Щодо застосування строку позовної давності, то апеляційний суд керується наступним.

Так, відповідачами по справі було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928, продовжена до 31 грудня 2022.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалася позивачем щомісяця, то перебіг позовної давності слід обраховувати від кожного місячного платежу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа наступного періоду (календарного місяця), що настає за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Обухівміськвторресурси» звернулось до суду першої інстанції із позовною заявою 23 листопада 2021 року, однак в 2020 році на всій території України було встановлено карантин.

Враховуючи викладені обставини, період, за який з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення заборгованості, становить з листопада 2017 року по вересень 2021 року.

Враховуючи зазначений період, а також наданий позивачем додаток №1 розрахунок суми заборгованості за адресою 08700, м. Обухів, вул. Чумацький шлях, 38, то розмір заборгованості за вивезення побутових відходів, який підлягає до стягнення з відповідачів та користь позивача становить 4189,72грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та в апеляційному суді, то слід зазначити наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між ПП «Обухівміськвторресурси» та адвокатом Бойко Ю.А. було укладено договір №12-11 про надання правничої допомоги від 12листопада 2021 року, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с.35).

Відповідно до додатку №1 до договору №12-11 про надання правничої допомоги від 12листопада 2021 року, передбачено вартість надання правової допомоги та порядок оплати. Зокрема, вивчення та аналіз отриманих матеріалів, визначення з правовою позицією - 500 грн, підготовка позовної заяви - 500 грн за одну годину, представництво інтересів в суді - 1000 грн одне судове засідання (а.с.36).

Позивачем в суді першої інстанції також було надано додаток №2 Попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого було надано детальний опис робіт (наданих послуг): вивчення та аналіз отриманих матеріалів, визначення з правовою позицією - 500 грн (2,5 год.); підготовка позовної заяви - 3 000 грн (5 год.); представництво інтересів в суді (одне судове засідання) - 1000 грн (а.с.34).

Також в матеріалах справи міститься довіреність №01-10 виписана ПП «Обухівміськвторресурси», відповідно до якої Бойко Ю.А. має право представляти інтереси підприємства в усіх судових установах (а.с.49). Також матеріалами справи підтверджено, що представник позивача був присутнім на двух судових засіданнях від 16.02.2022 та 11.07.2022.

Разом із поданою апеляційною скаргою позивачем було надано додаткову угоду №1 від 22липня 2022 року до договору №12-11 про надання правничої допомоги від 12 листопада 2021 року, яку було підписано з адвокатом Бойко Ю.А., відповідно до якої сторони погодили перелік, вартість та порядок оплати правничих послуг, пов`язаних із переглядом Київським апеляційним судом рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2022 року. Так, сторони обумовили: підготовка апеляційної скарги та додатків до неї - 3 500 грн.

Також позивачем було надано звіт №2 про виконання умов договору про надання правової допомоги №12-11 від 12 листопада 2021 року, відповідно до якого вказано, що загальна вартість наданих послуг складає 10 500 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).

Відповідачі обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу подано не було, як і не було надано заперечень щодо заявленого розміру вказаних витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи принцип співмірності та справедливості, обсяг наданої адвокатом правової допомоги позивачу в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 8 925грн. по 2 975 грн з кожного.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки за подачу позовної заяви ПП «Обухівміськвторресурси» сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн, а за подачу апеляційної скарги 3 405 грн, що разом становить 5 675 грн, а апеляційну скаргу задоволено частково, що становить 85% від загального розміру позовних вимог, тому з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 4 882,22 грн., тобто по 1 627,40 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 липня2022 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» (ЄДРПОУ 32152706, 08700 Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Київська, 21) заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 4 189,72 грн.